Біблія українською мовою

Книга пророка Ісаї

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 53
1: [Господи!] хто повірив чутому від нас, і кому відкрилася сила Господня?
2: Бо Він зійшов перед Ним, як пагін і як паросток із сухої землі; немає у Ньому ні вигляду, ні величі; і ми бачили Його, і не було у Ньому вигляду, який приваблював би нас до Нього.
3: Він був знехтуваний і умалений перед людьми, муж скорбот, що пізнав болісті, і ми відвертали від Нього лице своє; Він був зневажуваний, і ми ні у що ставили Його.
4: Але Він узяв на Себе наші немочі і поніс наші хвороби; а ми думали, що Він був уражений, покараний і принижений Богом.
5: Але Він укритий виразками був за гріхи наші і мучимий за беззаконня наші; покарання світу нашого було на Ньому, і ранами Його ми зцілилися.
6: Усі ми блукали, як вівці, зведені були кожен на свою дорогу: і Господь поклав на Нього гріхи усіх нас.
7: Він був мучимий, але страждав добро­вільно і не відкривав уст Своїх; як агнець, ведений був Він на заколення, і як агнець перед тим, хто стриже його, безмовний, так Він не відкривав уст Своїх.
8: Від пут і суду Він був узятий; але рід Його хто пояснить? бо Він відірваний від землі жи­вих; за злочини народу Мого перетер­пів страту.
9: Йому призначали гріб зі злочинцями, але Він похований у багатого, тому що не вчинив гріха, і не було неправди у вустах Його.
10: Але Господу вгодно було уразити Його, і Він віддав Його на муки; коли ж душа Його принесе жертву умилос­тивлення, Він побачить потомство довговічне, і воля Господня благо­успішно буде виконуватися рукою Його.
11: На подвиг душі Своєї Він буде дивитися із задоволенням; через пізнання Його Він, Праведник, Раб Мій, виправдає багатьох і гріхи їхні на Собі понесе.
12: Тому Я дам Йому частку між великими, і з сильними буде ділити здобич, за те, що віддав душу Свою на смерть, і до лиходіїв приєднаний був, тоді як Він поніс на Собі гріх багатьох і за злочинців зробився заступником.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 5
1: Заспіваю Улюбленому моєму пісню Улюбленого мого про виноградник Його. В Улюбленого мого був виноградник на вершині плодючої гори,
2: і Він обніс його огорожею, й очистив його від каменів, і насадив у ньому добірні виноградні лози, і побудував вежу посередині його, і викопав у ньому точило, й очікував, що він принесе добрі грона, а він приніс дикі ягоди.
3: І нині, жителі Єрусалима і мужі Іуди, розсудіть Мене з виноградником Моїм.
4: Що ще належало б зробити для вино­градника Мого, чого Я не зробив йому? Чому, коли Я очікував, що він принесе добрі грона, він приніс дикі ягоди?
5: Отже, Я скажу вам, що зроблю з виноградником Моїм: відніму в нього огорожу, і буде він спустошеним; зруйную стіни його, і буде потоптаним,
6: і залишу його у запус­тінні: не будуть ні обрізувати, ні обкопувати його,— і заросте він тер­ням і бур’яном, і повелю хмарам не проливати на нього дощ.
7: Виноград­ник Господа Саваофа є дім Ізраїлів, і мужі Іуди— улюблене насадження Його. І чекав Він правосуддя, але ось— кровопролиття; чекав правди, і ось— волання.
8: Горе вам, хто приєднує дім до дому, хто приєднує поле до поля, так що іншим не залишається місця, начебто ви одні оселені на землі.
9: У вуха мої сказав Господь Саваоф: численні доми ці будуть порожні, великі і красиві— без мешканців;
10: десять ділянок у винограднику дадуть один бат, і хомер посіяного зерна ледь принесе ефу.
11: Горе тим, які з раннього ранку шукають сикери і до пізнього вечора розгарячають себе вином;
12: і цитра і гуслі, тимпан і сопілка і вино на бенкетах їх; а на справи Господа вони не див­ляться і про діяння рук Його не думають.
13: За те народ мій піде у полон непередбачено, і вельможі його будуть голодувати, і багатії його будуть знемагати від спраги.
14: За те пекло розширилося і безмірно розкрило пащу свою: і зійде туди слава їх і багатство їх, і шум їх і все́, що веселить їх.
15: І принизиться людина, і смириться муж, і очі гордих поникнуть;
16: а Господь Саваоф звеличиться у суді, і Бог Святий виявить святість Свою у правді.
17: І будуть пастися вівці за своєю волею, і чужі будуть живитися залишеними плідними пасовищами багатих.
18: Го­ре тим, хто тягне на себе беззаконня­ мотузками суєти, і гріх— ніби ременями колісничними;
19: які говорять: «нехай Він поспішить і приско­рить діло Своє, щоб ми бачили, і не­хай наблизиться і прийде для виконання ради Святого Ізраїлевого, щоб ми пізнали!»
20: Горе тим, які зло називають добром, і добро— злом, пітьму­ вважають світлом, і світло— пітьмою, гірке вважають солодким, і солодке— гірким!
21: Горе тим, які мудрі у своїх очах і розумні перед самими собою!
22: Горе тим, які смі­ли­ві пити вино і сильні готувати міц­ний­ напій,
23: які за подарунки виправдовують винного і правих позбавляють законного!
24: За те, як вогонь з’їдає солому, і полум’я знищує сіно, так зотліє корінь їх, і цвіт їх розвіється, як порох; тому що вони відкинули закон Господа Саваофа і знехтували слово Святого Ізраїлевого.
25: За те запалає гнів Господа на народ Його, і простягне Він руку Свою на нього й уразить його, так що здригнуться гори, і трупи їхні будуть як послід на вулицях. І при усьому цьому гнів Його не відвернеться, і рука Його ще буде простягнута.
26: І підніме прапор народам далеким, і дасть знак тому, хто живе на краю землі,— і ось, він легко і скоро прийде;
27: не буде у нього ні втомленого, ні знеможеного; жоден не задрімає і не засне, і не зніметься пояс зі стегон його, і не розірветься ремінь на взутті його;
28: стріли його загострені, і всі луки його натягнуті; копита коней його подібні до кременю, і колеса його— як вихор;
29: ревіння його— як ревіння левиці; він рикає подібно до скимнів, і зареве, і схопить здобич і віднесе, і ніхто не відніме.
30: І зареве на нього у той день ніби ревіння роз­бурханого моря; і спогляне він на землю, і ось— пітьма, горе, і світло померкло у хмарах.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 8
1: І сказав мені Господь: візьми собі великий сувій і накресли на ньому людськими письменами: Магер-шелал-хаш-баз*.
2: І я узяв собі вірних свідків: Урію священика і Захарію, сина Варахіїного,—
3: і приступив я до пророчиці, і вона зачала і народила сина. І сказав мені Господь: наречи йому ім’я: Магер-шелал-хаш-баз,
4: бо раніше ніж дитя буде вміти вимовити: батько мій, ма­ти моя,— багатства Дамаска і здобич самарійську понесуть перед царем Ассирійським.
5: І продовжував Господь говорити до мене і сказав ще:
6: за те, що цей народ зневажає води Силоама, які течуть тихо, і захоплюється Рецином і сином Ремаліїним,
7: наведе на нього Господь води ріки бурхливі і великі— царя Ассирійського з усією славою його; і підніметься вона в усіх протоках своїх і виступить із усіх берегів своїх;
8: і піде по Юдеї, наводнить її і високо підніметься— дійде до шиї; і розпростерті крила її будуть по усій широті землі Твоєї, Еммануїле!
9: Ворогуйте, народи, але тремтіть, і слухайте, усі віддалені землі! Озброюйтесь, але тремтіть; озброюйтесь, але тремтіть!
10: Задумуйте задуми, але вони руйнуються; говоріть слово, але воно не збудеться: бо з нами Бог!
11: Бо так говорив мені Господь, тримаючи на мені міцну руку і напоумлюючи мене не ходити шляхом цього народу, і сказав:
12: «Не називайте змовою усього того, що народ цей називає змовою; і не бійтеся того, чого він боїться, і не страшіться.
13: Господа Саваофа— Його шануйте свято,­ і Він— страх ваш, і Він— тремтіння ваше!
14: І буде Він освяченням і каменем спотикання, і скелею спокуси­ для обох домів Ізраїля, петлею і сіт­кою для жителів Єрусалима.
15: І багато хто з них спіткнеться і впаде, і розіб’ється, і заплутається у сітях, і буде уловлений.
16: Зав’яжи свідчення, і запечатай одкровення при учениках Моїх».
17: Отже, я надіюся на Господа, Який сховав лице Своє від дому Якова, й уповаю на Нього.
18: Ось я і діти, яких дав мені Господь, як вказівки і знамення в Ізраїлі від Господа Са­ва­офа, Який живе на горі Сионі.
19: І ко­ли скажуть вам: зверніться до викликачів померлих і до чаклунів, до шептунів і утробомовців,— тоді відповідайте: чи не повинен народ звер­татися до свого Бога? чи запитують мертвих про живих?
20: Звер­тайтеся до закону й одкровення. Якщо вони не говорять, як це слово, то немає у них світла.
21: І будуть вони бродити по землі, жорстоко пригноблені і голодні; і під час голоду будуть злостивитися, хулити царя свого і Бога свого.
22: І глянуть угору, і подивляться на землю; і ось— горе і морок, густа пітьма, і будуть скинуті у пітьму. Але не завж­ди буде морок там, де тепер він загуснув.