Біблія українською мовою

Від Іоанна святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 13
1: Перед святом Пасхи Іісус, знаючи, що прийшов Його час перейти з цього світу до Отця, показав на ділі, що, полюбивши Своїх, які були в світі, до кінця полюбив їх.
2: І під час вечері, коли диявол уже вклав у серце Іуді Симоновому Іскаріотові видати Його,
3: Іісус, знаючи, що Отець усе віддав до рук Його і що Він від Бога вийшов і до Бога відходить,
4: встав з вечері, зняв з Себе верхню одежу і, взявши рушник, підперезався.
5: Потім налив води в умивальницю і почав умивати ноги учням і обтирати рушником, яким був підперезаний.
6: Підходить до Симона Петра, і той говорить Йому: Господи! чи Тобі умивати мої ноги?
7: Іісус сказав йому у відповідь: що Я роблю, ти тепер не знаєш, а зрозумієш потім.
8: Петро каже Йому: не вмиєш ніг моїх довіку. Іісус відповів йому: якщо не вмию тебе, не матимеш частини зі Мною.
9: Симон Петро каже Йому: Господи! не тільки ноги мої, але й руки і голову.
10: Іісус говорить йому: вмитому треба тільки ноги вмити, бо весь чистий; і ви чисті, але не всі.
11: Бо знав Він зрадника Свого, тому і сказав: не всі ви чисті.
12: Коли ж умив їм ноги і надів одежу Свою, то знову возліг і сказав їм: чи знаєте, що Я зробив вам?
13: Ви називаєте Мене Учителем і Господом, і правильно кажете, бо Я Той і є.
14: Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному.
15: Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам.
16: Істинно, істинно кажу вам: раб не більший за господаря свого, і посланець не більший від того, хто послав його.
17: Якщо це знаєте, блаженні ви, коли виконуєте.
18: Не про всіх вас кажу; Я знаю тих, кого вибрав. Але хай здійсниться Писання: той, хто їсть зі Мною хліб, підняв на Мене п'яту свою (Пс. 40,10).
19: Тепер скажу вам, перш ніж те збудеться, щоб, як станеться, ви повірили, що це Я.
20: Істинно, істинно кажу вам: хто приймає того, кого Я пошлю, Мене приймає; а хто Мене приймає, приймає Того, Хто послав Мене.
21: Сказавши це, Іісус стривожився духом, і засвідчив, і сказав: істинно, істинно кажу вам, що один з вас видасть Мене.
22: Тоді учні озирались один на одного, не розуміючи, про кого Він говорить.
23: Один же з учнів Його, якого любив Іісус, возлежав біля грудей Іісусових.
24: Йому Симон Петро зробив знак, щоб запитав, хто це, про котрого Він говорить.
25: Він, припавши до грудей Іісуса, сказав Йому: Господи! хто це?
26: Іісус відповів: той, кому Я, вмочивши, подам кусок хліба. І, вмочивши кусок, подав Іуді Симоновому Іскаріотові.
27: І після цього куска увійшов у нього сатана. І сказав йому Іісус: що робиш, роби швидше.
28: Але ніхто з тих, що возлежали, не зрозумів, до чого Він це сказав йому.
29: А тому, що в Іуди була грошова скринька, то деякі думали, що Іісус говорить йому: купи, що нам треба до свята, або щоб дав що-небудь убогим.
30: Він, взявши кусок, зразу ж вийшов; а була ніч.
31: Коли він вийшов, Іісус промовив: нині прославився Син Людський, і Бог прославився в Ньому.
32: Якщо Бог прославився в Ньому, то і Бог прославить Його в Собі, і скоро прославить Його.
33: Діти! недовго вже бути Мені з вами. Будете шукати Мене, і як Я сказав іудеям, що, куди Я йду, ви не можете прийти, так і вам кажу тепер.
34: Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви щоб любили один одного.
35: По тому знатимуть усі, що ви Мої учні, якщо будете мати любов між собою.
36: Симон Петро сказав Йому: Господи! куди Ти йдеш? Іісус відповів йому: куди Я йду, ти не можеш тепер іти за Мною, а згодом підеш за Мною.
37: Петро сказав Йому: Господи! чому я не можу йти за Тобою тепер? я душу мою покладу за Тебе.
38: Іісус відповів йому: душу твою покладеш за Мене? істинно, істинно кажу тобі: не проспіває півень, як тричі зречешся Мене.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 14
1: Хай не тривожиться серце ваше: віруйте в Бога, і в Мене віруйте.
2: В домі Отця Мого осель багато. А якби не так, Я сказав би вам: Я йду приготувати місце вам.
3: І коли піду і приготую вам місце, прийду знову і візьму вас до Себе, щоб і ви були, де Я.
4: А куди Я йду, ви знаєте, і путь знаєте.
5: Фома сказав Йому: Господи! не знаємо, куди йдеш; і як можемо знати путь?
6: Іісус сказав йому: Я є путь і істина і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене.
7: Коли б ви знали Мене, то знали б і Отця Мого. І віднині знаєте Його і бачили Його.
8: Филип сказав Йому: Господи! покажи нам Отця, і досить нам.
9: Іісус сказав йому: стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Филипе? Хто бачив Мене, той і Отця бачив; як же ти говориш: покажи нам Отця?
10: Хіба ти не віриш, що Я в Отці і Отець у Мені? Слова, які Я кажу, не від Себе кажу; Отець, Який в Мені перебуває, Він творить діла.
11: Вірте Мені, що Я в Отці і Отець у Мені; а якщо не так, то вірте Мені за самими ділами.
12: Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, діла, які творю Я, і він сотворить, і більше цих сотворить; тому що Я до Отця Мого іду.
13: І коли чого попросите у Отця в ім'я Моє, те зроблю, щоб Отець прославився в Сині.
14: І коли чого попросите в ім'я Моє, Я те зроблю.
15: Якщо любите Мене, то виконуйте Мої заповіді.
16: І Я умолю Отця, і дасть вам іншого Утішителя, що буде з вами повік,
17: Духа істини, Якого світ не може прийняти, бо не бачить Його і не знає Його; а ви знаєте Його, бо Він з вами перебуває і у вас буде.
18: Не залишу вас сиротами; прийду до вас.
19: Ще трохи, і світ уже не побачить Мене; а ви побачите Мене, бо Я живу, і ви будете жити.
20: У той день дізнаєтесь ви, що Я в Отці Моєму, і ви в Мені, і Я в вас.
21: Хто має заповіді Мої і дотримується їх, той любить Мене; а хто любить Мене, той возлюблений буде Отцем Моїм; і Я полюблю його і явлюся йому Сам.
22: Іуда, не Іскаріот, говорить Йому: Господи! що це, що Ти хочеш явити Себе нам, а не світові?
23: Іісус сказав йому у відповідь: хто любить Мене, той слово Моє виконуватиме; і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього і оселю сотворимо у нього.
24: А хто не любить Мене, слів Моїх не виконує; слово ж, яке ви чуєте, не Моє, а Отця, Який послав Мене.
25: Це сказав Я вам, перебуваючи з вами.
26: Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець в ім'я Моє, навчить вас усьому і нагадає вам усе, що Я говорив вам.
27: Мир залишаю вам, мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам. Хай не тривожиться серце ваше і хай не страхається.
28: Ви чули, що Я сказав вам: іду від вас і прийду до вас. Коли б ви любили Мене, то зраділи б, що Я сказав: іду до Отця; бо Отець Мій більший за Мене.
29: І ось, Я сказав вам про те, перше ніж збулося, щоб ви повірили, коли збудеться.
30: Вже небагато Мені говорити з вами; бо йде князь світу цього, і в Мені не має нічого.
31: Але щоб світ знав, що Я люблю Отця і, як заповів Мені Отець, так і творю: встаньте, підемо звідси.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 15
1: Я є істинна виноградна лоза, а Отець Мій – виноградар.
2: Всяку гілку в Мене Він відсікає, що не плодоносить, і всяку, що плодоносить, очищає, щоб більше принесла плоду.
3: Ви вже очищені через слово, яке Я проповідував вам.
4: Перебувайте в Мені, і Я у вас. Як гілка не може приносити плоду сама від себе, якщо не буде на лозі: так і ви, якщо не будете в Мені.
5: Я є лоза, а ви гілки; хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду; бо без Мене не можете робити нічого.
6: Хто не перебуватиме в Мені, той буде відкинутий геть, як гілка, і засохне; а такі гілки збирають і кидають у вогонь, і вони згоряють.
7: Якщо перебуватимете в Мені і слова Мої у вас будуть, то, чого ви забажаєте, просіть, і буде вам.
8: Тим прославиться Отець Мій, якщо ви принесете багато плоду і будете Моїми учнями.
9: Як полюбив Мене Отець, так і Я полюбив вас; перебувайте ж в Моїй любові.
10: Якщо заповіді Мої виконаєте, будете перебувати в любові Моїй, як і Я виконав заповіді Отця Мого і перебуваю в Його любові.
11: Це сказав Я вам, щоб радість Моя у вас перебувала і радість ваша буде повна.
12: Це заповідь Моя: щоб ви любили один одного, як Я полюбив вас.
13: Нема більшої від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх.
14: Ви друзі Мої, якщо виконуєте те, що Я заповідаю вам.
15: Я вже не називаю вас рабами, бо раб не знає, що робить господар його; а Я назвав вас друзями, тому що сказав вам усе, що чув від Отця Мого.
16: Не ви Мене вибрали, а Я вас вибрав і поставив вас, щоб ви йшли і приносили плід, і щоб плід ваш перебував, щоб, чого попросите в Отця в ім'я Моє, Він дав вам.
17: Це заповідаю вам: щоб ви любили один одного.
18: Якщо світ вас ненавидить, знайте, що Мене раніше вас зненавидів.
19: Якби ви були від світу, то світ любив би своє; а як ви не від світу, а Я вибрав вас від світу, тому ненавидить вас світ.
20: Пам'ятайте слово, яке Я сказав вам: раб не більший за господаря свого. Якщо Мене гонили, то гонитимуть і вас; якщо Моє слово підстерігали, будуть підстерігати і ваше.
21: Та все те чинитимуть вам за ім'я Моє, тому що не знають Того, Хто послав Мене.
22: Якби Я не прийшов і не говорив їм, то не мали б гріха; а тепер не мають виправдання за гріх свій.
23: Хто ненавидить Мене, той ненавидить і Отця Мого.
24: Коли б Я не творив серед них діл, яких ніхто інший не сотворив, то не мали б гріха; а тепер і бачили, і зненавиділи і Мене і Отця Мого.
25: Але хай справдиться слово, написане в законі їхньому: зненавиділи Мене даремно (Пс. 68,5).
26: Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця виходить, Він буде свідчити про Мене;
27: також і ви будете свідчити, бо ви спочатку зі Мною.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 16
1: Це сказав Я вам, щоб ви не спокусилися.
2: Виженуть вас із синагог; прийде навіть час, коли всякий, хто вбиватиме вас, буде думати, що тим він служить Богові.
3: Так будуть робити, бо не пізнали ні Отця, ні Мене.
4: Але Я сказав вам це для того, щоб ви, як прийде той час, згадали, що Я казав вам про те; не говорив вам цього спочатку, тому що був з вами.
5: А тепер іду до Того, Хто послав Мене , і ніхто з вас не питає Мене: куди йдеш?
6: Але від того, що Я сказав вам це, печаллю наповнилося серце ваше.
7: Але Я істину кажу вам: краще для вас, щоб Я пішов, бо, як Я не піду, Утішитель не прийде до вас; а як піду, то пошлю Його до вас,
8: і коли Він прийде, викриє світ про гріх і про правду, і про суд:
9: про гріх, що не вірують в Мене;
10: про правду, що Я йду до Отця Мого, і вже не побачите Мене;
11: а про суд, що князь світу цього осуджений.
12: Ще багато маю сказати вам, але ви тепер не можете вмістити.
13: Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину; бо не від Себе говоритиме, а буде говорити те, що почує, і майбутнє звістить вам.
14: Він прославить Мене, бо від Мого візьме і звістить вам.
15: Усе, що має Отець, Моє; тому Я сказав, що від Мого візьме і звістить вам.
16: Ще трохи, і ви не побачите Мене, і згодом знову побачите Мене, бо Я йду до Отця.
17: Тут деякі з учнів Його сказали один одному: що це Він говорить нам: ще трохи, і не побачите Мене, і згодом знову побачите Мене, і: Я йду до Отця?
18: Отож вони говорили: що це говорить Він: ще трохи? Не знаємо, що каже.
19: Іісус, зрозумівши, що хочуть спитати Його, сказав їм: чи про те питаєте ви один одного, що Я сказав: ще трохи, і не побачите Мене і згодом знову побачите Мене?
20: Істинно, істинно кажу вам: ви будете плакати і ридати, а світ зрадіє; ви печальні будете, але печаль ваша в радість буде.
21: Жінка, коли родить, терпить скорботу, бо прийшла година її; але коли народить дитя, вже не пам'ятає скорботи від радості, тому що народилася на світ людина.
22: Так і ви тепер маєте печаль; але Я знов побачу вас, і зрадіє серце ваше, і радості вашої ніхто не відбере від вас.
23: І в той день ви не спитаєте Мене ні про що. Істинно, істинно кажу вам: чого тільки попросите Отця в ім'я Моє, дасть вам.
24: Донині ви нічого не просили в ім'я Моє; просіть, і одержите, щоб радість ваша була повна.
25: Досі Я говорив вам притчами; але настає час, коли вже не буду говорити вам притчами, а просто сповіщу вам про Отця.
26: В той день будете просити в ім'я Моє, і не кажу вам, що Я благатиму Отця за вас:
27: бо Сам Отець любить вас, тому що ви полюбили Мене і увірували, що Я зійшов від Бога.
28: Я зійшов від Отця і прийшов у світ; і знову залишаю світ і йду до Отця.
29: Учні Його сказали Йому: ось, тепер Ти говориш прямо, і притчі не кажеш ніякої.
30: Тепер бачимо, що Ти все знаєш і не потребуєш, щоб хто запитував Тебе. Тому і віруємо, що Ти від Бога зійшов.
31: Іісус відповів їм: тепер віруєте?
32: Ось, настає час, і вже настав, коли ви розійдетесь кожний в свою сторону і Мене залишите одного, але Я не один, бо Отець зі Мною.
33: Це сказав Я вам, щоб ви мали в Мені мир. У світі будете мати скорботу, але мужайтесь: Я переміг світ.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 17
1: Після цих слів Іісус звів очі Свої до неба і сказав: Отче! прийшов час, прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе,
2: так як Ти дав Йому владу над усякою плоттю, щоб усьому, що Ти дав Йому, дасть Він життя вічне.
3: Це ж є життя вічне, щоб знали Тебе, єдиного істинного Бога і посланого Тобою Іісуса Христа.
4: Я прославив Тебе на землі, звершив діло, яке Ти доручив Мені виконати.
5: І нині прослав Мене Ти, Отче, в Тебе Самого славою, яку Я мав у Тебе раніше буття світу.
6: Я відкрив ім'я Твоє людям, котрих Ти дав Мені від світу; вони були Твої, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли слово Твоє.
7: Нині зрозуміли вони, що все, що Ти дав Мені, від Тебе є,
8: бо слова, які Ти дав Мені, Я передав їм, і вони прийняли і зрозуміли істинно, що Я зійшов від Тебе, і увірували, що Ти послав Мене.
9: Я за них молю: не за весь світ молю, а за тих, котрих Ти дав Мені, тому що вони Твої.
10: І все Моє – Твоє, і Твоє – Моє; і Я прославився в них.
11: Я вже не в світі, та вони в світі, а Я до Тебе йду. Отче Святий! збережи їх в ім'я Твоє, котрих Ти дав Мені, щоб вони були єдине, як і Ми.
12: Коли Я був з ними у світі, Я зберігав їх в ім'я Твоє; тих, яких Ти дав Мені, Я зберіг, і ніхто з них не загинув, крім сина погибелі, щоб збулося Писання (Пс 108,17).
13: Нині ж до Тебе йду, і це говорю у світі, щоб вони мали в собі радість Мою повну.
14: Я передав їм слово Твоє, і світ зненавидів їх, тому що вони не від світу, як і Я не від світу.
15: Не молю, щоб Ти взяв їх від світу, але щоб зберіг їх від зла.
16: Вони не від світу, як і Я не від світу.
17: Освяти їх істиною Твоєю; слово Твоє є істина.
18: Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ.
19: І за них Я посвячую Себе, щоб і вони були освячені істиною.
20: Не за них же тільки молю, але й за віруючих у Мене за словом їхнім,
21: щоб усі були єдине, як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони хай будуть в Нас єдине,– щоб увірував світ, що Ти послав Мене.
22: І славу, яку Ти дав Мені, Я дав їм: щоб були єдине, як і Ми єдине.
23: Я в них, і Ти в Мені; щоб вони були звершені в єдине, і щоб зрозумів світ, що Ти послав Мене і полюбив їх, як полюбив Мене.
24: Отче! котрих Ти дав Мені, хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, щоб бачили славу Мою, яку Ти дав Мені, тому що полюбив Мене раніше створення світу.
25: Отче праведний! і світ Тебе не пізнав; а Я пізнав Тебе, і ці пізнали, що Ти послав Мене.
26: І Я відкрив їм ім'я Твоє і відкрию, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, в них була, і Я в них.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 18
1: Сказавши це, Іісус вийшов з учнями Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад, в який увійшов Сам і учні Його.
2: Знав же це місце і Іуда, зрадник Його, тому що Іісус часто збирався там з учнями Своїми.
3: Отож Іуда, взявши загін воїнів та слуг первосвященників і фарисеїв, приходить туди з ліхтарями і світильниками та зброєю.
4: Іісус же, знаючи все, що з Ним буде, вийшов і сказав їм: кого шукаєте?
5: Йому відповіли: Іісуса Назорея. Іісус говорить їм: це Я. Стояв же з ними і Іуда, зрадник Його.
6: І коли сказав їм: це Я, вони відступили назад і впали на землю.
7: Знову запитав їх: кого шукаєте? Вони сказали: Іісуса Назорея.
8: Іісус відповів: Я сказав вам, що це Я; отже, якщо Мене шукаєте, залиште їх, хай ідуть,
9: щоб збулося слово, сказане Ним: з тих, котрих Ти дав Мені, Я не погубив нікого.
10: Симон же Петро, маючи меч, витягнув його і вдарив раба первосвященницького і відсік йому праве вухо. Ім'я раба було Малх.
11: Але Іісус сказав Петрові: вложи меч у піхви; невже Мені не пити чаші, яку дав Мені Отець?
12: Тоді воїни і тисячоначальник і слуги іудейські взяли Іісуса і зв'язали Його,
13: і відвели Його спершу до Анни, бо він був тесть Каіафи, який був первосвященником на той рік.
14: Це був Каіафа, який порадив іудеям, що краще одному чоловікові вмерти за народ.
15: За Іісусом ішли Симон Петро і інший учень; учень же цей був знайомий первосвященникові і ввійшов з Іісусом у двір первосвященника.
16: А Петро стояв зовні за дверима. Потім учень, який був знайомий первосвященникові, вийшов і сказав придверниці і ввів Петра.
17: Тут раба придверниця каже Петрові: і ти чи не з учнів Цього Чоловіка? Він сказав: ні.
18: Тим часом раби і слуги, розпаливши вогнище, бо було холодно, стояли і грілися. Петро також стояв з ними і грівся.
19: Первосвященник же спитав Іісуса про учнів Його і про вчення Його.
20: Іісус відповів йому: Я говорив явно світові; Я завжди учив у синагогах і в храмі, де завжди іудеї сходяться, і таємно не говорив нічого.
21: Чого питаєш Мене? спитай тих, які чули, що Я говорив їм; ось, вони знають, що Я говорив.
22: Коли Він сказав це, один із слуг, що стояв близько, вдарив Іісуса по щоці, кажучи: так відповідаєш Ти первосвященникові?
23: Іісус відповів йому: якщо Я сказав погано, покажи, що погано, а якщо добре, що ти б'єш Мене?
24: Анна відіслав Його зв'язаного до первосвященника Каіафи.
25: А Симон Петро стояв і грівся. Тут сказали йому: чи не з учнів Його і ти? Він відрікся і сказав: ні.
26: Один з рабів первосвященника, родич того, якому Петро відсік вухо, говорить: чи не я бачив тебе з Ним у саду?
27: Петро знову відрікся, і зараз же заспівав півень.
28: Від Каіафи повели Іісуса до преторії. Був ранок; і вони не ввійшли в преторію, щоб не осквернитися, але щоб можна було їсти пасху.
29: Пілат вийшов до них і сказав: в чому ви звинувачуєте Чоловіка Цього?
30: Вони сказали йому у відповідь: якби Він не був злочинець, ми не видали б Його тобі.
31: Пілат сказав їм: візьміть Його ви, і за законом вашим судіть Його. Іудеї сказали йому: нам не дозволено віддавати на смерть нікого,–
32: щоб збулось слово Іісусове, яке Він сказав, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре.
33: Тоді Пілат знову ввійшов у преторію і покликав Іісуса, і сказав Йому: Ти Цар Іудейський?
34: Іісус відповів йому: чи від себе ти говориш це, чи інші сказали тобі про Мене?
35: Пілат відповів: хіба я іудей? Твій народ і первосвященники видали Тебе мені; що Ти зробив?
36: Іісус відповів: Царство Моє не від світу цього: якби від світу цього було Царство Моє, то слуги Мої подвизалися б за Мене, щоб Я не був виданий іудеям; але нині Царство Моє не звідси.
37: Пілат сказав Йому: отож Ти Цар? Іісус відповів: ти говориш, що Я Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про істину; кожен, хто від істини, слухає голосу Мого.
38: Пілат сказав Йому: що є істина? І, сказавши це, знову вийшов до іудеїв і сказав їм: я ніякої вини не знаходжу в Ньому.
39: Є ж у вас звичай, щоб я одного відпускав вам на Пасху; чи хочете, відпущу вам Царя Іудейського?
40: Тоді знову закричали всі, кажучи: не Його, а Варавву. Варавва ж був розбійник.