Біблія українською мовою

Книга пророка Єремії

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 34
1: Слово, яке було до Єремії від Господа, коли Навуходоносор, цар Вавилонський, і все військо його і всі царства землі, підвладні руці його, і всі народи воювали проти Єрусалима і проти усіх міст його:
2: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: йди і скажи Седекії, царю Юдейському, і скажи йому: так говорить Господь: ось, Я віддаю місто це у руки царя Вавилонського, і він спалить його вогнем; З і ти не уникнеш руки його, але неодмінно будеш узятий і відданий у руки його, і очі твої побачать очі царя Вавилонського, і вуста його будуть говорити до твоїх вуст, і підеш у Вавилон.
3: и ты не избежишь от руки его, но непременно будешь взят и предан в руки его, и глаза твои увидят глаза царя Вавилонского, и уста его будут говорить твоим устам, и пойдешь в Вавилон.
4: Утім, слухай слово Господнє, Седекіє, царю Юдейський! так говорить Господь про тебе: ти не помреш від меча;
5: ти помреш у мирі, і як для батьків твоїх, попередніх царів, які були раніше тебе, спалювали при похованні пахощі, так спалять і для тебе й оплачуть тебе: «горе, государю!», бо Я вирік це слово,— говорить Господь.
6: Єремія пророк усі слова ці переказав Седекії, царю Юдейському, в Єрусалимі.
7: Тим часом військо­ царя Вавилонського воювало проти Єрусалима і проти усіх міст юдейських, які ще залишалися, проти Лахиса й Азеки; бо з міст юдейських тільки ці залишалися, як міста укріплені.
8: Слово, яке було до Єремії від Господа після того, як цар Седекія уклав завіт з усім народом, який був у Єрусалимі, щоб оголосити свободу,
9: щоб кожен відпустив на волю раба свого і рабиню свою, єврея та єврейку, щоб ніхто з них не тримав у рабстві юдея, брата свого.
10: І послухалися усі князі і весь народ, які вступили у завіт, щоб відпустити кожному раба свого і кожному рабиню свою на волю, щоб не тримати їх надалі у рабах,— і послухалися і відпустили;
11: але після того, роздумавши, стали брати назад рабів і рабинь, яких відпустили на волю, і примусили їх бути рабами і рабинями.
12: І було слово Господнє до Єремії від Господа:
13: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я уклав завіт з батьками вашими, коли вивів їх із землі Єгипетської, з дому рабства, і сказав:
14: «наприкінці сьомого року відпускайте кожен брата свого, єврея, який продав себе тобі; нехай він працює на тебе шість років, а потім відпусти його від себе на волю»; але батьки ваші не послухали Мене і не прихилили вуха свого.
15: Ви нині на­вернулися і зробили справедливо перед очима Моїми, оголосивши кожен волю ближньому своєму, й уклали переді Мною завіт у домі, над яким наречене ім’я Моє;
16: але потім роздумали і знеславили ім’я Моє, і повернули до себе кожен раба свого і кожен рабиню свою, яких відпустили на волю, куди душі їх завгодно, і примушуєте їх бути у вас рабами і рабинями.
17: Тому так гово­рить Господь: ви не послухалися Ме­не у тому, щоб кожен оголосив волю братові своєму і ближньому своєму; за те ось Я,— говорить Господь,— проголошую вам свободу піддатися мечу, моровиці й голоду, і віддам вас на озлоблення в усі царства землі;
18: і віддам тих, що переступили завіт Мій і не устояли у словах завіту, який вони уклали перед лицем Моїм, розсікши тельця надвоє і пройшовши між розсіченими частинами його,
19: князів юдейських і князів єрусалимських, євнухів і священиків і увесь народ землі, який проходив між розсіченими частинами тельця,—
20: віддам їх до рук ворогів їхніх і до рук тих, що шукають душí їх, і трупи їхні будуть споживою птахам небесним і звірам земним.
21: І Седекію, царя Юдейського, і князів його віддам до рук во­рогів їхніх і до рук тих, що шукають душí їх, і до рук війська царя Вавилонського, яке відступило від вас.
22: Ось, Я дам повеління,— говорить Господь,— і повер­ну їх до цього міста, і вони нападуть на нього, і візьмуть його, і спалять його вогнем, і міста Юдеї зроблю пустелею безлюдною.