Біблія українською мовою

Книга Юдифі

← попередній розділ

Розділ 16
1: І сказала Юдиф: почніть Богу моєму на тимпанах, співайте Господу моєму на кимвалах, злагоджено співайте Йому нову пісню, возносьте і закликайте ім’я Його;
2: тому що Він є Бог Господь, Який сокрушає війни, тому що Він ополчився за мене серед народу і вивів мене від руки моїх переслідувачів.
3: Прийшов Ассур з гір півночі, прийшов з міріадами війська свого, і без­ліч їх загатили воду в джерелах, і кін­нота їх покрила пагорби.
4: Він сказав, що краї мої спалить, юнаків моїх мечем знищить, грудних немов­лят кине об землю, малих дітей моїх віддасть на розкрадання, дів моїх полонить.
5: Але Господь Вседержитель подолав їх рукою жінки.
6: Не від юнаків упав сильний їх, не сини титанів уразили його, і не рослі велетні налягли на нього, але Юдиф, дочка Мерарії, красою лиця свого погубила його;
7: тому що вона для звеличення тих, що бідували в Ізраїлі, зняла із себе одяг удівства свого, помазала лице своє запашною мастю,
8: прикрасила волосся своє головним убором, одягла для зваблення його лляний одяг.
9: Її сандалії зачарували погляд його, і краса її полонила душу його; меч пройшов по шиї його.
10: Перси жахнулися від відваги її, і ми́дяни розгубилися від сміливости її.
11: Тоді вигукнули смиренні мої,— і вони злякалися; неміч­ні мої,— і вони знітилися; піднесли голос свій,— і вони кинулися тікати.
12: Сини молодих дружин кололи їх і, як дітям рабів-утікачів, наноси­ли їм рани; вони загинули від ополчення Господа мого.
13: Заспіваю Гос­поду моєму пісню нову. Великий Ти, Господи, і славний, дивний силою і непереможний!
14: Нехай працює для Тебе усяке створіння Твоє: бо Ти сказав,— і звершилося; Ти послав Духа Твого,— і влаштувалося,— і немає нікого, хто протистав би гласові Твоєму.
15: Гори з водами зрушаться з основ, і камені, як віск, роз­тануть від імені Твого, але до тих, хто боїться Тебе, Ти благомилостивий.
16: Мала всяка жертва для пахощів, і всякий жир незначний для всепалення Тобі, але той, хто боїться Господа, завжди великий.
17: Горе народам, які повстають на рід мій: Господь Вседержитель помститься їм у день суду, пошле вогонь і черву на їхні тіла,— і вони будуть відчувати більі плакати вічно.
18: Коли прийшли в Єрусалим, во­ни поклонилися Богу, і, коли народ очистився, піднесли всепалення свої і добровільні жертвисвої і дари свої.
19: Юдиф же принесла всі сосуди­ Олоферна, які віддав їй народ, і завісу, яку вона взяла зі спальні його, віддала в жертву Господу.
20: Народ весе­лився у Єрусалимі перед святи­ли­щем три місяці, і Юдиф перебувала з ними.
21: Але після цих днів кожен повернувся у край свій, а Юдиф вирушила у Ветилую, дезалишалася в маєтку своєму, і була у свій час слав­ною по всій землі.
22: Багато хто бажав її, але чоловік не пізнав її у всі дні її життя з того дня, як чоловік її Ма­нассія помер і відійшов до народу свого.
23: Вона придбала велику славу і постаріла в домі чоловіка свого, прожившидо ста п’яти ро­ків, і відпустила служницю свою на волю. Вона померла у Ветилуї, і поховали її в печері чоловіка її Манас­сії.
24: Дім Ізраїля оп­лакував її сім днів. Маєток же свій раніше смерти своєї вона розділила між родичами Ма­нассії, чоловіка свого, і між близькими з роду свого.
25: І ніхто більше не страшив синів Ізраїля у дні Юдифі і багато днів після смерти її.