Біблія українською мовою

Книга пророка Єремії

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 22
1: Так сказав Господь: зійди у дім царя Юдейського і промов слово це
2: і скажи: вислухай слово Господнє, царю Юдейський, що сидиш на престолі Давидовому, ти, і слуги твої, і народ твій, які входите цими воротами.
3: Так говорить Господь: чиніть суд і правду і рятуйте скривдженого від руки гнобителя, не кривдьте і не утискуйте прибульця, сироту і вдову, і невинної крови не проливайте на місці цьому.
4: Бо як­що ви будете виконувати слово це, то будуть входити воротами дому цього царі, які сидять замість Давида на престолі його, які їздять на коліс­ниці і на конях, самі й слуги їхні і народ їхній.
5: А якщо не послухаєте слів цих, то Мною клянуся,— говорить Господь,— що дім цей зробиться порожнім.
6: Бо так говорить Господь дому царя Юдейського: Галаад ти у Мене, вершина Ливану; але Я зроблю тебе пустелею і міста безлюдними
7: і приготую проти тебе винищувачів, кожного зі своїм знаряддям, і зрубають кращі кедри твої і кинуть у вогонь.
8: І багато народів будуть проходити через місто це і говорити одне одному: «за що Господь так учинив з цим великим містом?»
9: І скажуть у відповідь: «за те, що вони залишили завіт Господа Бога свого і поклонялися іншим богам і служили їм».
10: Не плачте за померлим і не жалійте за ним; але гірко плачте за тим, хто відходить у полон, бо він уже не повернеться і не побачить рідної країни своєї.
11: Бо так говорить Господь про Саллума, сина Іосії, царя Юдейського, який царював після батька свого, Іосії, і який вийшов з цього місця: він уже не повернеться сюди,
12: але помре у тому місці, куди відвели його полоненим, і більше не побачить землі цієї.
13: Горе тому, хто будує дім свій неправдою і світлиці свої беззаконням, хто примушує ближнього свого працювати задарма і не віддає йому платні його,
14: хто говорить: «побудую собі дім великий і світлиці просторі»,— і прорубує собі вікна, й обшиває кедром, і фарбує червоною фарбою.
15: Чи думаєш ти бути царем, тому що обклав себе кедром? батько твій їв і пив, але чинив суд і правду, і тому йому було добре.
16: Він розбирав справу бідного й убогого, і тому йому добре було. Чи не це означає знати Мене?— говорить Господь.
17: Але твої очі і твоє серце звернені тільки до твоєї користи і до пролиття невинної крови, до того, щоб робити утиск і насильство.
18: Тому так говорить Господь про Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського: не будуть оплакувати його: «горе, брат мій!» і: «горе, сестра!» Не будуть оплакувати його: «горе, государ!» і: «горе, його велич!»
19: Ослячим похованням буде він похований; витягнуть його і кинуть далеко за ворота Єрусалима.
20: Зійди на Ливан і кричи, і на Васані піднеси голос твій і кричи з Аварима, бо знищені усі друзі твої.
21: Я говорив тобі під час благоденст­ва твого; але ти сказав: «не послухаю». Така була поведінка твоя від самої юности твоєї, що ти не слухав голосу Мого.
22: Усіх пастирів твоїх розвіє вітер, і друзі твої підуть у по­лон; і тоді ти будеш осоромлений і посоромлений за усі злодіяння твої.
23: Ти, що живеш на Ливані, гніздиш­ся на кедрах! яким жалюгідним будеш ти, коли осягнуть тебе муки, як болі жінки при пологах!
24: Живу Я,— сказав Господь: якби Ієхонія, син Іоакима, цар Юдейський, був перснем на правій руці Моїй, то і звідси Я зірву тебе
25: і віддам тебе до рук тих, що шукають душі твоєї, і до рук тих, яких ти боїшся, до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і до рук халдеїв,
26: і викину тебе і твою матір, яка народила тебе, у чужу країну, де ви не народилися, і там помрете;
27: а в землю, куди душа їх буде бажати повернутися, туди не повернуться.
28: «Невже ця людина, Ієхонія, є створіння огидне, відкинуте? чи він— сосуд непотребний? за що вони викинуті— він і плем’я його, і кинуті у країну, якої не знали?»
29: О, земле, земле, земле! слухай слово Господнє.
30: Так говорить Господь: запишіть чоловіка цього позбавленим дітей, чоловіком злощасним у дні свої, тому що ніхто вже з племені його не буде сидіти на престолі Давидовім і володарювати в Юдеї.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 46
1: Слово Господнє, яке було до Єремії пророка про народи язичницькі:
2: про Єгипет, про військо фараона Нехао, царя Єгипетсько­го, яке було біля ріки Євфрату в Кар­хемисі, і яке уразив Навуходоносор, цар Вавилонський, у четвертий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського.
3: Готуйте щити і списи, і вступайте у бій;
4: сідлайте коней і сідайте, вершники, і станьте у шоломах; гостріть списи, вдягайтеся у броню.
5: Чому ж, бачу Я, вони злякалися і повернули назад? і сильні їх уражені, і біжать не оглядаючись; звідусюди жах,— говорить Господь.
6: Не втече прудконогий, і не спасеться сильний; на півночі, біля ріки Євф­рату, вони спіткнуться і впадуть.
7: Хто це піднімається, як ріка, і, як потоки, хвилюються води його?
8: Єгипет піднімається, як ріка, і, як потоки, хвилюються води його, і говорить: «піднімуся і покрию землю, погублю місто і жителів його».
9: Сідайте на коней, і мчіть, колісниці, і виступайте, сильні ефіопляни і лівіяни, озброєні щитом, і лідяни, які тримають луки і натягують їх;
10: бо день цей у Господа Бога Саваофа є день помсти, щоб помститися ворогам Його; і меч буде пожирати, і насититься й уп’ється кров’ю їх; бо це Господу Богу Саваофу буде жертвоприношення у землі північній, біля ріки Євфрату.
11: Піди у Галаад і візь­ми бальзаму, діво, дочко Єгипту; да­ремно ти будеш примножувати лікування, немає для тебе зцілення.
12: Почули народи про посоромлення твоє, і волання твоє наповнило землю; бо сильний зіштовхнувся із силь­ним, і обоє разом упали.
13: Слово, яке сказав Господь пророку Єремії про нашестя Навуходоносора, царя Вавилонського, щоб уразити землю Єгипетську:
14: сповіс­тіть у Єгипті і дайте знати у Магдолі,­ і дайте знати у Нофі і Тафнисі; скажіть: «ставай і готуйся, бо меч по­жирає околиці твої».
15: Чому силь­ний твій повалений?— Не встояв, тому що Господь погнав його.
16: Він примножив тих, що падають, навіть падали одне на одного і говорили: «вставай і повернемося до народу на­шого у рідну нашу землю від згуб­­­но­го меча».
17: А там кричать: «фа­раон,­ цар Єгипту, знітився; він пропустив домовлений час».
18: Живу Я, говорить Цар, Якого ім’я Господь Саваоф: як Фавор серед гір і як Кар­мил біля моря, так напевнеприйде він.
19: Готуй собі потрібне для переселення, дочко— жителько Єгип­ту, бо Ноф буде спустошений, зруйнований, залишиться без жителя.
20: Єги­­пет— прекрасна телиця; але загибель від півночі йде, йде.
21: І найманці його серед нього, як вгодовані тельці,— і самі повернулися назад, побігли всі, не устояли, тому що прийшов на них день загибелі їх, час відвідування їх.
22: Голос його несеться, як зміїний; вони йдуть з військом, прийдуть на нього із соки­рами, як дроворуби;
23: вирубають ліс його,— говорить Господь,— бо вони незліченні; їх більше, ніж сарани, і немає ліку їм.
24: Осоромлена дочка Єгипту, віддана до рук народу північного.
25: Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, говорить: ось, Я відвідаю Ам­мо­на, який у Но, і фараона і Єгипет, і богів його і царів його, фараона і тих, що надіються на нього;
26: і віддам їх до рук тих, що шукають душі їхньої, і до рук Навуходоносора, ца­ря Вавилонського, і до рук рабів його; але після того буде він населений, як у минулі дні,— говорить Господь.
27: Ти ж не бійся, рабе Мій Якове, і не страшися, Ізраїлю: бо ось, Я спасу тебе з далекої країни і сíм’я твоє із землі полону їх; і повернеться Яків, і буде жити спокійно і мирно, і ніхто не буде устрашати його.
28: Не бійся, рабе Мій Якове,— говорить Господь: бо Я з тобою; Я знищу всі народи, до яких Я вигнав тебе, а тебе не знищу, а тільки покараю тебе за мірою; непокараним же не залишу тебе.