Біблія українською мовою

Книга пророка Ісаї

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 36
1: І було у чотирнадцятий рік царя Єзекії, пішов Сеннахирим, цар Ассирійський, проти усіх ук­ріплених міст Юдеї і узяв їх.
2: І послав цар Ассирійський з Лахиса в Єру­салим до царя Єзекії Рабсака з великим військом; і він зупинився біля водопроводу верхнього ставу на дорозі до поля білильного.
3: І вийшов до нього Елиаким, син Хелкіїн, начальник палацу, і Севна писар, й Іоах, син Асафів, дієописувач.
4: І сказав їм Рабсак: скажіть Єзекії: так го­во­рить цар великий, цар Ассирій­ський: що це за уповання, на яке ти уповаєш?
5: Я думаю, що це одні пусті слова, а для війни потрібні рада і сила: отже, на кого ти уповаєш, що ві­дійшов від мене?
6: Ось, ти думаєш спертися на Єгипет, на цю тростину­ надламану, яка, якщо хто зіп­реться­ на неї, ввійде тому у руку і проко­ле її! Такий фараон, цар Єгипетський, для усіх, хто надіється на нього.
7: А як­­­що скажеш мені: «на Господа, Бога нашого ми уповаємо», то чи на того, якого висоти і жертовники відмінив Єзекія і сказав Іуді та Єрусалиму: «перед цим тільки жертовником поклоняйтеся»?
8: Отже, вступи у союз з господарем моїм, царем Ассирійським; я дам тобі дві тисячі коней; чи можеш дістати собі вершників на них?
9: І як ти хочеш примусити відступити вождя, одного з найменших рабів господаря мого, сподіваючись на Єгипет, заради колісниць і коней?
10: Та хіба я без волі Господньої пішов на землю цю, щоб розорити її? Господь сказав мені: піди на землю цю і розори її.
11: І сказав Елиаким і Севна та Іоах Рабсаку: говори рабам твоїм по-арамейськи, бо ми розуміємо, а не говори з нами по-юдейськи, уголос при народі, який на стіні.
12: І сказав Раб­сак: хіба тільки до господаря твого і до тебе послав мене господар мій сказати слова ці? Ні, також і до людей, які сидять на стіні, щоб їсти кал свій і пити сечу свою з вами.
13: І встав Рабсак, і виголосив гучним голосом по-юдейськи, і сказав: слухайте слово царя великого, царя Ассирійського!
14: Так говорить цар: нехай не зваблює вас Єзекія, тому що він не може врятувати вас;
15: і нехай не подає вам Єзекія надію на Господа, говорячи: «спасе нас Господь; не буде місто це віддане у руки царя Ассирійського».
16: Не слухайте Єзекію, бо так говорить цар Ассирійський: примиріться зі мною і вийдіть до мене, і нехай кожен їсть плоди виноградної лози своєї і смоковниці своєї, і нехай кожен п’є воду зі свого колодязя,
17: доки я не прийду і не візьму вас у землю таку ж, як і ваша земля, у землю хліба і вина, в землю плодів і виноградників.
18: Отже, нехай не зваблює вас Єзекія, говорячи: «Господь спасе нас». Чи врятували боги народів, кожен свою землю, від руки царя Ассирійського?
19: Де боги Емафа й Арпада? Де боги Сепарваїма? Чи врятували во­ни Самарію від руки моєї?
20: Який з усіх богів земель цих урятував землю свою від руки моєї? Так невже спасе Господь Єрусалим від руки моєї?
21: Але вони мовчали і не відповідали йому жодного слова, бо від царя даний був наказ: не відповідайте йому.
22: І прийшов Елиаким, син Хелкіїн, начальник палацу, і Севна писар, й Іоах, син Асафів, дієописувач, до Єзекії у розідраному одязі і переказали йому слова Рабсака.