Налаштування читання
Текст
Мова
Другий текст поруч
Вигляд
Тло
Шрифт
Вірші
Відстань між рядками
Євангеліє від Іоанна: Ін. 18:28–19:16
Глава 18
зач. 581Сказа́вши це, Іісу́с ви́йшов з у́чнями Свої́ми на той бік пото́ку Кедро́ну, де був сад, в яки́й увійшо́в Сам і у́чні Його́.
2Знав же це мі́сце і Іу́да, зра́дник Його́, тому́ що Іісу́с ча́сто збира́вся там з у́чнями Свої́ми.
3Ото́ж Іу́да, взя́вши загі́н во́їнів та слуг первосвяще́нників і фарисе́їв, прихо́дить туди́ з ліхтаря́ми і світи́льниками та збро́єю.
4Іісу́с же, зна́ючи все, що з Ним бу́де, ви́йшов і сказа́в їм: кого́ шука́єте?
5Йому́ відповіли́: Іісу́са Назоре́я. Іісу́с гово́рить їм: це Я. Стоя́в же з ни́ми і Іу́да, зра́дник Його́.
6І коли́ сказа́в їм: це Я, вони́ відступи́ли наза́д і впа́ли на зе́млю.
7Зно́ву запита́в їх: кого́ шука́єте? Вони́ сказа́ли: Іісу́са Назоре́я.
8Іісу́с відпові́в: Я сказа́в вам, що це Я; о́тже, якщо́ Мене́ шука́єте, зали́ште їх, хай іду́ть,
9щоб збуло́ся сло́во, ска́зане Ним: з тих, котри́х Ти дав Мені́, Я не погуби́в ніко́го.
10Си́мон же Петро́, ма́ючи меч, ви́тягнув його́ і вда́рив раба́ первосвяще́нницького і відсі́к йому́ пра́ве ву́хо. Ім’я́ раба́ було́ Малх.
11Але́ Іісу́с сказа́в Петро́ві: вложи́ меч у пі́хви; невже́ Мені́ не пи́ти ча́ші, яку́ дав Мені́ Оте́ць?
12Тоді́ во́їни і тисячонача́льник і слу́ги іуде́йські взяли́ Іісу́са і зв’яза́ли Його́,
13і відвели́ Його́ спе́ршу до А́нни, бо він був тесть Каіа́фи, яки́й був первосвяще́нником на той рік.
14Це був Каіа́фа, яки́й пора́див іуде́ям, що кра́ще одному́ чолові́кові вме́рти за наро́д.
15За Іісу́сом ішли́ Си́мон Петро́ і і́нший у́чень; у́чень же цей був знайо́мий первосвяще́нникові і ввійшо́в з Іісу́сом у двір первосвяще́нника.
16А Петро́ стоя́в зо́вні за двери́ма. По́тім у́чень, яки́й був знайо́мий первосвяще́нникові, ви́йшов і сказа́в придве́рниці і ввів Петра́.
17Тут раба́ придве́рниця ка́же Петро́ві: і ти чи не з у́чнів Цього́ Чолові́ка? Він сказа́в: ні.
18Тим ча́сом раби́ і слу́ги, розпали́вши во́гнище, бо було́ хо́лодно, стоя́ли і грі́лися. Петро́ тако́ж стоя́в з ни́ми і грі́вся.
19Первосвяще́нник же спита́в Іісу́са про у́чнів Його́ і про вчення́ Його́.
20Іісу́с відпові́в йому́: Я говори́в я́вно сві́тові; Я завжди́ учи́в у синаго́гах і в хра́мі, де завжди́ іуде́ї схо́дяться, і тає́мно не говори́в нічо́го.
21Чого́ пита́єш Мене́? спита́й тих, які чу́ли, що Я говори́в їм; ось, вони́ зна́ють, що Я говори́в.
22Коли́ Він сказа́в це, оди́н із слуг, що стоя́в бли́зько, вда́рив Іісу́са по щоці́, ка́жучи: так відповіда́єш Ти первосвяще́нникові?
23Іісу́с відпові́в йому́: якщо́ Я сказа́в пога́но, покажи́, що пога́но, а якщо́ до́бре, що ти б’єш Мене́?
24А́нна відісла́в Його́ зв’я́заного до первосвяще́нника Каіа́фи.
25А Си́мон Петро́ стоя́в і грі́вся. Тут сказа́ли йому́: чи не з у́чнів Його́ і ти? Він відрі́кся і сказа́в: ні.
26Оди́н з рабі́в первосвяще́нника, ро́дич того́, яко́му Петро́ відсі́к ву́хо, гово́рить: чи не я ба́чив тебе́ з Ним у саду́?
27Петро́ зно́ву відрі́кся, і за́раз же заспіва́в пі́вень.
зач. 5928Від Каіа́фи повели́ Іісу́са до прето́рії. Був ра́нок; і вони́ не ввійшли́ в прето́рію, щоб не оскверни́тися, але́ щоб мо́жна було́ ї́сти па́сху.
29Піла́т ви́йшов до них і сказа́в: в чо́му ви звинува́чуєте Чолові́ка Цього́?
30Вони́ сказа́ли йому́ у ві́дповідь: якби́ Він не був злочи́нець, ми не ви́дали б Його́ тобі́.
31Піла́т сказа́в їм: візьмі́ть Його́ ви, і за зако́ном ва́шим суді́ть Його́. Іуде́ї сказа́ли йому́: нам не дозво́лено віддава́ти на смерть ніко́го, –
32щоб збуло́сь сло́во Іісу́сове, яке́ Він сказа́в, даючи́ зрозумі́ти, яко́ю сме́ртю Він помре́.
33Тоді́ Піла́т зно́ву ввійшо́в у прето́рію і покли́кав Іісу́са, і сказа́в Йому́: Ти Цар Іуде́йський?
34Іісу́с відпові́в йому́: чи від се́бе ти гово́риш це, чи і́нші сказа́ли тобі́ про Ме́не?
35Піла́т відпові́в: хіба́ я іуде́й? Твій наро́д і первосвяще́нники ви́дали Тебе́ мені́; що Ти зроби́в?
36Іісу́с відпові́в: Ца́рство Моє́ не від сві́ту цього́: якби́ від сві́ту цього́ було́ Ца́рство Моє́, то слу́ги Мої́ подвиза́лися б за Ме́не, щоб Я не був ви́даний іуде́ям; але́ ни́ні Ца́рство Моє́ не зві́дси.
37Піла́т сказа́в Йому́: ото́ж Ти Цар? Іісу́с відпові́в: ти гово́риш, що Я Цар. Я для то́го народи́вся і для то́го прийшо́в у світ, щоб сві́дчити про і́стину; ко́жен, хто від і́стини, слу́хає го́лосу Мого́.
38Піла́т сказа́в Йому́: що є і́стина? І, сказа́вши це, зно́ву ви́йшов до іуде́їв і сказа́в їм: я нія́кої вини́ не знахо́джу в Ньо́му.
39Є ж у вас зви́чай, щоб я одного́ відпуска́в вам на Па́сху; чи хо́чете, відпущу́ вам Царя́ Іуде́йського?
40Тоді́ зно́ву закрича́ли всі, ка́жучи: не Його́, а Вара́вву. Вара́вва ж був розбі́йник.
Глава 19
1Тоді́ Піла́т взяв Іісу́са і звелі́в би́ти Його́.
2І во́їни, сплі́вши віне́ць з те́рну, покла́ли Йому́ на го́лову і одягли́ Його́ в багряни́цю,
3і говори́ли: ра́дуйся, Царю́ Іуде́йський! і би́ли Його́ по щока́х.
4Піла́т зно́ву ви́йшов і сказа́в їм: ось, я виво́джу Його́ до вас, щоб ви зна́ли, що я не знахо́джу в Ньо́му нія́кої вини́.
5Тоді́ ви́йшов Іісу́с в терно́вому вінці́ і в багряни́ці. І сказа́в їм Піла́т: ось, Люди́на!
6Коли́ ж поба́чили Його́ первосвяще́нники і слу́ги, то закрича́ли: розіпни́, розіпни́ Його́! Піла́т говори́ть їм: візьмі́ть Його́ ви, і розіпні́ть; бо я не знахо́джу в Ньо́му вини́.
зач. 607Іуде́ї відповіли́ йому́: ми ма́ємо зако́н, і за зако́ном на́шим Він пови́нен поме́рти, тому́ що зроби́в Себе́ Си́ном Бо́жим.
8Піла́т, почу́вши це сло́во, ще бі́льше зляка́вся.
9І знов увійшо́в у прето́рію і сказа́в Іісу́сові: зві́дки Ти? Але́ Іісу́с ві́дповіді не дав йому́.
10Піла́т же ка́же Йому́: чи мені́ не відповіда́єш? чи не зна́єш, що я ма́ю вла́ду розіп’я́ти Тебе́, і вла́ду ма́ю відпусти́ти Тебе́?
11Іісу́с відпові́в: ти не мав би наді Мно́ю нія́кої вла́ди, якби́ не було́ дано́ тобі́ зви́ще; тим-то бі́льший гріх на то́му, хто ви́дав Мене́ тобі́.
12З то́го ча́су Піла́т намага́вся відпусти́ти Його́. Іуде́ї ж крича́ли: якщо́ відпу́стиш Його́, ти не друг ке́сареві; вся́кий, хто ро́бить себе́ царе́м, проти́вник ке́сареві.
13Піла́т, почу́вши це сло́во, ви́вів Іісу́са і сів на суди́лищі, на мі́сці, що зве́ться Ліфострото́н, а по-євре́йськи Гавва́фа.
14Тоді́ була́ п’я́тниця пе́ред Па́схою, і годи́на шо́ста. І сказа́в Піла́т іуде́ям: ось, Цар ваш!
15Вони́ ж закрича́ли: візьми́, візьми́ розіпни́ Його́! Піла́т гово́рить їм: чи Царя́ ва́шого розіпну́? Первосвяще́нники відповіли́: нема́ в нас царя́, крім ке́саря.
16І тоді́ він ви́дав Його́ їм на розп’я́ття. І взяли́ Іісу́са і повели́.
17І, несучи́ хрест Свій, Він ви́йшов на мі́сце, що зве́ться Ло́бне, євре́йською Голго́фа;
18там розп’я́ли Його́ і з Ним двох і́нших, з одного́ і дру́гого бо́ку, а посере́дині Іісу́са.
19Піла́т же написа́в і на́дпис, і поста́вив на хресті́. Напи́сано було́: Іісу́с Назоре́й, Цар Іуде́йський.
20Цей на́пис чита́ли бага́то з іуде́їв, тому́ що мі́сце, де був розп’я́тий Іісу́с, було́ недале́ко від мі́ста, і напи́сано було́ євре́йською, гре́цькою, ри́мською.
21Первосвяще́нники ж іуде́йські сказа́ли Піла́тові: не пиши́: Цар Іуде́йський, але́ що Він говори́в: Я Цар Іуде́йський.
22Піла́т відпові́в: що я написа́в, те написа́в.
23Во́їни ж, коли́ розп’я́ли Іісу́са, взяли́ оде́жу Його́ і розділи́ли на чоти́ри части́ни, ко́жному во́їнові по части́ні, і хіто́н; хіто́н же був не зши́тий, а весь зі́тканий зве́рху,
24і сказа́ли оди́н о́дному: не бу́демо роздира́ти його́, а ки́немо же́реб про ньо́го, чий бу́де, – щоб збуло́ся ска́зане в Писа́нні: розділи́ли ри́зи Мої́ між собо́ю і про оде́жу Мою́ ки́дали же́реб. Так во́їни і зроби́ли.
зач. 6125Бі́ля хреста́ Іісу́са стоя́ли Ма́ти Його́ і сестра́ Ма́тері Його́, Марі́я Клео́пова, і Марі́я Магдали́на.
26Іісу́с, поба́чивши Ма́тір і у́чня, що тут стоя́в, котро́го люби́в, гово́рить до Ма́тері Своє́ї: Жо́но! ось, син Твій.
27По́тім ка́же у́чневі: ось, Ма́ти твоя́! І з цього́ ча́су у́чень цей взяв Її́ до се́бе.
28Пі́сля то́го Іісу́с, зна́ючи, що вже усе́ зверши́лося, щоб збуло́ся Писа́ння, гово́рить: жа́жду!
29Стоя́ла тут посу́дина, по́вна о́цту. Во́їни, намочи́вши о́цтом гу́бку і настроми́вши її́ на трости́ну, піднесли́ до уст Його́.
30Коли́ ж Іісу́с спро́бував о́цту, сказа́в: зверши́лось! І, схили́вши го́лову, відда́в дух.
31А як тоді́ була́ п’я́тниця, то іуде́ї, щоб не залиши́ти тіл на хресті́ в субо́ту (бо та субо́та була́ день вели́кий), проси́ли Піла́та, щоб переби́ти їм гомі́лки і зня́ти їх.
32І прийшли́ во́їни і в пе́ршого переби́ли гомі́лки, і в дру́гого, розп’я́того з Ним.
33А коли́, підійшо́вши до Іісу́са, поба́чили, що Він уже́ поме́р, не переби́ли Йому́ гомі́лок.
34Але́ оди́н з во́їнів спи́сом проколо́в Йому́ ре́бра, і відра́зу ви́текла кров і вода́.
35І той, що ба́чив, засві́дчив, і сві́дчення його́ правди́ве; він зна́є, що гово́рить і́стину, щоб ви пові́рили.
36Бо це ста́лося, щоб збуло́ся Писа́ння: кі́стка Його́ хай не злама́ється.
37Тако́ж і в дру́гому мі́сці Писа́ння гово́рить: бу́дуть диви́тися на То́го, Котро́го пронзи́ли.
зач. 6238Пі́сля цьо́го Йо́сиф з Арима́феї (у́чень Іісу́са, але́ тає́мний, з о́страху пе́ред іуде́ями) проси́в Піла́та, щоб зня́ти ті́ло Іісу́са; і Піла́т дозво́лив. Він пішо́в і зняв ті́ло Іісу́са.
39Прийшо́в тако́ж і Никоди́м (яки́й прихо́див рані́ше до Іісу́са вночі́) і прині́с су́міш сми́рни і ало́я, лі́трів бли́зько со́тні.
40І вони́ взяли́ ті́ло Іісуса́ і обгорну́ли Його́ пе́ленами з па́хощами, як за зви́чаєм хова́ють іуде́ї.
41На то́му мі́сці, де Його́ розп’я́ли, був сад, і в саду́ нови́й гроб, в яко́му ще ніхто́ не був покла́дений.
42Там покла́ли Іісу́са зара́ди п’я́тниці іуде́йської, тому́ що гроб був бли́зько.