Біблія українською мовою

Книга пророка Єремії

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 25
1: Слово, яке було до Єремії про весь народ юдейський, у четвертий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського,— це був перший рік Навуходоносора, царя Вавилонського,—
2: і яке пророк Єремія промовив до всього народу юдейського і до всіх жителів Єрусалима і сказав:
3: від тринадцятого року Іосії, сина Амонового, царя Юдейського, до цього дня, ось уже двадцять три роки, було до мене слово Господнє, і я з раннього ранку говорив вам,— і ви не слухали.
4: Господь посилав до вас усіх рабів Своїх, пророків, з раннього ранку посилав,— і ви не слухали і не прихиляли вуха свого, щоб слухати.
5: Вам говорили: «наверніться кожен від злої путі своєї і від злих діл своїх і живіть на землі, яку Господь дав вам і батькам вашим із віку у вік;
6: і не ходіть слідом інших богів, щоб служити їм і поклонятися їм, і не прогнівляйте Мене ділами рук своїх, і не зроблю вам зла».
7: Але ви не слухали Мене,— говорить Гос­подь,— прогнівляючи Мене ділами рук своїх, на зло собі.
8: Тому так говорить Господь Саваоф: за те, що ви не слухали слів Моїх,
9: ось, Я пошлю і візьму всі племена північні,— говорить Господь,— і пошлю до Навуходоносора, царя Вавилонського, раба Мого, і приведу їх на землю­ цю і на жителів її і на усі навколиш­ні народи; і зовсім знищу їх і зроблю їх жахом і посміянням і вічним запустінням.
10: І припиню у них голос радости і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої, звук жорен і світло світильника.
11: І вся земля ця буде пустелею і жахом; і народи ці будуть служити цареві Вавилонському сімдесят років.
12: І буде: коли виповниться сімдесят років, покараю царя Вавилонського і той народ,— говорить Господь,— за їх нечестя, і землю Халдейську, і зроблю її вічною пустелею.
13: І звершу над тією землею усі слова Мої, які Я вимовив на неї, усе написане у цій книзі, яку Єремія по-пророцьки прорік на усі народи.
14: Бо і їх поневолять численні народи і царі великі; і Я віддам їм за їхніми вчинками і за ділами рук їхніх.
15: Бо так сказав мені Господь, Бог Ізраїлів: візьми з руки Моєї чашу цю з вином люті і напої з неї усі народи, до яких Я посилаю тебе.
16: І вони вип’ють, і будуть хитатися і збожеволіють, побачивши меч, який Я пошлю на них.
17: І взяв я чашу з руки Господньої і напоїв з неї всі народи, до яких пос­лав мене Господь:
18: Єрусалим і міста юдейські, і царів його і князів його, щоб спустошити їх і зробити жахом, посміянням і прокляттям, як і видно нині,
19: фараона, царя Єгипетського, і слуг його, і князів його і весь народ його,
20: і весь змішаний народ, і всіх царів землі Уца, і всіх царів землі Филистимської, і Аскалон, і Газу, й Екрон, і залишки Азота,
21: Едома, і Моава, і синів Аммонових,
22: і всіх царів Тира, і всіх царів Сидона, і царів островів, які за морем,
23: Дедана, і Фему, і Буза, й усіх, хто стриже волосся на скронях,
24: і всіх царів Аравії, і всіх царів народів різноплемінних, які живуть у пустелі,
25: усіх царів Зимврії, і всіх царів Елама, і всіх царів Мідії,
26: і всіх царів півночі, близьких один до одного і далеких, і всі царства земні, які на лиці землі, а цар Сесаха вип’є після них.
27: І скажи їм: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: пийте і сп’янійте, і вивергніть і впадіть, і не вставайте, побачивши меч, який Я пошлю на вас.
28: Якщо ж вони будуть відмовлятися брати чашу з руки твоєї, щоб пи­ти, то скажи їм: так говорить Гос­подь Саваоф: ви неодмінно будете пити.
29: Бо ось на місто це, на якому наречене ім’я Моє, Я починаю наводити біди; і чи ви залишитеся непокараними? Ні, не залишитеся непокараними; бо Я закликаю меч на усіх, хто живе на землі,— говорить Господь Саваоф.
30: Тому проречи на них усі слова ці і скажи їм: Господь прогримить з висоти і з оселі святині­ Своєї подасть голос Свій; страшно прогримить на оселю Свою; як ті, що топчуть у точилі, викликне на усіх, хто живе на землі.
31: Шум ді­йде до країв землі, бо у Господа змагання з народами: Він буде судитися з усякою плоттю, нечестивих Він віддасть мечу,— говорить Господь.
32: Так говорить Господь Саваоф: ось, біда піде від народу до народу, і великий вихор здійметься від країв землі.
33: І будуть уражені Господом у той день від краю землі до краю землі, не будуть оплакані і не будуть прибрані і поховані, гноєм будуть на лиці землі.
34: Ридайте, пас­­тирі, і стог­ніть, і посипайте себе по­­рохом, вож­ді стада; бо випов­нили­ся дні ваші для заколення і розсіяння вашого, і впадете, як дорогий со­суд.­
35: І не буде при­тулку пастирям і спасіння вождям стада.
36: Чут­но во­лан­ня пастирів і ридання вождів стада, бо спустошив Господь пасовище їх.
37: Знищуються мирні селища від люті гніву Господнього.
38: Він залишив оселю Свою, як лев; і земля їхня зробилася пустелею від люті спустошувача і від полум’яного гніву Його.