Біблія українською мовою

Книга Левит

наступний розділ →

Розділ 1
1: І воззвав Господь до Мойсея і сказав йому зі скинії зібрання, говорячи:
2: оголоси синам Ізраїлевим і скажи їм: коли хто з вас хоче принести жертву Господу, то, якщо з худоби, приносьте жертву вашу з худоби великої і дрібної.
3: Якщо жертва його є всепаленням з великої худоби, нехай принесе її чоловічої статі, без вад; нехай приведе її до дверей скинії зібрання, щоб придбати йому благовоління перед Господом;
4: і покладе руку свою на голову жертви всепалення— і придбає він благовоління, в очищення гріхів його;
5: і заколе тельця перед Гос­подом; сини ж Ааронові, священики, принесуть кров і покроплять кров’ю з усіх боків на жертовник, який при вході у скинію зібрання;
6: і зніме шкуру з жертви всепалення і розсіче її на частини;
7: сини ж Ааронові, священики, покладуть на жертовник вогонь і на вогні розкладуть дрова;
8: і розкладуть сини Ааро­нові, священики, частини, голову і жир на дровах, що на вогні, на жер­товнику;
9: а нутрощі жертви і ноги її вимиє він водою, і спалить священик усе на жертовнику: це всепалення, жертва, пахощі, приємні Господу.
10: Якщо жертва всепалення його [Господу] з дрібної худоби, з овець, або з кіз, нехай принесе її чоловічої статі, без вад, [і нехай покладе руку на голову її,]
11: і заколе її перед Гос­подом на північній стороні жертовника, і сини Ааронові, священики, покроплять кров’ю її на жертовник з усіх боків;
12: і розсічуть її на частини, відокремивши голову її і жир її, і розкладе їх священик на дровах, які на вогні, на жертовнику,
13: а нутрощі і ноги вимиє водою, і принесе священик усе і спалить на жер­товнику: це всепалення, жертва, па­хощі, приємні Господу.
14: Якщо ж із птахів приносить він Господу всепалення, нехай принесе жертву свою з горлиць, або з молодих голубів;
15: священик принесе її до жертовника, і скрутить їй голову,­ і спалить на жертовнику, а кров вицідить до стіни жертовника;
16: зоб її з пір’ям її відніме і кине його поряд з жертовником на східну сторону, де попіл;
17: і надламає її в крилах її, не відокремлюючи їх, і спалить її священик на жертовнику, на дровах, які на вогні: це всепалення, жертва, пахощі, приємні Господу.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 2
1: Якщо яка душа хоче принести Господу жертву приношення хлібного, нехай принесе пшеничного борошна, й увіллє на нього єлею, і покладе на нього ливану,
2: і принесе його до синів Ааронових, священиків, і візьме повну жменю борошна з єлеєм і з усім ливаном, і спалить це священик у пам’ять на жертовнику; це жертва, пахощі, приємні Господу;
3: а залишки від приношення хлібного Аарону і синам його: це велика святиня з жертв Гос­подніх.
4: Якщо ж приносиш жертву приношення хлібного зі спеченого в печі, то принось пшеничні хліби прісні, змішані з єлеєм, і коржі пріс­ні, помазані єлеєм.
5: Якщо жертва твоя— приношення хлібне зі сковороди, то це повинно бути пшеничне борошно, змішане з єлеєм, прісне;
6: розламай його на шматки й влий на нього єлею: це приношення хлібне [Господеві].
7: Якщо жертва твоя— приношення хлібне з горщика, то потрібно зробити це із пшеничного борошна з єлеєм,
8: і принеси приношення, що з цього складено, Господу; представ це священику, а він принесе його до жертовника;
9: і візь­ме священик із цієї жертви частину в пам’ять і спалить на жертовнику: це жертва, пахощі, приємні Господеві;
10: а залишки приношення хліб­ного Аарону і синам його: це велика святиня з жертв Господніх.
11: Ніякого приношення хлібного, яке приносите Господу, не робіть квасного, тому що ні квасного, ні меду не повинні ви спалювати в жертву Господу;
12: як приношення початків приносьте їх Господеві, а на жертовник не можна возносити їх у приємні пахощі.
13: Всяке приношення твоє хлібне соли́ сіллю, і не залишай жертви твоєї без соли завіту Бога твого: при всякому приношенні твоєму принось [Господу Богу твоєму] сіль.
14: Якщо приносиш Господу приношення хлібне з перших плодів, принось у дар від перших плодів твоїх з колосся, висушеного на вогні, розтов­чені зерна,
15: і влий на них єлею, і поклади на них ливану: це приношення хлібне;
16: і спалить священик у пам’ять частину зерен і єлею з усім ливаном: це жертва Господу.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 3
1: Якщо жертва його жертва мир­на, і якщо він приносить з великої худоби, чоловічої або жіночої статі, нехай принесе Господу її, що не має вад,
2: і покладе руку свою на голову жертви своєї, і заколе її біля дверей скинії зібрання; сини ж Ааро­нові, священики, покроплять кров’ю на жертовник з усіх боків;
3: і принесе він з мирної жертви в жертву Гос­поду жир, що покриває нутрощі, і весь жир, що на нутрощах,
4: і обидві нирки і жир, який на них, що на стегнах, і сальник, що на печінці; з нирками він відокремить це;
5: і сини Ааронові спалять це на жертовнику разом із всепаленням, яке на дровах, на вогні: це жертва, пахощі, при­ємні Господу.
6: А якщо з дрібної худоби приносить він мирну жертву Господу, чоловічої або жіночої статі, нехай принесе її, що не має вад.
7: Якщо з овець приносить він жертву свою, нехай представить її перед Господом,
8: і по­кладе руку свою на голову жертви своєї, і заколе її перед скинією зібрання, і сини Ааронові покроплять кров’ю її на жертовник з усіх боків;
9: і нехай принесе з мирної жертви у жертву Господу жир її, весь курдюк, відрізавши його по саму хребтову кістку, і жир, що покриває нутрощі, і весь жир, що на нутрощах,
10: і обид­ві нирки і жир, що на них, що на стегнах, і сальник, що на печінці; з нирками він відокремить це;
11: священик спалить це на жертовнику; це пожива вогню— жертва Господу.
12: А якщо він приносить жертву з кіз, нехай представить її перед Гос­по­дом,
13: і покладе руку свою на го­ло­­ву її, і заколе її перед скинією зі­б­ран­­ня, і покроплять сини Ааронові кров’ю її на жертовник з усіх боків;
14: і принесе з неї в приношення, у жертву Господу жир, що покриває нутрощі, і весь жир, що на нутрощах,
15: і обидві нирки і жир, що на них, що на стегнах, і сальник, що на печінці; з нирками він відокремить це
16: і спалить їх священик на жертовнику: це пожива вогню— приємні пахощі [Господу]; весь жир Господу.
17: Ця постанова вічна в ро­ди ваші, в усіх оселях ваших; ніякого жиру і ніякої крови не їжте.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:
2: скажи синам Ізраїлевим: якщо яка душа згрішить помилково проти яких-небудь заповідей Господ­ніх і зробить що-небудь, чого не треба робити;
3: якщо священик помазаний згрішить і зробить винним народ,— то за гріх свій, яким згрішив, нехай принесе з великої худоби­ тельця, без вад, Господу в жертву за гріх,
4: і приведе тельця до дверей скинії зібрання перед Господом, і по­кладе руки свої на голову тельця, і заколе тельця перед Господом;
5: і візь­ме священик помазаний, [ос­вя­­чений довершеним освяченням,] крови тель­­ця і внесе її в скинію зі­б­ран­ня,
6: і вмочить священик перст свій у кров і покропить кров’ю сім разів перед Господом перед завісою святилища;
7: і покладе священик кров [тельця] перед Гос­подом на ро­ги жер­товника запашного кадіння,­ що у скинії зібрання, а решту крови тельця виллє до підніжжя жер­тов­ни­ка всепалень, що біля входу скинії­ зіб­рання;
8: і ви­йме з тельця за гріх весь жир його, жир, що покриває нутрощі,­ і весь жир, що на нутрощах,
9: і обидві­ нирки і жир, що на них, що на стегнах, і сальник на печінці; з нирками­ відокремить він це,
10: як відокремлюється з тельця жерт­ви мирної; і спалить їх священик на жертовнику всепалення;
11: а шкуру тельця і все м’ясо його з головою і з ногами його, і нут­рощі його і нечистоту його,
12: усього тельця нехай винесе поза стан на чисте місце, де висипається попіл, і спалить його вогнем на дровах; де висипається попіл, там нехай спалений буде.
13: Якщо ж уся громада Ізраїлева згрішить помилково і сховане буде ді­ло від очей зібрання, і зробить що-небудь проти заповідей Господніх, чого не належало робити, і буде винна,
14: то, коли викритий буде гріх, яким вони згрішили, нехай від усієї громади принесуть з великої худоби­ тельця в жертву за гріх і приведуть його перед скинію зібрання;
15: і покладуть старійшини громади руки свої на голову тельця перед Господом­ і заколють тельця перед Господом;
16: І внесе помазаний священик кров тельця в скинію зібрання,
17: і вмочить священик перст свій у кров [тель­­ця] і покропить сім разів перед Господом перед завісою [святилища],
18: і покладе кров на роги жертовника [запашного куріння], який перед лицем Гос­поднім у скинії зібрання, а решту крови виллє до підніжжя жертовника всепалення, що при вході скинії зібрання;
19: і весь жир його вийме з нього і спалить на жертовнику;
20: і зробить з тельцем те, що робиться з тельцем за гріх: так повинен зробити з ним, і так очистить їх священик, і прощено буде їм;
21: і винесе тельця поза стан, і спалить його так, як спалив попереднього тельця. Це жертва за гріх громади.
22: А якщо згрішить начальник, і зробить помилково що-небудь проти­ заповідей Господа, Бога свого, чого не належало робити, і буде винен,
23: то, коли пізнаний буде ним гріх, яким він згрішив, нехай приведе він у жертву козла без вад,
24: і покладе руку свою на голову козла, і заколе його на місці, де заколюються всепалення перед Господом: це жертва за гріх;
25: і візьме священик перстом своїм крови від жертви за гріх і покладе на роги жертовника всепалення, а решту крови його виллє до підніжжя жертовника всепалення;
26: і весь жир його спалить на жертов­нику, подібно як жир жертви мирної, і так очистить його священик від гріха його, і прощено буде йому.
27: Якщо ж хто з народу землі згрішить помилково і зробить що-небудь проти заповідей Господніх, чого не належало робити, і винен буде,
28: то, ко­­­­ли пізнаний буде ним гріх, яким він згрішив, нехай приведе він у жерт­ву козу без вад за гріх свій, яким він згрішив,
29: і покладе руку свою на голову жертви за гріх, і заколють [ко­зу] у жертву за гріх на місці, [де заколюють] жертву всепалення;
30: і візь­ме священик крови її перстом своїм, і покладе на роги жертовника всепалення, а решту крови її виллє до підніжжя жертовника;
31: і весь жир її відокремить, подібно як відокрем­люється жир із жертви мирної, і спалить його священик на жертовнику в приємні пахощі Господу; і так очис­тить його священик, і прощено буде йому.
32: А якщо з отари овець захоче він принести жертву за гріх, нехай принесе жіночої статі, без вад,
33: і покладе руку свою на голову жерт­ви за гріх, і заколе її в жертву за гріх на тому місці, де заколюють жертву всепалення;
34: і візьме свяще­ник перс­том своїм крови від цієї жертви за гріх і покладе на роги жер­товника всепалення, а решту крови її виллє до підніжжя жертовника;
35: і весь жир її відокремить, як відокремлюється жир вівці з жертви мирної, і спалить це священик на жертовнику в жертву Господу; і так очистить його священик від гріха, яким він згрішив, і прощено буде йому.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 5
1: Якщо хто згрішить тим, що чув голос прокляття і був свідком, або бачив, або знав, але не оголосив, то він понесе на собі гріх.
2: Або якщо доторкнеться до чого-небудь нечистого, або до трупа звіра нечис­того, або до трупа худоби нечистої, або до трупа гада нечистого, але не знав того, то він нечистий і винний.
3: Або якщо доторкнеться до нечистоти людської, яка б то не була нечистота, від якої оскверняються, і він не знав того, але після довідається, то він винний.
4: Або якщо хто безрозсудно устами своїми поклянеться зробити що-небудь зле або добре, яка б то не була справа, в якій люди безрозсудно клянуться, і він не знав того, але після довідався, то він винний в тому.
5: Якщо він винний в чому-небудь із цього, і сповідається, у чому він згрішив,
6: то нехай принесе Господу за гріх свій, яким він згрішив, жертву за провину з дрібної худоби, вівцю або козу, за гріх, і очистить його священик від гріха його.
7: Якщо ж він не в змозі при­нести вівці, то в провину за гріх свій нехай принесе Господу двох горлиць або двох молодих голубів, одного в жертву за гріх, а іншого у всепалення;
8: нехай принесе їх до священика, і [священик] представить перше того із цих птахів, що за гріх, і надломить­ голову її від шиї її, але не відок­ре­мить;
9: і покропить кров’ю цієї жерт­­­ви за гріх стіну жертовника, а решту крови вицідить до підніжжя жертовника: це жертва за гріх;
10: а ін­­шу вживе у всепалення за встановленням; і так очистить його священик від гріха його, яким він згрішив, і прощено буде йому.
11: Якщо ж він не в змозі принести двох горлиць або двох молодих голубів, нехай принесе за те, що згрішив, десяту частину ефи пшеничного борошна в жертву за гріх; нехай не ллє на неї єлею, і ливану нехай не кладе на неї, тому що це жертва за гріх;
12: і принесе її до священика, а священик візьме з неї повну жменю в пам’ять і спалить на жертовнику в жертву Господу: це жертва за гріх;
13: і так очистить його священик від гріха його, яким він згрішив в якому-небудь із цих випад­ків, і прощено буде йому; [залишок] же належить священикові, як приношення хлібне.
14: І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:
15: якщо хто вчинить злочин і помилково згрішить проти посвяченого Господу, нехай за вину свою принесе Господу з отари овець барана без вад, за твоєю оцінкою, сріб­ними сиклями по сиклю священному, у жертву за провину;
16: за ту свя­тиню, проти якої він згрішив, нехай віддасть і додасть до того п’яту­ частку, і віддасть це священикові, і священик очистить його бараном жертви за провину, і прощено буде йому.
17: Якщо хто згрішить і зробить що-небудь проти заповідей Господніх, чого не належало чинити, і з невідання зробиться винним і понесе на собі гріх,
18: нехай принесе до священика в жертву за провину барана без вад, за оцінкою твоєю, і загладить священик провину його, в чому він переступив з невідання, і прощено буде йому.
19: Це жертва за провину, якою він провинився перед Господом.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 6
1: І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:
2: якщо хто згрішить і вчинить злочин перед Господом і стане заперечувати перед ближнім своїм у тім, що йому доручено, або у нього покладено, або ним украдено, або обмане ближнього свого,
3: або знайде­ загублене і заперечуватиме це, і поклянеться неправдиво в чому-небудь, що люди роблять і тим грішать,—
4: то, згрішивши і зробившись винним, він повинен повернути вкрадене, що вкрав, або відібране, що відібрав, або доручене, що йому доручено, або загублене, що він знайшов;
5: або якщо він у чомусь поклявся неправ­диво, то повинен віддати сповна, і докласти до того п’яту частку і відда­ти тому, кому належить, у день приношення жертви за провину;
6: і за провину свою нехай принесе Господу до священика в жертву за провину із отари овець барана без вад, за оцінкою твоєю;
7: і очистить його свя­щеник перед Господом, і прощено буде йому, що він не зробив би, усе, в чому він став винним.
8: І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
9: заповідай Аарону і синам його: ось закон всепалення: всепалення нехай залишається на місці спалення на жертовнику всю ніч до ран­ку, і вогонь жертовника нехай горить на ньому [і не вгасає];
10: і не­хай свя­щеник зодягнеться в лляний одяг свій, і одягне на тіло своє лляне ниж­­нє­ убрання, і зніме попіл від всепа­лен­ня, яке спалив вогонь на жер­тов­нику, і покладе його біля жер­тов­ника;
11: і не­­хай зніме із себе одяг свій, і зодягне інший одяг, і винесе попіл поза стан на чисте місце;
12: а во­­гонь на жертовнику нехай горить [і] не вгасає; і нехай священик запалює на ньому дрова кожного ранку, і розкладає на ньому всепалення, і спалює на ньому жир мирної жертви;
13: вогонь безперестанно нехай горить на жертовнику і не вгасає.
14: Ось закон про приношення хліб­не: [священики] сини Ааронові повинні приносити його перед Господом до жертовника;
15: і нехай візьме [священик] жменею своєю з приношення хлібного і пшеничного борош­на і єлею і весь ливан, що на жертві,­ і спалить на жертовнику: це приємні пахощі, у пам’ять перед Господом;
16: а решту з нього нехай їдять Аарон і сини його; прісним слід їсти його на святому місці, у дворі скинії зібрання нехай їдять його;
17: не слід пекти його квасним. Це даю Я їм у частку з жертв Моїх. Це велика святиня, подібно як жертва за гріх і жертва за провини.
18: Усі нащадки Ааронові чоловічої статі можуть їсти її. Це вічна частка в роди ваші з жертв Господніх. Усе, що доторкається до них, освятиться.
19: І сказав Господь Мойсеєві, гово­рячи:
20: ось приношення від Аарона і синів його, яке принесуть вони Господу в день помазання його: десята частина ефи пшеничного бо­рошна в жертву постійну, половина цього для ранку і половина для вечора;
21: на сковороді в єлеї вона має бути приготована; просякнуту єлеєм­ принось її в шматках, як роз­лом­лю­ється на шматки приношення хліб­­­не; принось її в приємні пахощі Гос­поду;
22: і священик, помазаний на місце його із синів його, повинен ро­бити це: це вічний устав Господа. Уся вона повинна бути спалена;
23: і всяке хлібне приношення від священика все нехай буде спалене, а не з’їдене.
24: І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
25: скажи Аарону і синам його: ось закон про жертву за гріх: жертва за гріх повинна бути заколена перед Господом на тому місці, де заколюється всепалення; це велика святиня;
26: священик, який звер­шує жертву за гріх, повинен їсти її; вона має бути з’їдена на святому місці, у дворі скинії зібрання;
27: усе, що доторкнеться до м’яса її, освятиться; і якщо кров’ю її окропленим буде одяг, то забризкане омий на святому місці;
28: глиняну посудину, в якій вона варилася, слід розбити; якщо ж вона варилася у мідній посудині, то треба її вичистити і вимити­ водою;
29: вся чоловіча стать свя­ще­ничого роду може їсти її: це велика святиня [у Господа];
30: а всяка жерт­ва за гріх, від якої кров вноситься в скинію зібрання для очищення у святилищі, не повинна бути з’їдена; її слід спалювати на вогні.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 7
1: Ось закон про жертву за провину: це велика святиня;
2: жерт­ву за провину слід заколоти на тому місці, де заколюється всепалення, і кров’ю її кропити жертовник з усіх бо­­­­ків;
3: той, хто приносить, по­ви­­нен­ представити з неї весь жир, кур­дюк і жир, що вкриває нутрощі,
4: і обид­ві нирки і жир, який на них, що на стегнах, і сальник, що на пе­чін­ці; з нирками нехай він відокремить це;
5: і спалить це священик на жертовнику в жертву Господу: це жерт­ва за провину.
6: Вся чоловіча стать священичого роду може їсти її; на святому місці слід їсти її: це велика святиня.
7: Як про жертву за гріх, так і про жертву за провину за­кон один: вона належить священикові, який очищає через неї.
8: І коли священик приносить чиюсь жертву всепалення, шкіра від жертви всепалення, яку він приносить, належить священикові;
9: і всяке приношення хлібне, яке печене в печі, і всяке приготоване у горщику або на сковороді, належить священикові, який приносить його;
10: і всяке приношення хлібне, змішане з єлеєм і сухе, належить усім синам Аароновим, як одному, так і іншому.
11: Ось закон про жертву мирну, яку приносять Господу:
12: якщо хто в подяку приносить її, то при жертві подяки він повинен принести пріс­ні хліби, змішані з єлеєм, і прісні коржі, помазані єлеєм, і пшеничне борошно, просякнуте єлеєм, хліби, змішані з єлеєм;
13: крім коржів, нехай він приносить у приношення своє квасний хліб, при мирній жерт­ві подячній;
14: одне що-небудь з усього приношення свого нехай принесе він для возношення Господу: це на­лежить священикові, який кропить кров’ю мирної жертви;
15: м’ясо мирної жертви подяки слід з’їсти в день приношення її, не слід залишати від нього до ранку.
16: Якщо ж хто приносить жертву за обітницею, або від ревности, то жертву його слід їсти в день приношення, і на другий день те, що залишиться від неї, їсти мож­на,
17: а що залишилося від жертовного м’яса до третього дня, треба спалити на вогні;
18: якщо ж будуть їсти м’ясо мирної жертви на третій день, то вона не буде благоприємна; хто її принесе, тому ні у що не буде ставитися: це осквернення, і хто буде їсти її, той понесе на собі гріх;
19: м’яса цього, якщо воно доторкнеться до чого-небудь нечистого, не слід їсти, але треба спалити його на вогні; а м’ясо чисте може їсти всякий чистий;
20: якщо ж яка душа, маючи на собі нечистоту, буде їсти м’ясо мирної жертви Господньої, то знищиться душа та з народу свого;
21: і якщо яка душа, доторкнувшись до чого-небудь нечистого, до нечистоти людської, або до нечистої худоби, або до якого-небудь нечистого плазуна, буде їсти м’ясо мирної жертви Господньої, то знищиться душа та з народу свого.
22: І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
23: скажи синам Ізраїлевим: ніякого жиру ні з вола, ні з вівці, ні з козла не їжте.
24: Жир з мертвого і жир з роздертого звіром можна вживати на всяку справу; а їсти не їжте його;
25: тому що, хто буде їсти жир з худоби, що приноситься в жертву Господу, знищиться душа та з народу свого;
26: і ніякої крови не їжте в усіх оселях ваших ні з птахів, ні з худоби;
27: а хто буде їсти яку-небудь кров, знищиться душа та з народу свого.
28: І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
29: скажи синам Ізраїлевим: хто представляє мирну жертву свою Господу, той з мирної жертви частину повинен принести для приношення Господу;
30: своїми руками повинен він принести в жертву Господу: жир із грудьми повинен він принести [і сальник на печінці], потрясаючи грудьми перед лицем Господнім;
31: жир спалить священик на жертовнику, а груди належать Ааронові й синам його;
32: і праве плече,­ як возношення, з мирних жертв ваших віддавайте священикові:
33: хто з синів Ааронових приносить кров із мирної жертви і жир, тому і праве плече в частку;
34: бо Я беру від синів Ізраїлевих з мирних жертв їхніх груди потрясання і плече возношення, і віддаю їх Аарону священику і синам його у вічну частку від синів Ізраїлевих.
35: Ось частина Аарону і частина синам його з жертв Господніх від дня, коли вони стануть перед Господом для священнодійства,
36: яку повелів Господь давати їм від дня помазання їх від синів Ізраїлевих. Це вічна постанова в роди їх.—
37: Ось закон про всепалення, про приношення хлібне, про жертву за гріх, про жерт­ву за провини, про жертву посвячення і про жертву мирну,
38: який дав Господь Мойсею на горі Синаї, коли повелів синам Ізраїлевим, у пустелі Синайській, приносити Господу приношення їх.