Біблія українською мовою

Книга пророка Єремії

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 32
1: Слово, яке було від Господа до Єремії у десятий рік Седекії, царя Юдейського; цей рік був вісімнадцятим роком Навуходоносора.
2: Тоді військо царя Вавилонсько­го облягало Єрусалим, і Єремія пророк був ув’язнений у дворі сторо­жі,­ який був при домі царя Юдейського.
3: Седекія, цар Юдейський, ув’язнив його туди, сказавши: «навіщо ти пророкуєш і говориш: так говорить Господь: ось, Я віддаю місто це у ру­ки царя Вавилонського, і він візьме його;
4: і Седекія, цар Юдейський, не уникне рук халдеїв, але неодмінно відданий буде у руки царя Вавилонського, і буде говорити з ним устами до вуст, і очі його побачать очі його;
5: і він відведе Седекію у Вавилон, де він і буде, доки не відвідаю його,— говорить Господь. Якщо ви будете воювати з халдеями, то не будете мати успіху?»
6: І сказав Єремія: таке було до мене слово Господнє:
7: ось Анамеїл, син Саллума, дядька твого, йде до те­бе сказати: «купи собі поле моє, яке в Анафофі, тому що за правом родинним тобі слід купити його».
8: Й Анамеїл, син дядька мого, прийшов до мене, за словом Господнім, у двір сторо́жі і сказав мені: «купи поле моє, яке в Анафофі, у землі Веніаміновій, тому що право спадщини твоє і право викупу твоє; купи собі». Тоді я дізнався, що це було слово Господнє.
9: І купив я поле в Анамеїла, сина дядька мого, яке в Анафофі, і відважив йому сім сиклів срібла і десять срібників;
10: і записав у книгу і запечатав її, і запросив для цього свідків і відважив срібло на терезах.
11: І взяв я купчий запис, як запечатаний за законом і уставом, так і відкритий;
12: і віддав цей купчий запис Варуху, синові Нирії, сина Маасеї, на очах Анамеїла, сина дядь­ка мого, і на очах свідків, які підписали цей купчий запис, на очах усіх юдеїв, які сиділи на дворі сторо́жі;
13: і заповів Варуху в присутності їх:
14: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: візьми ці записи, цей купчий запис, який запечатаний, і цей запис відкритий, і поклади їх у глиняну посудину, щоб вони залишалися там багато днів.
15: Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: доми і поля і виноградники­ будуть знову купуватися у землі цій.
16: І, передавши купчий запис Варуху, синові Нирії, я помолився Господу:
17: «о, Господи Боже! Ти створив небо і землю великою силою Твоєю і простягнутою правицею; для Тебе нічо­го немає неможливого;
18: Ти являєш милість тисячам і за беззаконня батьків відплачуєш у надро дітям їхнім після них: Боже великий, силь­ний, Якому ім’я Господь Саваоф!
19: Великий у раді і сильний у ділах, Якого очі відкриті на усі путі синів людських, щоб відплачувати кожному за путями його і за плодами діл його,
20: Який звершив чудеса і знамення у землі Єгипетській, і звершуєшдо цього дня і в Ізра­їлі і між усіма людьми, і сотворив Собі ім’я, як у цей день,
21: і вивів народ Твій Ізраїля із землі Єгипетської знаменнями і чудесами, і рукою сильною і правицею простягнутою, при великому жаху,
22: і дав їм землю цю, яку дати їм клятвено обіцяв батькам їхнім, землю, яка тече молоком і медом.
23: Вони ввійшли і заволоділи нею, але не стали слухати гласу Твого і не чинили за законом Твоїм, не стали робити того, що Ти заповів їм робити, і за те Ти навів на них усі ці біди.
24: Ось, насипи досягають міста, щоб узяти його; і місто від меча і голоду і моровиці віддається у руки халдеїв, які воюють проти нього; що Ти говорив, те і сповнюється, і ось, Ти бачиш це.
25: А Ти, Господи Боже, сказав мені: «купи собі поле за срібло і запроси свідків», тоді як місто віддається у руки халдеїв».
26: І було слово Господнє до Єремії:
27: ось, Я Господь, Бог усякої плоті; чи є щось неможливе для Мене?
28: Тому так говорить Господь: ось, Я віддаю місто це до рук халдеїв і до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і він візьме його,
29: і вві­йдуть халдеї, які облягають це місто, запалять місто вогнем і спалять його і доми, на покрівлях яких підносилися куріння Ваалу і були узливання чужим богам, щоб прогнівляти Мене.
30: Бо сини Ізраїлеві й сини Іудині тільки зло робили перед очима Моїми від юности своєї; сини Ізраїлеві тільки прогнівляли Мене ділами рук своїх,— говорить Господь.
31: І ніби для гніву Мого і люті Моєї існувало місто це від самого дня побудови його до цього дня, щоб Я відкинув його від лиця Мого
32: за усе зло синів Ізраїля і синів Іуди, яке вони для прогнівлення Мене робили, вони, царі їхні, князі їхні, священики їхні й пророки їхні, й мужі Іуди і жителі Єрусалима.
33: Вони по­вернулися до Мене спиною, а не ли­цем; і коли Я навчав їх, з раннього­ ранку навчав, вони не хотіли прийня­ти настановлення,
34: і в домі, над яким наречене ім’я Моє, поставили мерзоти свої, осквернили його.
35: Влаштували капища Ваалу в долині синів Енномових, щоб проводити через вогонь синів своїх і дочок своїх на честь Молоха, чого Я не повелівав їм, і Мені на розум не спадало, щоб вони робили цю мерзоту, вводячи у гріх Іуду.
36: І однак же нині так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про це місто, про яке ви говорите: «воно віддається у руки царя Вавилонського мечем і голодом і моровицею»,—
37: ось, Я зберу їх з усіх країн, в які вигнав їх у гніві Моєму й у люті Моїй і у великому обуренні, і поверну їх на місце це і дам їм безпечне життя.
38: Вони будуть Моїм народом, а Я буду їм Богом.
39: І дам їм одне сер­це й одну путь, щоб боялися Мене в усі дні життя, для блага свого і блага дітей своїх після них.
40: І укладу з ними вічний завіт, за яким Я не відвернуся від них, щоб благодіяти їм, і страх Мій вкладу у серця їхні, щоб вони не відступали від Мене.
41: І буду радіти за них, благодіючи їм, і насаджу їх на землі цій твердо, від усього серця Мого і від усієї душі Моєї.
42: Бо так говорить Господь: як Я навів на народ цей усе це велике зло, так наведу на них усе благо, яке Я вирік про них.
43: І будуть купувати поля у землі цій, про яку ви гово­рите: «це пустеля, без людей і без худоби; вона віддана у руки халдеям»;
44: будуть купувати поля за сріб­ло і вносити у записи, і запечатувати і запрошувати свідків— у землі Веніаміновій і в околицях Єрусалима, і в містах Іуди й у містах нагірних, і в містах низинних і у містах південних; бо поверну полон їх,— говорить Господь.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 31
1: У той час,— говорить Господь,— Я буду Богом усім племенам Ізраїлевим, а вони будуть Мо­їм народом.
2: Так говорить Господь: народ, який уцілів від меча, знайшов милість у пустелі; йду заспокої­ти Ізраїля.
3: Здаля явився мені Гос­подь і сказав: любов’ю вічною Я по­любив тебе і тому простяг до тебе благовоління.
4: Я знову влаштую тебе, і ти будеш улаштована, діво Ізраїлева, знову будеш прикрашатися тимпанами твоїми і виходити у хороводі тих, що веселяться;
5: знову розведеш виноградники на горах Самарії; виноградарі, які будуть розводити їх, самі будуть і користуватися ними.
6: Бо буде день, коли вартові на горі Єфремовій проголосять: «вставайте, і зійдемо на Сион до Гос­пода Бога нашого».
7: Бо так говорить Господь: радісно співайте про Якова і викликуйте перед главою народів: проголошуйте, славте і говоріть: «спаси, Господи, народ Твій, залишок Ізраїля!»
8: Ось, Я приведу їх із країни пів­нічної і зберу їх із країв землі; сліпий і кульгавий, вагітна і породілля разом з ними,— великий сонм повер­неться сюди.
9: Вони пішли зі сльозами, а Я поведу їх з утіхою; по­веду їх біля потоків вод доро­гою рів­ною, на якій не спіткнуться; бо Я— отець Ізраїля, і Єфрем— первісток Мій.
10: Слу­­хайте слово Господнє, народи, і сповістіть островам віддаленим і скажіть: «Хто розсіяв Ізраїля, Той і збере його, і буде охороняти його, як пастир стадо своє»;
11: бо відкупить Господь Якова і визволить його від руки того, хто був сильнішим за нього.
12: І прийдуть во­ни, і будуть торжествувати на висотах Си­ону; і зберуться до благосер­дя­ Господа, до пшениці і вина і єлею, до аг­н­ців і волів; і душа їх буде як напо­єний водою сад, і вони не будуть уже більше знемагати.
13: Тоді дівчина бу­де веселитися у хороводі, і юнаки і старці разом; і зміню сум їх на радість і втішу їх, і звеселю їх після скорботи їх.
14: І насичу душу священиків жиром, і народ Мій насититься благами Моїми,— говорить Господь.
15: Так говорить Господь: голос чут­но у Рамі, крик і гірке ридання; Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися за дітей своїх, бо їх немає.
16: Так говорить Господь: утримай голос твій від ридання і очі твої від сліз, бо є нагорода за труд твій,— говорить Господь,— і повернуться во­ни із землі ворожої.
17: І є надія для твого майбутнього,— говорить Господь,— і повернуться сини твої у наділи свої.
18: Чую Єфрема, який плаче: «Ти покарав мене, і я покараний, як телець неприборканий; наверни мене, і навернуся, бо Ти Господь Бог мій.
19: Коли я був навер­нений, я каявся, і коли був напоумлений, бив себе по стегнах; я був посоромлений, я був знічений, тому що ніс неславу юности моєї».
20: Чи не дорогий у Мене син Єфрем? чи не улюблене дитя? бо, як тільки заговорю про нього, завжди з любов’ю згадую про нього; нутро Моє обурюється за нього; змилосерджуся над ним,— говорить Господь.
21: По­став собі дороговкази, постав собі стовпи,­ поверни серце твоє на дорогу, на путь, якою ти йшла; повертайся, діво Ізраїлева, повертайся у ці міста твої.
22: Чи довго тобі блукати, відпала доч­ко? Бо Господь сотворить на зем­лі щось нове: жона спасе чоловіка.
23: Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: надалі, коли Я поверну полон їх, будуть говорити на зем­лі Іуди й у містах його це слово: «нехай благословить тебе Господь, оселя правди, гора свята!»
24: Й оселиться на ній Іуда й усі міста його разом, хлібороби і ті, що ходять зі стадами.
25: Бо Я напою душу стомлену і насичу всяку душу скорботну.
26: При цьому я прокинувся і подивився, і сон мій був приємний мені.
27: Ось, настають дні,— говорить Господь,— ко­ли Я засію дім Ізраїлів і дім Іудин сіменем людини і сіменем худоби.
28: І як Я спостерігав за ними, ви­корінюючи­ і знищуючи, і руйнуючи і гублячи, й ушкоджуючи, так буду спостерігати за ними, творячи і насаджуючи,— говорить Господь.
29: У ті дні вже не будуть говорити: «батьки їли кислий виноград, а у дітей на зубах оскома»,
30: але кожен буде помирати за своє власне беззаконня; хто буде їсти кислий вино­град, у того на зубах і оскома буде.
31: Ось настають дні,— говорить Господь,— коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Іуди новий завіт,
32: не такий завіт, який Я уклав з батьками їхніми у той день, коли узяв їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипетської; той завіт Мій вони порушили, хоч Я залишався у союзі з ними,— говорить Господь.
33: Але ось завіт, який Я укладу з домом Ізраїлевим після тих днів,— говорить Господь: вкладу закон Мій у нутрощі їх і на серцях їхніх напишу його, і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом.
34: І вже не будуть учити один одного, брат брата, і говорити: «пізнайте Господа», бо усі самі будуть знати Мене, від малого до великого,— говорить Господь,— тому що Я прощу беззаконня їхні і гріхів їхніх уже не пом’яну більше.
35: Так говорить Господь, Який дав сонце для освітлення вдень, устави місяцю і зіркам для освітлення вночі, Який збурює море, так що хвилі його ревуть; Господь Саваоф— ім’я Йому.
36: Якщо ці устави перестануть діяти переді Мною,— говорить Господь,— то і плем’я Ізраїлеве перестане бути народом переді Мною назавжди.
37: Так говорить Господь: якщо небо може бути виміряне вгорі, й основи землі досліджені внизу, то і Я відкину все плем’я Ізраїлеве за все те, що вони робили,— говорить Господь.
38: Ось, настають дні,— говорить Господь,— коли місто впорядковане буде на славу Господа від вежі Анамеїла до воріт наріж­них,
39: і землемірний шнур піде далі прямо до пагорба Гарива й обійде Гоаф.
40: І вся долина трупів і попелу, і все поле до потоку Кедрона, до рогу кінських воріт на схід, буде свя­тинею Господа; не зруйнується і не розпадеться повіки.