Біблія українською мовою

Книга пророка Єремії

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 22
1: Так сказав Господь: зійди у дім царя Юдейського і промов слово це
2: і скажи: вислухай слово Господнє, царю Юдейський, що сидиш на престолі Давидовому, ти, і слуги твої, і народ твій, які входите цими воротами.
3: Так говорить Господь: чиніть суд і правду і рятуйте скривдженого від руки гнобителя, не кривдьте і не утискуйте прибульця, сироту і вдову, і невинної крови не проливайте на місці цьому.
4: Бо як­що ви будете виконувати слово це, то будуть входити воротами дому цього царі, які сидять замість Давида на престолі його, які їздять на коліс­ниці і на конях, самі й слуги їхні і народ їхній.
5: А якщо не послухаєте слів цих, то Мною клянуся,— говорить Господь,— що дім цей зробиться порожнім.
6: Бо так говорить Господь дому царя Юдейського: Галаад ти у Мене, вершина Ливану; але Я зроблю тебе пустелею і міста безлюдними
7: і приготую проти тебе винищувачів, кожного зі своїм знаряддям, і зрубають кращі кедри твої і кинуть у вогонь.
8: І багато народів будуть проходити через місто це і говорити одне одному: «за що Господь так учинив з цим великим містом?»
9: І скажуть у відповідь: «за те, що вони залишили завіт Господа Бога свого і поклонялися іншим богам і служили їм».
10: Не плачте за померлим і не жалійте за ним; але гірко плачте за тим, хто відходить у полон, бо він уже не повернеться і не побачить рідної країни своєї.
11: Бо так говорить Господь про Саллума, сина Іосії, царя Юдейського, який царював після батька свого, Іосії, і який вийшов з цього місця: він уже не повернеться сюди,
12: але помре у тому місці, куди відвели його полоненим, і більше не побачить землі цієї.
13: Горе тому, хто будує дім свій неправдою і світлиці свої беззаконням, хто примушує ближнього свого працювати задарма і не віддає йому платні його,
14: хто говорить: «побудую собі дім великий і світлиці просторі»,— і прорубує собі вікна, й обшиває кедром, і фарбує червоною фарбою.
15: Чи думаєш ти бути царем, тому що обклав себе кедром? батько твій їв і пив, але чинив суд і правду, і тому йому було добре.
16: Він розбирав справу бідного й убогого, і тому йому добре було. Чи не це означає знати Мене?— говорить Господь.
17: Але твої очі і твоє серце звернені тільки до твоєї користи і до пролиття невинної крови, до того, щоб робити утиск і насильство.
18: Тому так говорить Господь про Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського: не будуть оплакувати його: «горе, брат мій!» і: «горе, сестра!» Не будуть оплакувати його: «горе, государ!» і: «горе, його велич!»
19: Ослячим похованням буде він похований; витягнуть його і кинуть далеко за ворота Єрусалима.
20: Зійди на Ливан і кричи, і на Васані піднеси голос твій і кричи з Аварима, бо знищені усі друзі твої.
21: Я говорив тобі під час благоденст­ва твого; але ти сказав: «не послухаю». Така була поведінка твоя від самої юности твоєї, що ти не слухав голосу Мого.
22: Усіх пастирів твоїх розвіє вітер, і друзі твої підуть у по­лон; і тоді ти будеш осоромлений і посоромлений за усі злодіяння твої.
23: Ти, що живеш на Ливані, гніздиш­ся на кедрах! яким жалюгідним будеш ти, коли осягнуть тебе муки, як болі жінки при пологах!
24: Живу Я,— сказав Господь: якби Ієхонія, син Іоакима, цар Юдейський, був перснем на правій руці Моїй, то і звідси Я зірву тебе
25: і віддам тебе до рук тих, що шукають душі твоєї, і до рук тих, яких ти боїшся, до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і до рук халдеїв,
26: і викину тебе і твою матір, яка народила тебе, у чужу країну, де ви не народилися, і там помрете;
27: а в землю, куди душа їх буде бажати повернутися, туди не повернуться.
28: «Невже ця людина, Ієхонія, є створіння огидне, відкинуте? чи він— сосуд непотребний? за що вони викинуті— він і плем’я його, і кинуті у країну, якої не знали?»
29: О, земле, земле, земле! слухай слово Господнє.
30: Так говорить Господь: запишіть чоловіка цього позбавленим дітей, чоловіком злощасним у дні свої, тому що ніхто вже з племені його не буде сидіти на престолі Давидовім і володарювати в Юдеї.