Біблія українською мовою

Книга Юдифі

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 15
1: Коли ті, що були в наметах, почули про те, що сталося, то збентежилися,
2: і напав на них страх і тремтіння, і жоден з них не залишився на очах ближнього, але усі вони кинулися тікати по усіх дорогах рівнини і нагірної країни.
3: І ті, що розташувалися табором у на­гір­ній країні біля Ветилуї, також кину­лися тікати. Тоді сини Ізраїля, ко­жен­ із них войовничий чоловік, погналися за ними.
4: Озія послав у Ветомасфем, Виваю, Ховаю і Холу і в усі краї ізраїльські, щоб сповістити про те, що звершилось, і щоб усі погналися за ворогами для знищення їх.
5: Як тільки почули про це сини Ізраїля, усі дружно напали на них і вражали їх до Хови; також і ті, що прийшли з Єрусалима і з усієї нагір­ної країни, тому що їм сповіщено було про те, що́ трапилося у стані ворогів їхніх, і з Галаада і Галилеї, з усіх боків наносили їм велику поразку, доки вони не пройшли за Да­маск і за межі його.
6: Інші жителі Ве­тилуї напали на стан ассирій­сь­кий, розграбували його і дуже збага­ти­лися.
7: А сини Ізраїля, які поверну­лися після ураження, оволоділи реш­тою; і села і селища в нагір­ній країні і на рівнині одержали велику здобич,­ тому що її була дуже вели­ка кількість.
8: Великий священик Іоаким і старійшини синів Ізраїлевих, які жи­­ли у Єрусалимі, прийшли подивитись, яке благо сотворив Господь для Ізраїля, і бачити Юдиф і вітати її.
9: Як тільки вони ввійшли до неї, то всі одностайно благословили її і сказали їй: ти велич Ізраїля, ти велика радість Ізраїля, ти велика­ слава нашого роду.
10: Усе це ти зробила твоєю рукою; ти зробила добро Ізраїлю, і нехай благоволить до нього Бог; будь жеблагословенна від Господа Вседержителя на вічний час. І увесь народ сказав: нехай буде!
11: Народ грабував табір протягом тридцяти днів, і Юдифі віддали намет Олоферна і усі срібні сосуди і постелі і чаші і все начиння його. Вона взяла, поклала на мула свого, запрягла колісниці свої і склала це на них.
12: І збіглися всі жінки ізраїльські бачити її, і благословляли її і склали із себе для неї хор; а вона взяла у свої руки оповиті виноградним листям жезли і дала жінкам, які були з нею,
13: і поклали на себе оливкові вінки— вона і ті, що були з нею. Вона йшла попереду всього народу в хорі і вела за собою всіх жінок; за нею йшли всі чоловіки ізраїльські, озброєні, з вінками і з урочистими піснями на своїх устах.
14: Юдиф почала перед усім Ізраїлем подячну пісню, і увесь народ підспівував цю пісню.