Біблія українською мовою

Книга пророка Ісаї

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 59
1: Ось, рука Господа не скоротилася на те, щоб спасати, і вухо Його не обважніло для того, щоб чути.
2: Але беззаконня ваші зробили розділення між вами і Богом вашим, і гріхи ваші відвертають лице Його від вас, щоб не чути.
3: Бо руки ваші осквернені кров’ю і пальці ваші— беззаконням; уста ваші говорять лжу, язик ваш вимовляє неправду.
4: Ніхто не підносить голосу за правду, і ніхто не заступається за істину; сподіваються на пусте і говорять неправду, зачинають зло і породжують злодійство;
5: висиджують зміїні яйця і тчуть павутиння; хто з’їсть яйця їх,— помре, а якщо розчавить,— виповзе єхидна.
6: Павутиння їх для одягу непридатне, і вони не покриються своїм виробом; діла їхні— діла неправедні, і насильство у руках їхніх.
7: Ноги їхні біжать до зла, і вони поспішають на пролиття невинної крови; думки їхні— думки нечестиві; спустошення і загибель на стежках їхніх.
8: Путі миру вони не знають, і немає суду на стеж­ках їхніх; путі їхні викривлені, і ніх­то, який іде ними, не знає миру.
9: Тому-то і далекий від нас суд, і правосуддя не досягає до нас; чекаємо світла, і ось темрява,— осяяння, і ходимо у мороці.
10: Сприймаємо на дотик, як сліпі стіну, і, як без очей, ходимо навпомацки; спотикаємося опівдні, як у сутінках, між живими— як мертві.
11: Усі ми ревемо, як вед­меді, і стогнемо, як голуби; очікуємо суду, і немає його,— спасіння, але воно далеко від нас.
12: Бо злочини наші численні перед Тобою, і гріхи наші свідчать проти нас; бо злочини наші з нами, і беззаконня наші ми знаємо.
13: Ми зрадили і сказали неправду перед Господом, і відступили від Бога нашого; говорили наклеп і зраду, зачинали і народжували із серця неправдиві слова.
14: І суд відступив назад, і правда стала вдалині, бо істина спотик­нулася на площі, і чесність не може увійти.
15: І не стало істини, і той, хто віддаляється­ від зла, піддається образі. І Господь побачив це, й огидно було очам Його, що немає суду.
16: І бачив, що не­має людини, і дивувався, що немає заступника; і допомогла Йому правиця Його, і правда Його підтримала Його.
17: І Він поклав на Себе правду, як броню, і шолом спасіння на голо­ву­ Свою; і вдягнувся у ризу помсти, як в одяг, і покрив Себе рев­ністю, як плащем.
18: Мірою відплати, за цією мі­­рою Він воздасть супротивникам Своїм— люттю, ворогам Своїм— помс­тою, островам віддасть належне.
19: І бу­­дуть боятися імені Господа на заході і слави Його— на сході сон­ця. Якщо ворог прийде як ріка, подув Господа прожене його.
20: І прийде Відкупитель Сиону і синів Якова, які навернулися від нечестя,— говорить Господь.
21: І ось завіт Мій з ними,— говорить Господь: Дух Мій, Який на тобі, і слова Мої, які вклав Я в уста твої, не відступлять від уст твоїх і від уст потомства твого, і від уст нащадків потомства твого,— говорить Господь, відтепер і до віку.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 6-9
1: У рік смерти царя Озії бачив я Господа, Який сидить на престолі високому і величному, і краї риз Його наповнювали весь храм.
2: Навколо Нього стояли серафими; у кожного з них по шість крил: дво­ма­ закривав кожен лице своє, і двома закривав ноги свої, і двома літав.
3: І взи­вали вони один до одного і говорили: Святий, Святий, Святий Гос­подь Саваоф! уся земля повна слави Його!
4: І похитнулися верхи врат від голосу тих, що викликували, і дім наповнився курінням.
5: І сказав я: горе мені! загинув я! бо я людина з нечистими вустами, і живу серед народу також з нечистими вустами,— і очі мої бачили Царя, Господа Са­ваофа.
6: Тоді прилетів до мене один із серафимів, і в руці у нього розпалене вугілля, яке він узяв кліщами з жертовника,
7: і торкнувся вуст моїх і сказав: ось, це торкнулося вуст твоїх, і беззаконня твоє вилучене від тебе, і гріх твій очищений.
8: І почув я голос Господа, Який говорить: кого Мені послати? і хто піде задля Нас? І я сказав: ось я, пошли мене.
9: І сказав Він: іди і скажи цьому народові: слухом почуєте— і не зрозумієте, і очима будете дивитися— і не побачите.
10: Бо огрубіло серце народу цього, і вухами насилу чують, і очі свої зімкнули, нехай не побачать очима, і не почують вухами, і не зрозуміють серцем, і не навернуться, щоб Я зцілив їх.
11: І сказав я: чи надовго, Господи? Він сказав: доки не опустіють міста, і залишаться без жителів, і доми без людей, і доки земля ця зовсім не спустіє.
12: І виселить Господь людей, і велике запустіння буде на цій землі.
13: І якщо ще залишиться десята частина на ній і повернеться, і вона знову буде спустошена; але як від теревинфа і як від дуба, коли вони і зрубані, залишається корінь їх, так святе сíм’я буде коренем її.