Біблія українською мовою

Книга пророка Ісаї

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 6
1: У рік смерти царя Озії бачив я Господа, Який сидить на престолі високому і величному, і краї риз Його наповнювали весь храм.
2: Навколо Нього стояли серафими; у кожного з них по шість крил: дво­ма­ закривав кожен лице своє, і двома закривав ноги свої, і двома літав.
3: І взи­вали вони один до одного і говорили: Святий, Святий, Святий Гос­подь Саваоф! уся земля повна слави Його!
4: І похитнулися верхи врат від голосу тих, що викликували, і дім наповнився курінням.
5: І сказав я: горе мені! загинув я! бо я людина з нечистими вустами, і живу серед народу також з нечистими вустами,— і очі мої бачили Царя, Господа Са­ваофа.
6: Тоді прилетів до мене один із серафимів, і в руці у нього розпалене вугілля, яке він узяв кліщами з жертовника,
7: і торкнувся вуст моїх і сказав: ось, це торкнулося вуст твоїх, і беззаконня твоє вилучене від тебе, і гріх твій очищений.
8: І почув я голос Господа, Який говорить: кого Мені послати? і хто піде задля Нас? І я сказав: ось я, пошли мене.
9: І сказав Він: іди і скажи цьому народові: слухом почуєте— і не зрозумієте, і очима будете дивитися— і не побачите.
10: Бо огрубіло серце народу цього, і вухами насилу чують, і очі свої зімкнули, нехай не побачать очима, і не почують вухами, і не зрозуміють серцем, і не навернуться, щоб Я зцілив їх.
11: І сказав я: чи надовго, Господи? Він сказав: доки не опустіють міста, і залишаться без жителів, і доми без людей, і доки земля ця зовсім не спустіє.
12: І виселить Господь людей, і велике запустіння буде на цій землі.
13: І якщо ще залишиться десята частина на ній і повернеться, і вона знову буде спустошена; але як від теревинфа і як від дуба, коли вони і зрубані, залишається корінь їх, так святе сíм’я буде коренем її.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 53
1: [Господи!] хто повірив чутому від нас, і кому відкрилася сила Господня?
2: Бо Він зійшов перед Ним, як пагін і як паросток із сухої землі; немає у Ньому ні вигляду, ні величі; і ми бачили Його, і не було у Ньому вигляду, який приваблював би нас до Нього.
3: Він був знехтуваний і умалений перед людьми, муж скорбот, що пізнав болісті, і ми відвертали від Нього лице своє; Він був зневажуваний, і ми ні у що ставили Його.
4: Але Він узяв на Себе наші немочі і поніс наші хвороби; а ми думали, що Він був уражений, покараний і принижений Богом.
5: Але Він укритий виразками був за гріхи наші і мучимий за беззаконня наші; покарання світу нашого було на Ньому, і ранами Його ми зцілилися.
6: Усі ми блукали, як вівці, зведені були кожен на свою дорогу: і Господь поклав на Нього гріхи усіх нас.
7: Він був мучимий, але страждав добро­вільно і не відкривав уст Своїх; як агнець, ведений був Він на заколення, і як агнець перед тим, хто стриже його, безмовний, так Він не відкривав уст Своїх.
8: Від пут і суду Він був узятий; але рід Його хто пояснить? бо Він відірваний від землі жи­вих; за злочини народу Мого перетер­пів страту.
9: Йому призначали гріб зі злочинцями, але Він похований у багатого, тому що не вчинив гріха, і не було неправди у вустах Його.
10: Але Господу вгодно було уразити Його, і Він віддав Його на муки; коли ж душа Його принесе жертву умилос­тивлення, Він побачить потомство довговічне, і воля Господня благо­успішно буде виконуватися рукою Його.
11: На подвиг душі Своєї Він буде дивитися із задоволенням; через пізнання Його Він, Праведник, Раб Мій, виправдає багатьох і гріхи їхні на Собі понесе.
12: Тому Я дам Йому частку між великими, і з сильними буде ділити здобич, за те, що віддав душу Свою на смерть, і до лиходіїв приєднаний був, тоді як Він поніс на Собі гріх багатьох і за злочинців зробився заступником.