Біблія українською мовою

Книга пророка Єремії

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 11
1: Слово, яке було до Єремії від Господа:
2: слухайте слова́ завіту цього і скажіть мужам Іуди і жителям Єрусалима;
3: і скажи їм: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: проклята людина, яка не послухає слів завіту цього,
4: який Я заповів батькам вашим, коли вивів їх із зем­лі Єгипетської, із залізної печі, сказавши: «слухайтеся гласу Мого і робіть усе, що Я заповідаю вам,— і будете Моїм народом, і Я буду вашим Богом,
5: щоб виконати клятву, якою Я клявся батькам вашим,— дати їм землю, яка тече молоком і медом, як це нині». І відповів я, сказавши: амінь, Господи!
6: І сказав мені Господь: проголоси усі ці слова у міс­тах Іуди і на вулицях Єрусалима і скажи: слухайте слова́ завіту цього і виконуйте їх.
7: Бо батьків ваших Я умовляв постійно з того дня, як вивів їх із землі Єгипетської, до цього дня; напоумлював їх з раннього ран­ку, говорячи: «слухайтеся гласу Мо­го».
8: Але вони не слухалися і не прихиляли вуха свого, а ходили кожен за впертістю злого серця свого: тому Я навів на них усе сказане у завіті цьому, який Я заповів їм виконувати, а вони не виконували.
9: І сказав мені Господь: є змова між мужами Іуди і жителями Єрусалима:
10: вони знову повернулися до беззаконь праотців своїх, які зреклися слухатися слів Моїх і пішли слідом чужих богів, слугуючи їм. Дім Ізраїля і дім Іуди порушили завіт Мій, який Я уклав з батьками їх.
11: Тому так говорить Господь: ось, Я наведу на них біду, якої вони не можуть позбутися, і коли заволають до Мене, не почую їх.
12: Тоді міста́ Іуди і жителі Єрусалима підуть і волатимуть до богів, яким вони кадять; але вони ніскільки не допоможуть їм під час біди їхньої.
13: Бо скіль­ки у тебе міст, стільки і богів у тебе, Іудо, і скільки вулиць в Єрусалимі, стільки ви наставили жертовників ганебному, жертовників для кадіння Ваалу.
14: Ти ж не проси за цей народ і не піднось за них молитви і прохання; бо Я не почую, коли вони будуть волати до Мене у біді своїй.
15: Що улюбленому Моєму в домі Мо­єму, коли в ньому звершується безліч непотребств? і священні м’яса* не допоможуть тобі, коли, роблячи зло, ти радієш.
16: Зеленою маслиною, що красується приємними плодами, найменував тебе Господь. А нині, при шумі сильного сум’яття, Він запалив вогонь навколо неї, і скрушилися гілки її.
17: Господь Саваоф, Який насадив тебе, вирік на тебе зле за зло дому Ізраїлевого і дому Іудиного, яке вони заподіяли собі тим, що викликали у Мені гнів кадінням Ваалу.
18: Господь відкрив мені, і я знаю; Ти показав мені діяння їх.
19: А я, як лагідний агнець, якого ведуть на заколення, і не знав, що вони складають задуми проти мене, говорячи: «покладемо отруйнедерево в їжу його й відірвемо його від землі живих, щоб і ім’я його біль­ше не згадувалося».
20: Але, Господи Саваофе, Судде праведний, Який ви­пробовує серця й утроби! дай побачити мені помсту Твою над ними, бо Тобі довірив я діло моє.
21: Тому так говорить Господь про мужів Ана­фофа, які шукають душі твоєї і гово­рять: «не пророкуй в ім’я Господа, щоб не померти тобі від рук наших»;
22: тому так говорить Господь Саваоф: ось, Я відвідаю їх: юнаки їхні помруть від меча; сини їхні і дочки їхніпомруть від голоду.
23: І за­лишку не буде від них; тому що Я наведу біду на мужів Анафофа у рік відвідування їх.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 12
1: Праведний будеш Ти, Господи, якщо я стану судитися з Тобою; і однак же буду говорити з Тобою про правосуддя: чому шлях нечестивих благоуспішний, і всі віроломні благоденствують?
2: Ти наса­див їх, і вони вкорінилися, виросли і приносять плід. У вустах їх Ти близь­кий, але далекий від серця їх.
3: А ме­не, Господи, Ти знаєш, бачиш мене і випробовуєш серце моє, яке воно до Тебе. Відокрем їх, як овець на заколення, і приготуй їх на день забиття.
4: Чи довго буде ремствувати земля, і трава на усіх полях— сохнути? худоба і птахи гинуть за нечестя жителів її, бо вони говорять: «Він не побачить, що з нами буде».
5: Якщо ти з пішими біг, і вони втоми­ли тебе, як же тобі змагатися з кінь­ми? і якщо у країні мирній ти був безпечний, то що будеш робити у по­вінь Йордану?
6: Бо і брати твої і дім батька твого, і вони віроломно вчиняють з тобою, і вони кричать услід тобі гучним голосом. Не вір їм, коли вони говорять тобі і добре.
7: Я залишив дім Мій; покинув наділ Мій; найлюб’язніше для душі Моєї віддав у руки ворогів його.
8: Наділ Мій зробився для Мене як лев у лісі; підняв на Мене голос свій: за те Я зненавидів його.
9: Наділ Мій став у Ме­не, як різнобарвний птах, на якого з усіх боків напали інші хижі птахи. Йдіть, збирайтеся, усі польові звірі: йдіть пожирати його.
10: Багато пастухів зіпсували Мій виноград­ник, потоптали ногами ділянку Мою; улюблену ділянку Мою зробили порожнім степом;
11: зробили його пустелею, і у запустінні він плаче переді Мною; вся земля спустошена, тому що жодна людина не бере цього до серця.
12: На всі гори в пустелі прийшли спустошувачі; бо меч Господа пожирає усевід одного краю землі до іншого: немає миру ні для якої плоті.
13: Вони сіяли пшеницю, а пожали терни; змучилися, і не одержали ніякої користи; посоромтеся ж таких прибутків ваших з причини полум’яного гніву Господа.
14: Так говорить Господь про усіх злих Моїх сусідів, які нападають на наділ, який Я дав у спадщину народу Моєму, Ізраїлю: ось, Я вивергну їх із землі їх, і дім Іудин вивергну із середовища їх.
15: Але після того, як Я вивергну їх, знову поверну і помилую їх, і приведу кожного у наділ його і кожного у землю його.
16: І якщо вони навчаться шляхів народу Мого, щоб клястися ім’ям Моїм: «живий Господь!», як вони навчили народ Мій клястися Ваалом, то оселяться серед народу Мого.
17: Якщо ж не послухаються, то Я викоріню і зовсім знищу такий народ,— говорить Господь.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 9-11
1: О, хто дасть голові моїй воду й очам моїм— джерело сліз! я плакав би день і ніч про уражених дочки народу мого.
2: О, хто дав би мені у пустелі пристановище подорожніх! залишив би я народ мій і пішов би від них: бо усі вони перелюбники, збіговисько віроломних.
3: Як лук, напружують язик свій для неправди, підсилюються на землі неправдою; бо переходять від одного зла до іншого, і Мене не знають,— говорить Господь.
4: Стережіться кожен свого друга, і не довіряйте жод­ному зі своїх братів; тому що всякий брат ставить спотикання іншому, і всякий друг розносить наклепи.
5: Кожен обманює свого друга, і правди не говорять: привчили язик свій говорити неправду, лукавлять до втоми.
6: Ти живеш серед підступництва; з підступництва вони зрікаються знати Мене,— говорить Господь.
7: Тому так говорить Господь Саваоф:­ ось, Я розплавлю і випробую їх; бо як інакше Мені чинити з дочкою народу Мого?
8: Язик їх— убивча стріла, говорить підступно; вустами своїми говорять із ближнім своїм дружньо, а у серці своєму будують йому підступи.
9: Невже Я не покараю їх за це?— говорить Господь; чи не помститься душа Моя такому народові, як цей?
10: Про гори здійму плач і крик, і про степові пасови­ща— ридання, тому що вони випалені, так що ніхто там не проходить, і не чутно бекання стад: від птахів небесних до худоби— усірозсіялися,­ пішли.
11: І зроблю Єрусалим купою каміння, житлом шакалів, і міста Юдеї зроблю пустелею, без жителів.
12: Чи є такий мудрець, який зрозумів би це? І до кого говорять уста Господні— пояснив би, за що загинула країна і випалена, як пустеля, так що ніхто не проходить нею?
13: І сказав Господь: за те, що вони залишили закон Мій, який Я встановив для них, і не слухали гласу Мого і не чинили за ним;
14: а ходили за впертістю серця свого і слідом Ваала, як навчили їх батьки їхні.
15: Тому так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я нагодую їх, цей народ, полином, і напою їх водою з жовчю;
16: і розсію їх між народами, яких не знали ні вони, ні батьки їхні, і пошлю услід їм меч, доки не знищу їх.
17: Так говорить Гос­подь Саваоф: подумайте, і покличте плакальниць, щоб вони прийшли; пошліть за майстринями у цій справі, щоб вони прийшли.
18: Нехай во­ни поспішать і здіймуть плач за нас, щоб з очей наших лилися сльози, і з вій наших текла вода.
19: Бо го­­лос плачу чутно з Сиону: «як ми пограбовані! ми жорстоко посоромлені, бо залишаємо землю, тому що зруйнували житла наші».
20: Отже, слухайте, жінки, слово Господа, і нехай прислухається вухо ваше до слів уст Його; і вчіть дочок ваших плачу, і одна одну— жалібних пісень.
21: Бо смерть входить у наші вікна, вдирається у палаци наші, щоб знищити дітей на вулицях, юнаків на площах.
22: Скажи: так говорить Господь: і бу­дуть повалені трупи людей, як гній на полі і як снопи позаду женця, і не буде кому зібрати їх.
23: Так говорить Господь: нехай не хвалиться мудрий мудрістю своєю, нехай не хвалиться сильний силою своєю, нехай не хвалиться багатий багатством своїм.
24: Але хто хвалиться, хвалися тим, що розумієш і знаєш Мене, що Я— Господь, Який творить милість, суд і правду на землі; бо тільки це благоугодно Мені,— го­ворить Господь.
25: Ось, приходять дні,— говорить Господь,— коли Я відвідаю усіх обрізаних і необрізаних:
26: Єгипет і Юдею, й Едома і синів Аммонових, і Моава і всіх, що стрижуть волосся на скронях, які живуть у пустелі; тому що усі ці народи необрізані, а увесь дім Ізраїлів з необрізаним серцем.