Біблія українською мовою

Книга Левит

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 25
1: І сказав Господь Мойсею на горі Синаї, говорячи:
2: оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли прийдете в землю, яку Я даю вам, тоді земля повинна покоїтися в суботу Господню;
3: шість років засівай поле твоє і шість років обрізуй виноградник твій, і збирай плоди їх,
4: а в сьомий рік буде субота спокою землі, субота Господня: поля твого не засівай і виноградника твого не обрізуй;
5: що саме виросте на жниві твоєму, не пожинай, і грон з необрізаної лози твоєї не знімай; нехай буде це рік спокою землі;
6: і буде це упродовж суботи землі усім вам у їжу, тобі і рабові твоєму, і рабі твоїй,­ і найманцеві твоєму, і поселенцеві твоєму, що оселився у тебе;
7: і худобі твоїй і звірам, які на землі твоїй, нехай будуть усі плоди її в їжу.
8: І нарахуй собі сім суботніх років, сім разів по сім років, щоб було у тебе в семи суботніх роках сорок дев’ять років;
9: і засурми трубою в сьомий місяць, у десятий [день] мі­ся­ця, у день очищення засурміть трубою по всій землі вашій;
10: і ос­вятіть­ п’ятдесятий рік і оголосіть сво­боду на землі всім жителям її: нехай буде це у вас ювілей; і повер­ніться кожен у володіння своє, і кожен повер­ніться у своє плем’я.
11: П’ят­­десятий рік нехай буде у вас ювілейний: не сійте і не жніть, що саме виросте на землі, і не знімайте ягід з не­об­рі­­заної лози,
12: бо це ювілей: священним нехай буде він для вас; з поля їжте врожай його.
13: В ювілейний рік повертайтеся ко­жен у володіння своє.
14: Якщо бу­деш­ продавати що ближньому твоє­му, або будеш купувати що у ближнього твого, не крив­дьте одне одного;
15: за роз­рахун­ком років піс­ля ювілею ти повинен купувати у ближнього твого, і за роз­рахунком років прибутку він повинен продавати то­бі;
16: якщо ба­гато­ залишається років, збільши ці­­ну; а якщо мало років залиша­ється,­ зменши ціну, бо за відповідну кіль­кість років жнив він продає тобі.
17: Не кривдьте одне одного; бійся Бога твого, бо Я Господь, Бог ваш.
18: Виконуйте постанови Мої, і збе­рі­гайте закони Мої і виконуйте їх, і бу­­­­де­те жити спокійно на землі;
19: і бу­­­де земля давати плід свій, і бу­дете їсти досита, і будете жити спокійно на ній.
20: Якщо скажете: що ж нам їсти в сьомий рік, коли ми не будемо ні сія­ти, ні збирати врожаї наші?
21: Я по­­­шлю благословення Моє на вас у шостий рік, і він принесе врожаю на три роки;
22: і будете сіяти у восьмий рік, але будете їсти врожаї старі до дев’ятого року; доки не ви­стиг­не врожай його, будете їсти старе.
23: Землю не слід продавати назавж­ди, бо Моя земля: ви прибульці і по­селенці у Мене;
24: по всій землі володіння вашого дозволяйте викуп землі.
25: Якщо брат твій зубожіє і продасть від володіння свого, то прийде близький його родич і викупить продане братом його;
26: якщо ж нема кому за нього викупити, але сам він буде мати достаток і знайде, скільки потрібно на викуп,
27: то нехай він розрахує роки продажу свого і поверне залишок тому, кому він продав, і вступить знову у володіння своє;
28: якщо ж не знайде рука його, скільки потрібно повернути йому, то продане ним залишиться у руках покупця до ювілейного року, а в ювілейний рік відійде воно, і він знову вступить у володіння своє.
29: Якщо хто продасть житловий будинок у місті, огородженому стіною, то викупити його можна до закінчення року від продажу його: протягом року викупити його можна;
30: якщо ж не буде він викуплений до закінчення цілого року, то будинок, який у місті, що має стіну, залишиться назавжди у покупця його в роди його, і в ювілей не відійде від нього.
31: А будинки в селищах, навколо яких нема стіни, слід вважати нарів­ні з полем землі: викуповувати їх [завж­ди] можна, і в ювілей вони відходять.
32: А міста левитів, будинки в містах володіння їх, левитам завж­ди можна викуповувати;
33: а хто з левитів не викупить, то проданий будинок у місті володіння їх у ювілей відійде, бо будинки в містах левитських скла­дають їхнє володіння серед синів Ізраїлевих;
34: і поля навколо міст їхніх продавати не можна, бо це вічне володіння їх.
35: Якщо брат твій зубожіє і прийде в занепад у тебе, то підтримай його, чи прибулець він, або поселенець, щоб він жив з тобою;
36: не бери від нього лихви і прибутку і бійся Бога твого; [Я Господь,] щоб жив брат твій з тобою;
37: срібла твого не віддавай йому в лихву і хліба твого не віддавай йому для одержання прибутку.
38: Я Господь, Бог ваш, Який вивів вас із землі Єгипетської, щоб дати вам землю Ханаанську, щоб бути вашим Богом.
39: Коли зубожіє в тебе брат твій і буде проданий тобі, то не накладай на нього роботи рабської:
40: він повинен бути у тебе як найманець, як поселенець; до ювілейного року нехай працює у тебе,
41: а тоді нехай відійде він від тебе, сам і діти його з ним, і повернеться у плем’я своє, і вступить знову у володіння батьків своїх,
42: тому що вони — Мої раби, яких Я вивів із землі Єгипетської: не слід продавати їх, як прода­ють рабів;
43: не пануй над ним з жорс­токістю і бійся Бога твого.
44: А щоб раб твій і рабиня твоя були у тебе, то купуйте собі раба і рабиню в народів, які навколо вас;
45: також і з дітей поселенців, що оселилися у вас, можете купувати, і з племені їх, яке у вас, що народилося у них в землі вашій, і вони можуть бути вашою власністю;
46: можете передавати їх у спадщину і синам вашим піс­ля себе, як маєток; вічно володійте ними, як рабами. А над братами вашими, синами Ізраїлевими, один над одним не володарюйте, не пануйте з жорстокістю.
47: Якщо прибулець або поселенець твій буде мати достаток, а брат твій перед ним зубожіє і продасться прибульцеві, що оселився у тебе, або кому-небудь із племені прибульця,
48: то після продажу можна викупити його; хто-небудь із братів його повинен викупити його,
49: або дядько його, або син дядька його повинен викупити його, або хто-небудь з родичів його, з племені його, повинен викупити його; або якщо буде мати достаток, сам викупиться.
50: І він повинен роз­рахуватися з покупцем його, почина­ючи від того року, коли він продав себе, до року ювілейного, і срібло, за яке він продав себе, слід віддати йому за кількістю років; як тимчасовий найманець він повинен бути в нього;
51: і якщо ще багато залишається років, то за мірою їх він повинен віддати у викуп за себе сріб­ло, за яке він куплений;
52: якщо ж мало залишається років до ювілейного року, то він повинен порахувати­ і за мірою років віддати за себе викуп.
53: Він повинен бути у нього, як найманець, в усі роки; він не повинен панувати над ним з жорстокістю­ в очах твоїх.
54: Якщо ж він не ви­­­ку­питься таким чином, то в ювілейний рік відійде сам і діти його з ним,
55: тому що сини Ізраїлеві Мої раби; вони Мої раби, яких Я вивів із землі Єгипетської. Я Господь, Бог ваш.
1: І сказав Господь Мойсею на горі Синаї, говорячи:
2: оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли прийдете в землю, яку Я даю вам, тоді земля повинна покоїтися в суботу Господню;
3: шість років засівай поле твоє і шість років обрізуй виноградник твій, і збирай плоди їх,
4: а в сьомий рік буде субота спокою землі, субота Господня: поля твого не засівай і виноградника твого не обрізуй;
5: що саме виросте на жниві твоєму, не пожинай, і грон з необрізаної лози твоєї не знімай; нехай буде це рік спокою землі;
6: і буде це упродовж суботи землі усім вам у їжу, тобі і рабові твоєму, і рабі твоїй,­ і найманцеві твоєму, і поселенцеві твоєму, що оселився у тебе;
7: і худобі твоїй і звірам, які на землі твоїй, нехай будуть усі плоди її в їжу.
8: І нарахуй собі сім суботніх років, сім разів по сім років, щоб було у тебе в семи суботніх роках сорок дев’ять років;
9: і засурми трубою в сьомий місяць, у десятий [день] мі­ся­ця, у день очищення засурміть трубою по всій землі вашій;
10: і ос­вятіть­ п’ятдесятий рік і оголосіть сво­боду на землі всім жителям її: нехай буде це у вас ювілей; і повер­ніться кожен у володіння своє, і кожен повер­ніться у своє плем’я.
11: П’ят­­десятий рік нехай буде у вас ювілейний: не сійте і не жніть, що саме виросте на землі, і не знімайте ягід з не­об­рі­­заної лози,
12: бо це ювілей: священним нехай буде він для вас; з поля їжте врожай його.
13: В ювілейний рік повертайтеся ко­жен у володіння своє.
14: Якщо бу­деш­ продавати що ближньому твоє­му, або будеш купувати що у ближнього твого, не крив­дьте одне одного;
15: за роз­рахун­ком років піс­ля ювілею ти повинен купувати у ближнього твого, і за роз­рахунком років прибутку він повинен продавати то­бі;
16: якщо ба­гато­ залишається років, збільши ці­­ну; а якщо мало років залиша­ється,­ зменши ціну, бо за відповідну кіль­кість років жнив він продає тобі.
17: Не кривдьте одне одного; бійся Бога твого, бо Я Господь, Бог ваш.
18: Виконуйте постанови Мої, і збе­рі­гайте закони Мої і виконуйте їх, і бу­­­­де­те жити спокійно на землі;
19: і бу­­­де земля давати плід свій, і бу­дете їсти досита, і будете жити спокійно на ній.
20: Якщо скажете: що ж нам їсти в сьомий рік, коли ми не будемо ні сія­ти, ні збирати врожаї наші?
21: Я по­­­шлю благословення Моє на вас у шостий рік, і він принесе врожаю на три роки;
22: і будете сіяти у восьмий рік, але будете їсти врожаї старі до дев’ятого року; доки не ви­стиг­не врожай його, будете їсти старе.
23: Землю не слід продавати назавж­ди, бо Моя земля: ви прибульці і по­селенці у Мене;
24: по всій землі володіння вашого дозволяйте викуп землі.
25: Якщо брат твій зубожіє і продасть від володіння свого, то прийде близький його родич і викупить продане братом його;
26: якщо ж нема кому за нього викупити, але сам він буде мати достаток і знайде, скільки потрібно на викуп,
27: то нехай він розрахує роки продажу свого і поверне залишок тому, кому він продав, і вступить знову у володіння своє;
28: якщо ж не знайде рука його, скільки потрібно повернути йому, то продане ним залишиться у руках покупця до ювілейного року, а в ювілейний рік відійде воно, і він знову вступить у володіння своє.
29: Якщо хто продасть житловий будинок у місті, огородженому стіною, то викупити його можна до закінчення року від продажу його: протягом року викупити його можна;
30: якщо ж не буде він викуплений до закінчення цілого року, то будинок, який у місті, що має стіну, залишиться назавжди у покупця його в роди його, і в ювілей не відійде від нього.
31: А будинки в селищах, навколо яких нема стіни, слід вважати нарів­ні з полем землі: викуповувати їх [завж­ди] можна, і в ювілей вони відходять.
32: А міста левитів, будинки в містах володіння їх, левитам завж­ди можна викуповувати;
33: а хто з левитів не викупить, то проданий будинок у місті володіння їх у ювілей відійде, бо будинки в містах левитських скла­дають їхнє володіння серед синів Ізраїлевих;
34: і поля навколо міст їхніх продавати не можна, бо це вічне володіння їх.
35: Якщо брат твій зубожіє і прийде в занепад у тебе, то підтримай його, чи прибулець він, або поселенець, щоб він жив з тобою;
36: не бери від нього лихви і прибутку і бійся Бога твого; [Я Господь,] щоб жив брат твій з тобою;
37: срібла твого не віддавай йому в лихву і хліба твого не віддавай йому для одержання прибутку.
38: Я Господь, Бог ваш, Який вивів вас із землі Єгипетської, щоб дати вам землю Ханаанську, щоб бути вашим Богом.
39: Коли зубожіє в тебе брат твій і буде проданий тобі, то не накладай на нього роботи рабської:
40: він повинен бути у тебе як найманець, як поселенець; до ювілейного року нехай працює у тебе,
41: а тоді нехай відійде він від тебе, сам і діти його з ним, і повернеться у плем’я своє, і вступить знову у володіння батьків своїх,
42: тому що вони — Мої раби, яких Я вивів із землі Єгипетської: не слід продавати їх, як прода­ють рабів;
43: не пануй над ним з жорс­токістю і бійся Бога твого.
44: А щоб раб твій і рабиня твоя були у тебе, то купуйте собі раба і рабиню в народів, які навколо вас;
45: також і з дітей поселенців, що оселилися у вас, можете купувати, і з племені їх, яке у вас, що народилося у них в землі вашій, і вони можуть бути вашою власністю;
46: можете передавати їх у спадщину і синам вашим піс­ля себе, як маєток; вічно володійте ними, як рабами. А над братами вашими, синами Ізраїлевими, один над одним не володарюйте, не пануйте з жорстокістю.
47: Якщо прибулець або поселенець твій буде мати достаток, а брат твій перед ним зубожіє і продасться прибульцеві, що оселився у тебе, або кому-небудь із племені прибульця,
48: то після продажу можна викупити його; хто-небудь із братів його повинен викупити його,
49: або дядько його, або син дядька його повинен викупити його, або хто-небудь з родичів його, з племені його, повинен викупити його; або якщо буде мати достаток, сам викупиться.
50: І він повинен роз­рахуватися з покупцем його, почина­ючи від того року, коли він продав себе, до року ювілейного, і срібло, за яке він продав себе, слід віддати йому за кількістю років; як тимчасовий найманець він повинен бути в нього;
51: і якщо ще багато залишається років, то за мірою їх він повинен віддати у викуп за себе сріб­ло, за яке він куплений;
52: якщо ж мало залишається років до ювілейного року, то він повинен порахувати­ і за мірою років віддати за себе викуп.
53: Він повинен бути у нього, як найманець, в усі роки; він не повинен панувати над ним з жорстокістю­ в очах твоїх.
54: Якщо ж він не ви­­­ку­питься таким чином, то в ювілейний рік відійде сам і діти його з ним,
55: тому що сини Ізраїлеві Мої раби; вони Мої раби, яких Я вивів із землі Єгипетської. Я Господь, Бог ваш.