Біблія українською мовою

Книга Юдифі

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 10
1: Коли вона перестала взивати до Бога Ізраїлевого і закінчила всі ці слова,
2: то піднялася на ноги, покликала служницю свою і ввійшла в дім, в якому вона проводила суботні дні і свята свої.
3: Тут вона зняла із себе веретище, яке одягала, зняла й одяг удівства свого, об­мила тіло водою і намастилася дорогоцінним миром, зачесала волосся­ й одягла на голову пов’язку, вдягла­ся в одяг веселощів своїх, у який вона вби­ралася у дні життя чоловіка свого Манассії;
4: взула ноги свої в сан­далії і наклала на себе ланцюжки, зап’ястя, кільця, серги і все своє вбрання, і прикрасила себе, щоб спо­кусити очі чоловіків, які побачать її.
5: І дала служниці своїй міх вина і сосуд оливи, наповнила мішок борошном і сушеними плодами і чистими хлібами і, обгорнувши всі ці припаси свої, поклала їх на неї.
6: Вийшовши до воріт міста Ветилуї, вони знайшли Озію і старійшин міста, Хаврина і Хармина, що стояли біля них.
7: Коли вони побачили її і переміну в її обличчі й одязі, дуже дивувалися красі її і сказали їй:
8: Бог, Бог батьків наших, нехай дасть тобі благодать і нехай звершить твої наміри на радість синів Ізраїля і на звеличення Єрусалима. Вона поклонилася Богу
9: і сказала їм: звеліть відчинити для мене ворота міста; я вийду для виконання справи, про яку ви говорили зі мною. І звеліли юнакам відчинити для неї, як вона сказала.
10: Вони виконали це. І вийшла Юдиф і служниця її з нею; а чоловіки міські дивилися вслід їй, поки вона сходила з гори, поки проходила долиною і поки не сховалася­ від їхніх очей.
11: Вони йшли прямо­ до­линою і зустріла Юдифпередова варта ассиріян,
12: і взяли її і запита­ли: чия ти, звідки йдеш і куди ви­ру­шаєш? Вона сказала: я дочка євреїв,­ і тікаю від них, тому що вони будуть віддані вам на знищення.
13: Я йду до Олоферна, вождя вашого війська, сповістити слова істини і показати йому шлях, яким він піде й оволодіє всією нагірною країною, так що не загине з людей його жодна людина і жодна жива душа.
14: Коли ці люди слухали слова її і вдивлялися в обличчя її,— вона здалася їм чудом краси, і вони сказали їй:
15: ти вряту­ва­ла душу твою, поспішивши прийти до господаря нашого; іди ж до намету його, а наші проводять тебе, поки не передадуть тебе йому на руки.
16: Коли ти станеш перед ним,– не бійся серцем твоїм, але вислови слова твої, і він тебе облагодіє.
17: І, ви­бравши зі свого середовища сто чоловік, приставили їх до неї і до служниці її, і вони повели їх до намету Олоферна.
18: У всьому стані почався рух, тому що звістка про прихід її рознеслася по наметах: ті, що збіглися, оточили її, тому що вона стояла ззовні намету Олоферна, поки не сповістили його про неї;
19: і дивувалися красі її, а через неї дивувалися і синам Ізраїля, і говорили кожен ближньому своєму: хто знехтує такий народ, який має таких дружин у себе! Нерозсудливо залишити з них хоч одного чоловіка,­ тому що ті, що залишаться, будуть у змозі перехитрувати усю землю.
20: Тим часомті, що спали при Олоферні, і всі служителі його вийшли і ввели її в намет.
21: Олоферн відпочивав на своїй постелі за завісою, прикрашеною пурпуром, золотом, смарагдом і коштовними каменями.
22: Колийому доповіли про неї, він вийшов у переднє відділення намету, і перед ним несли срібні лампади.
23: Коли Юдиф представилася йому і служителям його, всі здивувалися красі обличчя її. Вона, впавши на лице, поклонилася йому, і служителі його підняли її.