Біблія українською мовою

Книга пророка Єремії

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 5
1: Походіть по вулицях Єрусалима, і подивіться, і розвідайте, і пошукайте на площах його, чи не знайдете людину, чи немає того, хто дотримується правди, хто шукає істину? Я пощадив би Єрусалим.
2: Хоч і говорять вони: «живий Господь!», але клянуться неправдиво.
3: О, Господи! очі Твої чи не до істини звернені? Ти вражаєш їх, а вони не відчу­вають болю; Ти знищуєш їх, а во­ни не хочуть прийняти напоумлення; лиця свої вони зробили міцнішими за камінь, не хочуть навернутися.
4: І сказав я сам у собі: це, можливо, бідняки; вони дурні, тому що не знають шляхів Господніх, закону Бога свого;
5: піду я до знатних і поговорю з ними, бо вони знають путь Гос­подню, закон Бога свого. Але і вони усі розбили ярмо, розірвали кайдани.
6: За те вразить їх лев з лісу, вовк пустельний спустошить їх, барс буде підстерігати біля міст їхніх: хто ви­йде з них, буде розтерзаний; бо примножилися злочини їхні, посилилися відступництва їхні.
7: Як же Мені простити тебе за це? Сини твої залишили Мене і клянуться тими, які не боги. Я насичував їх, а вони перелюбствували і натовпами ходили у доми блудниць.
8: Це відгодовані коні: кожен з них ірже на дружину іншого.
9: Невже Я не покараю за це?— говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому народові, як цей?
10: Виходьте на стіни його і руйнуйте, але не до кінця; знищіть зуб­ці їх, тому що вони не Господні;
11: бо дім Ізраїлів і дім Іудин вчинили зі Мною дуже віроломно,— говорить Господь:
12: вони сказали неправду на Господа і сказали: «немає Його, і біда не прийде на нас, і ми не побачимо ні меча, ні голоду.
13: І пророки стануть вітром, і сло́ва [Господнього] немає у них; над ними самими нехай це буде».
14: Тому так говорить Господь Бог Саваоф: за те, що ви говорите такі слова, ось, Я зроблю слова Мої у вустах твоїх вогнем, а цей народ— дровами, і цей вогоньпожере їх.
15: Ось, Я приведу на вас, дім Ізраїлів, народ здалеку,— говорить Господь,— народ сильний, народ древній, народ, якого мови ти не знаєш, і не будеш розуміти, що він говорить.
16: Сагайдак його— як відкритий гріб; усі вони люди хоробрі.
17: І з’їдять вони жниво твоє і хліб твій, з’їдять синів твоїх і дочок твоїх, з’їдять овець твоїх і волів твоїх, з’їдять виноград твій і смокви твої; зруйнують мечем укріплені міста твої, на які ти надієшся.
18: Але й у ті дні,— говорить Господь,— не знищу вас до кінця.
19: І якщо ви скажете: «за що Господь, Бог наш, робить нам усе це?», то відповідай: оскільки ви залишили Мене і служили чужим богам у землі своїй, то будете служити чужим у землі не вашій.
20: Оголосіть це у домі Якова і сповістіть у Юдеї, говорячи:
21: вислухай це, народе дурний і нерозумний, в якого є очі, а не бачить, у якого є вуха, а не чує:
22: чи Мене ви не боїтеся,— говорить Господь,— чи переді Мною не тремтите? Я поклав пісок межею морю, вічною межею, яку не перейде; і хоч хвилі його намагаються, але перемогти не можуть; хоч вони бушують, але переступити його не можуть.
23: А у народу цього серце буйне і бунтівне; вони відступили і пішли;
24: і не сказали у серці своєму: «убоїмся Господа Бога нашо­го, Який дає нам дощ ранній і пізній­ у свій час, зберігає для нас седмиці, призначені для жнив».
25: Без­­законня ваші відвернули це, і гріхи ваші віддалили від вас це добре.­
26: Бо між народом Моїм знаходяться нечестиві: вартують, як птахолови, припадають до землі, ставлять пастки й уловлюють людей.
27: Як клітка, наповнена птахами, доми їхні повні обману; через це вони і піднеслися і розбагатіли,
28: зробилися повні, жир­ні, переступили навіть усяку міру у злі, не розбирають судових справ, справ сиріт; благоденствують, і справедливій справі убогих не дають су­ду.
29: Невже Я не покараю за це?— говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому­ народові, як цей?
30: Дивне і жахливе відбувається на цій землі:
31: пророки пророкують неправду, і священики панують за допомогою їх, і народ Мій любить це. Що ж ви будете робити після усього цього?
1: Походіть по вулицях Єрусалима, і подивіться, і розвідайте, і пошукайте на площах його, чи не знайдете людину, чи немає того, хто дотримується правди, хто шукає істину? Я пощадив би Єрусалим.
2: Хоч і говорять вони: «живий Господь!», але клянуться неправдиво.
3: О, Господи! очі Твої чи не до істини звернені? Ти вражаєш їх, а вони не відчу­вають болю; Ти знищуєш їх, а во­ни не хочуть прийняти напоумлення; лиця свої вони зробили міцнішими за камінь, не хочуть навернутися.
4: І сказав я сам у собі: це, можливо, бідняки; вони дурні, тому що не знають шляхів Господніх, закону Бога свого;
5: піду я до знатних і поговорю з ними, бо вони знають путь Гос­подню, закон Бога свого. Але і вони усі розбили ярмо, розірвали кайдани.
6: За те вразить їх лев з лісу, вовк пустельний спустошить їх, барс буде підстерігати біля міст їхніх: хто ви­йде з них, буде розтерзаний; бо примножилися злочини їхні, посилилися відступництва їхні.
7: Як же Мені простити тебе за це? Сини твої залишили Мене і клянуться тими, які не боги. Я насичував їх, а вони перелюбствували і натовпами ходили у доми блудниць.
8: Це відгодовані коні: кожен з них ірже на дружину іншого.
9: Невже Я не покараю за це?— говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому народові, як цей?
10: Виходьте на стіни його і руйнуйте, але не до кінця; знищіть зуб­ці їх, тому що вони не Господні;
11: бо дім Ізраїлів і дім Іудин вчинили зі Мною дуже віроломно,— говорить Господь:
12: вони сказали неправду на Господа і сказали: «немає Його, і біда не прийде на нас, і ми не побачимо ні меча, ні голоду.
13: І пророки стануть вітром, і сло́ва [Господнього] немає у них; над ними самими нехай це буде».
14: Тому так говорить Господь Бог Саваоф: за те, що ви говорите такі слова, ось, Я зроблю слова Мої у вустах твоїх вогнем, а цей народ— дровами, і цей вогоньпожере їх.
15: Ось, Я приведу на вас, дім Ізраїлів, народ здалеку,— говорить Господь,— народ сильний, народ древній, народ, якого мови ти не знаєш, і не будеш розуміти, що він говорить.
16: Сагайдак його— як відкритий гріб; усі вони люди хоробрі.
17: І з’їдять вони жниво твоє і хліб твій, з’їдять синів твоїх і дочок твоїх, з’їдять овець твоїх і волів твоїх, з’їдять виноград твій і смокви твої; зруйнують мечем укріплені міста твої, на які ти надієшся.
18: Але й у ті дні,— говорить Господь,— не знищу вас до кінця.
19: І якщо ви скажете: «за що Господь, Бог наш, робить нам усе це?», то відповідай: оскільки ви залишили Мене і служили чужим богам у землі своїй, то будете служити чужим у землі не вашій.
20: Оголосіть це у домі Якова і сповістіть у Юдеї, говорячи:
21: вислухай це, народе дурний і нерозумний, в якого є очі, а не бачить, у якого є вуха, а не чує:
22: чи Мене ви не боїтеся,— говорить Господь,— чи переді Мною не тремтите? Я поклав пісок межею морю, вічною межею, яку не перейде; і хоч хвилі його намагаються, але перемогти не можуть; хоч вони бушують, але переступити його не можуть.
23: А у народу цього серце буйне і бунтівне; вони відступили і пішли;
24: і не сказали у серці своєму: «убоїмся Господа Бога нашо­го, Який дає нам дощ ранній і пізній­ у свій час, зберігає для нас седмиці, призначені для жнив».
25: Без­­законня ваші відвернули це, і гріхи ваші віддалили від вас це добре.­
26: Бо між народом Моїм знаходяться нечестиві: вартують, як птахолови, припадають до землі, ставлять пастки й уловлюють людей.
27: Як клітка, наповнена птахами, доми їхні повні обману; через це вони і піднеслися і розбагатіли,
28: зробилися повні, жир­ні, переступили навіть усяку міру у злі, не розбирають судових справ, справ сиріт; благоденствують, і справедливій справі убогих не дають су­ду.
29: Невже Я не покараю за це?— говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому­ народові, як цей?
30: Дивне і жахливе відбувається на цій землі:
31: пророки пророкують неправду, і священики панують за допомогою їх, і народ Мій любить це. Що ж ви будете робити після усього цього?

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 6
1: Біжіть, діти Веніамінові, із середовища Єрусалима, й у Фекої сурміть трубою і дайте знати вогнем у Бефкаремі, бо від півночі з’являється біда і велика загибель.
2: Розо­рю Я дочку Сиону, красиву і зніжену.­
3: Пастухи зі своїми стадами прийдуть до неї, розкинуть намети навколо неї; кожен буде пасти свою ділянку.
4: Готуйте проти неї війну; вставайте і підемо опівдні. Горе нам! день уже схиляється, розпростираються вечірні тіні,
5: Вставайте, піде­мо і вночі, і зруйнуємо чертоги її!
6: Бо так говорить Господь Саваоф: рубайте дерева і робіть насип проти Єрусалима: це місто має бути покаране; у ньому всяке гноблення.
7: Як джерело вивергає із себе воду, так воно виточує із себе зло: у ньому чутно насильство і грабіжництво, перед лицем Моїм завжди обра́зи і рани.
8: Врозумися, Єрусалиме, щоб душа Моя не віддалилася від тебе, щоб Я не зробив тебе пустелею, зем­лею ненаселеною.
9: Так говорить Господь Саваоф: до кінця обберуть залишок Ізраїля, як виноград; працюй рукою твоєю, як збирач винограду, наповнюючи кошики.
10: До кого мені говорити і кого напоумлювати, щоб слухали? Ось, вухо у них необрізане, і вони не можуть слухати; ось, слово Господнє в них у посміянні; воно неприємне їм.
11: Тому я переповнений люттю Господньою, не можу тримати її у собі; виллю її на дітей на вулиці і на зіб­рання юнаків; узяті будуть чоловік з дружиною, літній з тим, хто віджив літа́.
12: І доми їхні перейдуть до інших, також поля і дружини; тому що Я простягну руку Мою на жителів цієї землі,— говорить Господь.
13: Бо від малого до великого, кожен з них відданий користолюбству, і від пророка до священика— усі діють облудно;
14: лікують рани народу Мо­го легковажно, говорячи: «мир! мир!», а миру немає.
15: Чи соромляться во­ни, роблячи мерзоти? ні, ніскільки не соромляться і не червоніють. За те впадуть між убитими, і під час відвідування Мого будуть повалені,— говорить Господь.
16: Так говорить Господь: зупиніться на шляхах ваших і розгляньте, і розпитайте про путі древніх, де путь добра, і йдіть нею, і знайдете спокій душам вашим. Але вони сказали: «не підемо».
17: І поставив Я вартових над вами, сказавши: «слухайте звук труби». Але вони сказали: «не будемо слухати».
18: Отже, слухайте, народи, і знай, зібрання, що з ними буде.
19: Слухай, земле: ось, Я приведу на народ цей згубу, плід помислів їх; бо вони слів Моїх не слухали і закон Мій відкинули.
20: Для чого Мені ладан, який іде із Сави, і запашна тростина з далекої країни? Всепалення ваші неугодні, і жертви ваші неприємні Мені.
21: Тому так говорить Господь: ось, Я покладу перед народом цим спотикання, і спотикнуться об них батьки і діти разом, сусід і друг його, і загинуть.
22: Так говорить Господь: ось, іде народ від країни північної, і народ великий піднімається від країв землі;
23: тримають у руках лук і спис; вони жорстокі і немилосердні, голос їх шумить, як море, і несуться на конях, вишикувані, як одна людина, щоб воювати з тобою, дочко Сио­ну.
24: Ми почули звістку про них, і руки у нас опустилися, скорбота охо­пила нас, муки, як жінку при пологах.
25: Не виходьте в поле і не ходіть дорогою, бо меч ворогів, жах з усіх боків.
26: Дочко народу мого! опояши себе веретищем і посипай себе попелом; тужи, ніби про смерть єдиного сина, гірко плач; бо раптово прийде на нас згубник.
27: Вежею поставив Я тебе серед народу Мого, стовпом, щоб ти знав і стежив за шляхом їх.
28: Усі вони— вперті відступники, живуть наклепами; це мідь і залізо,— усі вони розбещувачі.
29: Роз­дувальний міх обгорів, свинець зотлів від вогню: плавильник плавив даремно, бо злі не відокремилися;
30: відкинутим сріблом назвуть їх, тому що Господь відкинув їх.