Біблія українською мовою

Книга Левит

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 6
1: І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:
2: якщо хто згрішить і вчинить злочин перед Господом і стане заперечувати перед ближнім своїм у тім, що йому доручено, або у нього покладено, або ним украдено, або обмане ближнього свого,
3: або знайде­ загублене і заперечуватиме це, і поклянеться неправдиво в чому-небудь, що люди роблять і тим грішать,—
4: то, згрішивши і зробившись винним, він повинен повернути вкрадене, що вкрав, або відібране, що відібрав, або доручене, що йому доручено, або загублене, що він знайшов;
5: або якщо він у чомусь поклявся неправ­диво, то повинен віддати сповна, і докласти до того п’яту частку і відда­ти тому, кому належить, у день приношення жертви за провину;
6: і за провину свою нехай принесе Господу до священика в жертву за провину із отари овець барана без вад, за оцінкою твоєю;
7: і очистить його свя­щеник перед Господом, і прощено буде йому, що він не зробив би, усе, в чому він став винним.
8: І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
9: заповідай Аарону і синам його: ось закон всепалення: всепалення нехай залишається на місці спалення на жертовнику всю ніч до ран­ку, і вогонь жертовника нехай горить на ньому [і не вгасає];
10: і не­хай свя­щеник зодягнеться в лляний одяг свій, і одягне на тіло своє лляне ниж­­нє­ убрання, і зніме попіл від всепа­лен­ня, яке спалив вогонь на жер­тов­нику, і покладе його біля жер­тов­ника;
11: і не­­хай зніме із себе одяг свій, і зодягне інший одяг, і винесе попіл поза стан на чисте місце;
12: а во­­гонь на жертовнику нехай горить [і] не вгасає; і нехай священик запалює на ньому дрова кожного ранку, і розкладає на ньому всепалення, і спалює на ньому жир мирної жертви;
13: вогонь безперестанно нехай горить на жертовнику і не вгасає.
14: Ось закон про приношення хліб­не: [священики] сини Ааронові повинні приносити його перед Господом до жертовника;
15: і нехай візьме [священик] жменею своєю з приношення хлібного і пшеничного борош­на і єлею і весь ливан, що на жертві,­ і спалить на жертовнику: це приємні пахощі, у пам’ять перед Господом;
16: а решту з нього нехай їдять Аарон і сини його; прісним слід їсти його на святому місці, у дворі скинії зібрання нехай їдять його;
17: не слід пекти його квасним. Це даю Я їм у частку з жертв Моїх. Це велика святиня, подібно як жертва за гріх і жертва за провини.
18: Усі нащадки Ааронові чоловічої статі можуть їсти її. Це вічна частка в роди ваші з жертв Господніх. Усе, що доторкається до них, освятиться.
19: І сказав Господь Мойсеєві, гово­рячи:
20: ось приношення від Аарона і синів його, яке принесуть вони Господу в день помазання його: десята частина ефи пшеничного бо­рошна в жертву постійну, половина цього для ранку і половина для вечора;
21: на сковороді в єлеї вона має бути приготована; просякнуту єлеєм­ принось її в шматках, як роз­лом­лю­ється на шматки приношення хліб­­­не; принось її в приємні пахощі Гос­поду;
22: і священик, помазаний на місце його із синів його, повинен ро­бити це: це вічний устав Господа. Уся вона повинна бути спалена;
23: і всяке хлібне приношення від священика все нехай буде спалене, а не з’їдене.
24: І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
25: скажи Аарону і синам його: ось закон про жертву за гріх: жертва за гріх повинна бути заколена перед Господом на тому місці, де заколюється всепалення; це велика святиня;
26: священик, який звер­шує жертву за гріх, повинен їсти її; вона має бути з’їдена на святому місці, у дворі скинії зібрання;
27: усе, що доторкнеться до м’яса її, освятиться; і якщо кров’ю її окропленим буде одяг, то забризкане омий на святому місці;
28: глиняну посудину, в якій вона варилася, слід розбити; якщо ж вона варилася у мідній посудині, то треба її вичистити і вимити­ водою;
29: вся чоловіча стать свя­ще­ничого роду може їсти її: це велика святиня [у Господа];
30: а всяка жерт­ва за гріх, від якої кров вноситься в скинію зібрання для очищення у святилищі, не повинна бути з’їдена; її слід спалювати на вогні.