Біблія українською мовою

Книга пророка Єремії

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 13
1: Так сказав мені Господь: пі­ди, купи собі лляний пояс і по­клади його на стегна твої, але у воду не клади його.
2: І я купив пояс, за словом Господа, і поклав його на стег­на мої.
3: І було до мене слово Господ­нє вдруге, і сказано:
4: візьми пояс, який ти купив, що на стегнах твоїх, і встань, піди до Євфрату і сховай його там у розщелині скелі.
5: Я пішов і сховав його біля Євфрату, як повелів мені Господь.
6: Коли ж минуло багато днів, сказав мені Господь: встань, піди до Євфрату і візьми звідти пояс, який Я звелів тобі сховати там.
7: І я прийшов до Євфрату, викопав і узяв пояс з того місця, де сховав його, і ось, пояс був зіпсований, ні до чого став не придатний.
8: І було до мене слово Господнє:
9: так говорить Господь: так скрушу Я гордість Іуди і велику гордість Єрусалима.
10: Цей негідний народ, який не хоче слухати слів Моїх, жи­ве за впертістю серця свого і ходить слідом інших богів, щоб служити їм і поклонятися їм, буде як цей пояс, який ні до чого не придатний.
11: Бо, як пояс близько лежить до стегон людини, так Я наблизив до Себе весь дім Ізраїлів і весь дім Іудин,— говорить Господь,— щоб вони були Моїм народом і Моєю славою, хвалою і прикрасою; але вони не послухалися.
12: Тому скажи їм слово це: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: усякий для вина міх наповнюється вином. Вони скажуть тобі: «хіба ми не знаємо, що усякий для вина міх наповнюється вином?»
13: А ти скажи їм: так говорить Господь: ось, Я наповню вином до сп’яніння усіх жителів цієї землі і царів, які сидять на престолі Давида, і священиків, і пророків і всіх жителів Єрусалима,
14: і скрушу їх одне об одного, і батьків і синів разом,— говорить Господь; не пощаджу і не помилую, і не пожалкую знищити їх.
15: Слухайте і вслуховуйтеся: не будьте горді, бо Господь говорить.
16: Воздайте славу Господу Богу вашому, доки Він ще не навів темряви, і доки ще ноги ваші не спотикаються на горах мороку; тоді ви будете очікувати світла, а Він оберне його на тінь смерти і зробить темрявою.
17: Якщо ж ви не послухаєте цього, то душа моя у потаємних місцях буде оплакувати гордість вашу, буде плакати гірко, й очі мої будуть виливатися у сльозах; тому що стадо Господнє відведене буде в полон.
18: Скажи цареві і цариці: смиріться, сядьте нижче, бо упав з голови вашої вінець слави вашої.
19: Південні міста замкнені, і нема кому відчиняти їх; Іуда весь відводиться у полон, відводиться у полон геть увесь.
20: Підніміть очі ва­ші і подивіться на тих, що йдуть з півночі: де стадо, яке дано було тобі, прекрасне стадо твоє?
21: Що скажеш, дочко Сиону, коли Він відвідає тебе? Ти сама привчила їх начальствувати­ над тобою; чи не схоплять тебе болі, як жінку, яка народжує?
22: І якщо скажеш у серці твоєму: «за що осягло мене це?»— За безліч беззаконь твоїх відкритий поділ у тебе, оголені п’яти твої.
23: Чи може ефіоплянин перемінити шкіру свою і барс— плями свої? так і ви, чи можете робити добре, звикнувши робити зле?
24: Тому розвію їх, як порох, що розноситься вітром пустельним.
25: Ось жереб твій, відміряна тобі від Мене частина,— говорить Господь,— тому що ти забула Мене і сподівалася на неправду.
26: За те буде піднятий поділ твій на лице твоє, щоб відкрився сором твій.
27: Бачив Я перелюбст­во твоє і шалену похіть твою, твої непотребства і твої мерзоти на пагор­бах у полі. Горе тобі, Єрусалиме! ти і після цього не очистишся. Доки ж?