Біблія українською мовою

Старий Завіт – переклад Івана Огієнка
Новий Завіт – переклад Волинської єпархії Української Православної Церкви

Книга пророка Єремії

наступний розділ →

Розділ 1
1: Слова Єремії, сина Хелкіїного, зі священиків у Анафофі, у землі Веніаміновій,
2: до якого було слово Господнє у дні Іосії, сина Амонового, царя Юдейського, у тринадцятий рік царювання його,
3: і також у дні Іоакима, сина Іосіїного, царя Юдейського, до кінця одинадцятого року Седекії, сина Іосіїного, царя Юдейського, до переселення Єрусалима у п’ятому місяці.
4: І було до мене слово Господнє:
5: перше ніж Я утворив тебе в утробі, Я пізнав тебе, і перше ніж ти вийшов з утроби, Я освятив тебе: пророком для народів поставив тебе.
6: А я сказав: о, Господи Боже! я не вмію говорити, бо я ще молодий.
7: Але Господь сказав мені: не говори: «я молодий»; бо до всіх, до кого пошлю тебе, підеш, і все, що повелю тобі, скажеш.
8: Не бійся їх; бо Я з тобою, щоб спасати тебе, сказав Господь.
9: І простяг Господь руку Свою, і торкнувся вуст моїх, і сказав мені Господь: ось, Я вклав слова Мої у вуста твої.
10: Дивися, Я поставив тебе у цей день над народами і царствами, щоб викорінювати і розоряти, губити і руйнувати, творити і насаджувати.
11: І було слово Господнє до мене: що бачиш ти, Єреміє? Я сказав: бачу жезл мигдалевого дерева.
12: Господь сказав мені: ти правильно бачиш; Я пильную над словом Моїм, щоб воно скоро сповнилося.
13: І було слово Господнє до мене іншого разу: що бачиш ти? Я сказав: бачу киплячий казан, який піддувається вітром, і лице його з боку півночі.
14: І сказав мені Господь: від півночі відкриється біда на усіх жителів цієї землі.
15: Бо ось, Я прикличу усі племена царств північних,— говорить Господь,— і прийдуть вони, і поставлять кожен престіл свій біля входу у ворота Єрусалима, і навколо усіх стін його, і у всіх містах юдейських.
16: І вчиню над ними суди Мої за усі беззаконня їхні, за те, що вони залишили Мене, і курили фіміам чужоземним богам і поклонялися ділам рук своїх.
17: А ти опояши стегна твої, і встань, і скажи їм усе, що Я повелю тобі; не будь слабкодухим перед ними, щоб Я не уразив тебе в очах їхніх.
18: І ось, Я поставив тебе нині укріпленим містом і залізним стовпом і мідною стіною на усій цій землі, проти царів Іуди, проти князів його, проти священиків його і проти народу землі цієї.
19: Вони будуть воювати проти тебе, але не переможуть тебе; тому що Я з тобою,— говорить Господь,— щоб спасати тебе.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 2
1: І було слово Господнє до мене:
2: йди і проголоси у вуха дочкиЄрусалима: так говорить Господь: Я згадую про дружбу юности твоєї, про любов твою, коли ти була нареченою, коли пішла за Мною у пустелю, у землю незасіяну.
3: Ізраїль бувсвятинею Господа, початком плодів Його; усі, хто поїдав його, були засуджувані, біди осягали їх,— говорить Господь.
4: Вислухайте слово Господнє, доме Якова і всі роди дому Ізраїлевого!
5: Так говорить Господь: яку неправду знайшли у Мені батьки ваші, що віддалилися від Мене і пішли за суєтою, й осуєтились,
6: і не сказали: «де Господь, Який вивів нас із землі Єгипетської, вів нас пустелею, землею порожньою і ненаселеною, землею сухою, землею тіні смертної, по якій ніхто не ходив і де не жила людина?»
7: І Я ввів вас у землю плодючу, щоб ви годувалися плодами її і добром її; а ви увійшли й осквернили землю Мою, і надбання Моє зробили мерзотою.
8: Священики не говорили: «де Господь?», і вчителі закону не знали Мене, і пастирі відпали від Мене, і пророки пророкували в ім’я Ваала і ходили слідом тих, які не допомагають.
9: Тому Я ще буду судитися з вами,— говорить Господь,— і з синами синів ваших буду судитися.
10: Бо підіть на острови хиттимські і подивіться, і пошліть у Кидар і розвідайте старанно, і розгляньте: чи було тамщо-небудь подібне до цього?
11: чи перемінив який народ богів своїх; хоч вони і не боги? а Мій народ проміняв славу свою на те, що не допомагає.
12: Подивуйтеся цьому, небеса, і здригніться, і жахніться,— говорить Господь.
13: Бо два зла зробив народ Мій: Мене, джерело води живої, залишили, і висікли собі водойми розбиті, які не можуть тримати води.
14: Хіба Ізраїль раб? або він домочадець? чому він зробився здобиччю?
15: Зарикали на нього молоді леви, подали голос свій і зробили землю його пустелею; міста його спалені, без жителів.
16: І сини Мемфиса і Тафни об’їли тім’я твоє.
17: Чи не заподіяв ти собі це тим, що залишив Господа Бога твого у той час, коли Він вів тебе у дорозі?
18: І нині для чого тобі путь у Єгипет, щоб пити воду з Нілу? і для чого тобі путь в Ассирію, щоб пити воду з ріки її?
19: Покарає тебе нечестя твоє, і відступництво твоє викриє тебе; отже, пізнай і розміркуй, як погано і гірко те, що ти залишив Господа Бога твого і страху Мого немає у тобі,— говорить Господь Бог Саваоф.
20: Бо здавна Я скрушив ярмо твоє, розірвав кайдани твої, і ти говорив: «не буду служити ідолам», а між тим на усякому високому пагорбі і під усяким гіллястим деревом ти блудодіяв.
21: Я насадив тебе якблагородну лозу,— найчистіше насіння; як же ти перетворилася у Мене на дикий паросток чужої лози?
22: Тому, хоч би ти умився милом і багато ужив на себе лугу, нечестя твоє відзначене переді Мною,— говорить Господь Бог.
23: Як можеш ти сказати: «я не осквернив себе, я не ходив слідом Ваала?» Подивися на поведінку твою у долині, пізнай, що робила ти, жвава верблюдиця, яка гасає по шляхах твоїх?
24: Звиклу до пустелі дику ослицю, яка у пристрасті душі своєї ковтає повітря, хто може утримати? Усі, хто шукає її, не стомляться: у її місяці вони знайдуть її.
25: Не давай ногам твоїм стоптувати взуття, і гортані твоїй— знемагати від спраги. Але ти сказав: «не надійся, ні! бо люблю чужих і буду ходити слідом за ними».
26: Як злодій, коли впіймають його, буває осоромлений, так осоромив себе дім Ізраїлів: вони, царі їх, князі їх, і священики їх, і пророки їх,—
27: говорячи дереву: «ти мій батько», і каменю: «ти народив мене»; бо вони повернули до Мене спину, а не лице; а під час біди своєї будуть говорити: «встань і спаси нас!»
28: Де ж боги твої, яких ти зробив собі?— нехай вони встануть, якщо можуть спасти тебе у час біди твоєї; бо скільки в тебе міст, стільки і богів у тебе, Іудо.
29: Для чого вам змагатися зі Мною?— усі ви [нечестиво чинили і] грішили проти Мене,— говорить Господь.
30: Даремно вражав Я дітей ваших: вони не прийняли напоумлення; пророків ваших пожирав меч ваш, як лев, який винищує [, і ви не убоялись].
31: О, роде! слухайте ви слово Господнє: чи був Я пустелею для Ізраїля? чи був Я країною мороку? Навіщо ж народ Мій говорить: «ми самі собі господарі; ми вже не прийдемо до Тебе»?
32: Чи забуває дівчина прикрасу свою і наречена— вбрання своє? а народ Мій забув Мене,— немає числа дням.
33: Як майстерно направляєш ти шляхи твої, щоб здобути любов! і для того навіть до злочинів пристосовувала ти шляхи твої.
34: Навіть на полах одягу твого знаходиться кров людей бідних, невинних, яких ти не застала при зламі, і, незважаючи на все це,
35: говориш: «оскільки я невинна, то, напевне, гнів Його відвернеться від мене». Ось, Я буду судитися з тобою за те, що говориш: «я не згрішила».
36: Навіщо ти так багато бродиш, змінюючи путь твою? Ти так само будеш посоромлена і Єгиптом, як була посоромлена Ассирією;
37: і від нього ти вийдеш, поклавши руки на голову, тому що відкинув Господь надії твої, і не будеш мати з ними успіху.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 3
1: Говорять: «якщо чоловік відпустить дружину свою, і вона відійде від нього і зробиться дружиною іншого чоловіка, то чи може вона повернутися до нього? Чи не осквернилася б цим країна та?» А ти з багатьма коханцями блудодіяла,— і однак же повернися до Мене,— говорить Господь.
2: Зведи очі твої на висоти і подивися, де не блудодіяли з тобою? Біля дороги сиділа ти для них, як аравитянин у пустелі, й осквернила землю блудом твоїм і лукавством твоїм.
3: За те були утримані дощі, і не було дощу пізнього; але у тебе було чоло блудниці, ти відкинула сором.
4: Чи не будеш ти відтепер волати до Мене: «Отче мій! Ти був путівником юности моєї!
5: Невже завжди буде Він у гніві? і невже вічно буде утримувати його у Собі?» Ось, що говориш ти, а робиш зло і досягаєш успіхів у ньому.
6: Господь сказав мені у дні Іосії царя: чи бачив ти, що робила відступниця, дочка Ізраїля? Вона ходила на всяку високу гору і під усяке гіллясте дерево і там блудодіяла.
7: І після того, як вона усе це робила, Я говорив: «повернися до Мене»; але вона не повернулася; і бачила цевіроломна сестра її Юдея.
8: І Я бачив, що, коли за усі перелюбні дії відступниці, дочки Ізраїля, Я відпустив її і дав їй розвідний лист, віроломна сестра її Юдея не убоялась, а пішла і сама блудодіяла.
9: І неприхованим блудодійством вона осквернила землю, і перелюбствувала з каменем і деревом.
10: Але при усьому цьому віроломна сестра її Юдея не навернулася до Мене усім серцем своїм, а тільки удавано,— говорить Господь.
11: І сказав мені Господь: відступниця, дочкаІзраїлева, виявилася правішою, ніж віроломна Юдея.
12: Йди і проголоси слова ці на північ, і скажи: навернися, відступнице, дочкоІзраїлева,— говорить Господь. Я не виллю на вас гніву Мого; бо Я милостивий,— говорить Господь,— не вічно буду обурюватися.
13: Визнай тільки провину твою: бо ти відступила від Господа Бога твого і блудодіяла з чужими під усяким гіллястим деревом, а голосу Мого ви не слухали,— говорить Господь.
14: Поверніться, діти-відступники,— говорить Господь,— тому що Я поєднався з вами, і візьму вас по одному з міста, по двоє із племені, і приведу вас на Сион.
15: І дам вам пастирів за серцем Моїм, які будуть пасти вас зі знанням і розсудливістю.
16: І буде, коли ви розмножитеся і зробитеся багатоплідними на землі, у ті дні,— говорить Господь,— не будуть говорити більше: «ковчег завіту Господнього»; він і на думку не спаде, і не згадають про нього, і не будуть приходити до нього, і його вже не буде.
17: У той час назвуть Єрусалим престолом Господа; і всі народи заради імені Господа зберуться в Єрусалим і не будуть більше чинити за впертістю злого серця свого.
18: У ті дні прийде дім Іудин до дому Ізраїлевого, і підуть разом із землі північної у землю, яку Я дав у спадщину батькам вашим.
19: І говорив Я: як поставлю тебе у число дітей і дам тобі жадану землю, найпрекраснішу спадщину багатьох народів? І сказав: ти будеш називати Мене отцем твоїм і не відступиш від Мене.
20: Але воістину, як дружина віроломно зраджує друга свого, так віроломно вчинили зі Мною ви, дім Ізраїлів,— говорить Господь.
21: Голос чутно на висотах, жалібний плач синів Ізраїля за те, що вони спотворили шлях свій, забули Господа Бога свого.
22: Поверніться, бунтівливі діти: Я зцілю вашу непокору.— Ось, ми йдемо до Тебе, бо Ти— Господь Бог наш.
23: Воістину, марно надіялися ми на пагорби і на безліч гір; воістину, у Господі Бозі нашому спасіння Ізраїлеве!
24: Від юности нашої ця мерзота пожирала труди батьків наших, овець їхніх і волів їхніх, синів їхніх і дочок їхніх.
25: Ми лежимо у соромі своєму, і сором наш покриває нас, тому що ми грішили перед Господом Богом нашим,— ми і батьки наші, від юности нашої і до цього дня, і не слухалися голосу Господа Бога нашого.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: Якщо хочеш навернутися, Ізраїлю,— говорить Господь,— до Мене навернися; і якщо видалиш мерзоти твої від лиця Мого, то не будеш блукати.
2: І будеш клястися: «живий Господь!» в істині, суді і правді; і народи будуть Ним благословлятися і Ним хвалитися.
3: Бо так говорить Господь до мужів Іуди та Єрусалима: розоріть собі нові ниви і не сійте між терням.
4: Обріжте себе для Господа, і зніміть крайню плоть із серця вашого, мужі Іуди і жителі Єрусалима, щоб гнів Мій не відкрився, як вогонь, і не запалав невгасимо через вашу схильність до зла.
5: Оголосіть в Юдеї і розголосіть у Єрусалимі, і говоріть, і сурміть трубою по землі; волайте голосно і говоріть: «зберіться, і підемо в укріплені міста».
6: Виставте знамено до Сиону, біжіть, не зупиняйтеся, бо Я приведу від півночі біду і велику загибель.
7: Виходить лев зі своїх хащів, і виступає винищувач народів: він виходить зі свого місця, щоб землю твою зробити пустелею; міста твої будуть розорені, залишатьсябез жителів.
8: Тому опояшіться веретищем, плачте і ридайте, бо лють гніву Господнього не відвернеться від нас.
9: І буде у той день,— говорить Господь,— завмре серце в царя і серце в князів; і жахнуться священики, і здивуються пророки.
10: І сказав я: о, Господи Боже! Невже Ти зваблював тільки народ цей і Єрусалим, говорячи: «мир буде у вас»; а тим часом меч доходить до душі?
11: У той час сказано буде народу цьому і Єрусалиму: пекучий вітер несеться з висот пустельних на шлях дочки народу Мого, не для віяння і не для очищення;
12: і прийде до Мене звідти вітер сильніший за цей, і Я сотворю суд над ними.
13: Ось, піднімається він подібно до хмар, і колісниці його— як вихор, коні його швидші за орлів; горе нам! бо ми будемо розорені.
14: Змий зле із серця твого, Єрусалиме, щоб спастися тобі: доки будуть гніздитися у тобі злочесні думки?
15: Бо уже несеться голос від Дана і згубна звістка з гори Єфремової:
16: оголосіть народам, сповістіть Єрусалим, що йдуть з далекої країни ті, що беруть в облогу, і криками своїми наповнюють міста Юдеї.
17: Як вартові полів, вони обступають його навкруги, бо він збурився проти Мене,— говорить Господь.
18: Шляхи твої і діяння твої заподіяли тобі це; від твого нечестя тобі так гірко, що доходить до серця твого.
19: Утроба моя! утроба моя! тужу в глибині серця мого, хвилюється у мені серце моє, не можу мовчати; бо ти чуєш, душе моя, звук труби, тривогу битви.
20: Біда за бідою: уся земля спустошується, раптово розорені шатри мої, миттєво— намети мої.
21: Чи довго бачити мені знамено, слухати звук труби?
22: Це від того, що народ Мій нерозумний, не знає Мене: нерозумні вони діти, і немає у них глузду; вони розумні на зло, але добра робити не вміють.
23: Дивлюся на землю, і ось, вона розорена і порожня,— на небеса, і немає від них світла.
24: Дивлюся на гори, і ось, вони тремтять, і всі пагорби коливаються.
25: Дивлюсь, і ось, немає людини, і всі птахи небесні розлетілися.
26: Дивлюсь, і ось, Кармил— пустеля, і всі міста його зруйновані від лиця Господа, від люті гніву Його.
27: Бо так сказав Господь: уся земля буде спустошена, але остаточного знищення не зроблю.
28: Заплаче про це земля, і небеса затьмаряться угорі, тому що Я сказав, Я визначив, і не розкаюся у тім, і не відступлю від того.
29: Від шуму вершників і стрільців розбіжаться всі міста: вони підуть у густі ліси і вилізуть на скелі; всі міста будуть залишені, і не буде у них жодного жителя.
30: А ти, спустошена, що будеш робити? Хоч ти вдягаєшся в пурпур, хоч прикрашаєш себе золотим убранням, обмальовуєш очі твої фарбами, але марно прикрашаєш себе: знехтували тебе коханці, вони шукають душі твоєї.
31: Бо Я чую голос ніби жінки у пологах, стогін ніби тієї, що народжує вперше, голос дочки Сиону; вона стогне, простягаючи руки свої: «о, горе мені! душа моя знемагає перед убивцями».

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 5
1: Походіть по вулицях Єрусалима, і подивіться, і розвідайте, і пошукайте на площах його, чи не знайдете людину, чи немає того, хто дотримується правди, хто шукає істину? Я пощадив би Єрусалим.
2: Хоч і говорять вони: «живий Господь!», але клянуться неправдиво.
3: О, Господи! очі Твої чи не до істини звернені? Ти вражаєш їх, а вони не відчувають болю; Ти знищуєш їх, а вони не хочуть прийняти напоумлення; лиця свої вони зробили міцнішими за камінь, не хочуть навернутися.
4: І сказав я сам у собі: це, можливо, бідняки; вони дурні, тому що не знають шляхів Господніх, закону Бога свого;
5: піду я до знатних і поговорю з ними, бо вони знають путь Господню, закон Бога свого. Але і вони усі розбили ярмо, розірвали кайдани.
6: За те вразить їх лев з лісу, вовк пустельний спустошить їх, барс буде підстерігати біля міст їхніх: хто вийде з них, буде розтерзаний; бо примножилися злочини їхні, посилилися відступництва їхні.
7: Як же Мені простити тебе за це? Сини твої залишили Мене і клянуться тими, які не боги. Я насичував їх, а вони перелюбствували і натовпами ходили у доми блудниць.
8: Це відгодовані коні: кожен з них ірже на дружину іншого.
9: Невже Я не покараю за це?— говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому народові, як цей?
10: Виходьте на стіни його і руйнуйте, але не до кінця; знищіть зубці їх, тому що вони не Господні;
11: бо дім Ізраїлів і дім Іудин вчинили зі Мною дуже віроломно,— говорить Господь:
12: вони сказали неправду на Господа і сказали: «немає Його, і біда не прийде на нас, і ми не побачимо ні меча, ні голоду.
13: І пророки стануть вітром, і сло́ва [Господнього] немає у них; над ними самими нехай це буде».
14: Тому так говорить Господь Бог Саваоф: за те, що ви говорите такі слова, ось, Я зроблю слова Мої у вустах твоїх вогнем, а цей народ— дровами, і цей вогоньпожере їх.
15: Ось, Я приведу на вас, дім Ізраїлів, народ здалеку,— говорить Господь,— народ сильний, народ древній, народ, якого мови ти не знаєш, і не будеш розуміти, що він говорить.
16: Сагайдак його— як відкритий гріб; усі вони люди хоробрі.
17: І з’їдять вони жниво твоє і хліб твій, з’їдять синів твоїх і дочок твоїх, з’їдять овець твоїх і волів твоїх, з’їдять виноград твій і смокви твої; зруйнують мечем укріплені міста твої, на які ти надієшся.
18: Але й у ті дні,— говорить Господь,— не знищу вас до кінця.
19: І якщо ви скажете: «за що Господь, Бог наш, робить нам усе це?», то відповідай: оскільки ви залишили Мене і служили чужим богам у землі своїй, то будете служити чужим у землі не вашій.
20: Оголосіть це у домі Якова і сповістіть у Юдеї, говорячи:
21: вислухай це, народе дурний і нерозумний, в якого є очі, а не бачить, у якого є вуха, а не чує:
22: чи Мене ви не боїтеся,— говорить Господь,— чи переді Мною не тремтите? Я поклав пісок межею морю, вічною межею, яку не перейде; і хоч хвилі його намагаються, але перемогти не можуть; хоч вони бушують, але переступити його не можуть.
23: А у народу цього серце буйне і бунтівне; вони відступили і пішли;
24: і не сказали у серці своєму: «убоїмся Господа Бога нашого, Який дає нам дощ ранній і пізній у свій час, зберігає для нас седмиці, призначені для жнив».
25: Беззаконня ваші відвернули це, і гріхи ваші віддалили від вас це добре.
26: Бо між народом Моїм знаходяться нечестиві: вартують, як птахолови, припадають до землі, ставлять пастки й уловлюють людей.
27: Як клітка, наповнена птахами, доми їхні повні обману; через це вони і піднеслися і розбагатіли,
28: зробилися повні, жирні, переступили навіть усяку міру у злі, не розбирають судових справ, справ сиріт; благоденствують, і справедливій справі убогих не дають суду.
29: Невже Я не покараю за це?— говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому народові, як цей?
30: Дивне і жахливе відбувається на цій землі:
31: пророки пророкують неправду, і священики панують за допомогою їх, і народ Мій любить це. Що ж ви будете робити після усього цього?

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 6
1: Біжіть, діти Веніамінові, із середовища Єрусалима, й у Фекої сурміть трубою і дайте знати вогнем у Бефкаремі, бо від півночі з’являється біда і велика загибель.
2: Розорю Я дочку Сиону, красиву і зніжену.
3: Пастухи зі своїми стадами прийдуть до неї, розкинуть намети навколо неї; кожен буде пасти свою ділянку.
4: Готуйте проти неї війну; вставайте і підемо опівдні. Горе нам! день уже схиляється, розпростираються вечірні тіні,
5: Вставайте, підемо і вночі, і зруйнуємо чертоги її!
6: Бо так говорить Господь Саваоф: рубайте дерева і робіть насип проти Єрусалима: це місто має бути покаране; у ньому всяке гноблення.
7: Як джерело вивергає із себе воду, так воно виточує із себе зло: у ньому чутно насильство і грабіжництво, перед лицем Моїм завжди обра́зи і рани.
8: Врозумися, Єрусалиме, щоб душа Моя не віддалилася від тебе, щоб Я не зробив тебе пустелею, землею ненаселеною.
9: Так говорить Господь Саваоф: до кінця обберуть залишок Ізраїля, як виноград; працюй рукою твоєю, як збирач винограду, наповнюючи кошики.
10: До кого мені говорити і кого напоумлювати, щоб слухали? Ось, вухо у них необрізане, і вони не можуть слухати; ось, слово Господнє в них у посміянні; воно неприємне їм.
11: Тому я переповнений люттю Господньою, не можу тримати її у собі; виллю її на дітей на вулиці і на зібрання юнаків; узяті будуть чоловік з дружиною, літній з тим, хто віджив літа́.
12: І доми їхні перейдуть до інших, також поля і дружини; тому що Я простягну руку Мою на жителів цієї землі,— говорить Господь.
13: Бо від малого до великого, кожен з них відданий користолюбству, і від пророка до священика— усі діють облудно;
14: лікують рани народу Мого легковажно, говорячи: «мир! мир!», а миру немає.
15: Чи соромляться вони, роблячи мерзоти? ні, ніскільки не соромляться і не червоніють. За те впадуть між убитими, і під час відвідування Мого будуть повалені,— говорить Господь.
16: Так говорить Господь: зупиніться на шляхах ваших і розгляньте, і розпитайте про путі древніх, де путь добра, і йдіть нею, і знайдете спокій душам вашим. Але вони сказали: «не підемо».
17: І поставив Я вартових над вами, сказавши: «слухайте звук труби». Але вони сказали: «не будемо слухати».
18: Отже, слухайте, народи, і знай, зібрання, що з ними буде.
19: Слухай, земле: ось, Я приведу на народ цей згубу, плід помислів їх; бо вони слів Моїх не слухали і закон Мій відкинули.
20: Для чого Мені ладан, який іде із Сави, і запашна тростина з далекої країни? Всепалення ваші неугодні, і жертви ваші неприємні Мені.
21: Тому так говорить Господь: ось, Я покладу перед народом цим спотикання, і спотикнуться об них батьки і діти разом, сусід і друг його, і загинуть.
22: Так говорить Господь: ось, іде народ від країни північної, і народ великий піднімається від країв землі;
23: тримають у руках лук і спис; вони жорстокі і немилосердні, голос їх шумить, як море, і несуться на конях, вишикувані, як одна людина, щоб воювати з тобою, дочко Сиону.
24: Ми почули звістку про них, і руки у нас опустилися, скорбота охопила нас, муки, як жінку при пологах.
25: Не виходьте в поле і не ходіть дорогою, бо меч ворогів, жах з усіх боків.
26: Дочко народу мого! опояши себе веретищем і посипай себе попелом; тужи, ніби про смерть єдиного сина, гірко плач; бо раптово прийде на нас згубник.
27: Вежею поставив Я тебе серед народу Мого, стовпом, щоб ти знав і стежив за шляхом їх.
28: Усі вони— вперті відступники, живуть наклепами; це мідь і залізо,— усі вони розбещувачі.
29: Роздувальний міх обгорів, свинець зотлів від вогню: плавильник плавив даремно, бо злі не відокремилися;
30: відкинутим сріблом назвуть їх, тому що Господь відкинув їх.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 7
1: Слово, яке було до Єремії від Господа:
2: стань у воротах дому Господнього і проголоси там слово це і скажи: слухайте слово Господнє, усі юдеї, що входять цими вратами на поклоніння Господу.
3: Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: виправте шляхи ваші і діяння ваші, і Я залишу вас жити на цьому місці.
4: Не надійтеся на оманливі слова: «тут храм Господній, храм Господній, храм Господній».
5: Але якщо зовсім виправите шляхи ваші і діяння ваші, якщо будете правильно чинити суд між людиною і суперником її,
6: не будете пригноблювати іноземця, сироти і вдови, і проливати невинної крови на місці цьому, і не підете слідом інших богів на біду собі,—
7: то Я залишу вас жити на місці цьому, на цій землі, яку дав батькам вашим у роди родів.
8: Ось, ви надієтеся на оманливі слова, які не принесуть вам користи.
9: Як! ви крадете, убиваєте і перелюбствуєте, і клянетеся у неправді і кадите Ваалу, і ходите слідом інших богів, яких ви не знаєте,
10: і потім приходите і стаєте перед лицем Моїм у домі цьому, над яким наречене ім’я Моє, і говорите: «ми спасені», щоб надалі чинити усі ці мерзоти.
11: Чи не зробився вертепом розбійників у очах ваших дім цей, над яким наречене ім’я Моє? Ось, Я бачив це,— говорить Господь.
12: Підіть же на місце Моє у Силом, де Я раніше призначив перебувати імені Моєму, і подивіться, що зробив Я з ним за нечестя народу Мого Ізраїля.
13: І нині, тому що ви робите усі ці діла,— говорить Господь,— і Я говорив вам з раннього ранку, а ви не слухали, і кликав вас, а ви не відповідали,—
14: то Я так само вчиню з домом цим, над яким наречене ім’я Моє, на який ви надієтесь, і з місцем, яке Я дав вам і батькам вашим, як учинив із Силомом.
15: І відкину вас від лиця Мого, як відкинув усіх братів ваших, усе сíм’я Єфремове.
16: Ти ж не проси за цей народ і не піднось за них молитви і прохання, і не заступайся переді Мною, бо Я не почую тебе.
17: Чи не бачиш, що вони роблять у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима?
18: Діти збирають дрова, а батьки розводять вогонь, і жінки місять тісто, щоб робити пиріжки для богині неба і звершувати узливання іншим богам, щоб засмучувати Мене.
19: Але чи Мене засмучують вони?— говорить Господь; чи не себе самих на сором собі?
20: Тому так говорить Господь Бог: ось, проливається гнів Мій і лють Моя на місце це, на людей і на худобу, і на дерева польові і на плоди землі, і запалає і не згасне.
21: Так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: всепалення ваші додавайте до жертв ваших і їжте м’ясо;
22: бо батькам вашим Я не говорив і не давав їм заповіді у той день, в який Я вивів їх із землі Єгипетської, про всепалення і жертву;
23: але таку заповідь дав їм: «слухайтеся гласу Мого, і Я буду вашим Богом, а ви будете Моїм народом, і ходіть усяким шляхом, який Я заповідаю вам, щоб вам було добре».
24: Але вони не послухали і не прихилили вуха свого, і жили за схильністю і впертістю злого серця свого, і стали до Мене спиною, а не лицем.
25: З того дня, як батьки ваші вийшли із землі Єгипетської, до цього дня Я посилав до вас усіх рабів Моїх— пророків, посилав усякий день з раннього ранку;
26: але вони не слухалися Мене і не прихилили вуха свого, а озлобили шию свою, чинили гірше за батьків своїх.
27: І коли ти будеш говорити їм усі ці слова, вони тебе не послухають; і коли будеш кликати їх, вони на дадуть тобі відповіді.
28: Тоді скажи їм: ось народ, який не слухає гласу Господа Бога свого і не приймає настановлення! Не стало у них істини, вона віднята від вуст їхніх.
29: Обстрижи волосся твоє і кинь, і здійми плач на горах, бо відкинув Господь і залишив рід, який накликавгнів Його.
30: Бо сини Іуди роблять зле перед очима Моїми,— говорить Господь; поставили мерзоти свої у домі, над яким наречене ім’я Моє, щоб осквернити його;
31: і влаштували висоти Тофета у долині синів Енномових, щоб спалювати синів своїх і дочок своїх у вогні, чого Я не повелівав і що Мені на серце не приходило.
32: За те ось, приходять дні,— говорить Господь,— коли не будуть більше називати місце цеТофетом і долиною синів Енномових, але долиною вбивства, і в Тофеті будуть ховати за нестачею місця.
33: І будуть трупи народу цього споживою птахам небесним і звірам земним, і не буде кому відганяти їх.
34: І припиню у містах Юдеї і на вулицях Єрусалима голос торжества і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої; тому що земля ця буде пустелею.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 8
1: У той час,— говорить Господь,— викинуть кістки царів Іуди, і кістки князів його, і кістки священиків, і кістки пророків, і кістки жителів Єрусалима із гробів їхніх;
2: і розкидають їх перед сонцем і місяцем і перед усім воїнством небесним*, яких вони любили і яким служили і слідом яких ходили, яких шукали і яким поклонялися; не приберуть їх і не поховають: вони будуть гноєм на землі.
3: І будуть смерті віддавати перевагу перед життям усі інші, які залишаться від цього злого племені в усіх місцях, куди Я вижену їх,— говорить Господь Саваоф.
4: І скажи їм: так говорить Господь: хіба, упавши, не встають і, збившись із дороги, не повертаються?
5: Для чого цей народ, Єрусалим, знаходиться у впертому відступництві? вони міцно тримаються омани і не хочуть навернутися.
6: Я спостерігав і слухав: не говорять вони правди, ніхто не кається у своєму нечесті, ніхто не говорить: «що я зробив?»; кожен повертається на свій шлях, як кінь, який кидається у бій.
7: І лелека під небом знає свої визначені часи, і горлиця, і ластівка, і журавель пильнують час, коли їм прилетіти; а народ Мій не знає визначення Господнього.
8: Як ви говорите: «ми мудрі, і закон Господній у нас»? А ось, неправдива тростина книжників і йогоперетворює на неправду.
9: Осоромилися мудреці, знітилися і заплутались у сіті: ось, вони відкинули слово Господнє; у чому ж мудрість їхня?
10: За те дружин їхніх віддам іншим, поля їхні— іншим володарям; тому що всі вони, від малого до великого, віддалися користолюбству; від пророка до священика— усі діють неправдиво.
11: І лікують рану дочки́ народу Мого легковажно, говорячи: «мир, мир!», а миру немає.
12: Чи соромляться вони, роблячи мерзоти? ні, вони ніскільки не соромляться і не червоніють. За те упадуть вони між упалими; під час відвідування їх будуть повалені,— говорить Господь.
13: До кінця обберу їх,— говорить Господь,— не залишиться жодної виноградини на лозі, ні смокви на смоковниці, і лист обпаде, і що Я дав їм, відійде від них.
14: «Чого ми сидимо? збирайтеся, підемо в укріплені міста, і там загинемо; бо Господь Бог наш призначив нас на загибель і дає нам пити воду з жовчю за те, що ми грішили перед Господом».
15: Чекаємо миру, а нічого доброго нема,— часу зцілення, і ось жахи.
16: Від Дана чутно хропіння коней його, від голосного іржання жеребців його тремтить уся земля; і прийдуть і знищать землю і все, що на ній, місто і тих, що живуть у ньому.
17: Бо ось, Я пошлю на вас зміїв, василисків, проти яких немає заговорювання, і вони будуть уражати вас,— говорить Господь.
18: Коли утішуся я у горі моєму! серце моє знемогло у мені.
19: Ось, чую волання дочки народу Мого з далекої країни: хіба немає Господа на Сионі? хіба немає Царя його на ньому?— Навіщо вони спонукали Мене на гнів своїми ідолами, чужоземними, нікчемними?
20: Минули жнива, скінчилося літо, а ми не спасені.
21: Про скрушення дочки народу мого я крушуся, ходжу похмурий, жах обійняв мене.
22: Хіба немає бальзаму в Галааді? хіба немає там лікаря? Чому ж немає зцілення дочки народу мого?

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 9
1: О, хто дасть голові моїй воду й очам моїм— джерело сліз! я плакав би день і ніч про уражених дочки народу мого.
2: О, хто дав би мені у пустелі пристановище подорожніх! залишив би я народ мій і пішов би від них: бо усі вони перелюбники, збіговисько віроломних.
3: Як лук, напружують язик свій для неправди, підсилюються на землі неправдою; бо переходять від одного зла до іншого, і Мене не знають,— говорить Господь.
4: Стережіться кожен свого друга, і не довіряйте жодному зі своїх братів; тому що всякий брат ставить спотикання іншому, і всякий друг розносить наклепи.
5: Кожен обманює свого друга, і правди не говорять: привчили язик свій говорити неправду, лукавлять до втоми.
6: Ти живеш серед підступництва; з підступництва вони зрікаються знати Мене,— говорить Господь.
7: Тому так говорить Господь Саваоф: ось, Я розплавлю і випробую їх; бо як інакше Мені чинити з дочкою народу Мого?
8: Язик їх— убивча стріла, говорить підступно; вустами своїми говорять із ближнім своїм дружньо, а у серці своєму будують йому підступи.
9: Невже Я не покараю їх за це?— говорить Господь; чи не помститься душа Моя такому народові, як цей?
10: Про гори здійму плач і крик, і про степові пасовища— ридання, тому що вони випалені, так що ніхто там не проходить, і не чутно бекання стад: від птахів небесних до худоби— усірозсіялися, пішли.
11: І зроблю Єрусалим купою каміння, житлом шакалів, і міста Юдеї зроблю пустелею, без жителів.
12: Чи є такий мудрець, який зрозумів би це? І до кого говорять уста Господні— пояснив би, за що загинула країна і випалена, як пустеля, так що ніхто не проходить нею?
13: І сказав Господь: за те, що вони залишили закон Мій, який Я встановив для них, і не слухали гласу Мого і не чинили за ним;
14: а ходили за впертістю серця свого і слідом Ваала, як навчили їх батьки їхні.
15: Тому так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я нагодую їх, цей народ, полином, і напою їх водою з жовчю;
16: і розсію їх між народами, яких не знали ні вони, ні батьки їхні, і пошлю услід їм меч, доки не знищу їх.
17: Так говорить Господь Саваоф: подумайте, і покличте плакальниць, щоб вони прийшли; пошліть за майстринями у цій справі, щоб вони прийшли.
18: Нехай вони поспішать і здіймуть плач за нас, щоб з очей наших лилися сльози, і з вій наших текла вода.
19: Бо голос плачу чутно з Сиону: «як ми пограбовані! ми жорстоко посоромлені, бо залишаємо землю, тому що зруйнували житла наші».
20: Отже, слухайте, жінки, слово Господа, і нехай прислухається вухо ваше до слів уст Його; і вчіть дочок ваших плачу, і одна одну— жалібних пісень.
21: Бо смерть входить у наші вікна, вдирається у палаци наші, щоб знищити дітей на вулицях, юнаків на площах.
22: Скажи: так говорить Господь: і будуть повалені трупи людей, як гній на полі і як снопи позаду женця, і не буде кому зібрати їх.
23: Так говорить Господь: нехай не хвалиться мудрий мудрістю своєю, нехай не хвалиться сильний силою своєю, нехай не хвалиться багатий багатством своїм.
24: Але хто хвалиться, хвалися тим, що розумієш і знаєш Мене, що Я— Господь, Який творить милість, суд і правду на землі; бо тільки це благоугодно Мені,— говорить Господь.
25: Ось, приходять дні,— говорить Господь,— коли Я відвідаю усіх обрізаних і необрізаних:
26: Єгипет і Юдею, й Едома і синів Аммонових, і Моава і всіх, що стрижуть волосся на скронях, які живуть у пустелі; тому що усі ці народи необрізані, а увесь дім Ізраїлів з необрізаним серцем.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 10
1: Слухайте слово, яке Господь говорить вам, доме Ізраїлів.
2: Так говорить Господь: не вчіться шляхів язичників і не страшіться знамень небесних, яких язичники страшаться.
3: Бо устави народів— порожнеча: зрубують дерево у лісі, обробляють його руками теслі за допомогою сокири,
4: покривають сріблом і золотом, прикріплюють цвяхами і молотом, щоб не хиталося.
5: Вони— як обточений стовп, і не говорять; їх носять, тому що ходити не можуть. Не бійтеся їх, тому що вони не можуть заподіяти зла, але і добра робити не в силах.
6: Немає подібного до Тебе, Господи! Ти великий, і ім’я Твоє велике могутністю.
7: Хто не убоїться Тебе, Царю народів? бо Тобі єдиномуналежить це; тому що між усіма мудрецями народів і в усіх царствах їх немає подібного до Тебе.
8: Усі до одного вони безглузді і дурні; пусте вчення— це дерево.
9: Розбите на листи срібло привезене з Фарсиса, золото— з Уфаза, справа художника і рук плавильника; одяг на них— гіацинт і пурпур: усе це— справа людей майстерних.
10: А Господь Бог є істина; Він є Бог живий і Цар вічний. Від гніву Його тремтить земля, і народи не можуть витримати обурення Його.
11: Так говоріть їм: боги, які не створили неба і землі, зникнуть з землі і з-під небес.
12: Він створив землю силою Своєю, утвердив вселенну мудрістю Своєю і розумом Своїм розпростер небеса.
13: За гласом Його шумлять води на небесах, і Він піднімає хмари від країв землі, творить блискавки серед дощу і виводить вітер зі сховищ Своїх.
14: Безумствує усяка людина у своєму знанні, осоромлює себе всякий плавильник ідолом своїм, тому що виплавлене ним є неправда, і немає у ньому духу.
15: Це повна порожнеча, справа омани; під час відвідування їх вони зникнуть.
16: Не така, як їх, доля Якова; бо Бог йогоє Творець усього, й Ізраїль є жезл насліддя Його; ім’я Його— Господь Саваоф.
17: Забирай із землі майно твоє, ти, що маєш сидіти в облозі;
18: бо так говорить Господь: ось, Я викину жителів цієї землі цього разу і зажену їх у тісне місце, щоб схопили їх.
19: Горе мені у моєму скрушенні; болісна рана моя, але я говорю сам у собі: «справді, це моя скорбота, і я буду нести її;
20: намет мій спустошений, і всі мотузки мої порвані; діти мої пішли від мене, і немає їх: нема кому вже розкинути шатро моє і розвісити килими мої,
21: бо пастирі зробилися безглуздими і не шукали Господа, а тому вони і чинили нерозумно, і все стадо їх розсіяне».
22: Несеться чутка: ось вона йде, і великий шум від країни північної, щоб міста Юдеї зробити пустелею, житлом шакалів.
23: Знаю, Господи, що не у волі людини путь її, що не у владі того, хто йде, давати напрямок стопам своїм.
24: Карай мене, Господи, але за правдою, не у гніві Твоєму, щоб не принизити мене.
25: Вилий лють Твою на народи, які не знають Тебе, і на племена, які не прикликають імені Твого; бо вони з’їли Якова, пожерли його і знищили його, і житло його спустошили.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 11
1: Слово, яке було до Єремії від Господа:
2: слухайте слова́ завіту цього і скажіть мужам Іуди і жителям Єрусалима;
3: і скажи їм: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: проклята людина, яка не послухає слів завіту цього,
4: який Я заповів батькам вашим, коли вивів їх із землі Єгипетської, із залізної печі, сказавши: «слухайтеся гласу Мого і робіть усе, що Я заповідаю вам,— і будете Моїм народом, і Я буду вашим Богом,
5: щоб виконати клятву, якою Я клявся батькам вашим,— дати їм землю, яка тече молоком і медом, як це нині». І відповів я, сказавши: амінь, Господи!
6: І сказав мені Господь: проголоси усі ці слова у містах Іуди і на вулицях Єрусалима і скажи: слухайте слова́ завіту цього і виконуйте їх.
7: Бо батьків ваших Я умовляв постійно з того дня, як вивів їх із землі Єгипетської, до цього дня; напоумлював їх з раннього ранку, говорячи: «слухайтеся гласу Мого».
8: Але вони не слухалися і не прихиляли вуха свого, а ходили кожен за впертістю злого серця свого: тому Я навів на них усе сказане у завіті цьому, який Я заповів їм виконувати, а вони не виконували.
9: І сказав мені Господь: є змова між мужами Іуди і жителями Єрусалима:
10: вони знову повернулися до беззаконь праотців своїх, які зреклися слухатися слів Моїх і пішли слідом чужих богів, слугуючи їм. Дім Ізраїля і дім Іуди порушили завіт Мій, який Я уклав з батьками їх.
11: Тому так говорить Господь: ось, Я наведу на них біду, якої вони не можуть позбутися, і коли заволають до Мене, не почую їх.
12: Тоді міста́ Іуди і жителі Єрусалима підуть і волатимуть до богів, яким вони кадять; але вони ніскільки не допоможуть їм під час біди їхньої.
13: Бо скільки у тебе міст, стільки і богів у тебе, Іудо, і скільки вулиць в Єрусалимі, стільки ви наставили жертовників ганебному, жертовників для кадіння Ваалу.
14: Ти ж не проси за цей народ і не піднось за них молитви і прохання; бо Я не почую, коли вони будуть волати до Мене у біді своїй.
15: Що улюбленому Моєму в домі Моєму, коли в ньому звершується безліч непотребств? і священні м’яса* не допоможуть тобі, коли, роблячи зло, ти радієш.
16: Зеленою маслиною, що красується приємними плодами, найменував тебе Господь. А нині, при шумі сильного сум’яття, Він запалив вогонь навколо неї, і скрушилися гілки її.
17: Господь Саваоф, Який насадив тебе, вирік на тебе зле за зло дому Ізраїлевого і дому Іудиного, яке вони заподіяли собі тим, що викликали у Мені гнів кадінням Ваалу.
18: Господь відкрив мені, і я знаю; Ти показав мені діяння їх.
19: А я, як лагідний агнець, якого ведуть на заколення, і не знав, що вони складають задуми проти мене, говорячи: «покладемо отруйнедерево в їжу його й відірвемо його від землі живих, щоб і ім’я його більше не згадувалося».
20: Але, Господи Саваофе, Судде праведний, Який випробовує серця й утроби! дай побачити мені помсту Твою над ними, бо Тобі довірив я діло моє.
21: Тому так говорить Господь про мужів Анафофа, які шукають душі твоєї і говорять: «не пророкуй в ім’я Господа, щоб не померти тобі від рук наших»;
22: тому так говорить Господь Саваоф: ось, Я відвідаю їх: юнаки їхні помруть від меча; сини їхні і дочки їхніпомруть від голоду.
23: І залишку не буде від них; тому що Я наведу біду на мужів Анафофа у рік відвідування їх.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 12
1: Праведний будеш Ти, Господи, якщо я стану судитися з Тобою; і однак же буду говорити з Тобою про правосуддя: чому шлях нечестивих благоуспішний, і всі віроломні благоденствують?
2: Ти насадив їх, і вони вкорінилися, виросли і приносять плід. У вустах їх Ти близький, але далекий від серця їх.
3: А мене, Господи, Ти знаєш, бачиш мене і випробовуєш серце моє, яке воно до Тебе. Відокрем їх, як овець на заколення, і приготуй їх на день забиття.
4: Чи довго буде ремствувати земля, і трава на усіх полях— сохнути? худоба і птахи гинуть за нечестя жителів її, бо вони говорять: «Він не побачить, що з нами буде».
5: Якщо ти з пішими біг, і вони втомили тебе, як же тобі змагатися з кіньми? і якщо у країні мирній ти був безпечний, то що будеш робити у повінь Йордану?
6: Бо і брати твої і дім батька твого, і вони віроломно вчиняють з тобою, і вони кричать услід тобі гучним голосом. Не вір їм, коли вони говорять тобі і добре.
7: Я залишив дім Мій; покинув наділ Мій; найлюб’язніше для душі Моєї віддав у руки ворогів його.
8: Наділ Мій зробився для Мене як лев у лісі; підняв на Мене голос свій: за те Я зненавидів його.
9: Наділ Мій став у Мене, як різнобарвний птах, на якого з усіх боків напали інші хижі птахи. Йдіть, збирайтеся, усі польові звірі: йдіть пожирати його.
10: Багато пастухів зіпсували Мій виноградник, потоптали ногами ділянку Мою; улюблену ділянку Мою зробили порожнім степом;
11: зробили його пустелею, і у запустінні він плаче переді Мною; вся земля спустошена, тому що жодна людина не бере цього до серця.
12: На всі гори в пустелі прийшли спустошувачі; бо меч Господа пожирає усевід одного краю землі до іншого: немає миру ні для якої плоті.
13: Вони сіяли пшеницю, а пожали терни; змучилися, і не одержали ніякої користи; посоромтеся ж таких прибутків ваших з причини полум’яного гніву Господа.
14: Так говорить Господь про усіх злих Моїх сусідів, які нападають на наділ, який Я дав у спадщину народу Моєму, Ізраїлю: ось, Я вивергну їх із землі їх, і дім Іудин вивергну із середовища їх.
15: Але після того, як Я вивергну їх, знову поверну і помилую їх, і приведу кожного у наділ його і кожного у землю його.
16: І якщо вони навчаться шляхів народу Мого, щоб клястися ім’ям Моїм: «живий Господь!», як вони навчили народ Мій клястися Ваалом, то оселяться серед народу Мого.
17: Якщо ж не послухаються, то Я викоріню і зовсім знищу такий народ,— говорить Господь.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 13
1: Так сказав мені Господь: піди, купи собі лляний пояс і поклади його на стегна твої, але у воду не клади його.
2: І я купив пояс, за словом Господа, і поклав його на стегна мої.
3: І було до мене слово Господнє вдруге, і сказано:
4: візьми пояс, який ти купив, що на стегнах твоїх, і встань, піди до Євфрату і сховай його там у розщелині скелі.
5: Я пішов і сховав його біля Євфрату, як повелів мені Господь.
6: Коли ж минуло багато днів, сказав мені Господь: встань, піди до Євфрату і візьми звідти пояс, який Я звелів тобі сховати там.
7: І я прийшов до Євфрату, викопав і узяв пояс з того місця, де сховав його, і ось, пояс був зіпсований, ні до чого став не придатний.
8: І було до мене слово Господнє:
9: так говорить Господь: так скрушу Я гордість Іуди і велику гордість Єрусалима.
10: Цей негідний народ, який не хоче слухати слів Моїх, живе за впертістю серця свого і ходить слідом інших богів, щоб служити їм і поклонятися їм, буде як цей пояс, який ні до чого не придатний.
11: Бо, як пояс близько лежить до стегон людини, так Я наблизив до Себе весь дім Ізраїлів і весь дім Іудин,— говорить Господь,— щоб вони були Моїм народом і Моєю славою, хвалою і прикрасою; але вони не послухалися.
12: Тому скажи їм слово це: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: усякий для вина міх наповнюється вином. Вони скажуть тобі: «хіба ми не знаємо, що усякий для вина міх наповнюється вином?»
13: А ти скажи їм: так говорить Господь: ось, Я наповню вином до сп’яніння усіх жителів цієї землі і царів, які сидять на престолі Давида, і священиків, і пророків і всіх жителів Єрусалима,
14: і скрушу їх одне об одного, і батьків і синів разом,— говорить Господь; не пощаджу і не помилую, і не пожалкую знищити їх.
15: Слухайте і вслуховуйтеся: не будьте горді, бо Господь говорить.
16: Воздайте славу Господу Богу вашому, доки Він ще не навів темряви, і доки ще ноги ваші не спотикаються на горах мороку; тоді ви будете очікувати світла, а Він оберне його на тінь смерти і зробить темрявою.
17: Якщо ж ви не послухаєте цього, то душа моя у потаємних місцях буде оплакувати гордість вашу, буде плакати гірко, й очі мої будуть виливатися у сльозах; тому що стадо Господнє відведене буде в полон.
18: Скажи цареві і цариці: смиріться, сядьте нижче, бо упав з голови вашої вінець слави вашої.
19: Південні міста замкнені, і нема кому відчиняти їх; Іуда весь відводиться у полон, відводиться у полон геть увесь.
20: Підніміть очі ваші і подивіться на тих, що йдуть з півночі: де стадо, яке дано було тобі, прекрасне стадо твоє?
21: Що скажеш, дочко Сиону, коли Він відвідає тебе? Ти сама привчила їх начальствувати над тобою; чи не схоплять тебе болі, як жінку, яка народжує?
22: І якщо скажеш у серці твоєму: «за що осягло мене це?»— За безліч беззаконь твоїх відкритий поділ у тебе, оголені п’яти твої.
23: Чи може ефіоплянин перемінити шкіру свою і барс— плями свої? так і ви, чи можете робити добре, звикнувши робити зле?
24: Тому розвію їх, як порох, що розноситься вітром пустельним.
25: Ось жереб твій, відміряна тобі від Мене частина,— говорить Господь,— тому що ти забула Мене і сподівалася на неправду.
26: За те буде піднятий поділ твій на лице твоє, щоб відкрився сором твій.
27: Бачив Я перелюбство твоє і шалену похіть твою, твої непотребства і твої мерзоти на пагорбах у полі. Горе тобі, Єрусалиме! ти і після цього не очистишся. Доки ж?

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 14
1: Слово Господа, яке було до Єремії з нагоди бездощів’я.
2: Плаче Іуда, ворота його розпалися, почорніли на землі, і волання здіймається в Єрусалимі.
3: Вельможі посилають слуг своїх по воду; вони приходять до колодязів і не знаходять води; повертаються з порожніми посудинами; присоромлені і знічені, вони покривають свої голови.
4: Оскільки ґрунт розтріскався від того, що не було дощу на землю, то і хлібороби знічені й покривають свої голови.
5: Навіть і лань народжує на полі і залишає дітей, тому що немає трави.
6: І дикі осли стоять на підвищених місцях і ковтають, подібно до шакалів, повітря; очі їхні потьмяніли, тому що немає трави.
7: Хоча беззаконня наші свідчать проти нас, але Ти, Господи, твори з нами заради імені Твого; відступництво наше велике, згрішили ми перед Тобою.
8: Надія Ізраїля, Спаситель його під час скорботи! Для чого Ти— як чужий у цій землі, як перехожий, який зайшов переночувати?
9: Чому Ти— як чоловік здивований, як сильний, який не має сили спасти? І однак же Ти, Господи, посеред нас, і Твоє ім’я наречене над нами; не залишай нас.
10: Так говорить Господь народу цьому: за те, що вони люблять блукати, не стримують ніг своїх, за те Господь не благоволить до них, пригадує нині беззаконня їхні і карає гріхи їхні.
11: І сказав мені Господь: ти не молися за народ цей на благо йому.
12: Якщо вони будуть поститися, Я не почую волання їхнього; і якщо піднесуть всепалення і дари, не прийму їх; але мечем і голодом, і моровицею знищу їх.
13: Тоді сказав я: Господи Боже! ось, пророки говорять їм: «не побачите меча, і голоду не буде у вас, але постійний мир дам вам на цьому місці».
14: І сказав мені Господь: пророки пророкують неправду ім’ям Моїм; Я не посилав їх і не давав їм повеління, і не говорив їм; вони звіщають вам видіння неправдиві і ворожі, і пусте і мрії серця свого.
15: Тому так говорить Господь про пророків: вони пророкують ім’ям Моїм, а Я не посилав їх; вони говорять: «меча і голоду не буде на цій землі»: мечем і голодом будуть знищені ці пророки,
16: і народ, якому вони пророкують, розкиданий буде по вулицях Єрусалима від голоду і меча, і не буде кому ховати їх,— вони і дружини їхні, і сини їхні, і дочки їхні; і Я виллю на них зло їхнє.
17: І скажи їм слово це: нехай ллються з очей моїх сльози ніч і день, і нехай не перестають; бо великою поразкою вражена діва, дочка народу мого, тяжким ударом.
18: Виходжу я на поле,— і ось, убиті мечем; входжу в місто,— і ось ті, що вмирають від голоду; навіть і пророк і священик блукають по землі несвідомо.
19: Хіба Ти зовсім відкинув Іуду? Хіба душі Твоїй огиднув Сион? Для чого уразив нас так, що немає нам зцілення? Чекаємо миру, і нічого доброго немає; чекаємо часу зцілення, і ось жахи.
20: Усвідомлюємо, Господи, нечестя наше, беззаконня батьків наших; бо згрішили ми перед Тобою.
21: Не відкинь насзаради імені Твого; не принижуй престолу слави Твоєї: згадай, не руйнуй завіту Твого з нами.
22: Чи є між суєтними богамиязичницькими такі, що посилають дощ? або чи може небо саме собоюподавати зливу? чи не Ти це, Господи, Боже наш? На Тебе надіємося ми; бо Ти твориш усе це.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 15
1: І сказав мені Господь: хоч би стали перед лице Моє Мойсей і Самуїл, душа Моя не прихилитьсядо народу цього; віджени їхвід лиця Мого, нехай вони відійдуть.
2: Якщо ж скажуть тобі: «куди нам іти?», то скажи їм: так говорить Господь: хто приреченийна смерть, іди на смерть; і хто під меч,— під меч; і хто на голод,— на голод; і хто у полон,— у полон.
3: І пошлю на них чотири роди страт,— говорить Господь: меч, щоб убивати, і псів, щоб терзати, і птахів небесних і звірів польових, щоб пожирати і знищувати;
4: і віддам їх на озлоблення усім царствам землі за Манассію, сина Єзекії, царя Юдейського, за те, що він зробив у Єрусалимі.
5: Бо хто пожаліє тебе, Єрусалиме? і хто виявить співчуття до тебе? і хто зайде до тебе запитати про твій добробут?
6: Ти залишив Мене,— говорить Господь,— відступив назад; тому Я простягну на тебе руку Мою і погублю тебе: Я втомився милувати.
7: Я розвіваю їх віялом за ворота землі; позбавляю їх дітей, гублю народ Мій; але вони не повертаються зі шляхів своїх.
8: Удів їх у Мене більше, ніж піску в морі; наведу на них, на матір юнаків, спустошувача опівдні; нападе на них раптово страх і жах.
9: Лежить у знемозі та, що народила сімох, спускає дихання своє; ще вдень закотилося сонце її, вона посоромлена й осоромлена. І залишок їх віддам мечу перед очима ворогів їхніх,— говорить Господь.
10: «Горе мені, мати моя, що ти народила мене людиною, яка сперечається і свариться з усією землею! нікому не давав я на ріст, і мені ніхто не давав на ріст, аусі проклинають мене».
11: Господь сказав: кінець твій буде добрий, і Я змушу ворога чинити з тобою добре під час біди і під час скорботи.
12: Чи може залізо скрушити залізо північне і мідь?
13: Майно твоє і скарби твої віддам на розкрадання, без оплати, за усі гріхи твої, у всіх межах твоїх;
14: і відправлю з ворогами твоїми у землю, якої ти не знаєш; тому що вогонь запалав у гніві Моєму,— буде палати на вас.
15: О, Господи! Ти знаєш усе; згадай про мене і відвідай мене, і помстися за мене гонителям моїм; не погуби мене з довготерпіння Твого; Ти знаєш, що заради Тебе несу я наругу.
16: Знайдені слова Твої, і я з’їв їх; і було слово Твоє мені на радість і на веселість серця мого; бо ім’я Твоє наречене на мені, Господи, Боже Саваофе.
17: Не сидів я на зібранні, яке сміється, і не веселився: під рукою Твоєю, що тяжить на мені, я сидів самотньо, бо Ти сповнив мене обуренням.
18: За що така уперта хвороба моя, і рана моя така незцілима, що відкидає лікування? Невже Ти будеш для мене ніби оманним джерелом, невірною водою?
19: На це так сказав Господь: якщо ти навернешся, то Я підніму тебе, і будеш стояти перед лицем Моїм; і якщо здобудеш дорогоцінне із нікчемного, то будеш як Мої вуста. Вони самі будуть навертатися до тебе, а не ти будеш навертатися до них.
20: І зроблю тебе для цього народу міцною мідною стіною; вони будуть ратувати проти тебе, але не здолають тебе, бо Я з тобою, щоб спасати і визволяти тебе,— говорить Господь.
21: І спасу тебе від руки злих і визволю тебе від руки гнобителів.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 16
1: І було до мене слово Господнє:
2: не бери собі дружини, і нехай не буде у тебе ні синів, ні дочок на місці цьому.
3: Бо так говорить Господь про синів і дочок, які народяться на місці цьому, і про матерів їхніх, які народять їх, і про батьків їхніх, які породять їх на цій землі:
4: тяжкою смертю помруть вони і не будуть ні оплакані, ні поховані; будуть гноєм на поверхні землі; мечем і голодом будуть знищені, і трупи їхні будуть споживою птахам небесним і звірам земним.
5: Бо так говорить Господь: не входь у дім тих, що ремствують, і не ходи плакати і тужити з ними; бо Я відняв від цього народу,— говорить Господь,— мир Мій і милість і жаль.
6: І помруть великі і малі на землі цій; і не будуть поховані, і не будуть оплакувати їх, ні терзати себе, ні стригтися заради них.
7: І не будуть переломлювати для них хліб у сумі, для утішення за померлим; і не подадуть їм чаші втіхи, щоб пити по батькові їх і матері їх.
8: Не ходи також і у дім бенкету, щоб сидіти з ними, їсти і пити;
9: бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я припиню у місці цьому в очах ваших і у дні ваші голос радости і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої.
10: Коли ти перекажеш народу цьому всі ці слова, і вони скажуть тобі: «за що вирік на нас Господь усю цю велику біду, й у чому наша неправда, і який наш гріх, яким згрішили ми перед Господом Богом нашим?»—
11: тоді скажи їм: за те, що батьки ваші залишили Мене,— говорить Господь,— і пішли слідом інших богів, і служили їм, і поклонялися їм, а Мене залишили, і закону Мого не зберігали.
12: А ви робите ще гірше за батьків ваших і живете кожен за впертістю злого серця свого, щоб не слухати Мене.
13: За це викину вас із землі цієї у землю, якої не знали ні ви, ні батьки ваші, і там будете служити іншим богам день і ніч; бо Я не виявлю до вас милосердя.
14: Тому ось, приходять дні,— говорить Господь,— коли не будуть уже говорити: «живий Господь, Який вивів синів Ізраїлевих із землі Єгипетської»;
15: але: «живий Господь, Який вивів синів Ізраїлевих із землі північної і з усіх земель, в які вигнав їх»: бо поверну їх у землю їхню, яку Я дав батькам їхнім.
16: Ось, Я пошлю багато рибалок,— говорить Господь,— і будуть ловити їх; а потім пошлю багато мисливців, і вони проженуть їх з усякої гори, і з усякого пагорба, і з ущелин скель.
17: Бо очі Мої на усіх шляхах їхніх; вони не приховані від лиця Мого, і неправда їхня не прихована від очей Моїх.
18: І воздам їм насамперед за неправду їхню і за подвійний гріх їхній, тому що осквернили землю Мою, трупами гидких своїх і мерзотами своїми наповнили насліддя Моє.
19: Господи, сила моя і кріпкість моя і притулок мій у день скорботи! до Тебе прийдуть народи від країв землі і скажуть: «тільки неправду успадкували наші батьки, пустоту і те, у чому немає ніякої користи».
20: Чи може людина зробити собі богів, які, втім, не є боги?
21: Тому, ось Я покажу їм нині, покажу їм руку Мою і могутність Мою, і пізнають, що ім’я Моє— Господь.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 17
1: Гріх Іуди написаний залізним різцем, алмазним вістрям накреслений на скрижалі серця їх і на рогах жертовників їх.
2: Як про синів своїх, згадують вони про жертовники свої і діброви свої біля зелених дерев, на високих пагорбах.
3: Гору Мою у полі, майно твоє і всі скарби твої віддам на розграбування, і всі висоти твої— за гріхи в усіх межах твоїх.
4: І ти через себе позбавишся спадщини твоєї, яку Я дав тобі, і віддам тебе у рабство ворогам твоїм, у землю, якої ти не знаєш, тому що ви розпалили вогонь гніву Мого; він буде горіти повіки.
5: Так говорить Господь: проклята людина, яка надіється на людину і плоть робить своєю опорою, і серце якої відходить від Господа.
6: Вона буде як вереск у пустелі і не побачить, коли прийде добре, й оселиться у місцях спекотних у степу, на землі неплідній, ненаселеній.
7: Благословенна людина, яка надіється на Господа, і уповання якої— Господь.
8: Бо вона буде як дерево, посаджене біля вод, яке пускає коріння своє біля потоку; не знає воно, коли приходить спека; лист його зелений, і в час засухи воно не боїться і не перестає приносити плід.
9: Лукаве серце людськенайбільше і вкрай зіпсоване; хто пізнає його?
10: Я, Господь, проникаю у серце і випробовую нутрощі, щоб воздати кожному за путями його і за плодами діл його.
11: Куріпка сідає на яйця, яких не несла; таким є той, хто здобуває багатство неправдою: він залишить його у половині днів своїх, і нерозумним залишиться при кінці своєму.
12: Престіл слави, піднесений від початку, є місце освячення нашого.
13: Ти, Господи, надія Ізраїлева; усі, що залишають Тебе, осоромляться. «Ті, що відступають від Мене, будуть написані на поросі, тому що залишили Господа, джерело води живої».
14: Зціли мене, Господи, і зціленим буду; спаси мене, і спасеним буду; бо Ти хвала моя.
15: Ось, вони говорять мені: «де слово Господнє? нехай воно прийде!»
16: Я не поспішав бути пастирем у Тебе і не бажав дня бідування, Ти це знаєш; що вийшло з уст моїх, відкрите перед лицем Твоїм.
17: Не будь страшним для мене, Ти— надія моя у день біди.
18: Нехай посоромляться гонителі мої, а я не буду посоромлений; нехай вони затремтять, а я буду безтрепетним; наведи на них день бідування і скруши їх подвійним знищенням.
19: Так сказав мені Господь: піди і стань у воротах синів народу, якими входять царі юдейські і якими вони виходять, і біля усіх воріт єрусалимських,
20: і говори їм: слухайте слово Господнє, царі юдейські, і вся Юдея, і всі жителі Єрусалима, які входять цими воротами.
21: Так говорить Господь: бережіть душі свої і не носіть тягарів у день суботній і не вносьте їх воротами єрусалимськими,
22: і не виносьте тягарів з домів ваших у день суботній, і не займайтеся жодною працею, але святіть день суботній так, як Я заповів батькам вашим,
23: які, втім, не послухалися і не прихилили вуха свого, але зробилися жорстокосердими, щоб не слухати і не приймати настановлення.
24: І якщо ви послухаєте Мене у тому,— говорить Господь,— щоб не носити тягарів воротами цього міста у день суботній і щоб святити суботу, не займаючись у цей день жодною працею,
25: то воротами цього міста будуть входити царі і князі, які сидять на престолі Давида, які їздять на колісницях і на конях, вони і князі їхні, юдеї і жителі Єрусалима, і місто це буде населеним вічно.
26: І будуть приходити з міст юдейських, і з околиць Єрусалима, і з землі Веніамінової, і з рівнини і з гір і з півдня, і приносити всепалення і жертву, і хлібне приношення, і ливан, і подячні жертви у дім Господній.
27: А якщо не послухаєте Мене у тому, щоб святити день суботній і не носити тягарів, входячи у ворота Єрусалима в день суботній, то запалю вогонь у воротах його, і він пожере палаци Єрусалима і не погасне.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 18
1: Слово, яке було до Єремії від Господа:
2: встань і зійди у дім гончара, і там Я сповіщу тобі слова Мої.
3: І зійшов я у дім гончара, і ось, він виконував свою работу на кружалі.
4: І посудина, яку гончар виробляв із глини, розвалилася у руці його; і він знову зробив з неї іншу посудину, яку гончар здумав зробити.
5: І було слово Господнє до мене:
6: чи не можу Я вчинити з вами, доме Ізраїлів, подібно до гончара цього?— говорить Господь. Ось, що глина в руці гончара, те ви у Моїй руці; доме Ізраїлів.
7: Іноді Я скажу про який-небудь народ і царство, що викоріню, знищу і погублю його;
8: але якщо народ цей, на який Я це вирік, навернеться від своїх злих діл, Я відкладаю те зло, яке помислив зробити йому.
9: А іноді скажу про який-небудь народ і царство, що впорядкую і утверджу його;
10: але якщо він буде робити лихе перед очима Моїми і не буде слухатися голосу Мого, Я відміню те добро, яким хотів облагодіяти його.
11: Отже, скажи мужам Іуди і жителям Єрусалима: так говорить Господь: ось, Я готую вам зло і замишляю проти вас; отже, наверніться кожен від злого шляху свого і виправте путі ваші і вчинки ваші.
12: Але вони говорять: «не надійся; ми будемо жити за своїми помислами і будемо чинити кожен за впертістю злого свого серця».
13: Тому так говорить Господь: запитайте між народами, чи чув хто подібне до цього? украй мерзотні діла вчинила діва Ізраїлева.
14: Чи залишає сніг ливанський скелю гори? і чи висихають холодні води, що течуть з інших місць?
15: А народ Мій залишив Мене; вони кадять суєтним, спіткнулися на шляхах своїх, залишили шляхи давні, щоб ходити по стежках шляху непрокладеного,
16: щоб зробити землю свою жахом, постійним посміховиськом, так що кожен, хто проходить нею, здивується і похитає головою своєю.
17: Як східним вітром розвію їх перед лицем ворога; спиною, а не лицем повернуся до них у день біди їх.
18: А вони сказали: «прийдіть, учинимо задум проти Єремії; тому що не зник же закон у священика і рада у мудрого, і слово у пророка; прийдіть, уразимо його язиком і не будемо слухати слів його».
19: Вислухай мене, Господи, і почуй голос моїх супротивників.
20: Чи слід відплачувати злом за добро? а вони риють яму душі моїй. Згадай, що я стою перед лицем Твоїм, щоб говорити за них добре, щоб відвернути від них гнів Твій.
21: Отже, віддай синів їх голоду і піддай їх мечу; нехай будуть дружини їхні бездітними і вдовами, і чоловіки їхні нехай будуть уражені смертю, і юнаки їхні умертвлені мечем на війні.
22: Нехай буде чутно волання з домів їхніх, коли приведеш на них полки раптово; бо вони риють яму, щоб упіймати мене, і таємно розставили сіті для ніг моїх.
23: Але Ти, Господи, знаєш усі задуми їхні проти мене, щоб умертвити мене; не прости неправди їх і гріха їх не загладь перед лицем Твоїм; нехай будуть вони поваленими перед Тобою; вчини з ними під час гніву Твого.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 19
1: Так сказав Господь: піди і купи глиняний глечик у гончара; і візьми з собою найстарших з народу і зі старійшин священичих,
2: і вийди у долину синів Енномових, що біля воріт Харшиф, і виголоси там слова, які скажу тобі,
3: і скажи: слухайте слово Господнє, царі юдейські і жителі Єрусалима! так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я наведу біду на місце це,— про яке хто почує, у того задзвенить у вухах,
4: за те, що вони залишили Мене і чужим зробили місце це і кадять на ньому іншим богам, яких не знали ні вони, ні батьки їхні, ні царі юдейські; наповнили місце це кров’ю невинних
5: і влаштували висоти Ваалу, щоб спалювати синів своїх вогнем у всепалення Ваалу, чого Я не повелівав і не говорив, і що на думку не спадало Мені;
6: за те ось, приходять дні,— говорить Господь,— коли місце це не буде більше називатися Тофетом або долиною синів Енномових, але долиною вбивства.
7: І знищу раду Іуди та Єрусалима на місці цьому й уб’ю їх мечем перед лицем ворогів їхніх і рукою тих, що шукають душі їхні, і віддам трупи їхні в їжу птахам небесним і звірам земним.
8: І зроблю місто це жахом і посміянням; кожен, хто пройде через нього, здивується і посвистить, дивлячись на усі виразки його.
9: І нагодую їх плоттю синів їхніх і плоттю дочок їхніх; і буде кожен їсти плоть свого ближнього, знаходячись в облозі і тісноті, коли стиснуть їх вороги їхні й ті, що шукають душі їхні.
10: І розбий глечик перед очима тих мужів, які прийдуть з тобою,
11: і скажи їм: так говорить Господь Саваоф: так знищу Я народ цей і місто це, як розбита посудина гончара, яка уже не може бути відновлена, і будуть ховати їх у Тофеті, через нестачу місця для поховання.
12: Так зроблю з місцем цим,— говорить Господь,— і з жителями його; і місто це зроблю подібним до Тофета.
13: І доми Єрусалима і доми царів юдейських будуть, як місце Тофет, нечистими, тому що на покрівлях усіх домів кадять усьому воїнству небесному і роблять узливання богам чужим.
14: І прийшов Єремія з Тофета, куди Господь посилав його пророкувати, і став у дворі дому Господнього і сказав усьому народові:
15: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я наведу на місто це і на усі міста його усі ті біди, які прорік на нього, тому що вони жорстокосерді і не слухають слів Моїх.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 20
1: Коли Пасхор, син Еммерів, священик, він же і наглядач у домі Господньому, почув, що Єремія як пророк промовив слова ці,
2: то вдарив Пасхор Єремію пророка і посадив його у колоду, яка була біля верхніх воріт Веніамінових при домі Господньому.
3: Але на другий день Пасхор випустив Єремію з колоди, і Єремія сказав йому: не «Пасхор»* нарік Господь ім’я тобі, але «Магор Миссавив»**.
4: Тому що так говорить Господь: ось, Я зроблю тебе жахом для тебе самого і для усіх друзів твоїх, і впадуть вони від меча ворогів своїх, і твої очі побачать це. І всього Іуду віддам до рук царя Вавилонського, і відведе їх у Вавилон і уразить їх мечем.
5: І віддам усе багатство цього міста і усе надбання його, й усі коштовності його; і всі скарби царів юдейських віддам до рук ворогів їхніх, і пограбують їх і візьмуть, і відправлять їх у Вавилон.
6: І ти, Пасхоре, й усі, хто живе у домі твоєму, підете в полон; і прийдеш у Вавилон, і там помреш, і там будеш похований, ти і усі друзі твої, яким ти пророкував неправдиво.
7: Ти вів мене, Господи,— і я захоплений; Ти сильніший за мене— і переміг, і я щодня у посміянні, усякий знущається з мене.
8: Бо лиш тільки почну говорити я,— кричу про насильство, волаю про руйнування, тому що слово Господнє обернулося на ганьбу для мене і на повсякденне посміяння.
9: І подумав я: «не буду я нагадувати про Нього і не буду більше говорити в ім’я Його»; але було у серці моєму, що ніби горить вогонь, який наповнює кістки мої, і я стомився, стримуючи його, і не міг.
10: Бо я чув слова багатьох: погрози навколо; «заявіть, говорили вони, і ми зробимо донос». Усі, що жили зі мною у мирі, стежать за мною, чи не спіткнуся я: «можливо, говорять, він попадеться, і ми здолаємо його й помстимося йому».
11: Але зі мною Господь, як сильний ратоборець; тому гонителі мої спіткнуться і не здолають; сильно осоромляться, тому що чинили нерозумно; посоромлення буде вічне, ніколи не забудеться.
12: Господи сил! Ти випробовуєш праведного і бачиш нутрощі і серце. Нехай побачу я помсту Твою над ними, бо Тобі довірив я діло моє.
13: Співайте Господу, хваліть Господа, бо Він спасає душу бідного від руки лиходіїв.—
14: Проклятий день, в який я народився! день, в який народила мене мати моя, нехай не буде благословенний!
15: Проклята людина, яка принесла звістку батькові моєму і сказала: «у тебе народився син», ітим дуже порадувала його.
16: І нехай буде з тією людиною, що з містами, які зруйнував Господь і не пожалів; нехай чує вона ранком волання й опівдні ридання
17: за те, що вона не убила мене у самій утробі— так, щоб мати моя була мені гробом, і утроба її залишалася вічно вагітною.
18: Для чого вийшов я з утроби, щоб бачити труди і скорботи, і щоб дні мої зникали у неславі?

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 21
1: Слово, яке було до Єремії від Господа, коли цар Седекія послав до нього Пасхора, сина Молхіїного, і Софонію, сина Маасеї священика, сказати йому:
2: «запитай про нас Господа, бо Навуходоносор, цар Вавилонський, воює проти нас; можливо, Господь сотворить з нами що-небудь таке, як усі чудеса Його, щоб той відступив від нас».
3: І сказав їм Єремія: так скажіть Седекії:
4: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: ось, Я поверну назад військове знаряддя, яке у руках ваших, яким ви воюєте з царем Вавилонським і з халдеями, які беруть вас в облогу поза стіною, і зберу їх посеред міста цього;
5: і Сам буду воювати проти вас рукою простягнутою і правицею кріпкою, у гніві й у люті й у великому обуренні;
6: і вражу тих, що живуть у цьому місті,— і людей і худобу; від великої моровиці помруть вони.
7: А після того,— говорить Господь,— Седекію, царя Юдейського, слуг його і народ, і тих, що залишилися у місті цьому після моровиці, меча і голоду, віддам до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і до рук ворогів їхніх і до рук тих, що шукають душі їхні; і він уразить їх вістрям меча і не пощадить їх, і не пожаліє і не помилує.
8: І народу цьому скажи: так говорить Господь: ось, Я пропоную вам путь життя і путь смерти:
9: хто залишиться у цьому місті, той помре від меча і голоду і моровиці; а хто вийде і віддасться халдеям, які обложили вас, той буде живий, і душа його буде йому замість здобичі;
10: бо Я повернув лице Моє проти міста цього,— говорить Господь,— на зло, а не на добро; воно буде віддане у руки царя Вавилонського, і той спалить його вогнем.
11: І дому царя Юдейського скажи: слухайте слово Господнє:
12: доме Давидів! так говорить Господь: з раннього ранку чиніть суд і рятуйте того, кого скривдять, від руки кривдника, щоб лють Моя не вийшла, як вогонь, і не розгорілася через злі діла ваші до того, що ніхто не погасить.
13: Ось, Я— проти тебе, жителько долини, скеле рівнини,— говорить Господь,— проти вас, які говорите: «хто виступить проти нас і хто ввійде у житла наші?»
14: Але Я відвідаю вас за плодами діл ваших,— говорить Господь,— і запалю вогонь у лісі вашому, і пожере усе навколо нього.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 22
1: Так сказав Господь: зійди у дім царя Юдейського і промов слово це
2: і скажи: вислухай слово Господнє, царю Юдейський, що сидиш на престолі Давидовому, ти, і слуги твої, і народ твій, які входите цими воротами.
3: Так говорить Господь: чиніть суд і правду і рятуйте скривдженого від руки гнобителя, не кривдьте і не утискуйте прибульця, сироту і вдову, і невинної крови не проливайте на місці цьому.
4: Бо якщо ви будете виконувати слово це, то будуть входити воротами дому цього царі, які сидять замість Давида на престолі його, які їздять на колісниці і на конях, самі й слуги їхні і народ їхній.
5: А якщо не послухаєте слів цих, то Мною клянуся,— говорить Господь,— що дім цей зробиться порожнім.
6: Бо так говорить Господь дому царя Юдейського: Галаад ти у Мене, вершина Ливану; але Я зроблю тебе пустелею і міста безлюдними
7: і приготую проти тебе винищувачів, кожного зі своїм знаряддям, і зрубають кращі кедри твої і кинуть у вогонь.
8: І багато народів будуть проходити через місто це і говорити одне одному: «за що Господь так учинив з цим великим містом?»
9: І скажуть у відповідь: «за те, що вони залишили завіт Господа Бога свого і поклонялися іншим богам і служили їм».
10: Не плачте за померлим і не жалійте за ним; але гірко плачте за тим, хто відходить у полон, бо він уже не повернеться і не побачить рідної країни своєї.
11: Бо так говорить Господь про Саллума, сина Іосії, царя Юдейського, який царював після батька свого, Іосії, і який вийшов з цього місця: він уже не повернеться сюди,
12: але помре у тому місці, куди відвели його полоненим, і більше не побачить землі цієї.
13: Горе тому, хто будує дім свій неправдою і світлиці свої беззаконням, хто примушує ближнього свого працювати задарма і не віддає йому платні його,
14: хто говорить: «побудую собі дім великий і світлиці просторі»,— і прорубує собі вікна, й обшиває кедром, і фарбує червоною фарбою.
15: Чи думаєш ти бути царем, тому що обклав себе кедром? батько твій їв і пив, але чинив суд і правду, і тому йому було добре.
16: Він розбирав справу бідного й убогого, і тому йому добре було. Чи не це означає знати Мене?— говорить Господь.
17: Але твої очі і твоє серце звернені тільки до твоєї користи і до пролиття невинної крови, до того, щоб робити утиск і насильство.
18: Тому так говорить Господь про Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського: не будуть оплакувати його: «горе, брат мій!» і: «горе, сестра!» Не будуть оплакувати його: «горе, государ!» і: «горе, його велич!»
19: Ослячим похованням буде він похований; витягнуть його і кинуть далеко за ворота Єрусалима.
20: Зійди на Ливан і кричи, і на Васані піднеси голос твій і кричи з Аварима, бо знищені усі друзі твої.
21: Я говорив тобі під час благоденства твого; але ти сказав: «не послухаю». Така була поведінка твоя від самої юности твоєї, що ти не слухав голосу Мого.
22: Усіх пастирів твоїх розвіє вітер, і друзі твої підуть у полон; і тоді ти будеш осоромлений і посоромлений за усі злодіяння твої.
23: Ти, що живеш на Ливані, гніздишся на кедрах! яким жалюгідним будеш ти, коли осягнуть тебе муки, як болі жінки при пологах!
24: Живу Я,— сказав Господь: якби Ієхонія, син Іоакима, цар Юдейський, був перснем на правій руці Моїй, то і звідси Я зірву тебе
25: і віддам тебе до рук тих, що шукають душі твоєї, і до рук тих, яких ти боїшся, до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і до рук халдеїв,
26: і викину тебе і твою матір, яка народила тебе, у чужу країну, де ви не народилися, і там помрете;
27: а в землю, куди душа їх буде бажати повернутися, туди не повернуться.
28: «Невже ця людина, Ієхонія, є створіння огидне, відкинуте? чи він— сосуд непотребний? за що вони викинуті— він і плем’я його, і кинуті у країну, якої не знали?»
29: О, земле, земле, земле! слухай слово Господнє.
30: Так говорить Господь: запишіть чоловіка цього позбавленим дітей, чоловіком злощасним у дні свої, тому що ніхто вже з племені його не буде сидіти на престолі Давидовім і володарювати в Юдеї.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 23
1: Горе пастирям, які гублять і розганяють овець пастви Моєї!— говорить Господь.
2: Тому так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до пастирів, які пасуть народ Мій: ви розсіяли овець Моїх, і розігнали їх, і не наглядали за ними; ось, Я покараю вас за злі діяння ваші,— говорить Господь.
3: І зберу залишок стада Мого з усіх країн, куди Я вигнав їх, і поверну їх у двори їхні; і будуть плодитися і розмножуватися.
4: І поставлю над ними пастирів, які будуть пасти їх, і вони вже не будуть боятися і лякатися, і не будуть губитися,— говорить Господь.
5: Ось, настають дні,— говорить Господь,— і восставлю Давиду Паросток праведний, і воцариться Цар, і буде чинити мудро, і буде робити суд і правду на землі.
6: У дні Його Іуда спасеться й Ізраїль буде жити безпечно; і ось ім’я Його, яким будуть називати Його: «Господь виправдання наше!»
7: Тому, ось настають дні,— говорить Господь,— коли вже не будуть говорити: «живий Господь, Який вивів синів Ізраїлевих із землі Єгипетської»,
8: але: «живий Господь, Який вивів і Який привів плем’я дому Ізраїлевого із землі північної і з усіх земель, куди Я вигнав їх», і будуть жити на землі своїй.
9: Про пророків. Серце моє у мені роздирається, усі кістки мої трясуться; я— як п’яний, як людина, яку здолало вино, заради Господа і заради святих слів Його,
10: тому що земля наповнена перелюбниками, тому що плаче земля від прокляття; засохли пасовища пустелі, і прагнення їх— зло, і сила їх— неправда,
11: бо і пророк і священик— лицеміри; навіть у домі Моєму Я знайшов нечестя їх,— говорить Господь.
12: За те шлях їх буде для них, як слизькі місця у темряві: їх штовхнуть, і вони впадуть там; бо Я наведу на них біду, в рік відвідання їх,— говорить Господь.
13: І у пророках Самарії Я бачив безумство; вони пророкували ім’ям Ваала, і ввели в оману народ Мій, Ізраїля.
14: Але у пророках Єрусалима бачу жахливе: вони перелюбствують і ходять у неправді, підтримують руки лиходіїв, щоб ніхто не навертався від свого нечестя; всі вони переді Мною— як Содом, і жителі його— як Гоморра.
15: Тому так говорить Господь Саваоф про пророків: ось, Я нагодую їх полином і напою їх водою з жовчю, бо від пророків єрусалимських нечестя поширилося на усю землю.
16: Так говорить Господь Саваоф: не слухайте слів пророків, які пророкують вам: вони обманюють вас, розповідають мрії серця свого, ане від уст Господніх.
17: Вони постійно говорять тим, які зневажають Мене: «Господь сказав: мир буде у вас». І всякому, хто чинить за впертістю свого серця, говорять: «не прийде на вас лихо».
18: Бо хто стояв у раді Господа і бачив і чув слово Його? Хто прислуховувався до слова Його і почув?
19: Ось, іде буря Господня з люттю, буря грізна, і впаде на голову нечестивих.
20: Гнів Господа не відвернеться, доки Він не звершить і доки не виконає намірів серця Свого; у наступні дні ви ясно зрозумієте це.
21: Я не посилав пророків цих, а вони самі побігли; Я не говорив їм, а вони пророкували.
22: Якби вони стояли у Моїй раді, то оголосили б народу Моєму слова Мої і відводили б їх від злої путі їхньої і від злих діл їхніх.
23: Хіба Я— Бог тількипоблизу,— говорить Господь,— а не Бог і віддалік?
24: Чи може людина сховатися у потаємне місце, де Я не бачив би її?— говорить Господь. Чи не наповнюю Я небо і землю?— говорить Господь.
25: Я чув, що говорять пророки, Моїм ім’ям пророкують неправду. Вони говорять: «мені снилося, мені снилося».
26: Чи довго це буде у серці пророків, які пророкують неправду, пророкують обман свого серця?
27: Чи думають вони довести народ Мій до забуття імені Мого за допомогою снів своїх, які вони переказують один одному, як батьки їхні забули ім’я Моє через Ваала?
28: Пророк, який бачив сон, нехай і розповідає його як сон; а в якого Моє слово, той нехай говорить слово Моє вірно. Що спільного у полови з чистим зерном?— говорить Господь.
29: Слово Моє чи не подібне до вогню,— говорить Господь,— і чи не подібне до молота, який розбиває скелю?
30: Тому, ось Я— на пророків,— говорить Господь,— які крадуть слова Мої один в одного.
31: Ось, Я— на пророків,— говорить Господь,— які діють своїм язиком, а говорять: «Він сказав».
32: Ось, Я— на пророків неправдивих снів,— говорить Господь,— які розповідають їх і вводять народ Мій в оману своїми обманами і звабою, тоді як Я не посилав їх і не повелівав їм, і вони ніякої користи не приносять народу цьому,— говорить Господь.
33: Якщо запитає у тебе народ цей, або пророк, або священик: «який тягар від Господа?», то скажи їм: «який тягар? Я покину вас,— говорить Господь».
34: Якщо пророк, або священик, або народ скаже: «тягар від Господа», Я покараю ту людину і дім її.
35: Так говоріть одне одному і брат братові: «що відповів Господь?» або: «що сказав Господь?»
36: А цього слова: «тягар від Господа», надалі не вживайте: бо тягарем буде такійлюдині слово її, тому що ви спотворюєте слова живого Бога, Господа Саваофа Бога нашого.
37: Так говори пророку: «що відповів тобі Господь?» або: «що сказав Господь?»
38: А якщо ви ще будете говорити: «тягар від Господа», то так говорить Господь: за те, що ви кажете слово це: «тягар від Господа», тоді як Я послав сказати вам: «не говоріть: тягар від Господа»,—
39: за те, ось, Я забуду вас зовсім і залишу вас, і місто це, яке Я дав вам і батькам вашим, відкину від лиця Мого
40: і покладу на вас ганьбу вічну й неславу вічну, які не забудуться.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 24
1: Господь показав мені: і ось, два кошики зі смоквами поставлені перед храмом Господнім, після того, як Навуходоносор, цар Вавилонський, вивів з Єрусалима полоненими Ієхонію, сина Іоакимового, царя Юдейського, і князів юдейських з теслями і ковалями і привів їх у Вавилон:
2: один кошик був зі смоквами дуже добрими, якими бувають смокви ранні, а другий кошик— зі смоквами дуже поганими, які за непридатністю їхне можна їсти.
3: І сказав мені Господь: що бачиш ти, Єреміє? Я сказав: смокви, смокви добрі— дуже добрі, а погані— дуже погані, так що їх не можна їсти, тому що вони дуже недобрі.
4: І було до мене слово Господнє:
5: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: подібно до цих смокв добрих Я ви́знаю добрими переселенців юдейських, яких Я послав з цього місця у землю Халдейську;
6: і зверну на них очі Мої на благо їм і поверну їх у землю цю, і влаштую їх, а не розорю, і насажду їх, а не викоріню;
7: і дам їм серце, щоб знати Мене, що Я Господь, і вони будуть Моїм народом, а Я буду їхнім Богом; бо вони навернуться до Мене усім серцем своїм.
8: А про погані смокви, яких і їсти не можна за непридатністю їх, так говорить Господь: таким Я зроблю Седекію, царя Юдейського, і князів його та інших єрусалимлян, які залишаються у землі цій і живуть у землі Єгипетській;
9: і віддам їх на озлоблення і на злостраждання в усіх царствах земних, на наругу, на притчу, на посміяння і прокляття в усіх місцях, куди Я вижену їх.
10: І пошлю на них меч, голод і моровицю, доки не знищу їх із землі, яку Я дав їм і батькам їхнім.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 25
1: Слово, яке було до Єремії про весь народ юдейський, у четвертий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського,— це був перший рік Навуходоносора, царя Вавилонського,—
2: і яке пророк Єремія промовив до всього народу юдейського і до всіх жителів Єрусалима і сказав:
3: від тринадцятого року Іосії, сина Амонового, царя Юдейського, до цього дня, ось уже двадцять три роки, було до мене слово Господнє, і я з раннього ранку говорив вам,— і ви не слухали.
4: Господь посилав до вас усіх рабів Своїх, пророків, з раннього ранку посилав,— і ви не слухали і не прихиляли вуха свого, щоб слухати.
5: Вам говорили: «наверніться кожен від злої путі своєї і від злих діл своїх і живіть на землі, яку Господь дав вам і батькам вашим із віку у вік;
6: і не ходіть слідом інших богів, щоб служити їм і поклонятися їм, і не прогнівляйте Мене ділами рук своїх, і не зроблю вам зла».
7: Але ви не слухали Мене,— говорить Господь,— прогнівляючи Мене ділами рук своїх, на зло собі.
8: Тому так говорить Господь Саваоф: за те, що ви не слухали слів Моїх,
9: ось, Я пошлю і візьму всі племена північні,— говорить Господь,— і пошлю до Навуходоносора, царя Вавилонського, раба Мого, і приведу їх на землю цю і на жителів її і на усі навколишні народи; і зовсім знищу їх і зроблю їх жахом і посміянням і вічним запустінням.
10: І припиню у них голос радости і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої, звук жорен і світло світильника.
11: І вся земля ця буде пустелею і жахом; і народи ці будуть служити цареві Вавилонському сімдесят років.
12: І буде: коли виповниться сімдесят років, покараю царя Вавилонського і той народ,— говорить Господь,— за їх нечестя, і землю Халдейську, і зроблю її вічною пустелею.
13: І звершу над тією землею усі слова Мої, які Я вимовив на неї, усе написане у цій книзі, яку Єремія по-пророцьки прорік на усі народи.
14: Бо і їх поневолять численні народи і царі великі; і Я віддам їм за їхніми вчинками і за ділами рук їхніх.
15: Бо так сказав мені Господь, Бог Ізраїлів: візьми з руки Моєї чашу цю з вином люті і напої з неї усі народи, до яких Я посилаю тебе.
16: І вони вип’ють, і будуть хитатися і збожеволіють, побачивши меч, який Я пошлю на них.
17: І взяв я чашу з руки Господньої і напоїв з неї всі народи, до яких послав мене Господь:
18: Єрусалим і міста юдейські, і царів його і князів його, щоб спустошити їх і зробити жахом, посміянням і прокляттям, як і видно нині,
19: фараона, царя Єгипетського, і слуг його, і князів його і весь народ його,
20: і весь змішаний народ, і всіх царів землі Уца, і всіх царів землі Филистимської, і Аскалон, і Газу, й Екрон, і залишки Азота,
21: Едома, і Моава, і синів Аммонових,
22: і всіх царів Тира, і всіх царів Сидона, і царів островів, які за морем,
23: Дедана, і Фему, і Буза, й усіх, хто стриже волосся на скронях,
24: і всіх царів Аравії, і всіх царів народів різноплемінних, які живуть у пустелі,
25: усіх царів Зимврії, і всіх царів Елама, і всіх царів Мідії,
26: і всіх царів півночі, близьких один до одного і далеких, і всі царства земні, які на лиці землі, а цар Сесаха вип’є після них.
27: І скажи їм: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: пийте і сп’янійте, і вивергніть і впадіть, і не вставайте, побачивши меч, який Я пошлю на вас.
28: Якщо ж вони будуть відмовлятися брати чашу з руки твоєї, щоб пити, то скажи їм: так говорить Господь Саваоф: ви неодмінно будете пити.
29: Бо ось на місто це, на якому наречене ім’я Моє, Я починаю наводити біди; і чи ви залишитеся непокараними? Ні, не залишитеся непокараними; бо Я закликаю меч на усіх, хто живе на землі,— говорить Господь Саваоф.
30: Тому проречи на них усі слова ці і скажи їм: Господь прогримить з висоти і з оселі святині Своєї подасть голос Свій; страшно прогримить на оселю Свою; як ті, що топчуть у точилі, викликне на усіх, хто живе на землі.
31: Шум дійде до країв землі, бо у Господа змагання з народами: Він буде судитися з усякою плоттю, нечестивих Він віддасть мечу,— говорить Господь.
32: Так говорить Господь Саваоф: ось, біда піде від народу до народу, і великий вихор здійметься від країв землі.
33: І будуть уражені Господом у той день від краю землі до краю землі, не будуть оплакані і не будуть прибрані і поховані, гноєм будуть на лиці землі.
34: Ридайте, пастирі, і стогніть, і посипайте себе порохом, вожді стада; бо виповнилися дні ваші для заколення і розсіяння вашого, і впадете, як дорогий сосуд.
35: І не буде притулку пастирям і спасіння вождям стада.
36: Чутно волання пастирів і ридання вождів стада, бо спустошив Господь пасовище їх.
37: Знищуються мирні селища від люті гніву Господнього.
38: Він залишив оселю Свою, як лев; і земля їхня зробилася пустелею від люті спустошувача і від полум’яного гніву Його.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 26
1: На початку царювання Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського, було таке слово від Господа:
2: так говорить Господь: стань надворі дому Господнього і скажи до усіх міст Юдеї, які приходять на поклоніння у дім Господній, усі ті слова, які повелю тобі сказати їм; не відніми ні слова.
3: Можливо, вони послухають і навернуться кожен від злої путі своєї, і тоді Я відміню ту біду, яку думаю зробити їм за злі діяння їхні.
4: І скажи їм: так говорить Господь: якщо ви не послухаєтеся Мене у тім, щоб жити за законом Моїм, який Я дав вам,
5: щоб слухати слова рабів Моїх, пророків, яких Я посилаю до вас, посилаю з раннього ранку, і яких ви не слухаєте,—
6: то з домом цим Я зроблю те саме, що з Силомом, і місто це віддам на прокляття усім народам землі.
7: Священики і пророки і весь народ слухали Єремію, коли він говорив ці слова у домі Господньому.
8: І коли Єремія сказав усе, що Господь повелів йому сказати усьому народові, тоді схопили його священики і пророки і весь народ, і сказали: «ти повинен померти;
9: навіщо ти пророкуєш ім’ям Господа і говориш: дім цей буде як Силом, і місто це стане порожнім, залишитьсябез жителів?» І зібрався весь народ проти Єремії у домі Господньому.
10: Коли почули про це князі юдейські, то прийшли з дому царя до дому Господнього і сіли біля входу в нові ворота домуГосподнього.
11: Тоді священики і пророки так сказали князям і всьому народові: «смертний вирок цьому чоловікові! тому що він пророкує проти міста цього, як ви чули своїми вухами».
12: І сказав Єремія усім князям і всьому народові: «Господь послав мене пророкувати проти дому цього і проти міста цього усі ті слова, які ви чули;
13: отже, виправте путі ваші і діяння ваші і послухайтеся гласу Господа Бога вашого, і Господь відмінить біду, яку прорік на вас;
14: а щодо мене, ось— я у ваших руках; робіть зі мною, що в очах ваших здасться добрим і справедливим;
15: тільки твердо знайте, що коли ви умертвите мене, то невинну кров покладете на себе і на місто це і на жителів його; бо істинно Господь послав мене до вас сказати усі ті слова у вуха ваші».
16: Тоді князі і весь народ сказали священикам і пророкам: «цей чоловік не підлягає смертному вироку, тому що він говорив нам ім’ям Господа Бога нашого».
17: І зі старійшин землі встали деякі і сказали усім народним зборам:
18: «Михей морасфитянин пророкував у дні Єзекії, царя Юдейського, і сказав усьому народові юдейському: так говорить Господь Саваоф: Сион буде виораний, як поле, і Єрусалим зробиться купою руїн, і гора дому цього— лісистим пагорбом.
19: Чи умертвили його за це Єзекія, цар Юдейський, і весь Іуда? Чи не убоявся він Господа і чи не благав Господа? і Господь відмінив біду, яку прорік на них; а ми хочемо зробити велике зло душам нашим?
20: Пророкував також ім’ям Господа такий собі Урія, син Шемаії, з Кириаф-Іарима,— і пророкував проти міста цього і проти землі цієї точно такими самими словами, як Єремія.
21: Коли почув слова його цар Іоаким і всі вельможі його і всі князі, то шукав цар умертвити його. Почувши про це, Урія убоявся й утік, і відійшов у Єгипет.
22: Але цар Іоаким і у Єгипет послав людей: Елнафана, сина Ахборового, й інших з ним.
23: І вивели Урію з Єгипту і привели його до царя Іоакима, і він умертвив його мечем і кинув труп його, де були простонародні гробниці.
24: Але рука Ахикама, сина Сафанового, була за Єремію, щоб не віддавати його у руки народу на вбивство».

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 27
1: На початку царювання Іоакима (Седекії), сина Іосії, царя Юдейського, було слово це до Єремії від Господа:
2: так сказав мені Господь: зроби собі пута і ярмо і поклади їх собі на шию;
3: і пошли такі самі до царя Ідумейського, і до царя Моавитського, і до царя синів Аммонових, і до царя Тира, і до царя Сидона, через послів, які прийшли в Єрусалим до Седекії, царя Юдейського;
4: і накажи їм сказати государям їх: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: так скажіть государям вашим:
5: Я створив землю, людину і тварин, які на лиці землі, великою могутністю Моєю і простягнутою правицею Моєю, і віддав її, кому Мені благоугодно було.
6: І нині Я віддаю усі землі ці у руки Навуходоносора, царя Вавилонського, раба Мого, і навіть звірів польових віддаю йому на служіння.
7: І всі народи будуть служити йому і синові його і синові сина його, доки не прийде час і його землі і йому самому; і будуть служити йому багато народів і царі великі.
8: І якщо який народ і царство не захоче служити йому, Навуходоносору, царю Вавилонському, і не схилить шиї своєї під ярмо царя Вавилонського,— цей народ Я покараю мечем, голодом і моровицею,— говорить Господь,— доки не знищу їх рукою його.
9: І ви не слухайте своїх пророків і своїх віщунів, і своїх сновидців, і своїх чаклунів, і своїх волхвів, які говорять вам: «не будете служити цареві Вавилонському».
10: Бо вони пророкують вам неправду, щоб виселити вас із землі вашої, і щоб Я вигнав вас і ви загинули.
11: Народ же, який схилить шию свою під ярмо царя Вавилонського і стане служити йому, Я залишу на землі своїй,— говорить Господь,— і він буде обробляти її і жити на ній.
12: І Седекії, царю Юдейському, я говорив усі ці слова і сказав: схиліть шию свою під ярмо царя Вавилонського і служіть йому і народу його, і будете живі.
13: Навіщо помирати тобі і народу твоєму від меча, голоду і моровиці, як прорік Господь про той народ, який не буде служити цареві Вавилонському?
14: І не слухайте слів пророків, які говорять вам: «не будете служити цареві Вавилонському»; бо вони пророкують вам неправду.
15: Я не посилав їх,— говорить Господь; і вони неправдиво пророкують ім’ям Моїм, щоб Я вигнав вас і щоб ви загинули,— ви і пророки ваші, які пророкують вам.
16: І священикам і всьому народові цьому я говорив: так говорить Господь: не слухайте слів пророків ваших, які пророкують вам і говорять: «ось, скоро повернуті будуть із Вавилона сосуди дому Господнього»; бо вони пророкують вам неправду.
17: Не слухайте їх, служіть цареві Вавилонському і живіть; навіщо доводити місто це до спустошення?
18: А якщо вони пророки, і якщо у них є слово Господнє, то нехай благають Господа Саваофа, щоб сосуди, які залишаються у домі Господньому й у домі царя Юдейського і у Єрусалимі, не перейшли у Вавилон.
19: Бо так говорить Господь Саваоф про стовпи і про міднеморе і про підніжжя і про інші речі, які залишилися у цьому місті,
20: яких Навуходоносор, цар Вавилонський, не взяв, коли Ієхонію, сина Іоакима, царя Юдейського, й усіх знатних юдеїв і єрусалимлян вивів з Єрусалима у Вавилон,
21: бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, про сосуди, які залишилися в домі Господньому й у домі царя Юдейського і в Єрусалимі:
22: вони будуть віднесені у Вавилон і там залишаться до того дня, коли Я відвідаю їх,— говорить Господь,— і виведу їх і поверну їх на місце це.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 28
1: У той самий рік, на початку царювання Седекії, царя Юдейського, у четвертий рік, у п’ятий місяць, Ананія, син Азура, пророк із Гаваона, говорив мені у домі Господньому перед очима священиків і всього народу і сказав:
2: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: знищу ярмо царя Вавилонського;
3: через два роки Я поверну на місце це усі сосуди дому Господнього, які Навуходоносор, цар Вавилонський, узяв з цього місця і переніс їх у Вавилон;
4: й Ієхонію, сина Іоакима, царя Юдейського, і всіх полонених юдеїв, які прийшли у Вавилон, Я поверну на місце це,— говорить Господь; бо знищу ярмо царя Вавилонського.
5: І сказав Єремія пророк пророку Ананії перед очима священиків і перед очима усіх людей, які стояли у домі Господньому,—
6: і сказав Єремія пророк: нехай буде так, нехай сотворить це Господь! нехай виконає Господь слова твої, які ти промовив про повернення з Вавилона сосудів дому Господнього і всіх полонених на місце це!
7: Тільки вислухай слово це, яке я скажу вголос тобі і вголос усьому народу:
8: пророки, які здавна були раніше мене і раніше тебе, пророкували багатьом землям і великим царствам війну і біду і моровицю.
9: Якщо який пророк пророкував мир, то тоді тільки він визнаний був за пророка, якого істинно послав Господь, коли збувалося слово того пророка.
10: Тоді пророк Ананія узяв ярмо з шиї Єремії пророка і розбив його.
11: І сказав Ананія перед очима всього народу ці слова: так говорить Господь: так знищу ярмо Навуходоносора, царя Вавилонського, через два роки, знявши йогоз шиї усіх народів. І пішов Єремія своєю дорогою.
12: І було слово Господнє до Єремії після того, як пророк Ананія розбив ярмо з шиї пророка Єремії:
13: йди і скажи Ананії: так говорить Господь: ти скрушив ярмо дерев’яне, і зробиш замість нього ярмо залізне.
14: Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: залізне ярмо покладу на шию усіх цих народів, щоб вони працювали на Навуходоносора, царя Вавилонського, і вони будуть служити йому, і навіть звірів польових Я віддав йому.
15: І сказав пророк Єремія пророку Ананії: послухай, Ананіє, Господь тебе не посилав, і ти подаєш надію цьому народу неправдиво.
16: Тому так говорить Господь: ось, Я скину тебе з лиця землі; у цьому ж році ти помреш, тому що ти говорив усупереч Господу.
17: І помер пророк Ананія у тому самому році, у сьомому місяці.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 29
1: І ось слова листа, який пророк Єремія послав з Єрусалима до залишку старійшин серед переселенців і до священиків, і до пророків, і до усього народу, яких Навуходоносор вивів з Єрусалима у Вавилон,—
2: після того, як вийшли з Єрусалима цар Ієхонія і цариця і євнухи, князі Юдеї і Єрусалима, і теслі і ковалі,—
3: через Елеасу, сина Сафанового, і Гемарію, сина Хелкіїного, яких Седекія, цар Юдейський, посилав у Вавилон до Навуходоносора, царя Вавилонського:
4: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, усім полоненим, яких Я переселив з Єрусалима у Вавилон:
5: будуйте доми і живіть у них, і розводьте сади і їжте плоди їх;
6: беріть дружин і народжуйте синів і дочок; і синам своїм беріть дружин і дочок своїх віддавайте заміж, щоб вони народжували синів і дочок, і розмножуйтеся там, а не зменшуйтеся;
7: і турбуйтеся про добробут міста, в яке Я переселив вас, і моліться за нього Господу; бо при добробуті його і вам буде мир.
8: Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: нехай не зваблюють вас пророки ваші, які серед вас, і ворожбити ваші; і не слухайте снів ваших, які вам сняться;
9: неправдиво пророкують вони вам ім’ям Моїм; Я не посилав їх,— говорить Господь.
10: Бо так говорить Господь: коли виповниться вам у Вавилоні сімдесят років, тоді Я відвідаю вас і виконаю добре слово Моє про вас, щоб повернути вас на місце це.
11: Бо тількиЯ знаю наміри, які маю щодо вас,— говорить Господь,— наміри на благо, а не на зло, щоб дати вам майбуття і надію.
12: І взиватимете до Мене, і підете і помолитеся Мені, і Я почую вас;
13: і будете шукати Мене і знайдете, якщо будете шукати Мене усім серцем вашим.
14: І буду я знайдений вами,— говорить Господь,— і поверну вас з полону і зберу вас із усіх народів і з усіх місць, куди Я вигнав вас,— говорить Господь,— і поверну вас у те місце, звідки переселив вас.
15: Ви говорите: «Господь послав нам пророків і у Вавилоні».
16: Так говорить Господь про царя, що сидить на престолі Давидовому, і про весь народ, який живе у місті цьому, про братів ваших, які не відведені з вами у полон,—
17: так говорить про нихГосподь Саваоф: ось, Я пошлю на них меч, голод і моровицю, і зроблю їх такими, як негідні смокви, які не можна їсти через непридатність їх;
18: і буду переслідувати їх мечем, голодом і моровицею, і віддам їх на озлоблення усім царствам землі, на прокляття і жах, на посміяння і наругу між усіма народами, куди Я вижену їх,
19: за те, що вони не слухали слів Моїх,— говорить Господь,— з якими Я посилав до них рабів Моїх, пророків, посилав з раннього ранку, але вони не слухали,— говорить Господь.
20: А ви, усі переселенці, яких Я послав з Єрусалима у Вавилон, слухайте слово Господнє:
21: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів, про Ахава, сина Колії, і про Седекію, сина Маасеї, які пророкують вам ім’ям Моїм неправду: ось, Я віддам їх до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і він умертвить їх перед вашими очима.
22: І прийнято буде від них усіма переселенцями юдейськими, які у Вавилоні, проклинати так: «нехай зробить тобі Господь те саме, що Седекії та Ахаву», яких цар Вавилонський засмажив на вогні
23: за те, що вони робили мерзоти в Ізраїлі: перелюбствували з дружинами ближніх своїх і ім’ям Моїм говорили неправду, чого Я не повелівав їм; Я знаю це, і Я свідок,— говорить Господь.
24: І Шемаії нехеламитянину скажи:
25: так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: за те, що ти посилав листи від імені свого до усього народу, який у Єрусалимі, і до священика Софонії, сина Маасеї, і до усіх священиків, і писав:
26: «Господь поставив тебе священиком замість священика Іодая, щоб ти був між охоронцями у домі Господньому за всякою людиною, яка шаленіє і пророкує, і щоб ти саджав такого у в’язницю й у колоду:
27: чому ж ти не заборониш Єремії анафофському пророкувати у вас?
28: Бо він і до нас у Вавилон надіслав сказати: полон буде тривалим: будуйте доми і живіть у них; розводьте сади і їжте плоди їх».
29: Коли Софонія священик прочитав цей лист уголос пророку Єремії,
30: тоді було слово Господнє до Єремії:
31: пошли до усіх переселенців сказати: так говорить Господь про Шемаію нехеламитянина: за те, що Шемаія у вас пророкує, а Я не посилав його, і обнадіює вас неправдиво,—
32: за те, так говорить Господь: ось, Я покараю Шемаію нехеламитянина і плем’я його; не буде від нього людини, яка живе серед народу цього, і не побачить він того добра, яке Я зроблю народу Моєму,— говорить Господь; бо він говорив усупереч Господу.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 30
1: Слово, яке було до Єремії від Господа:
2: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: напиши собі всі слова, які Я говорив тобі, у книгу.
3: Бо ось, настають дні,— говорить Господь,— коли Я поверну з полону народ Мій, Ізраїля й Іуду,— говорить Господь; і приведу їх знову в ту землю, яку дав батькам їхнім, і вони будуть володіти нею.
4: І ось ті слова, які сказав Господь про Ізраїля й Іуду.
5: Так сказав Господь: голос сум’яття і жаху чуємо ми, а не миру.
6: Запитайте і розсудіть: чи народжує чоловік? Чому ж Я бачу у кожного чоловіка руки на стегнах його, як у жінки при пологах, і обличчя у всіх бліді?
7: О, горе! великий той день, не було подібного до нього; це— тяжкий час для Якова, але він буде спасений від нього.
8: І буде у той день,— говорить Господь Саваоф: розіб’ю ярмо його, яке на шиї твоїй, і кайдани твої розірву; і не будуть уже служити чужоземцям,
9: але будуть служити Господу Богу своєму і Давиду, царю своєму, якого Я відновлю їм.
10: І ти, рабе Мій Якове, не бійся,— говорить Господь, і не страшися, Ізраїлю; бо ось, Я спасу тебе з далекої країни і плем’я твоє із землі полону їх; і повернеться Яків і буде жити спокійно і мирно, і ніхто не буде страшити його,
11: бо Я з тобою,— говорить Господь,— щоб спасати тебе: Я зовсім знищу усі народи, серед яких розсіяв тебе, а тебе не знищу; Я буду карати тебе за мірою, але непокараним не залишу тебе.
12: Бо так говорить Господь: рана твоя незцілима, виразка твоя жорстока;
13: ніхто не піклується про діла твої, щоб загоїти рану твою; цілющого лікування немає для тебе;
14: усі друзі твої забули тебе, не шукають тебе; бо Я вразив тебе ударами ворожими, жорстоким покаранням за безліч беззаконь твоїх, тому що гріхи твої примножилися.
15: Чого волаєш ти про рани твої, про тяжкість хвороби твоєї? за безліч беззаконь твоїх Я зробив тобі це, тому що гріхи твої примножилися.
16: Але всі, що пожирають тебе, будуть пожерті; й усі вороги твої, усі самі підуть у полон, і спустошувачі твої будуть спустошені, й усіх грабіжників твоїх віддам на пограбування.
17: Я обкладу тебе пластирем і зцілю тебе від ран твоїх,— говорить Господь. Тебе називали відкинутим, говорячи: «ось Сион, про який ніхто не запитує»;
18: так говорить Господь: ось, поверну полон наметів Якова і селища його помилую; і місто знову буде побудоване на пагорбі своєму, і храм улаштується, як і раніше.
19: І вознесуться з них подяка і голос тих, що веселяться; і Я примножу їх, і не будуть зменшуватися, і прославлю їх, і не будуть принижені.
20: І сини його будуть, як раніше, і сонм його буде стояти переді Мною, і покараю усіх гнобителів його.
21: І буде вождь його з нього самого, і владика його вийде із середовища його; і Я наближу його, і він приступить до Мене; бо хто відважиться сам собою наблизитися до Мене?— говорить Господь.
22: І ви будете Моїм народом, і Я буду вам Богом.
23: Ось, лютий вихор іде від Господа, вихор грізний; він упаде на голову нечестивих.
24: Полум’яний гнів Господа не відвернеться, доки Він не звершить і не виконає намірів серця Свого. В останні дні зрозумієте це.

← попередній розділ

наступний розділ →