Біблія українською мовою

Книга Левит

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 7
1: Ось закон про жертву за провину: це велика святиня;
2: жерт­ву за провину слід заколоти на тому місці, де заколюється всепалення, і кров’ю її кропити жертовник з усіх бо­­­­ків;
3: той, хто приносить, по­ви­­нен­ представити з неї весь жир, кур­дюк і жир, що вкриває нутрощі,
4: і обид­ві нирки і жир, який на них, що на стегнах, і сальник, що на пе­чін­ці; з нирками нехай він відокремить це;
5: і спалить це священик на жертовнику в жертву Господу: це жерт­ва за провину.
6: Вся чоловіча стать священичого роду може їсти її; на святому місці слід їсти її: це велика святиня.
7: Як про жертву за гріх, так і про жертву за провину за­кон один: вона належить священикові, який очищає через неї.
8: І коли священик приносить чиюсь жертву всепалення, шкіра від жертви всепалення, яку він приносить, належить священикові;
9: і всяке приношення хлібне, яке печене в печі, і всяке приготоване у горщику або на сковороді, належить священикові, який приносить його;
10: і всяке приношення хлібне, змішане з єлеєм і сухе, належить усім синам Аароновим, як одному, так і іншому.
11: Ось закон про жертву мирну, яку приносять Господу:
12: якщо хто в подяку приносить її, то при жертві подяки він повинен принести пріс­ні хліби, змішані з єлеєм, і прісні коржі, помазані єлеєм, і пшеничне борошно, просякнуте єлеєм, хліби, змішані з єлеєм;
13: крім коржів, нехай він приносить у приношення своє квасний хліб, при мирній жерт­ві подячній;
14: одне що-небудь з усього приношення свого нехай принесе він для возношення Господу: це на­лежить священикові, який кропить кров’ю мирної жертви;
15: м’ясо мирної жертви подяки слід з’їсти в день приношення її, не слід залишати від нього до ранку.
16: Якщо ж хто приносить жертву за обітницею, або від ревности, то жертву його слід їсти в день приношення, і на другий день те, що залишиться від неї, їсти мож­на,
17: а що залишилося від жертовного м’яса до третього дня, треба спалити на вогні;
18: якщо ж будуть їсти м’ясо мирної жертви на третій день, то вона не буде благоприємна; хто її принесе, тому ні у що не буде ставитися: це осквернення, і хто буде їсти її, той понесе на собі гріх;
19: м’яса цього, якщо воно доторкнеться до чого-небудь нечистого, не слід їсти, але треба спалити його на вогні; а м’ясо чисте може їсти всякий чистий;
20: якщо ж яка душа, маючи на собі нечистоту, буде їсти м’ясо мирної жертви Господньої, то знищиться душа та з народу свого;
21: і якщо яка душа, доторкнувшись до чого-небудь нечистого, до нечистоти людської, або до нечистої худоби, або до якого-небудь нечистого плазуна, буде їсти м’ясо мирної жертви Господньої, то знищиться душа та з народу свого.
22: І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
23: скажи синам Ізраїлевим: ніякого жиру ні з вола, ні з вівці, ні з козла не їжте.
24: Жир з мертвого і жир з роздертого звіром можна вживати на всяку справу; а їсти не їжте його;
25: тому що, хто буде їсти жир з худоби, що приноситься в жертву Господу, знищиться душа та з народу свого;
26: і ніякої крови не їжте в усіх оселях ваших ні з птахів, ні з худоби;
27: а хто буде їсти яку-небудь кров, знищиться душа та з народу свого.
28: І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
29: скажи синам Ізраїлевим: хто представляє мирну жертву свою Господу, той з мирної жертви частину повинен принести для приношення Господу;
30: своїми руками повинен він принести в жертву Господу: жир із грудьми повинен він принести [і сальник на печінці], потрясаючи грудьми перед лицем Господнім;
31: жир спалить священик на жертовнику, а груди належать Ааронові й синам його;
32: і праве плече,­ як возношення, з мирних жертв ваших віддавайте священикові:
33: хто з синів Ааронових приносить кров із мирної жертви і жир, тому і праве плече в частку;
34: бо Я беру від синів Ізраїлевих з мирних жертв їхніх груди потрясання і плече возношення, і віддаю їх Аарону священику і синам його у вічну частку від синів Ізраїлевих.
35: Ось частина Аарону і частина синам його з жертв Господніх від дня, коли вони стануть перед Господом для священнодійства,
36: яку повелів Господь давати їм від дня помазання їх від синів Ізраїлевих. Це вічна постанова в роди їх.—
37: Ось закон про всепалення, про приношення хлібне, про жертву за гріх, про жерт­ву за провини, про жертву посвячення і про жертву мирну,
38: який дав Господь Мойсею на горі Синаї, коли повелів синам Ізраїлевим, у пустелі Синайській, приносити Господу приношення їх.