Біблія українською мовою

Від Іоанна святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 19
1: Тоді Пілат взяв Іісуса і звелів бити Його.
2: І воїни, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову і одягли Його в багряницю,
3: і говорили: радуйся, Царю Іудейський! і били Його по щоках.
4: Пілат знову вийшов і сказав їм: ось, я виводжу Його до вас, щоб ви знали, що я не знаходжу в Ньому ніякої вини.
5: Тоді вийшов Іісус в терновому вінці і в багряниці. І сказав їм Пілат: ось, Людина!
6: Коли ж побачили Його первосвященники і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його! Пілат говорить їм: візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому вини.
7: Іудеї відповіли йому: ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен померти, тому що зробив Себе Сином Божим.
8: Пілат, почувши це слово, ще більше злякався.
9: І знов увійшов у преторію і сказав Іісусові: звідки Ти? Але Іісус відповіді не дав йому.
10: Пілат же каже Йому: чи мені не відповідаєш? чи не знаєш, що я маю владу розіп'яти Тебе, і владу маю відпустити Тебе?
11: Іісус відповів: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було дано тобі звище; тим-то більший гріх на тому, хто видав Мене тобі.
12: З того часу Пілат намагався відпустити Його. Іудеї ж кричали: якщо відпустиш Його, ти не друг кесареві; всякий, хто робить себе царем, противник кесареві.
13: Пілат, почувши це слово, вивів Іісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься Ліфостротон, а по-єврейськи Гаввафа.
14: Тоді була п'ятниця перед Пасхою, і година шоста. І сказав Пілат іудеям: ось, Цар ваш!
15: Вони ж закричали: візьми, візьми розіпни Його! Пілат говорить їм: чи Царя вашого розіпну? Первосвященники відповіли: нема в нас царя, крім кесаря.
16: І тоді він видав Його їм на розп'яття. І взяли Іісуса і повели.
17: І, несучи хрест Свій, Він вийшов на місце, що зветься Лобне, єврейською Голгофа;
18: там розп'яли Його і з Ним двох інших, з одного і другого боку, а посередині Іісуса.
19: Пілат же написав і надпис, і поставив на хресті. Написано було: Іісус Назорей, Цар Іудейський.
20: Цей напис читали багато з іудеїв, тому що місце, де був розп'ятий Іісус, було недалеко від міста, і написано було єврейською, грецькою, римською.
21: Первосвященники ж іудейські сказали Пілатові: не пиши: Цар Іудейський, але що Він говорив: Я Цар Іудейський.
22: Пілат відповів: що я написав, те написав.
23: Воїни ж, коли розп'яли Іісуса, взяли одежу Його і розділили на чотири частини, кожному воїнові по частині, і хітон; хітон же був не зшитий, а весь зітканий зверху,
24: і сказали один одному: не будемо роздирати його, а кинемо жереб про нього, чий буде,– щоб збулося сказане в Писанні: розділили ризи Мої між собою і про одежу Мою кидали жереб (Пс. 21,19). Так воїни і зробили.
25: Біля хреста Іісуса стояли Мати Його і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина.
26: Іісус, побачивши Матір і учня, що тут стояв, котрого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! ось, син Твій.
27: Потім каже учневі: ось, Мати твоя! І з цього часу учень цей взяв Її до себе.
28: Після того Іісус, знаючи, що вже усе звершилося, щоб збулося Писання, говорить: жажду!
29: Стояла тут посудина, повна оцту. Воїни, намочивши оцтом губку і настромивши її на тростину, піднесли до уст Його.
30: Коли ж Іісус спробував оцту, сказав: звершилось! І, схиливши голову, віддав дух.
31: А як тоді була п'ятниця, то іудеї, щоб не залишити тіл на хресті в суботу (бо та субота була день великий), просили Пілата, щоб перебити їм гомілки і зняти їх.
32: І прийшли воїни і в першого перебили гомілки, і в другого, розп'ятого з Ним.
33: А коли, підійшовши до Іісуса, побачили, що Він уже помер, не перебили Йому гомілок.
34: Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекла кров і вода.
35: І той, що бачив, засвідчив, і свідчення його правдиве; він знає, що говорить істину, щоб ви повірили.
36: Бо це сталося, щоб збулося Писання: кістка Його хай не зламається (Вих. 12,46).
37: Також і в другому місці Писання говорить: будуть дивитися на Того, Котрого пронзили (Зах. 12,10).
38: Після цього Йосиф з Аримафеї (учень Іісуса, але таємний, з остраху перед іудеями) просив Пілата, щоб зняти тіло Іісуса; і Пілат дозволив. Він пішов і зняв тіло Іісуса.
39: Прийшов також і Никодим (який приходив раніше до Іісуса вночі) і приніс суміш смирни і алоя, літрів близько сотні.
40: І вони взяли тіло Іісуса і обгорнули Його пеленами з пахощами, як за звичаєм ховають іудеї.
41: На тому місці, де Його розп'яли, був сад, і в саду новий гроб, в якому ще ніхто не був покладений.
42: Там поклали Іісуса заради п'ятниці іудейської, тому що гроб був близько.

← попередній розділ

Розділ 21
1: Після того знову явився Іісус учням Своїм біля моря Тиверіадського. Явився ж так:
2: були разом Симон Петро, і Фома, названий Близнюк, і Нафанаїл з Кани Галілейської, і сини Зеведеєві, і двоє інших з учнів Його.
3: Симон Петро говорить їм: йду ловити рибу. Кажуть йому: йдемо і ми з тобою. Пішли і відразу ввійшли в човен, і не впіймали в ту ніч нічого.
4: А коли вже настав ранок, Іісус стояв на березі; але учні не впізнали, що це Іісус.
5: Іісус говорить їм: діти! чи є у вас яка їжа? Вони відповіли Йому: нема.
6: Він же сказав їм: закиньте сіті з правого боку човна і впіймаєте. Вони закинули, і вже не могли витягти сіті через велику кількість риби.
7: Тоді учень, котрого любив Іісус, говорить Петрові: це Господь. Симон же Петро, почувши, що це Господь, підперезався одежею (бо він був нагий) і кинувся в море.
8: А інші учні припливли човном (бо недалеко були від землі, ліктів близько двохсот) і тягли сіть з рибою.
9: А коли вийшли на землю, бачать розкладене вогнище, і на ньому рибу і хліб.
10: Іісус говорить їм: принесіть риби, яку ви тепер впіймали.
11: Симон Петро пішов і витяг на землю сіть, наповнену великими рибами, яких було сто п'ятдесят три; і від такої кількості риби не прорвалася сіть.
12: Іісус говорить їм: підходьте, обідайте. Ніхто ж з учнів не смів спитати Його: хто Ти? знаючи, що це Господь.
13: Іісус підходить, бере хліб і дає їм, також і рибу.
14: Це вже втретє явився Іісус учням Своїм по воскресінні Своєму з мертвих.
15: Коли ж вони обідали, Іісус каже Симону Петрові: Симоне Іонин! чи любиш ти Мене більше, ніж вони? Петро каже Йому: так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Іісус говорить йому: паси ягнят Моїх.
16: Ще говорить йому вдруге: Симоне Іонин! чи любиш ти Мене? Петро говорить Йому: так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Іісус говорить йому: паси вівці Мої.
17: Говорить йому втретє: Симоне Іонин! чи любиш ти Мене? Петро засмутився, що втретє спитав його: чи любиш ти Мене? і сказав Йому: Господи! Ти все знаєш; Ти знаєш, що я люблю Тебе. Іісус говорить йому: паси вівці Мої.
18: Істинно, істинно кажу тобі: коли ти був молодий, то підперізувався сам і ходив, куди хотів; а коли постарієш, то простягнеш руки твої і інший підпереже тебе і поведе, куди не хочеш.
19: Це Він сказав, даючи розуміти, якою смертю Петро прославить Бога. І, сказавши це, говорить йому: йди за Мною.
20: Петро ж, обернувшись, бачить, що йде за ним учень, котрого любив Іісус, і котрий на вечері, припавши до грудей Його, сказав: Господи! хто видасть Тебе?
21: Побачивши його, Петро говорить Іісусові: Господи! а він що?
22: Іісус говорить йому: якщо Я хочу, щоб він залишився, поки прийду, що тобі до того? ти йди за Мною.
23: І пронеслося це слово поміж браттями, що учень той не помре. Але Іісус не сказав йому, що не помре, але: якщо Я хочу, щоб він залишився, доки прийду, що тобі до того?
24: Цей учень і свідчить про це, і написав це; і знаємо, що істинне свідчення його.
25: Багато й іншого сотворив Іісус; але, коли б написати про те докладно, то, думаю, і сам світ не вмістив би написаних книг. Амінь.