Біблія українською мовою

Книга Іова

наступний розділ →

Розділ 1
1: Обридло душі моїй життя моє; віддамся суму моєму; буду говорити в скорботі душі моєї.
2: Скажу Богу: не звинувачуй мене; оголоси мені, за що Ти зі мною борешся?
3: Чи добре для Тебе, що Ти пригнічуєш, що зневажаєш діла рук Твоїх, а на раду нечестивих посилаєш світло?
4: Хіба у Тебе плотські очі, і Ти дивишся, як дивиться людина?
5: Хіба дні Твої, як дні людини, або літа Твої, як дні чоловіка,
6: чому Ти шукаєш пороку в мені і допитуєшся гріха в мені,
7: хоча знаєш, що я не беззаконник, і що нема кому визволити мене від руки Твоєї?
8: Твої руки трудилися наді мною й створили всього мене цілком,— і Ти губиш мене?
9: Згадай, що Ти, як глину, обробив мене, і в порох повертаєш мене?
10: Чи не Ти вилив мене, як молоко, і, як сир, згустив мене,
11: шкірою і плоттю одяг мене, кістками і жилами скріпив мене,
12: життя і милість дарував мені, і піклування Твоє зберігало дух мій?
13: Але і те приховував Ти в серці Своєму,— знаю, що це було в Тебе,—
14: бо якщо я згрішу, Ти помітиш і не залишиш гріха мого без покарання.
15: Якщо я винен, горе мені! якщо і правий, то не насмілюся підняти голови моєї. Я пересичений приниженням; глянь на страждання моє:
16: воно збільшується. Ти женешся за мною, як лев, і знову нападаєш на мене і дивним являєшся в мені.
17: Виводиш нових свідків Твоїх проти мене; підсилюєш гнів Твій на мене; і біди, одні за іншими, ополчаються проти мене.
18: І навіщо Ти вивів мене з утроби? нехай би я помер, коли ще нічиє око не бачило мене;
19: нехай би я, як той, що не був, з утроби перенесений був у гріб!
20: Чи не короткі дні мої? Залиш, відступи від мене, щоб я трохи підбадьорився,
21: раніше ніж відійду,— і вже не повернуся,— у країну темряви і сіні смертної,
22: у країну мороку, який є морок тіні смертної, де немає упорядкування, де темно, як сама темрява.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 2
1: Був день, коли прийшли сини Божі стати перед Господом; між ними прийшов і сатана стати перед Господом.
2: І сказав Господь сатані: звідки ти прийшов? І відповів сатана Господу і сказав: я ходив по землі й обійшов її.
3: І сказав Господь сатані: чи звернув ти увагу твою на раба Мого Іова? бо немає такого, як він, на землі: чоловік непорочний, справедливий, богобоязкий і віддаляється від зла, і досі твердий у своїй непорочності; а ти збуджував Мене проти нього, щоб погубити його невинно.
4: І відповів сатана Господу і сказав: шкіру за шкіру, а за життя своє віддасть людина усе, що є у неї;
5: але простягни руку Твою і торкнися кістки його і плоті його,— чи благословить він Тебе?
6: І сказав Господь сатані: ось, він у руках твоїх, тільки душу його збережи.
7: І відійшов сатана від лиця Господа й уразив Іова проказою лютою від підошви ноги його по саме тім’я його.
8: І взяв він собі черепок, щоб шкребти себе ним, і сів у попіл [поза селищем].
9: І сказала йому дружина його: ти все ще твердий у непорочності твоїй! похули Бога і помри*.
10: Але він сказав їй: ти говориш як одна з безумних: невже добре ми будемо приймати від Бога, а лихого не будемо приймати? В усьому цьому не згрішив Іов вустами своїми.
11: І почули троє друзів Іова про всі ці біди, які осягли його, і пішли кожен зі свого місця: Елифаз феманитянин, Вилдад савхеянин і Софар наамитянин, і зійшлися, щоб іти разом тужити з ним і втішати його.
12: І, піднявши очі свої здаля, вони не впізнали його; і піднесли голос свій і заридали; і роздер кожен верхній одяг свій, і кидали порох над головами своїми до неба.
13: І сиділи з ним на землі сім днів і сім ночей; і ніхто не говорив йому ні слова, тому що бачили, що страждання його дуже великі.