Біблія українською мовою

Книга пророка Єремії

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 11
1: Слово, яке було до Єремії від Господа:
2: слухайте слова́ завіту цього і скажіть мужам Іуди і жителям Єрусалима;
3: і скажи їм: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: проклята людина, яка не послухає слів завіту цього,
4: який Я заповів батькам вашим, коли вивів їх із зем­лі Єгипетської, із залізної печі, сказавши: «слухайтеся гласу Мого і робіть усе, що Я заповідаю вам,— і будете Моїм народом, і Я буду вашим Богом,
5: щоб виконати клятву, якою Я клявся батькам вашим,— дати їм землю, яка тече молоком і медом, як це нині». І відповів я, сказавши: амінь, Господи!
6: І сказав мені Господь: проголоси усі ці слова у міс­тах Іуди і на вулицях Єрусалима і скажи: слухайте слова́ завіту цього і виконуйте їх.
7: Бо батьків ваших Я умовляв постійно з того дня, як вивів їх із землі Єгипетської, до цього дня; напоумлював їх з раннього ран­ку, говорячи: «слухайтеся гласу Мо­го».
8: Але вони не слухалися і не прихиляли вуха свого, а ходили кожен за впертістю злого серця свого: тому Я навів на них усе сказане у завіті цьому, який Я заповів їм виконувати, а вони не виконували.
9: І сказав мені Господь: є змова між мужами Іуди і жителями Єрусалима:
10: вони знову повернулися до беззаконь праотців своїх, які зреклися слухатися слів Моїх і пішли слідом чужих богів, слугуючи їм. Дім Ізраїля і дім Іуди порушили завіт Мій, який Я уклав з батьками їх.
11: Тому так говорить Господь: ось, Я наведу на них біду, якої вони не можуть позбутися, і коли заволають до Мене, не почую їх.
12: Тоді міста́ Іуди і жителі Єрусалима підуть і волатимуть до богів, яким вони кадять; але вони ніскільки не допоможуть їм під час біди їхньої.
13: Бо скіль­ки у тебе міст, стільки і богів у тебе, Іудо, і скільки вулиць в Єрусалимі, стільки ви наставили жертовників ганебному, жертовників для кадіння Ваалу.
14: Ти ж не проси за цей народ і не піднось за них молитви і прохання; бо Я не почую, коли вони будуть волати до Мене у біді своїй.
15: Що улюбленому Моєму в домі Мо­єму, коли в ньому звершується безліч непотребств? і священні м’яса* не допоможуть тобі, коли, роблячи зло, ти радієш.
16: Зеленою маслиною, що красується приємними плодами, найменував тебе Господь. А нині, при шумі сильного сум’яття, Він запалив вогонь навколо неї, і скрушилися гілки її.
17: Господь Саваоф, Який насадив тебе, вирік на тебе зле за зло дому Ізраїлевого і дому Іудиного, яке вони заподіяли собі тим, що викликали у Мені гнів кадінням Ваалу.
18: Господь відкрив мені, і я знаю; Ти показав мені діяння їх.
19: А я, як лагідний агнець, якого ведуть на заколення, і не знав, що вони складають задуми проти мене, говорячи: «покладемо отруйнедерево в їжу його й відірвемо його від землі живих, щоб і ім’я його біль­ше не згадувалося».
20: Але, Господи Саваофе, Судде праведний, Який ви­пробовує серця й утроби! дай побачити мені помсту Твою над ними, бо Тобі довірив я діло моє.
21: Тому так говорить Господь про мужів Ана­фофа, які шукають душі твоєї і гово­рять: «не пророкуй в ім’я Господа, щоб не померти тобі від рук наших»;
22: тому так говорить Господь Саваоф: ось, Я відвідаю їх: юнаки їхні помруть від меча; сини їхні і дочки їхніпомруть від голоду.
23: І за­лишку не буде від них; тому що Я наведу біду на мужів Анафофа у рік відвідування їх.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 17
1: Гріх Іуди написаний залізним різцем, алмазним вістрям накреслений на скрижалі серця їх і на рогах жертовників їх.
2: Як про синів своїх, згадують вони про жертовники свої і діброви свої біля зелених дерев, на високих пагорбах.
3: Гору Мою у полі, майно твоє і всі скарби твої віддам на розграбування, і всі висоти твої— за гріхи в усіх межах твоїх.
4: І ти через себе позбавишся спадщини твоєї, яку Я дав тобі, і віддам тебе у рабство ворогам твоїм, у землю, якої ти не знаєш, тому що ви розпалили вогонь гніву Мого; він буде горіти повіки.
5: Так говорить Господь: проклята людина, яка надіється на людину і плоть робить своєю опорою, і серце якої відходить від Господа.
6: Вона буде як вереск у пустелі і не побачить, коли прийде добре, й оселиться у місцях спекотних у степу, на землі неплідній, ненаселеній.
7: Благословенна людина, яка надіється на Господа, і уповання якої— Господь.
8: Бо вона буде як дерево, посаджене біля вод, яке пускає коріння своє біля потоку; не знає воно, коли приходить спека; лист його зелений, і в час засухи воно не боїться і не перестає приносити плід.
9: Лукаве серце людськенайбільше і вкрай зіпсоване; хто пізнає його?
10: Я, Господь, проникаю у серце і випробовую нутрощі, щоб воздати кожному за путями його і за плодами діл його.
11: Куріпка сідає на яйця, яких не несла; таким є той, хто здобуває багатство неправдою: він залишить його у половині днів своїх, і нерозумним залишиться при кінці своєму.
12: Престіл слави, піднесений від початку, є місце освячення нашого.
13: Ти, Господи, надія Ізраїлева; усі, що залишають Тебе, осоромляться. «Ті, що відступають від Мене, будуть написані на поросі, тому що залишили Господа, джерело води живої».
14: Зціли мене, Господи, і зціленим буду; спаси мене, і спасеним буду; бо Ти хвала моя.
15: Ось, вони говорять мені: «де слово Господнє? нехай воно прийде!»
16: Я не поспішав бути пастирем у Тебе і не бажав дня бідування, Ти це знаєш; що вийшло з уст моїх, відкрите перед лицем Твоїм.
17: Не будь страшним для мене, Ти— надія моя у день біди.
18: Нехай посоромляться гонителі мої, а я не буду посоромлений; нехай вони затремтять, а я буду безтрепетним; наведи на них день біду­вання і скруши їх подвійним знищенням.
19: Так сказав мені Господь: піди і стань у воротах синів народу, якими входять царі юдейські і якими вони виходять, і біля усіх воріт єрусалимських,
20: і говори їм: слухайте слово Господнє, царі юдейські, і вся Юдея, і всі жителі Єрусалима, які входять цими воротами.
21: Так говорить Господь: бережіть душі свої і не носіть тягарів у день суботній і не вносьте їх воротами єрусалимськими,
22: і не виносьте тягарів з домів­ ваших у день суботній, і не займайтеся жодною працею, але святіть день суботній так, як Я заповів бать­кам вашим,
23: які, втім, не послухалися і не прихилили вуха свого, але зробилися жорстокосердими, щоб не слухати і не приймати настановлення.
24: І якщо ви послухаєте Мене у тому,— говорить Господь,— щоб не носити тягарів воротами цього міста у день суботній і щоб святити суботу, не займаючись у цей день жод­ною працею,
25: то воротами цього міста будуть входити царі і князі, які сидять на престолі Давида, які їздять на колісницях і на конях, вони і князі їхні, юдеї і жителі Єрусалима, і місто це буде населеним вічно.
26: І будуть приходити з міст юдейських, і з околиць Єрусалима, і з землі Веніамінової, і з рівнини і з гір і з півдня, і приносити всепалення і жертву, і хлібне приношення, і ливан, і подячні жерт­ви у дім Господній.
27: А якщо не послухаєте Мене у тому, щоб святити день суботній і не носити тягарів, входячи у ворота Єрусалима в день суботній, то запалю вогонь у воротах його, і він пожере палаци Єрусалима і не погасне.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 20
1: Коли Пасхор, син Еммерів, священик, він же і наглядач у домі Господньому, почув, що Єремія як пророк промовив слова ці,
2: то вдарив Пасхор Єремію пророка і посадив його у колоду, яка була біля верхніх воріт Веніамінових при домі Господньому.
3: Але на другий день Пасхор випустив Єремію з колоди, і Єремія сказав йому: не «Пасхор»* нарік Господь ім’я тобі, але «Магор Миссавив»**.
4: Тому що так говорить Господь: ось, Я зроблю тебе жахом для тебе самого і для усіх друзів твоїх, і впадуть вони від меча ворогів своїх, і твої очі побачать це. І всього­ Іуду віддам до рук царя Вавилонського, і відведе їх у Вавилон і уразить їх мечем.
5: І віддам усе багатст­во цього міста і усе надбання його, й усі коштовності його; і всі скарби царів юдейських віддам до рук воро­гів їхніх, і пограбують їх і візьмуть, і відправлять їх у Вавилон.
6: І ти, Пасхоре, й усі, хто живе у домі твоєму, підете в полон; і прийдеш у Вавилон, і там помреш, і там будеш похований, ти і усі друзі твої, яким ти пророкував неправдиво.
7: Ти вів мене, Господи,— і я захоплений; Ти сильніший за мене— і переміг, і я щодня у посміянні, усякий знущається з мене.
8: Бо лиш тільки почну говорити я,— кричу про насильство, волаю про руйнування, тому що слово Господнє обернулося на ганьбу для мене і на повсякденне посміяння.
9: І подумав я: «не буду я нагадувати про Нього і не буду більше говорити в ім’я Його»; але було у серці моєму, що ніби горить вогонь, який наповнює кістки мої, і я стомився, стримуючи його, і не міг.
10: Бо я чув слова багатьох: погрози навколо; «заявіть, говорили вони, і ми зробимо донос». Усі, що жили зі мною у мирі, стежать за мною, чи не спіткнуся я: «можливо, говорять, він попадеться, і ми здолаємо його й помстимося йому».
11: Але зі мною Господь, як сильний ратоборець; то­му гонителі мої спіткнуться і не здолають; сильно осоромляться, то­му що чинили нерозумно; посоромлення буде вічне, ніколи не забудеться.
12: Господи сил! Ти випробовуєш праведного і бачиш нутрощі і серце. Нехай побачу я помсту Твою над ними, бо Тобі довірив я діло моє.
13: Співайте Господу, хваліть Господа, бо Він спасає душу бідного від руки лиходіїв.—
14: Проклятий день, в який я народився! день, в який народила мене мати моя, нехай не буде благословенний!
15: Проклята людина, яка принесла звістку батькові моєму і сказала: «у тебе народився син», ітим дуже порадувала його.
16: І нехай буде з тією людиною, що з містами, які зруйнував Господь і не пожалів; нехай чує вона ранком волання й опівдні ридання
17: за те, що вона не убила мене у самій утробі— так, щоб мати моя була мені гробом, і утроба її залишалася вічно вагітною.
18: Для чого вийшов я з утроби, щоб бачити труди і скорботи, і щоб дні мої зникали у неславі?