Біблія українською мовою

Книга Юдифі

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 5
1: Тим часом Олоферну, воєначальникові війська ассирійського, дано було знати, що сини Ізраїля­ приготувалися до війни: заклали входи у нагірну країну і зміцнили сті­на­­ми кожну вершину високої го­ри,­ а на рівнинах влаштували перешкоди.
2: Він дуже розгнівався і, покликав­ши всіх начальників Моава і вож­дів Аммона і всіх правителів приморської країни, сказав їм:
3: скажіть мені, си­ни Ханаана, що це за народ, який живе в нагірній країні, які міста населені ними, чи багато у них війська, у чому їхня міцність і сила, хто поставлений над ними царем, проводирем війська їхнього,
4: і чому вони більше за усіх, хто живе на за­ході, уперто не хочуть вийти мені назустріч?
5: Ахиор, проводир усіх си­нів Аммона, сказав йому: вислухай, господарю мій, слово з вуст ра­ба твого; я скажу тобі істину про цей народ, який живе біля тебе в цій нагір­ній країні, і не вийде неправда з вуст раба твого.
6: Цей народ походить від халдеїв.
7: Колись вони оселилися в Месопотамії, тому що не хотіли служити богам батьків своїх, які були в землі Халдейській,
8: і ухилилися від путі предків своїх і почали поклонятися Богу неба, Богу, Якого вони пізнали; і халдеївигнали їх від лиця богів своїх,— і вони втекли в Месопотамію і довго там жили.
9: Але Бог їхній сказав, щоб вони вийшли з місця переселення і йшли в землю Ханаанську; вони оселилися там і дуже збагатилися золотом, сріблом і безліччю худоби.
10: Звідсиперейшли вони в Єгипет, тому що голод покрив лице землі Ханаанської, і там залишалися, по­ки знаходили їжу, і розмножилися там до того, що не було і числа роду їхньому.
11: І по­став на них цар Єгипетський, ужив проти них хитрість, обтяжуючи їх працею і виробленням цегли, і зробив їх рабами.
12: Тоді вони воззвали до Бога свого,— і Він уразив усю зем­лю­ Єгипетську невиліковними ви­разками,— і єгиптяни прогнали їх від себе.
13: Бог висушив перед ними Червоне море
14: і вів їх шляхом Сини і Кадис-Варні; вони вигнали усіх, хто жив у цій пустелі;
15: оселилися в зем­лі­ аморреїв, своєю силою знищили усіх есевонитян, перейшли Йордан, ус­­­пад­кували всю нагірну країну
16: і, прогнавши від себе Хананея, Ферезея, Ієвусея, Сихема і всіх гергесеян, жи­ли у ній багато днів.
17: І доки не згрішили перед Богом своїм, щастя було з ни­ми, тому що з ними Бог, який ненавидить неправду.
18: Але коли во­ни ухилилися від путі, яку Він заповів їм, то у багатьох війнах вони потерпіли дуже сильні поразки, були відведені у полон, у чужу землю, храм Бога їхнього зруйнований, і міста їхні узяті ворогами.
19: Нині ж, навер­нувшись до Бога свого, вони по­вер­нулися з розсіяння, у якому були, оволоділи Єрусалимом, в якому святилище їхнє, й оселилися у нагірній країні, тому що вона була порожня.
20: І тепер, повелителю-господарю, якщо є омана в цьому народі, і вони грішать перед Богом своїм, і ми помітимо, що у них є це спотикання, то ми підемо і переможемо їх.
21: А якщо немає в цьому народі беззаконня, то нехай відійде господар мій, щоб Гос­подь не захистив їх, і Бог їхній не бувза них,— і тоді ми для всієї землі будемо предметом ганьби.
22: Коли Ахиор закінчив цю розповідь, весь народ, який стояв нав­коло намету, почав нарікати, а вель­можі Олоферна і всі, хто населяв примор’я і землю Моава, заговорили: негайно потрібно вбити його;
23: тому що ми не побоїмося синів Із­раїля: це— народ, у якого немає ні війська, ні сили для міцного ополчення.
24: Отже, підемо, повелителю Олоферне,— і вони стануть здобиччю всього війська твого.