Біблія українською мовою

Книга Юдифі

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 14
1: Юдиф сказала їм: послухайте ж мене, брати, візьміть цю голову і повісьте на зубцях вашої сті­ни.
2: Коли ж настане ранок і сонце зійде над землею, візьміть кожен бойову свою зброю, йдіть усі сильні за місто і дайте їм вождя, начебто намірюючись зійти на рівнину проти передової сторожі синів Ассура, але не сходьте.
3: Тоді вони, взявши усю свою зброю, підуть у свій стан, розбудять вождів війська ассирійського, і збіжаться до намету Олоферна, але не знайдуть його; від того нападе на них страх, і вони побіжать від вас.
4: А ви і всі, хто живе в усякому краю Ізраїльському, переслідуючи їх, уражайте їх на шляху.
5: Але перш ніж зробите це, запросіть до мене Ахиора аммонитянина: нехай побачить і впізнає він того, хто принижував дім Ізраїля і прислав його до нас начебто на смерть.
6: І прикликали Ахиора з дому Озії. Коли він прийшов і побачив голову Олоферна в руці одного чоловіка серед зібрання народу, то упав на лице своє й ослаб духом.
7: Коли ж підняли його, він припав до ніг Юдифі, поклонився їй і сказав: благословенна ти в усякому селищі Іуди й в усякому народі, які, почувши про ім’я твоє, здивуються.
8: Розкажи ж мені тепер, що ти робила у ці дні? І Юдиф серед народу розповіла йому все, що вона зробила з того дня, як вийшла, до того дня, в який говорила з ними.
9: Коли вона перестала говорити, народ голосно викликнув, і радісний крик його пролунав у місті.
10: Ахиор же, бачачи все, що зробив Бог Ізраїлів, щиро увірував у Бога, обрізав крайню плоть свою і приєднався до дому Ізраїлевого, навіть до цього дня.
11: Коли настав ранок, повісили го­лову Олоферна на стіну; кожен чо­ло­­вік узяв свою зброю, і вийшли загонами на схили гори.
12: Сини Ас­сура, побачивши їх, послали до своїх­ начальників, а вони пішли до вож­дів, до тисячоначальників і до всяко­го проводиря свого.
13: Прийшовши до намету Олоферна, вони сказали тому, хто управляв усім майном його: розбуди нашого господаря, тому що ці раби насмілилися вийти на битву з нами, щоб бути зовсім знищеними.
14: Вагой увійшов і постукав у двері намету, бо думав, що він спить з Юдиф’ю.
15: Коли ж ніхто не відгукнувся йому, то, відчинивши, ввійшов у спальню і знайшов, що Олофернмертвий лежить біля порогу і голова його знята з нього.
16: І він голос­но викликнув із плачем, стогоном і сильним воланням, і розірвав свій одяг.
17: Потім увійшов у намет, у яко­му перебувала Юдиф, і не знайшов її. Тоді він вискочив до народу і закричав:
18: раби вчинили віроломно; одна єврейська жінка зганьбила дім царя Навуходоносора, бо ось Олоферн на підлозі, і голови немає на ньому.
19: Коли почули ці слова начальники війська ассирійського, то розірвали одяг свій, і душа їх дуже збентежилася, і пролунав у них крик і дуже велике волання серед стану.