Біблія українською мовою

Книга Юдифі

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 11
1: Олоферн сказав їй: під­бадь­ор­­­­­ся, жінко; не бійся серцем твоїм, тому що я не зробив зла нікому, хто добровільно зважився слу­жи­­­ти Навуходоносору, царю всієї зем­­­лі.
2: І тепер, якби народ твій, який живе у нагірній країні, не зневажив мене, я не підняв би на них списа мого; але вони самі це зробили для себе.
3: Скажи ж мені: чому ти втекла від них і прийшла до нас? Ти знайдеш собі тутпорятунок; не бійся: ти будеш жива у цю ніч і після,
4: тому що тебе ніхто не скривдить, навпаки, всякий буде благодіяти тобі, як буває з рабами господаря мого, царя Навуходоносора.
5: Юдиф сказала йому: вислухай слова раби твоєї; нехай раба говорить перед лицем твоїм: я не скажу неправди господареві моєму у цю ніч.
6: І якщо ти зробиш за словами раби твоєї, то Бог через тебе зробить діло, і господар мій не помилиться у своїх намірах.
7: Нехай живе Навуходоносор, цар усієї землі, і нехай живе держава його, який послав тебе для очищення всякої душі, тому що не тільки люди через тебе будуть служити йому, але і звірі польові, і худоба, і птахи небесні через твою силу будуть жити під владою Навуходоносора і всього дому його.
8: Бо ми чули про твою мудрість і хитрість розуму твого, і всій землі відомо, що ти один добрий у всьому царстві, сильний у знанні і чудовий у військових подвигах.
9: А що говорив Ахиор у зібранні твоєму, ми чули слова його, тому що чоловіки Ветилуї залишили його в живих, і він розповів їм усе, про що говорив тобі.
10: Тому, владико-господарю, не залишай без уваги сло́ва його, але збережи його в серці твоєму, тому що воно істинне: рід наш не карається, меч не має сили над нами, якщо вони не грішать перед Богом своїм.
11: Отже, щоб господар мій не був відбитим і безуспішним, і щоб до них прийшла смерть,— оволодів ними гріх, яким вони прогнівляють Бога свого, роблячи те, чого не слід;
12: тому що в них виявилася нестача їжі, й уся вода вичерпалась,— і ось, вони зважилися кинутися на худобу свою і думають годуватися всім, що Бог суворо заборонив у законі Своєму вживати в їжу.
13: Навіть початки пшениці і десятини вина й олії, що, після освячення, зберігаються для священиків, які стоять перед лицем Бога нашого­ у Єрусалимі, вони зважилися вжити, тоді як і руками доторкатися до них не слід було нікому з народу.
14: Вони послали у Єрусалим, оскільки і тамтешні жителі робили це, принести на те дозвіл від зборів старійшин.
15: І як тільки дана буде їм звістка, і вони зроблять це, то в той же день будуть віддані тобі на пораз­ку.
16: Ось чому я, раба твоя, дізнавшись про усе це, втекла від них, і Бог послав мене зробити разом з тобою такі справи, якими здивується вся земля, де тільки почують про них,
17: бо раба твоя побожна і день і ніч служить Богу Небесному. Тепер, господарю мій, я залишуся в тебе; тільки нехай раба твоя ночами виходить на долину молитися Богу,— і Він відкриє мені, коли вони зроблять свій злочин.
18: Я прийду й оголошу тобі, і ти виходь тодіз усім твоїм військом,— і ніхто з них не протистане тобі.
19: Я поведу тебе через Юдею, доки не дійдемо до Єрусалима; поставлю посеред нього сідалище твоє, і ти поженеш їх, як овець, що не мають пастуха,— і пес не поворухне проти тебе язиком своїм. Це сказано мені в одкровенні й оголошено мені, і я послана сповістити тебе.
20: Сподобалися слова її Олоферну і всім слугам його. Вони дивувалися мудрості її і говорили:
21: від краю до краю землі немає такої жінки за красою обличчя і за розумними словами.
22: Олоферн сказав їй: добре Бог зробив, що попереду цього народу послав тебе, щоб у руках наших була сила, а серед тих, хто знехтував господаря мого,— загибель.
23: Прекрасна ти лицем і добрі слова твої. Якщо ти зробиш, як сказала, то твій Бог буде моїм Богом; ти будеш жити у домі царя Навуходоносора і будеш іменита в усій землі.