Книга пророка Ісаії: Іс. 9:9–10:4

Іс. 9:9–10:4

Глава 9

1Час, що минув, принизив землю Завулонову і землю Неффалимову; але наступний звеличить приморську путь, зайорданську країну, Галилею язичницьку.

2Народ, що ходить у пітьмі, побачить світло велике; на тих, що живуть у країні тіні смертної, світло засяє.

3Ти примножиш народ, збільшиш радість його. Він буде веселитися перед Тобою, як веселяться під час жнив, як радіють при розподілі здобичі.

4Бо ярмо, яке обтяжувало його, і жезл, який уражав його, і тростину, яка пригноблювала його, Ти скрушиш, як у день Мадіама.

5Бо усяке взуття воїна під час битви й одяг, обагрений кров’ю, будуть віддані на спалення, на поживу вогню.

6Бо Немовля народилося нам — Син даний нам; владарювання на раменах Його, і наречуть ім’я Йому: Дивний, Радник, Бог кріпкий, Отець вічности, Князь миру.*

7Примноженню владарювання Його і миру немає межі на престолі Давида й у царстві його, щоб Йому утвердити його і зміцнити його судом і правдою віднині і довіку. Ревність Господа Саваофа зробить це.

8Слово посилає Господь на Якова, і воно сходить на Ізраїля,

9щоб знав увесь народ, Єфрем і жителі Самарії, які з гордістю і пихатим серцем говорять:

10цеглини упали — побудуємо з тесаного каменю; сикомори вирубані — замінимо їх кедрами.

11І воздвигне Господь проти нього ворогів Рецина, і супротивників його озброїть:

12сиріян зі сходу, а филистимлян із заходу; і будуть вони пожирати Ізраїля повним ротом. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта.

13Але народ не навертається до Того, Хто б’є його, і до Господа Саваофа не прибігає.

14І відсіче Господь у Ізраїля голову і хвіст, пальму і тростину, в один день:

15старець і знатний, — це голова; а пророк-лжевчитель є хвіст.

16І вожді цього народу введуть його в оману, і ті, що водять їх, загинуть.

17Тому за юнаків його не порадіє Господь, і сиріт його і вдів його не помилує: бо усі вони — лицеміри і лиходії, і вуста усіх говорять нечестиво. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта.

18Бо беззаконня, як вогонь, розгорілося, пожирає терня і колючий чагарник і палає у хащах лісу, і піднімаються стовпи диму.

19Лють Господа Саваофа обпалить землю, і народ зробиться ніби поживою вогню; не пощадить людина брата свого.

20І будуть різати праворуч, і залишаться голодні; і будуть їсти ліворуч, і не будуть ситі; кожен буде пожирати плоть м’язів своїх:

21Манассія — Єфрема, і Єфрем — Манассію, обоє разом — Іуду. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта.

Глава 10

1Горе тим, які постановляють несправедливі закони і пишуть жорстокі рішення,

2щоб усунути бідних від правосуддя і викрасти права у слабосилих з народу Мого, щоб удів зробити здобиччю своєю й пограбувати сиріт.

3І що ви будете робити у день відвідання, коли прийде загибель здалеку? До кого звернетеся по допомогу? І де залишите багатство ваше?

4Без Мене зігнуться між в’язнями і впадуть між убитими. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта.

5О, Ассур, жезл гніву Мого! і бич у руці його — Моє обурення!

6Я пошлю його проти народу нечестивого і проти народу гніву Мого, дам йому повеління пограбувати грабежем і здобути здобич і потоптати його, як бруд на вулицях.

7Але він не так подумає і не так помислить серце його; у нього буде на серці — зруйнувати і знищити чимало народів.

8Бо він скаже: «чи не всі царі князі мої?

9Халне чи не те саме, що Кархемис? Емаф чи не те саме, що Арпад? Самарія чи не те саме, що Дамаск?

10Оскільки рука моя оволоділа царствами ідольськими, в яких кумирів більше, ніж у Єрусалимі й Самарії, —

11то чи не зроблю того самого з Єрусалимом і статуями його, як зробив із Самарією та ідолами її?»

12І буде, коли Господь звершить усе Своє діло на горі Сионі і в Єрусалимі, скаже: подивлюся на успіх гордовитого серця царя Ассирійського і на марнославство високо піднятих очей його.

13Він говорить: «силою руки моєї і моєю мудрістю я зробив це, тому що я розумний: і переставляю межі народів, і розграбовую скарби їх, і скидаю з престолів, як велетень;

14і рука моя захопила багатство народів, як гнізда; і як забирають залишені у них яйця, так забрав я всю землю, і ніхто не поворухнув крилом, і не відкрив рота, і не пискнув».

15Чи величається сокира перед тим, хто рубає нею? Чи пила пишається перед тим, хто рухає нею? Начебто жезл повстає проти того, хто піднімає його; начебто палка піднімається на того, хто не дерево!

16За те Господь, Господь Саваоф, пошле чахлість на повних його, і між знаменитими його запалить полум’я, як полум’я вогню.

17Світло Ізраїля буде вогнем, і Святий його — полум’ям, яке спалить і пожере терня його і бур’ян його в один день;

18і славний ліс його і сад його, від душі до тіла, знищить; і він буде, як чахлий умирущий.

19І залишок дерев лісу його такий буде нечисленний, що дитя спроможне буде зробити опис.

20І буде у той день: залишок Ізраїля й ті з дому Якова, що спаслися, не будуть більше покладатися на того, хто уразив їх, але покладуть уповання на Господа, Святого Ізраїлевого, щиросердо.

21Залишок навернеться, залишок Якова — до Бога сильного.

22Бо хоч би народу в тебе, Ізраїле, було стільки, скільки піску морського, тільки залишок його навернеться; знищення визначено повною правдою;

23бо визначене знищення звершить Господь, Господь Саваоф, по усій землі.

24Тому так говорить Господь, Господь Саваоф: народе Мій, що живеш на Сионі! не бійся Ассура. Він уразить тебе жезлом і тростину свою підніме на тебе, як Єгипет.

25Ще трохи, дуже трохи, і мине Моє обурення, і лють Моя обернеться на знищення їх.

26І підніме Господь Саваоф бич на нього, як у час поразки Мадіама біля скелі Орива, або як простяг на море жезл, і підніме його, як на Єгипет.

27І буде у той день: зніметься з рамен твоїх тягар його, і ярмо його — із шиї твоєї; і розпадеться ярмо від жиру.

28Він іде на Аїаф, проходить Мигрон, у Михмасі складає свої запаси.

29Проходять тіснини; у Геві ночівля їх; Рама трясеться; Гива Саулова розбіглася.

30Вий голосом твоїм, дочко Галима; нехай почує тебе Лаїс, бідний Анафоф!

31Мадмена розбіглася, жителі Гевима поспішають утікати.

32Ще день простоїть він у Нові; погрожує рукою своєю горі Сиону, пагорбу Єрусалимському.

33Ось, Господь, Господь Саваоф, страшною силою зірве гілки дерев, і ті, що величаються зростом, будуть зрубані, високі — повалені на землю.

34І посіче хащу лісу залізом, і Ливан упаде від Всемогутнього.