Біблія українською мовою

Книга пророка Єремії

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 42
1: І приступили усі воєначаль­ники, й Іоанан, син Карея, й Ієзанія, син Гошаії, і весь народ від малого до великого,
2: і сказали Єремії пророку: нехай упаде перед лицем твоїм прохання наше, помолись за нас Господу Богу твоєму за весь цей залишок, бо з великого залишилося нас мало, як очі твої бачать нас,
3: щоб Господь, Бог твій, указав нам шлях, яким нам іти, і те, що нам робити.
4: І сказав їм Єремія пророк: чую, помолюся Господу Богу вашому за словами вашими, і все, що відповість вам Господь, оголошу вам, не приховаю від вас жодного слова.
5: Вони сказали Єремії: Господь нехай буде між нами свідком вірним та істинним у тім, що ми точно виконаємо усе те, з чим пошле тебе до нас Господь Бог Твій:
6: чи добре, чи погане те буде, але гласу Господа Бога нашого, до Якого посилаємо тебе, послухаємося, щоб нам було добре, коли будемо слухняні гласу Господа Бога нашого.
7: Коли минуло десять днів, було слово Господнє до Єремії.
8: Він покликав до себе Іоанана, сина Карея, й усіх воєначальників, що були з ним, і весь народ, від малого і до великого,
9: і сказав їм: так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до Якого ви посилали мене, щоб скласти перед Ним моління ваше:
10: якщо залишитеся на землі цій, то Я влаштую вас і не розорю, насаджу вас і не викоріню, бо Я шкодую про ту біду, яку зробив вам.
11: Не бійтеся царя Вавилонського, якого ви боїтеся; не бійтеся його,— говорить Господь,— бо Я з вами, щоб спасати вас і визволяти вас від руки його.
12: І виявлю до вас милість, і він змилостивиться до вас і поверне вас у землю вашу.
13: Якщо ж ви скажете: «не хочемо жити у цій землі», і не послухаєтеся гласу Господа Бога вашого, говорячи:
14: «ні, ми підемо у землю Єгипетську, де війни не побачимо і трубного голосу не почуємо, і голодувати не будемо, і там будемо жити»;
15: то вислухайте нині слово Господнє, ви, залишок Іуди: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: якщо ви рішуче повернете лиця ваші, щоб іти в Єгипет, і піде­те, щоб жити там,
16: то меч, якого ви боїтеся, наздожене вас там, у зем­­лі­­ Єгипетській, і голод, якого ви страхаєтеся, буде завжди йти за ва­­­­ми­­­ там, у Єгипті, і там помрете.
17: І всі,­ які повернуть лице своє, щоб іти в Єгипет і там жити, помруть від меча, голоду і моровиці, і жоден з них не залишиться і не уникне тієї біди, яку Я наведу на них.
18: Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраї­лів: як ви­лився гнів Мій і лють Моя на жителів Єрусалима, так виллється лють Моя на вас, коли ввійдете в Єгипет, і ви будете прокляттям і жахом, і наругою і ганьбою, і не по­бачите більше місця цього.
19: До вас, залишок Іуди, вирік Господь: «не ходіть у Єгипет»; твердо знайте, що я нині застерігав вас,
20: бо ви згрішили проти себе самих: ви послали мене до Господа Бога нашого, сказавши: «помолися за нас Господу Богу нашому й усе, що скаже Господь Бог наш, оголоси нам, і ми зробимо».
21: Я оголосив вам нині; але ви не послухали гласу Господа Бога нашого і всього того, з чим Він послав мене до вас.
22: Отже, знайте, що ви помрете від меча, голоду і моровиці у тім місці, куди хочете йти, щоб жити там.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 27
1: На початку царювання Іоакима (Седекії), сина Іосії, царя Юдейського, було слово це до Єремії від Гос­пода:
2: так сказав мені Господь: зроби собі пута і ярмо і поклади їх собі на шию;
3: і пошли такі самі до царя Ідумейського, і до царя Моавитського, і до царя синів Аммонових, і до царя Тира, і до царя Сидона, через послів, які прийшли в Єрусалим до Седекії, царя Юдейського;
4: і накажи їм сказати государям їх: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: так скажіть государям вашим:
5: Я створив землю, людину і тварин, які на лиці землі, великою могутніс­тю Моєю і простягнутою правицею Моєю, і віддав її, кому Мені благоугодно було.
6: І нині Я віддаю усі зем­лі ці у руки Навуходоносора, царя Вавилонського, раба Мого, і навіть звірів польових віддаю йому на служіння.
7: І всі народи будуть служити йому і синові його і синові сина його, доки не прийде час і його землі і йому самому; і будуть служити йому багато народів і царі великі.
8: І якщо який народ і царство не захоче служити йому, Навуходоносору, царю Вавилонському, і не схилить шиї своєї під ярмо царя Вавилонського,— цей народ Я покараю мечем, голодом і моровицею,— говорить Господь,— доки не знищу їх рукою його.
9: І ви не слухайте своїх пророків і своїх віщунів, і своїх сновидців, і своїх чаклунів, і своїх волх­вів, які говорять вам: «не будете служити цареві Вавилонському».
10: Бо вони пророкують вам неправду, щоб виселити вас із землі вашої, і щоб Я вигнав вас і ви загинули.
11: Народ же, який схилить шию свою під ярмо царя Вавилонського і стане служити йому, Я залишу на землі своїй,— говорить Господь,— і він буде оброб­ляти її і жити на ній.
12: І Седекії, царю Юдейському, я говорив усі ці слова і сказав: схиліть шию свою під ярмо царя Вавилонського і служіть йому і народу його, і будете живі.
13: На­віщо помирати тобі і народу твоєму від меча, голоду і моровиці, як прорік Господь про той народ, який не буде служити цареві Вавилонському?
14: І не слухайте слів про­років, які говорять вам: «не будете служити цареві Вавилонському»; бо вони пророкують вам неправду.
15: Я не посилав їх,— говорить Господь; і вони неправдиво пророкують ім’ям Моїм, щоб Я вигнав вас і щоб ви загинули,— ви і пророки ваші, які пророкують вам.
16: І священикам і всьому народові цьому я говорив: так говорить Господь: не слухайте слів пророків ваших, які пророкують вам і говорять: «ось, скоро повернуті будуть із Вавилона сосуди дому Господнього»; бо вони пророкують вам неправду.
17: Не слухайте їх, служіть цареві Вавилонському і живіть; навіщо доводити місто це до спустошення?
18: А якщо вони пророки, і якщо у них є слово Господнє, то нехай благають Господа Саваофа, щоб сосуди, які залишаються у домі Гос­подньому й у домі царя Юдейського і у Єрусалимі, не перейшли у Вавилон.
19: Бо так говорить Господь Саваоф про стовпи і про міднеморе і про підніжжя і про інші речі, які залишилися у цьому місті,
20: яких Навуходоносор, цар Вавилонський, не взяв, коли Ієхонію, сина Іоакима, царя Юдейського, й усіх знатних юдеїв і єрусалимлян вивів з Єру­салима у Вавилон,
21: бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, про сосуди, які залишилися в домі Господньому й у домі царя Юдейського і в Єрусалимі:
22: вони будуть віднесені у Вавилон і там залишаться до того дня, коли Я відвідаю їх,— говорить Господь,— і виведу їх і повер­ну їх на місце це.