Біблія українською мовою

Від Іоанна святе благовіствування

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 12
1: За шість днів до Пасхи прийшов Іісус у Віфанію, де був Лазар померлий, якого Він воскресив з мертвих.
2: Там приготували Йому вечерю, і Марфа прислуговувала, а Лазар був одним з тих, що возлежали з Ним.
3: Марія ж, взявши фунт нардового чистого дорогоцінного мира, помазала ноги Іісуса і обтерла волоссям своїм ноги Його; і дім наповнився пахощами від мира.
4: Тоді один з учнів Його, Іуда Симонів Іскаріот, який хотів видати Його, сказав:
5: а чому було б не продати це миро за триста динаріїв і не роздати убогим?
6: Сказав же він це не тому, що піклувався про убогих, а тому, що був злодій. Він мав при собі грошову скриньку і носив, що туди вкидали.
7: Іісус же сказав: залиште її; вона зберегла це до дня погребіння Мого.
8: Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди.
9: Багато з іудеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки заради Іісуса, але щоб бачити і Лазаря, котрого Він воскресив з мертвих.
10: Первосвященники ж змовились убити і Лазаря,
11: бо заради нього багато з іудеїв приходили і вірували в Іісуса.
12: Другого дня багато народу, що прийшли на свято, почувши, що Іісус іде в Ієрусалим,
13: взяли пальмове віття, вийшли назустріч Йому і вигукували: осанна! благословен Грядущий в ім'я Господнє, Цар Ізраїлів!
14: Іісус же, знайшовши молодого осла, сів на нього, як написано:
15: не бійся, дочко Сіонова! ось, Цар твій гряде, сидячи на молодому ослі (Зах. 9,9).
16: Учні Його спочатку не зрозуміли цього, але коли прославився Іісус, тоді згадали, що так було про Нього написано, і це зробили Йому.
17: Народ, що був з Ним раніше, свідчив, що Він викликав Лазаря із гробу і воскресив його з мертвих.
18: Тому і зустрів Його народ, бо чув, що Він сотворив це чудо.
19: Фарисеї ж говорили між собою: чи бачите, що нічого не встигаєте? весь світ іде за Ним.
20: Між тими, що прийшли поклонитися на свято, деякі були елліни;
21: вони підійшли до Филипа, котрий був з Віфсаїди Галілейської, і просили його, кажучи: господарю! хочемо бачити Іісуса.
22: Филип іде і говорить про те Андрієві; і потім Андрій і Филип розповідають про те Іісусові.
23: Іісус же сказав їм у відповідь: настав час прославитися Синові Людському.
24: Істинно, істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно, упавши на землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плоду.
25: Хто любить душу свою, погубить її, а хто ненавидить душу свою у світі цьому, збереже її в життя вічне.
26: Хто Мені служить, хай Мені послідує; і де Я, там і слуга Мій буде. І хто Мені служить, того вшанує Отець Мій.
27: Нині душа Моя стривожилась; і що Мені сказати? Отче! визволи Мене від цієї години! Але на цю годину Я і прийшов.
28: Отче! прослав ім'я Твоє. Тоді зійшов голос з неба: і прославив і ще прославлю.
29: Народ, який стояв і чув те, говорив: це грім; а інші казали: Ангел говорив Йому.
30: Іісус на це сказав: не для Мене був голос цей, а для народу.
31: Нині суд світові цьому; нині князь світу цього вигнаний буде геть.
32: І коли Я буду піднесений від землі, то всіх приверну до Себе.
33: Це говорив Він, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре.
34: Народ відповідав Йому: ми чули із закону, що Христос перебуває повік; як же Ти говориш, що Синові Людському належить піднестися? Хто є Цей Син Людський?
35: Тоді Іісус сказав їм: ще на короткий час світло є з вами; ходіть, поки є світло, щоб темрява вас не огорнула: а той, що ходить у темряві, не знає, куди йде.
36: Доки світло з вами, віруйте у світло, щоб бути синами світла. Це промовивши, Іісус відійшов від них і зник.
37: Стільки чудес сотворив Він перед ними і вони не вірували в Нього,
38: щоб збулося слово пророка Ісаії, який сказав: Господи! Хто повірив почутому від нас? і кому відкрилася сила Господня? (Іс. 53,1).
39: Тому не могли вони вірувати, що, як ще сказав Ісаія:
40: засліпив цей народ очі свої, окам'янив серце своє, щоб не бачити очима і не розуміти серцем і не навернутись, щоб Я зцілив їх (Іс. 6,10).
41: Це сказав Ісаія, коли бачив славу Його і говорив про Нього.
42: Проте і з начальників багато увірували в Нього; та через фарисеїв не признавалися, щоб не відлучили їх від синагоги,
43: бо полюбили більше людську славу, ніж славу Божу.
44: Іісус же проголосив: віруючий в Мене не в Мене вірує, а в Того, Хто послав Мене.
45: І хто Мене бачить, той бачить Того, Хто послав Мене.
46: Я світло прийшов у світ, щоб усякий, хто в Мене вірує, не залишався у темряві.
47: І коли хто почує слова Мої і не повірить, Я не суджу його, бо Я прийшов не судити світ, але спасти світ.
48: Хто від Мене відмовляється і не приймає слів Моїх, має собі суддю: слово, яке Я казав, воно судитиме його в останній день.
49: Бо Я говорив не від Себе; а Отець, Який послав Мене, Він дав Мені заповідь, що Мені казати і що говорити.
50: І Я знаю, що заповідь Його є життя вічне. Отже, що Я говорю, говорю, як сказав Мені Отець.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 14
1: Хай не тривожиться серце ваше: віруйте в Бога, і в Мене віруйте.
2: В домі Отця Мого осель багато. А якби не так, Я сказав би вам: Я йду приготувати місце вам.
3: І коли піду і приготую вам місце, прийду знову і візьму вас до Себе, щоб і ви були, де Я.
4: А куди Я йду, ви знаєте, і путь знаєте.
5: Фома сказав Йому: Господи! не знаємо, куди йдеш; і як можемо знати путь?
6: Іісус сказав йому: Я є путь і істина і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене.
7: Коли б ви знали Мене, то знали б і Отця Мого. І віднині знаєте Його і бачили Його.
8: Филип сказав Йому: Господи! покажи нам Отця, і досить нам.
9: Іісус сказав йому: стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Филипе? Хто бачив Мене, той і Отця бачив; як же ти говориш: покажи нам Отця?
10: Хіба ти не віриш, що Я в Отці і Отець у Мені? Слова, які Я кажу, не від Себе кажу; Отець, Який в Мені перебуває, Він творить діла.
11: Вірте Мені, що Я в Отці і Отець у Мені; а якщо не так, то вірте Мені за самими ділами.
12: Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, діла, які творю Я, і він сотворить, і більше цих сотворить; тому що Я до Отця Мого іду.
13: І коли чого попросите у Отця в ім'я Моє, те зроблю, щоб Отець прославився в Сині.
14: І коли чого попросите в ім'я Моє, Я те зроблю.
15: Якщо любите Мене, то виконуйте Мої заповіді.
16: І Я умолю Отця, і дасть вам іншого Утішителя, що буде з вами повік,
17: Духа істини, Якого світ не може прийняти, бо не бачить Його і не знає Його; а ви знаєте Його, бо Він з вами перебуває і у вас буде.
18: Не залишу вас сиротами; прийду до вас.
19: Ще трохи, і світ уже не побачить Мене; а ви побачите Мене, бо Я живу, і ви будете жити.
20: У той день дізнаєтесь ви, що Я в Отці Моєму, і ви в Мені, і Я в вас.
21: Хто має заповіді Мої і дотримується їх, той любить Мене; а хто любить Мене, той возлюблений буде Отцем Моїм; і Я полюблю його і явлюся йому Сам.
22: Іуда, не Іскаріот, говорить Йому: Господи! що це, що Ти хочеш явити Себе нам, а не світові?
23: Іісус сказав йому у відповідь: хто любить Мене, той слово Моє виконуватиме; і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього і оселю сотворимо у нього.
24: А хто не любить Мене, слів Моїх не виконує; слово ж, яке ви чуєте, не Моє, а Отця, Який послав Мене.
25: Це сказав Я вам, перебуваючи з вами.
26: Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець в ім'я Моє, навчить вас усьому і нагадає вам усе, що Я говорив вам.
27: Мир залишаю вам, мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам. Хай не тривожиться серце ваше і хай не страхається.
28: Ви чули, що Я сказав вам: іду від вас і прийду до вас. Коли б ви любили Мене, то зраділи б, що Я сказав: іду до Отця; бо Отець Мій більший за Мене.
29: І ось, Я сказав вам про те, перше ніж збулося, щоб ви повірили, коли збудеться.
30: Вже небагато Мені говорити з вами; бо йде князь світу цього, і в Мені не має нічого.
31: Але щоб світ знав, що Я люблю Отця і, як заповів Мені Отець, так і творю: встаньте, підемо звідси.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 17
1: Після цих слів Іісус звів очі Свої до неба і сказав: Отче! прийшов час, прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе,
2: так як Ти дав Йому владу над усякою плоттю, щоб усьому, що Ти дав Йому, дасть Він життя вічне.
3: Це ж є життя вічне, щоб знали Тебе, єдиного істинного Бога і посланого Тобою Іісуса Христа.
4: Я прославив Тебе на землі, звершив діло, яке Ти доручив Мені виконати.
5: І нині прослав Мене Ти, Отче, в Тебе Самого славою, яку Я мав у Тебе раніше буття світу.
6: Я відкрив ім'я Твоє людям, котрих Ти дав Мені від світу; вони були Твої, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли слово Твоє.
7: Нині зрозуміли вони, що все, що Ти дав Мені, від Тебе є,
8: бо слова, які Ти дав Мені, Я передав їм, і вони прийняли і зрозуміли істинно, що Я зійшов від Тебе, і увірували, що Ти послав Мене.
9: Я за них молю: не за весь світ молю, а за тих, котрих Ти дав Мені, тому що вони Твої.
10: І все Моє – Твоє, і Твоє – Моє; і Я прославився в них.
11: Я вже не в світі, та вони в світі, а Я до Тебе йду. Отче Святий! збережи їх в ім'я Твоє, котрих Ти дав Мені, щоб вони були єдине, як і Ми.
12: Коли Я був з ними у світі, Я зберігав їх в ім'я Твоє; тих, яких Ти дав Мені, Я зберіг, і ніхто з них не загинув, крім сина погибелі, щоб збулося Писання (Пс 108,17).
13: Нині ж до Тебе йду, і це говорю у світі, щоб вони мали в собі радість Мою повну.
14: Я передав їм слово Твоє, і світ зненавидів їх, тому що вони не від світу, як і Я не від світу.
15: Не молю, щоб Ти взяв їх від світу, але щоб зберіг їх від зла.
16: Вони не від світу, як і Я не від світу.
17: Освяти їх істиною Твоєю; слово Твоє є істина.
18: Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ.
19: І за них Я посвячую Себе, щоб і вони були освячені істиною.
20: Не за них же тільки молю, але й за віруючих у Мене за словом їхнім,
21: щоб усі були єдине, як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони хай будуть в Нас єдине,– щоб увірував світ, що Ти послав Мене.
22: І славу, яку Ти дав Мені, Я дав їм: щоб були єдине, як і Ми єдине.
23: Я в них, і Ти в Мені; щоб вони були звершені в єдине, і щоб зрозумів світ, що Ти послав Мене і полюбив їх, як полюбив Мене.
24: Отче! котрих Ти дав Мені, хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, щоб бачили славу Мою, яку Ти дав Мені, тому що полюбив Мене раніше створення світу.
25: Отче праведний! і світ Тебе не пізнав; а Я пізнав Тебе, і ці пізнали, що Ти послав Мене.
26: І Я відкрив їм ім'я Твоє і відкрию, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, в них була, і Я в них.