Біблія українською мовою

Книга пророка Ісаї

наступний розділ →

Розділ 1
1: Видіння Ісаї, сина Амосового, яке він бачив про Юдею та Єрусалим, у дні Озії, Іоафама, Ахаза, Єзекії— царів юдейських.
2: Слухайте, небеса, і слухай, земле, бо Господь говорить: Я виховав і підніс синів, а вони обурилися проти Мене.
3: Віл знає володаря свого, і осел— ясла господаря свого; а Ізра­їль не знає [Мене], народ Мій не ро­­­зуміє.
4: На жаль, народ грішний, на­род обтяжений беззаконнями, плем’я лиходіїв, сини погибельні! Залишили Господа, знехтували Святого Ізраї­левого,— повернулися назад.
5: У що бити ще вас, що продовжуєте свою затятість? Уся голова у виразках, і все серце зачахло.
6: Від підошви ноги до тімені голови немає у нього здорового місця: виразки, плями, гнійні рани, неочищені й необв’язані і не пом’якшені єлеєм.
7: Земля ваша спустошена; міста ваші спалені вогнем; поля ваші на ваших очах з’їдають чужі; усе спорож­ніло, як після руйнування чужинця­ми.
8: І за­лиши­лася дочка Сиону, як намет у вино­граднику, як курінь на горо́ді, як обложене місто.
9: Якби Господь Саваоф не полишив нам не­великого залишку, то ми були б те саме, що Содом, уподібнилися б Гоморрі.
10: Слухайте слово Господнє, князі содомські; слухай закон Бога нашого, народе гоморрський!
11: Для чого Мені безліч жертв ваших?— говорить Господь. Я пересичений всепаленнями баранів і жиром відгодованої худоби, і крови тельців і агнців і козлів не хочу.
12: Коли ви приходите стати перед лице Моє, хто вимагає від вас, щоб ви топтали двори Мої?
13: Не носіть більше дарів марних: куріння огидне для Мене; новомісяч і субот, святкових зібрань не можу терпіти: беззаконня— і свят­кування!
14: Новомісяччя ваші і свята­ ваші ненавидить душа Моя: вони тя­гар для Мене; Мені тяжко нести їх.
15: І коли ви простягаєте руки ваші, Я закриваю від вас очі Мої; і коли ви примножуєте моління ваші, Я не чую: ваші руки повні крови.
16: Обмийтеся, очистіться; віддаліть злі діяння ваші від очей Моїх; перестаньте чинити зло;
17: навчіться чинити добро, шукайте правди, рятуйте пригнобленого, захищайте сироту, заступайтеся за вдову.
18: Тоді прийдіть— і розсудимо,— говорить Господь. Якщо будуть гріхи ваші, як багряне,— як сніг убілю; якщо будуть червоні, як пурпур,— як вовну убілю.
19: Якщо захочете і послухаєтеся, то будете споживати блага зем­лі;
20: якщо ж зречетеся і будете чинити опір, то меч пожере вас: бо вуста Господні говорять.
21: Як зробилася блудницею вірна столиця, сповнена правосуддя! Правда жила у ній, а тепер— убивці.
22: Срібло твоє стало окалиною, вино твоє зіпсоване­ водою;
23: князі твої— законопорушники і спільники злодіїв; усі вони люблять подарунки і ганяються за мздою; не захищають сироту, і справа вдови не доходить до них.
24: Тому говорить Господь, Господь Саваоф, Сильний Ізраїлів: о, задовольню Я Себе над супротивниками Моїми й помщуся ворогам Моїм!
25: І зверну на тебе руку Мою і, як у лузі, очищу з тебе домішки, і відок­ремлю від тебе все свинцеве;
26: і знову буду поставляти тобі суддів, як раніше, і радників, як спочатку; тоді будуть говорити про тебе: «місто правди, столиця вірна».
27: Сион спасеться правосуддям, і сини його, які на­вер­нулися, правдою;
28: усім же від­ступ­никам і грішникам— погибель, і ті, що залишили Господа, знищаться.
29: Вони будуть посоромлені за діб­рови, які настільки любі для вас, і посоромлені за сади, які ви обрали собі;
30: бо ви будете, як дуб, якого лист обпав, і як сад, у якому немає води.
31: І сильний буде лахміттям, і діло його— іскрою; і будуть горіти разом,— і ніхто не погасить.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 2
1: Слово, яке було у видінні до Ісаї, сина Амосового, про Юдею та Єрусалим.
2: І буде в останні дні, гора дому Господнього буде поставлена у главу гір і підніметься над пагорбами, і потечуть до неї усі народи.
3: І підуть багато народів і скажуть: прийдіть, і зійдемо на гору Господню,­ у дім Бога Якова, і навчить Він нас Своїх шляхів і будемо ходити стеж­ками Його; бо від Сиону вийде закон, і слово Господнє— з Єрусалима.
4: І буде Він судити народи, і викриє багато племен; і перекують мечі свої на орала, і списи свої— на серпи: не підніме народ на народ меча, і не будуть більше вчитися воювати.
5: О, доме Якова! Прийдіть, і будемо ходити у світлі Господньому.
6: Але Ти відкинув народ Твій, дім Якова, тому що вони багато чого пе­рейняли від сходу: і чаклуни у них, як у филистимлян, і з синами чужих вони у спілкуванні.
7: І наповнилася земля його сріблом і золотом, і немає числа скарбам його; і наповнилася земля його конями, і немає числа колісницям його;
8: і наповнилася земля його ідолами: вони поклоняються ділу рук своїх, тому, що зробили персти їх.
9: І схилилася людина, і принизився муж,— і Ти не простиш їх.
10: Іди у скелю і сховайся у землю від страху Господа і від слави величі Його.
11: Поникнуть горді погляди людини, і високе людське принизиться; і один Господь буде високий у той день.
12: Бо гряде день Господа Саваофа на все горде й зарозуміле і на все звеличене,— і воно буде принижене,—
13: і на всі кедри ливанські, високі і піднесені, і на всі дуби васанські,
14: і на всі високі гори, і на всі підвищені пагорби,
15: і на усяку високу вежу, і на всяку міцну стіну,
16: і на всі кораблі фарсиські, і на всі жадані прикраси їх.
17: І впа­­де велич людська, і високе людське принизиться; і один Господь буде високий у той день,
18: й ідоли зовсім зник­нуть.
19: І ввійдуть люди в ущелини скель і у прірви землі від страху Гос­­пода і від слави величі Його, коли Він повстане скрушити землю.
20: У той день людина кине кротам і кажанам срібних своїх ідолів і золотих своїх ідолів, яких зробила собі для поклоніння їм,
21: щоб увійти в ущелини скель і у розпадини гір від страху Господа і від слави величі Його, коли Він повстане скрушити землю.
22: Перестаньте ви надіятися на людину, дихання якої у ніздрях її, бо що вона значить?

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 3
1: Ось, Господь, Господь Саваоф, відніме у Єрусалима і в Іуди посох і тростину, всяке підкріплення хлібом і всяке підкріплення водою,
2: хороброго вождя і воїна, суддю і пророка, і прозорливця і старця,
3: п’ятдесятника і вельможу і радника, і мудрого художника і майстерного у слові.
4: І дам їм отроків у начальники, і діти будуть панувати над ними.
5: І у народі один буде пригнічуваний іншим, і кожен— ближнім своїм; юнак буде нахабно підноситися над старцем, і простолюдин над вельможею.
6: Тоді вхопиться людина за брата свого, у сімействі бать­ка свого, і скаже: у тебе є одяг, будь нашим вождем, і нехай будуть ці руї­ни під рукою твоєю.
7: А він із клятвою скаже: не можу зцілити ран суспільства; і в моєму домі немає ні хліба, ні одягу; не робіть мене вождем народу.
8: Так руйнувався Єрусалим, і упав Іуда, тому що язик їх і діла їх— проти Господа, образливі для очей слави Його.
9: Вираз облич їх свідчить проти них, і про гріх свій вони розповідають відкрито, як содомляни, не приховують: горе душі їх! бо самі на себе накликають зло.
10: Скажіть праведникові, що благо йому, бо він буде споживати плоди діл своїх;
11: а беззаконникові— горе, бо буде йому відплата­ за діла рук його.
12: Гнобителі народу Мого— діти, і жінки панують над ним. Народе Мій! вожді твої вводять тебе в оману і путь стежок твоїх зіпсували.
13: Повстав Господь на суд— і стоїть, щоб судити народи.
14: Господь вступає у суд зі старійшинами народу Свого і з князями його: ви спустошили виноградник; награбоване у бідного— у ваших домах;
15: навіщо ви утискуєте народ Мій і гнітите бідних? говорить Господь, Господь Саваоф.
16: І сказав Господь: за те, що дочки Сиону гордовиті і ходять, піднявши шию і зваблюючи поглядами, і виступають величною ходою і гримлять ланцюжками на ногах,—
17: оголить Господь тім’я дочок Сиону­ і відкриє Господь сором їх;
18: у той день відніме Господь красиві ланцюж­ки на ногах і зірочки, і півмісяці,
19: серги, і намиста, й опахала,­ запонки і зап’ястя, і пояси, і сосудці з парфумами, і привіски чарівні,
20: персні і кільця в носі,
21: верхній одяг і нижній, і хустки, і гаманці,
22: світлі тонкі опанчі і пов’язки, і покривала.
23: І буде замість пахощів сморід, і замість пояса буде мотузка, і замість завитого волосся— проплішина, і замість широкої опанчі— вузьке веретище, замість краси— клеймо.
24: Чоловіки твої впадуть від меча, і хоробрі твої— на війні.
25: І будуть зітхати і плакати ворота столиці, і буде вона сидіти на землі спустошена.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: І вхопляться сім жінок за од­ного чоловіка у той день, і скажуть: «свій хліб будемо їсти і свій одяг будемо носити, тільки нехай будемо називатися твоїм ім’ям,— зніми з нас ганьбу».
2: У той день паросток Господа з’явиться у красі і честі, і плід землі­— у величі і славі, для уцілілих синів Ізраїля.
3: Тоді ті, що залишилися на Сионі й уціліли в Єрусалимі, будуть називатися святими, усі вписані у книгу для життя в Єрусалимі,­
4: коли Господь омиє скверну дочок Сиону й очистить кров Єрусалима із середовища його духом суду і духом вогню.
5: І створить Господь над усяким місцем гори́ Сиону і над зібраннями її хмару і дим під час дня і блищання палючого вогню у час ночі; бо над усім шанованим буде покров.
6: І буде намет для осінення удень від спеки і для притулку і захисту від непогоди і дощу.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 5
1: Заспіваю Улюбленому моєму пісню Улюбленого мого про виноградник Його. В Улюбленого мого був виноградник на вершині плодючої гори,
2: і Він обніс його огорожею, й очистив його від каменів, і насадив у ньому добірні виноградні лози, і побудував вежу посередині його, і викопав у ньому точило, й очікував, що він принесе добрі грона, а він приніс дикі ягоди.
3: І нині, жителі Єрусалима і мужі Іуди, розсудіть Мене з виноградником Моїм.
4: Що ще належало б зробити для вино­градника Мого, чого Я не зробив йому? Чому, коли Я очікував, що він принесе добрі грона, він приніс дикі ягоди?
5: Отже, Я скажу вам, що зроблю з виноградником Моїм: відніму в нього огорожу, і буде він спустошеним; зруйную стіни його, і буде потоптаним,
6: і залишу його у запус­тінні: не будуть ні обрізувати, ні обкопувати його,— і заросте він тер­ням і бур’яном, і повелю хмарам не проливати на нього дощ.
7: Виноград­ник Господа Саваофа є дім Ізраїлів, і мужі Іуди— улюблене насадження Його. І чекав Він правосуддя, але ось— кровопролиття; чекав правди, і ось— волання.
8: Горе вам, хто приєднує дім до дому, хто приєднує поле до поля, так що іншим не залишається місця, начебто ви одні оселені на землі.
9: У вуха мої сказав Господь Саваоф: численні доми ці будуть порожні, великі і красиві— без мешканців;
10: десять ділянок у винограднику дадуть один бат, і хомер посіяного зерна ледь принесе ефу.
11: Горе тим, які з раннього ранку шукають сикери і до пізнього вечора розгарячають себе вином;
12: і цитра і гуслі, тимпан і сопілка і вино на бенкетах їх; а на справи Господа вони не див­ляться і про діяння рук Його не думають.
13: За те народ мій піде у полон непередбачено, і вельможі його будуть голодувати, і багатії його будуть знемагати від спраги.
14: За те пекло розширилося і безмірно розкрило пащу свою: і зійде туди слава їх і багатство їх, і шум їх і все́, що веселить їх.
15: І принизиться людина, і смириться муж, і очі гордих поникнуть;
16: а Господь Саваоф звеличиться у суді, і Бог Святий виявить святість Свою у правді.
17: І будуть пастися вівці за своєю волею, і чужі будуть живитися залишеними плідними пасовищами багатих.
18: Го­ре тим, хто тягне на себе беззаконня­ мотузками суєти, і гріх— ніби ременями колісничними;
19: які говорять: «нехай Він поспішить і приско­рить діло Своє, щоб ми бачили, і не­хай наблизиться і прийде для виконання ради Святого Ізраїлевого, щоб ми пізнали!»
20: Горе тим, які зло називають добром, і добро— злом, пітьму­ вважають світлом, і світло— пітьмою, гірке вважають солодким, і солодке— гірким!
21: Горе тим, які мудрі у своїх очах і розумні перед самими собою!
22: Горе тим, які смі­ли­ві пити вино і сильні готувати міц­ний­ напій,
23: які за подарунки виправдовують винного і правих позбавляють законного!
24: За те, як вогонь з’їдає солому, і полум’я знищує сіно, так зотліє корінь їх, і цвіт їх розвіється, як порох; тому що вони відкинули закон Господа Саваофа і знехтували слово Святого Ізраїлевого.
25: За те запалає гнів Господа на народ Його, і простягне Він руку Свою на нього й уразить його, так що здригнуться гори, і трупи їхні будуть як послід на вулицях. І при усьому цьому гнів Його не відвернеться, і рука Його ще буде простягнута.
26: І підніме прапор народам далеким, і дасть знак тому, хто живе на краю землі,— і ось, він легко і скоро прийде;
27: не буде у нього ні втомленого, ні знеможеного; жоден не задрімає і не засне, і не зніметься пояс зі стегон його, і не розірветься ремінь на взутті його;
28: стріли його загострені, і всі луки його натягнуті; копита коней його подібні до кременю, і колеса його— як вихор;
29: ревіння його— як ревіння левиці; він рикає подібно до скимнів, і зареве, і схопить здобич і віднесе, і ніхто не відніме.
30: І зареве на нього у той день ніби ревіння роз­бурханого моря; і спогляне він на землю, і ось— пітьма, горе, і світло померкло у хмарах.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 6
1: У рік смерти царя Озії бачив я Господа, Який сидить на престолі високому і величному, і краї риз Його наповнювали весь храм.
2: Навколо Нього стояли серафими; у кожного з них по шість крил: дво­ма­ закривав кожен лице своє, і двома закривав ноги свої, і двома літав.
3: І взи­вали вони один до одного і говорили: Святий, Святий, Святий Гос­подь Саваоф! уся земля повна слави Його!
4: І похитнулися верхи врат від голосу тих, що викликували, і дім наповнився курінням.
5: І сказав я: горе мені! загинув я! бо я людина з нечистими вустами, і живу серед народу також з нечистими вустами,— і очі мої бачили Царя, Господа Са­ваофа.
6: Тоді прилетів до мене один із серафимів, і в руці у нього розпалене вугілля, яке він узяв кліщами з жертовника,
7: і торкнувся вуст моїх і сказав: ось, це торкнулося вуст твоїх, і беззаконня твоє вилучене від тебе, і гріх твій очищений.
8: І почув я голос Господа, Який говорить: кого Мені послати? і хто піде задля Нас? І я сказав: ось я, пошли мене.
9: І сказав Він: іди і скажи цьому народові: слухом почуєте— і не зрозумієте, і очима будете дивитися— і не побачите.
10: Бо огрубіло серце народу цього, і вухами насилу чують, і очі свої зімкнули, нехай не побачать очима, і не почують вухами, і не зрозуміють серцем, і не навернуться, щоб Я зцілив їх.
11: І сказав я: чи надовго, Господи? Він сказав: доки не опустіють міста, і залишаться без жителів, і доми без людей, і доки земля ця зовсім не спустіє.
12: І виселить Господь людей, і велике запустіння буде на цій землі.
13: І якщо ще залишиться десята частина на ній і повернеться, і вона знову буде спустошена; але як від теревинфа і як від дуба, коли вони і зрубані, залишається корінь їх, так святе сíм’я буде коренем її.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 7
1: І було у дні Ахаза, сина Іоафа­мового, сина Озії, царя Юдейського, Рецин, цар Сирійський, і Факей, син Ремаліїн, цар Ізраїльський, пішли проти Єрусалима, щоб завою­вати його, але не могли завоювати.
2: І було сповіщено дому Давидовому і сказано: сиріяни розташувалися у землі Єфремовій; і сколихнулося серце його і серце народу його, як колишуться від вітру дерева у лісі.
3: І сказав Господь Ісаї: вийди ти і син твій Шеар-Ясув назустріч Ахазу, до кінця водопроводу верхнього ставка, на дорогу до поля білильного,
4: і скажи йому: спостерігай і будь спокійним; не страшися і нехай не сумує серце твоє від двох кінців цих димлячих головешок, від розпаленого гніву Рецина і сиріян і сина Ремаліїного.
5: Сирія, Єфрем і син Ремаліїн задумали проти тебе зло, говорячи:
6: підемо на Юдею й підбуримо її, і оволодіємо нею і поставимо у ній царем сина Тавеїлового.
7: Але Господь Бог так говорить: це не станеться і не збудеться;
8: бо глава Сирії— Дамаск, і глава Дамаска— Рецин; а через шістдесят п’ять років Єфрем перестане бути народом;
9: і глава Єфрема— Самарія, і глава Самарії— син Ремаліїн. Якщо ви не вірите, то тому, що ви не засвідчені.
10: І продовжував Господь говорити до Ахаза, і сказав:
11: проси собі знамення у Господа Бога твого: проси або у глибині, або на висоті.
12: І сказав Ахаз: не буду просити і не буду спокушати Господа.
13: Тоді сказав Ісая: слухайте ж, доме Давидів! хіба мало для вас утруднювати людей, навіщо ви хочете утруд­нювати і Бога мого?
14: Отже, Сам Гос­подь дасть вам знамення: ось, Ді­ва в утробі прийме і народить Сина, і наречуть ім’я Йому: Еммануїл.
15: Він буде годуватися молоком і ме­дом, до­ки не буде розуміти відкидати зле й обирати добре;
16: бо перш ніж це немовля буде розуміти відкидати зле й обирати добре, земля та, якої ти страхаєшся, буде залишена обома царями її.
17: Але наведе Господь на тебе і на народ твій і на дім батька твого дні, які не приходили з часу відпадіння Єфрема від Іуди, наведе царя Ассирійського.­
18: І буде у той день: дасть знак Господь мусі, яка при гирлі ріки Єгипетської, і бджолі, що у землі Ассирійській,—
19: і прилетять і всядуться усі вони по долинах опустілих і по розщелинах скель, і по всіх колючих чагарниках, і по всіх деревах.
20: У той день поголить Господь брит­вою, найнятою по той бік ріки, царем Ассирійським, голову і волосся на ногах, і навіть відніме бороду.
21: І буде у той день: хто буде мати корову і двох овець,
22: за достатком молока, яке вони дадуть, буде їсти масло; маслом і медом будуть годуватися усі, хто залишився у цій зем­лі.
23: І буде у той день: на кож­ному місці, де росла тисяча виноградних лоз на тисячу срібників, буде терня і колючий чагарник.
24: Зі стрілами і луками будуть ходити ту­ди, бо уся земля буде терням і колю­чим чагар­ником.
25: І на жодну з гір, які розчищалися сапами, не підеш, боячись терня і колючого чагарника: туди будуть виганяти волів, і дрібна худоба буде топтати їх.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 8
1: І сказав мені Господь: візьми собі великий сувій і накресли на ньому людськими письменами: Магер-шелал-хаш-баз*.
2: І я узяв собі вірних свідків: Урію священика і Захарію, сина Варахіїного,—
3: і приступив я до пророчиці, і вона зачала і народила сина. І сказав мені Господь: наречи йому ім’я: Магер-шелал-хаш-баз,
4: бо раніше ніж дитя буде вміти вимовити: батько мій, ма­ти моя,— багатства Дамаска і здобич самарійську понесуть перед царем Ассирійським.
5: І продовжував Господь говорити до мене і сказав ще:
6: за те, що цей народ зневажає води Силоама, які течуть тихо, і захоплюється Рецином і сином Ремаліїним,
7: наведе на нього Господь води ріки бурхливі і великі— царя Ассирійського з усією славою його; і підніметься вона в усіх протоках своїх і виступить із усіх берегів своїх;
8: і піде по Юдеї, наводнить її і високо підніметься— дійде до шиї; і розпростерті крила її будуть по усій широті землі Твоєї, Еммануїле!
9: Ворогуйте, народи, але тремтіть, і слухайте, усі віддалені землі! Озброюйтесь, але тремтіть; озброюйтесь, але тремтіть!
10: Задумуйте задуми, але вони руйнуються; говоріть слово, але воно не збудеться: бо з нами Бог!
11: Бо так говорив мені Господь, тримаючи на мені міцну руку і напоумлюючи мене не ходити шляхом цього народу, і сказав:
12: «Не називайте змовою усього того, що народ цей називає змовою; і не бійтеся того, чого він боїться, і не страшіться.
13: Господа Саваофа— Його шануйте свято,­ і Він— страх ваш, і Він— тремтіння ваше!
14: І буде Він освяченням і каменем спотикання, і скелею спокуси­ для обох домів Ізраїля, петлею і сіт­кою для жителів Єрусалима.
15: І багато хто з них спіткнеться і впаде, і розіб’ється, і заплутається у сітях, і буде уловлений.
16: Зав’яжи свідчення, і запечатай одкровення при учениках Моїх».
17: Отже, я надіюся на Господа, Який сховав лице Своє від дому Якова, й уповаю на Нього.
18: Ось я і діти, яких дав мені Господь, як вказівки і знамення в Ізраїлі від Господа Са­ва­офа, Який живе на горі Сионі.
19: І ко­ли скажуть вам: зверніться до викликачів померлих і до чаклунів, до шептунів і утробомовців,— тоді відповідайте: чи не повинен народ звер­татися до свого Бога? чи запитують мертвих про живих?
20: Звер­тайтеся до закону й одкровення. Якщо вони не говорять, як це слово, то немає у них світла.
21: І будуть вони бродити по землі, жорстоко пригноблені і голодні; і під час голоду будуть злостивитися, хулити царя свого і Бога свого.
22: І глянуть угору, і подивляться на землю; і ось— горе і морок, густа пітьма, і будуть скинуті у пітьму. Але не завж­ди буде морок там, де тепер він загуснув.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 9
1: Час, що минув, принизив зем­лю Завулонову і землю Неффалимову; але наступний звеличить приморську путь, зайорданську країну, Галилею язичницьку.
2: Народ, що ходить у пітьмі, побачить світло велике; на тих, що живуть у країні тіні смертної, світло засяє.
3: Ти примножиш народ, збільшиш радість його. Він буде веселитися перед Тобою, як веселяться під час жнив, як радіють при розподілі здобичі.
4: Бо ярмо, яке обтяжувало його, і жезл, який уражав його, і тростину, яка пригноблювала його, Ти скрушиш, як у день Мадіама.
5: Бо усяке взуття­ воїна під час битви й одяг, обагрений кров’ю, будуть віддані на спалення, на поживу вогню.
6: Бо Немов­ля народилося нам— Син даний нам; владарювання на раменах Його, і наречуть ім’я Йому: Дивний, Радник, Бог кріпкий, Отець вічности, Князь миру*.
7: Примноженню владарювання Його і миру немає межі на престолі Давида й у царстві його, щоб Йому утвердити його і зміцнити його судом і правдою віднині і довіку. Ревність Господа Саваофа зробить це.
8: Слово посилає Господь на Якова, і воно сходить на Ізраїля,
9: щоб знав увесь народ, Єфрем і жителі Самарії, які з гордістю і пихатим серцем говорять:
10: цеглини упали— побудуємо з тесаного каменю; сико­мори вирубані— замінимо їх кедрами.
11: І воздвигне Господь проти нього ворогів Рецина, і супротивників його озброїть:
12: сиріян зі сходу, а фи­листимлян із заходу; і будуть вони пожирати Ізраїля повним ротом. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта.
13: Але народ не навертається до Того, Хто б’є його, і до Господа Саваофа не прибігає.
14: І відсіче Господь у Ізраїля голову і хвіст, пальму і тростину, в один день:
15: старець і знатний,— це голова; а пророк-лжевчитель є хвіст.
16: І вожді цього народу введуть його в оману, і ті, що водять їх, загинуть.
17: Тому за юнаків його не порадіє Господь, і сиріт його і вдів його не помилує: бо усі вони— лицеміри і лиходії, і вуста­ усіх говорять нечестиво. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта.
18: Бо беззаконня, як вогонь, розгорілося, пожирає терня і колючий чагарник і палає у хащах лісу, і піднімаються стовпи диму.
19: Лють Господа Савао­фа обпалить землю, і народ зробиться ніби поживою вогню; не пощадить людина брата свого.
20: І будуть різати праворуч, і залишаться голод­ні; і будуть їсти ліворуч, і не будуть ситі; кожен буде пожирати плоть м’язів своїх:
21: Манассія— Єфрема, і Єфрем— Манассію, обоє разом— Іуду. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 10
1: Горе тим, які постановляють несправедливі закони і пишуть жорстокі рішення,
2: щоб усунути бід­них від правосуддя і викрасти права у слабосилих з народу Мого, щоб удів зробити здобиччю своєю й пограбувати сиріт.
3: І що ви будете робити у день відвідання, коли прийде загибель здалеку? До кого звернетеся по допомогу? І де залишите багатство ваше?
4: Без Мене зігнуться­ між в’язнями і впадуть між убитими. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простер­та.
5: О, Ассур, жезл гніву Мого! і бич у руці його— Моє обурення!
6: Я пошлю його проти народу нечестивого і проти народу гніву Мого, дам йому повеління пограбувати грабежем і здобути здобич і потоптати його, як бруд на вулицях.
7: Але він не так подумає і не так помислить серце його; у нього буде на серці— зруйнувати і знищити чимало народів.
8: Бо він скаже: «чи не всі царі князі мої?
9: Халне чи не те саме, що Кархемис? Емаф чи не те саме, що Арпад? Самарія чи не те саме, що Дамаск?
10: Оскільки рука моя оволоділа царствами ідольськими, в яких кумирів більше, ніж у Єрусалимі й Самарії,—
11: то чи не зроблю того самого з Єрусалимом і статуями­ його, як зробив із Самарією та ідола­ми її?»
12: І буде, коли Господь звершить усе Своє діло на горі Сионі і в Єрусалимі, скаже: подивлюся на успіх гордовитого серця царя Ассирійського і на марнославство високо­ піднятих очей його.
13: Він говорить: «силою руки моєї і моєю мудрістю я зробив це, тому що я розумний: і переставляю межі народів, і розграбовую скарби їх, і скидаю з престолів, як велетень;
14: і рука моя захопила багатство народів, як гнізда; і як забирають залишені у них яйця, так забрав я всю землю, і ніхто не поворухнув крилом, і не відкрив рота, і не пискнув».
15: Чи величається сокира перед тим, хто рубає нею? Чи пила пишається перед тим, хто рухає нею? Начебто жезл повстає проти того, хто піднімає його; начебто палка піднімається на того, хто не дерево!
16: За те Господь, Господь Саваоф, пошле чахлість на пов­них його, і між знаменитими його запалить полум’я, як полум’я вогню.
17: Світло Ізраїля буде вогнем, і Святий його— полум’ям, яке спалить і пожере терня його і бур’ян його в один день;
18: і славний ліс його і сад його, від душі до тіла, знищить; і він буде, як чахлий умирущий.
19: І залишок дерев лісу його такий буде нечисленний, що дитя спроможне буде зробити опис.
20: І буде у той день: залишок Ізраїля й ті з дому Якова, що спаслися, не будуть більше покладатися на того, хто уразив їх, але покладуть уповання на Господа, Святого Ізраїлевого, щиросердо.
21: Залишок навернеться, залишок Якова— до Бога сильного.
22: Бо хоч би народу в тебе, Ізраїле, було стільки, скільки піску морського, тільки залишок його навернеться; знищення визначено пов­ною правдою;
23: бо визначене знищення звершить Господь, Господь Саваоф, по усій землі.
24: Тому так говорить Господь, Господь Саваоф: народе Мій, що живеш на Сионі! не бійся Ассура. Він уразить тебе жезлом і тростину свою підніме на тебе, як Єгипет.
25: Ще трохи, дуже трохи, і мине Моє обурення, і лють Моя обернеться на знищення їх.
26: І під­німе Господь Саваоф бич на нього, як у час поразки Мадіама біля скелі Орива, або як простяг на море жезл, і підніме його, як на Єгипет.
27: І буде у той день: зніметься з рамен твоїх тягар його, і ярмо його— із шиї твоєї; і розпадеться ярмо від жиру.
28: Він іде на Аїаф, проходить Мигрон, у Михмасі складає свої запаси.
29: Проходять тіснини; у Геві но­чівля їх; Рама трясеться; Гива Саулова розбіглася.
30: Вий голосом твоїм, дочко Галима; нехай почує тебе Лаїс, бідний Анафоф!
31: Мадмена розбіглася, жителі Гевима поспішають утікати.
32: Ще день простоїть він у Нові; погрожує рукою своєю горі Си­ону, пагорбу Єрусалимському.
33: Ось, Господь, Господь Саваоф, страшною силою зірве гілки дерев, і ті, що величаються зростом, будуть зрубані, високі— повалені на землю.
34: І посіче хащу лісу залізом, і Ливан упаде від Всемогутнього.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 11
1: І вийде паросток від кореня Ієссеєвого, і гілка виросте від кореня його;
2: і спочине на ньому Дух Господній, дух премудрости і розуму, дух ради і кріпкости, дух вíдання і благочестя;
3: і страхом Господнім сповниться, і буде судити не за поглядом очей Своїх, і не за слухом вух Своїх вирішувати діла.
4: Він буде судити бідних за правдою, і діла страдників землі вирішувати за істиною; і жезлом уст Своїх уразить землю, і духом уст Своїх уб’є нечестивого.
5: І буде опоясанням стегон Його правда, і опоясанням крижів Його— істина.
6: Тоді вовк буде жити разом з ягням, і барс буде лежати разом з козеням; і теля, і молодий лев, і віл будуть разом, і мале дитя буде водити їх.
7: І корова буде пастися з ведмедицею, і дитинчата їх будуть лежати разом, і лев, як віл, буде їсти солому.
8: І немовля буде гратися над норою аспида, і дитя простягне руку свою на гніздо змії.
9: Не будуть робити зла і шкоди на усій святій горі Моїй, бо земля буде наповнена віданням Господа, як води наповнюють море.
10: І буде у той день: до кореня Ієс­с­еєвого, який стане, як знамено для народів, навернуться язичники,— і спокій його буде слава.
11: І буде у той день: Господь знову простягне ру­ку Свою, щоб повернути Собі залишок народу Свого, який залишиться в Ассура, і в Єгипті, і в Пат­росі, й у Хуса, і в Елама, й у Сеннаарі, й у Емафі, й на островах моря,
12: І підніме знамено язичникам, і збере вигнанців Ізраїля, і розсіяних юдеїв скличе від чотирьох кінців землі.
13: І припиниться заздрість Єфрема, і ті, що ворогують проти Іуди, будуть знищені. Єфрем не буде заздрити Іуді, й Іуда не буде пригноблювати Єфрема.
14: І полетять через плечі филистимлян на захід, пограбують усіх дітей Сходу; на Едома і Мо­ава накладуть руку свою, і діти Аммона будуть підданими їм.
15: І висушить Господь затоку моря Єгипетського, і простягне руку Свою на ріку в силь­ному вітрі Своєму, і розіб’є її на сім струмків, так що у сандаліях мо­жуть переходити її.
16: Тоді для залишку народу Його, що залишиться в Ассура, буде велика дорога, як це було для Ізраїля, коли він виходив із зем­лі Єгипетської.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 12
1: І скажеш у той день: славлю Тебе, Господи; Ти гнівався на мене, але відвернув гнів Твій і утішив мене.
2: Ось, Бог— спасіння моє: уповаю на Нього і не боюся; бо Господь— сила моя, і спів мій— Гос­подь; і Він був мені на спасіння.
3: І у радості будете черпати воду із джерел спасіння,
4: і скажете у той день: славте Господа, закликайте ім’я Його; сповіщайте у народах діла Його; нагадуйте, що велике ім’я Його;
5: співайте Господу, бо Він створив велике,— нехай знають це по усій землі.
6: Веселися і радуйся, жителько Сиону, бо великий посеред тебе Святий Ізраїлів.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 13
1: Пророцтво про Вавилон, яке прорік Ісая, син Амосів.
2: Підніміть знамено на відкритій горі, піднесіть голос; махніть їм рукою, щоб ішли у ворота володарів.
3: Я дав повеління обраним Моїм і закликав для звершення гніву Мого сильних Моїх, які торжествують у величі Моїй.
4: Великий шум на горах, ніби від багатолюдного народу, бунтівний шум царств і народів, які зібралися разом: Господь Саваоф оглядає бойове військо.
5: Ідуть з далекої країни, від краю неба, Господь і знаряддя гніву Його, щоб скрушити усю землю.
6: Ридайте, бо день Господа близький, іде як руйнівна сила від Всемогутнього.
7: Від того руки у всіх опустилися, і серце у кожної людини розтануло.
8: Жахнулися, судома і болі схопили їх; мучаться, як та, що народжує, зі здивуванням дивляться одне на одного, обличчя у них розгорілися.
9: Ось, приходить день Господа лютий, з гнівом і палаючою люттю, щоб зробити землю пустелею і знищити з неї грішників її.
10: Зірки небесні і світила не дають від себе світла; сонце меркне при сході своєму, і місяць не сяє світлом своїм.
11: Я покараю світ за зло, і нечестивих— за беззаконня їхні, і покладу кінець зарозумілости гордих, і принижу пихатість гнобителів;
12: зроблю те, що люди будуть дорожчі за чисте золото, і мужі— дорожчі за золото офирське.
13: Для цього потрясу небо, і земля зрушиться з місця свого у люті Господа Саваофа, у день палаючого гніву Його.
14: Тоді кожен, як переслідувана сарна і як покинуті вівці, повернеться до народу свого, і кожен побіжить у свою землю.
15: Але хто попадеться, буде проколотий, і кого схоплять, той упаде від меча.
16: І немовлята їхні будуть розбиті на очах їхніх; доми їхні будуть розграбовані і дружини їхні знечещені.
17: Ось, Я підніму проти них мидян, які не цінують срібла і не мають пристрасти до золота.
18: Луки їхні уразять юнаків і не пощадять плоду утроби: око їх не зласкавиться над дітьми.
19: І Вавилон, краса царств, гордість халдеїв, буде знищений Богом, як Содом і Гоморра,
20: не заселиться ніколи, й у роди родів не буде жителів у ньому; не розкине аравитянин намету свого, і пастухи зі стадами не будуть відпочивати там.
21: Але будуть жити у ньому звірі пустелі, і доми наповняться пугачами; і страуси оселяться, і кошлаті будуть скакати там.
22: Шакали будуть вити у палацах їхніх, і гієни— у розважальних домах.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 14
1: Близький час його, і не за­ба­ряться дні його, бо помилує Господь Якова і знову полюбить Із­­раї­ля; і оселить їх на землі їхній, і приєднаються до них іноземці і при­ліпляться до дому Якова.
2: І візьмуть їх народи, і приведуть на місце їх, і дім Ізраїля засвоїть їх собі на землі Господній рабами і рабинями, і візь­ме у полон тих, що поло­нили його, і буде панувати над гнобителями своїми.
3: І буде у той день: коли Господь визволить тебе від скорботи твоєї і від страху і від тяжкого рабства, в якому ти був поневолений,
4: ти промовиш переможну пісню на царя Вавилонського і скажеш: як не стало мучителя, припинилося грабіжництво!
5: Розтрощив Господь жезл нечестивих, скіпетр владик,
6: який уражав народи у люті ударами невідворотними, який у гніві панував над племенами з нестримним переслідуванням.
7: Уся земля відпочиває, покоїться, викликує з радости;
8: і ки­париси радіють за тебе, і кедри ливанські, говорячи: «з тих пір, як ти заснув, ніхто не приходить рубати нас».
9: Пекло глибинне почало рухатися заради тебе, щоб зустріти тебе при вході твоєму; пробудив для тебе рефаїмів, усіх вождів землі; підняв усіх царів язичницьких із престолів їхніх.
10: Усі вони будуть гово­рити тобі: і ти зробився безсилим, як ми! і ти став подібним до нас!
11: У пекло скинута гординя твоя з усім шумом твоїм; під тобою підстилається черва, і черва— покров твій.
12: Як упав ти з неба, денниця, син зорі! розбився об землю, який топтав народи.
13: А говорив у серці своєму: «зійду на небо, вище за зірки Божі піднесу престіл мій і сяду на горí у зібранні богів, на краю півночі;
14: зійду на висоти хмарні, буду подібний до Всевишнього».
15: Але скинутий у пекло, у глибини пекель­ні.
16: Ті, що бачили тебе, вдивляються у тебе, розмірковують про тебе: «чи той це чоловік, який коливав землю, тряс царства,
17: всесвіт зробив пустелею і руйнував міста його, полонених своїх не відпускав додому?».
18: Всі царі народів, усі лежать у шані, кожен у своїй уси­пальниці;
19: а ти повалений поза гроб­ницею своєю, як знехтувана гілка, як одяг убитих, уражених мечем, яких опускають у кам’яні рови,— ти, як потоптаний труп,
20: не з’єднаєшся з ними у могилі; бо ти зруйнував землю твою, убив народ твій: повіки не пом’янеться плем’я лиходіїв.
21: Готуйте заколення синам його за беззаконня батька їхнього, щоб не повстали і не заволоділи землею і не наповнили всесвіт ворогами.
22: І повстану на них,— говорить Господь Саваоф,— і знищу ім’я Вавилона і весь залишок, і сина й онука,— говорить Господь.
23: І зроблю його володінням їжаків і болотом, і вимету його мітлою знищувальною,— говорить Господь Саваоф.
24: З клят­вою говорить Господь Саваоф: як Я задумав, так і буде; як Я визначив, так і відбудеться,
25: щоб знищити Ассура у землі Моїй і розтоптати його на горах Моїх; і спаде з них ярмо його, і зніметься тягар його з рамен їхніх.
26: Таке визначення, ухвалене про усю землю, і ось рука, простягнута на усі народи,
27: бо Господь Саваоф визначив, і хто може скасувати це? рука Його простягнута,— і хто відверне її?
28: У рік смерти царя Ахаза було таке пророче слово:
29: не радуйся, земле Филистимська, що розтрощено жезл, який уражав тебе, бо з кореня зміїного вийде аспид, і плодом його буде летючий дракон.
30: Тоді найбідніші будуть нагодовані, жебраки будуть спочивати у безпеці; а твій корінь уморю голодом, і він уб’є залишок твій.
31: Ридайте, ворота! вий голосом, місто! Розпадешся ти, уся земле Филистимська, тому що від півночі дим іде, і немає відсталого у полчищах їх.
32: Що ж скажуть вісники народу?— Те, що Господь утвердив Сион, і у ньому знайдуть притулок бідні з народу Його.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 15
1: Пророцтво про Моав.— Так! уночі буде зруйнований Ар-Моав і знищений; так! уночі буде зруйнований Кир-Моав і знищений!
2: Він піднімається до Баїта і Дивона,­ піднімається на висоти, щоб плакати; Моав ридає над Нево́ і Медевою; у всіх них обстрижені голови, в усіх поголені бороди.
3: На вулицях його опоясуються веретищем; на покрів­лях його і площах його усе ридає, по­­топає у сльозах.
4: І волає Есевон і Елеала; голос їх чується до самої Іааци; за ними і воїни Моава ридають; душа його збурена в ньому.­
5: Ридає серце моє за Моавом; біжать з нього до Сигора, до третьої Егли; піднімаються на Лухит з плачем; по дорозі Хоронаїмській здіймають страш­ний крик;
6: тому що води Ним­рима вичерпалися, луки засохли, трава вигоріла, не стало зелені.
7: Тому вони залишки запасів і те, що збережено ними, переносять за ріку Аравійську.
8: Бо волання по усіх краях Моава, до Еглаїма плач його і до Беер-Елима плач його;
9: тому що води Ди­­мона наповнилися кров’ю, і Я наведу на Димон ще нове— левів на тих, що втекли з Моава, і на тих, що залишилися у країні.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 16
1: Посилайте агнців володарю землі з Сели у пустелі на гору дочки Сиону;
2: бо до мандрівного птаха, викинутого з гнізда, будуть подібні дочки Моава біля бродів Арнонських.
3: «Збери раду, ухвали рішення; осіни нас серед полудня, як уночі, тінню твоєю, укрий вигнаних, не видай тих, що блукають.
4: Нехай поживуть у тебе мої вигнані моавитяни; будь їм покровом від грабіжника: бо гнобителя не стане, грабунок припиниться, ті, що топчуть, зникнуть із землі.
5: Й утвердиться престіл милістю, і сяде на ньому в істині, у наметі Давидовому, суддя, що шукає правди і прагне правосуд­дя».
6: «Чули ми про гордість Моава, гордість надмірну, про пихатість його і зарозумілость і шаленість його: нещира мова його».
7: Тому заридає Моав за Моавом,— усі будуть ридати; стогніть за твердинями Кир­харешета: вони зовсім зруйновані.
8: Поля есевонські зубожіли, також і виноградник севамський; володарі народів знищили кращі лози його, які досягали Іазера, розстилалися по пустелі; пагони їх розширювалися, переходили за море.
9: Тому і я буду плакати за лозою севамською плачем Іазера, буду обливати тебе сльозами моїми, Есевон і Елеала; бо під час збирання винограду твого і під час жнив твоїх немає більше гучної радости.
10: Зникли з плодючої землі веселощі і радість, і у виноградниках не співають, не торжествують; виноградар не топче винограду у то­чилах: Я припинив радість.
11: Від то­го нутрощі мої стогнуть за Мо­авом, як гуслі, і серце моє— за Кирхарешетом.
12: Хоч і з’явиться Моав, і буде до втоми подвизатися на висотах, і прийде до святилища свого помолитися, але ніщо не допоможе.
13: Ось слово, яке прорік Господь про Моав здавна.
14: Нині ж так гово­рить Господь: через три роки, раху­ючи роками найманства, велич Моава буде принижена з усією великою багатолюдністю, і залишок буде дуже малий і незначний.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 17
1: Пророцтво про Дамаск.— Ось, Дамаск виключається з числа міст і буде купою руїн.
2: Міс­та ароерські будуть покинуті,— залишаться для стад, які будуть відпочивати там, і нікому буде лякати їх.
3: Не стане твердині Єфремової і царства Дамаскського зі всією Сирією; з ними буде те саме, що зі славою синів Ізраїля,— говорить Господь Саваоф.
4: І буде у той день: умалиться слава Якова, і повне тіло його стане худим.
5: Те саме буде, що після збору хліба женцем, коли рука його пожне колосся, і коли зберуть колосся у долині Рефаїмській.
6: І залишаться у нього, як буває при оббиванні маслин, дві-три ягоди на самій вершині, або чотири-п’ять на плодючих гілках,— говорить Господь, Бог Ізраїлів.
7: У той день звер­не людина погляд свій до Творця свого, і очі її будуть спрямовані до Святого Ізраїлевого;
8: і не гляне на жертовники, на діло рук своїх, і не подивиться на те, що зробили пальці її, на ідолів Астарти і Ваала.
9: У той день укріплені міста будуть, як руїни у лісах і на вершинах гір, залишені перед синами Ізраїля,— і буде порожньо.
10: Бо ти забув Бога спасіння твого, і не згадував про скелю притулку твого; від того розвів розважальні сади і насадив жив­ці від чужої лози.
11: У день насадження твого ти піклувався, щоб воно росло і щоб посіяне тобою рано розцвіло; але у день збирання не купа жни́ва буде, але скорбота жорс­тока.
12: На жаль! шум народів багатьох! шумлять вони, як шумить мо­ре. Ревіння племен! вони ревуть, як ревуть сильні води.
13: Ревуть народи, як ревуть сильні води; але Він пригрозив їм і вони далеко побігли, і були гнані, як порох по горах від вітру і як пил від вихору.
14: Вечір— і ось жах! і раніше ранку вже немає його. Така доля грабіжників наших, жереб руйнівників наших.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 18
1: Горе землі, яка осіняє крилами по той бік рік ефіопських,
2: і посилає послів по морю, у папірусних суднах по водах! Ідіть, швидкі посли, до народу міцного і бадьорого, до народу страшного від початку і донині, до народу рослого і який усе топче, землю якого розрізають ріки.
3: Усі ви, що населяєте всесвіт і живете на землі! дивіться, коли знамено підніметься на горах, і, коли засурмить труба, слухайте!
4: Бо так Господь сказав мені: Я спо­кійно дивлюся з оселі Моєї, як світ­ла­ теплота після дощу, як хмара ро­си­­ під час жнивної спеки.
5: Бо раніше збирання винограду, коли він відцвіте, і грона почнуть дозрівати, Він обріже ножем гілки і відкине, і відрубає гілля.
6: І залишать усе хижим птахам на горах і звірам по­ль­овим; і птахи будуть проводити там літо, а всі звірі польові будуть зимувати там.
7: У той час буде принесений дар Господу Саваофу від народу міц­ного і бадьорого, від народу страшного від початку і донині, від народу рослого, і який усе́ топче, землю якого розрізають ріки,— до місця імені Господа Саваофа, на гору Сион.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 19
1: Пророцтво про Єгипет.— Ось, Господь сидить на хмарі­ легкій і гряде в Єгипет. І затремтять від лиця Його ідоли єгипетські, і серце Єгипту розтане у ньому.
2: Я озброю єгиптян проти єгиптян; і будуть битися брат проти брата і друг проти друга, місто з містом, царство з царством.
3: І дух Єгипту знеможе у ньому, і зруйную раду його, і вдадуться вони до ідолів і до чаклунів, і до тих, що викликають мертвих, і до ворожбитів.
4: І віддам єгиптян до рук володаря жорстокого, і лютий цар буде панувати над ними, говорить Господь, Господь Саваоф.
5: І виснажаться води у морі і ріка вичер­пається і висохне;
6: і збідніють ріки, і канали єгипетські обміліють і висохнуть; очерет і тростина зав’януть.
7: Поля біля ріки, по берегах ріки, і все, посіяне біля ріки, засохне, розвіється і зникне.
8: І заплачуть рибал­ки, і заридають усі, хто кидає вудку­ в ріку, і ті, що ставлять сіті у воді, за­­смутяться,
9: і будуть збентежені ті, що обробляють льон, і ткачі білих полотен;
10: і будуть роздерті сіті, й усі, які мають насадки для живої риби, впадуть духом.
11: Так! збожеволіли князі цоанські; рада мудрих радників фараонових стала безглуз­дою. Як скажете ви фараонові: «я син мудреців, син царів древніх?»
12: Де вони? де твої мудреці? нехай во­ни тепер скажуть тобі; нехай довідаються, що́ Господь Саваоф визначив про Єгипет.
13: Збожеволіли князі­ цоанські; впали в оману князі мемфиські, і звів Єгипет з путі глав племен його.
14: Господь послав у нього дух сп’яніння; і вони ввели Єгипет в оману в усіх ділах його, подібно до того, як п’яний бродить по блювотині своїй.
15: І не буде в Єгипті такого діла, яке вміли б зробити голо­ва і хвіст, пальма і тростина.
16: У той день єгиптяни будуть подібні до жінок, і затремтять і убояться руху руки Господа Саваофа, яку Він підніме на них.
17: Земля Іудина зробиться жахом для Єгипту; хто згадає про неї, той затремтить від визначення Господа Саваофа, яке Він ухвалив про нього.
18: У той день п’ять міст у землі Єгипетській будуть говорити мовою ханаанською і клястися Господом Саваофом; одне назветься міс­том сонця.
19: У той день жертовник Господу буде посередині землі Єгипетської, і пам’ятник Господу— біля меж її.
20: І буде він знаменням і свід­ченням про Господа Саваофа у землі­ Єгипетській, тому що вони воззвуть до Господа з причини гнобителів, і Він пошле їм спасителя і заступника, і визволить їх.
21: І Господь явить Себе в Єгипті; і єгиптяни у той день пізнають Господа і принесуть жертви і дари, і дадуть обітниці Господу, і виконають.
22: І уразить Господь Єгипет; уразить і зцілить; вони навернуться до Господа, і Він почує їх, і зцілить їх.
23: У той день з Єгипту в Ассирію буде велика дорога, і буде приходити Ассур у Єгипет, і єгиптяни— в Ассирію; і єгиптяни разом з ассиріянами будуть служити Господу.
24: В той день Ізраїль буде третім з Єгиптом і Ассирією; благословення буде посеред землі,
25: яку благословить Господь Саваоф, говорячи: благословенний народ Мій— єгиптяни, і діла рук Моїх— ассиріяни, і спадщина Моя— Ізраїль.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 20
1: У рік, коли Тартан прийшов до Азота, бувши посланим від Саргона, царя Ассирійського, і воював проти Азота, і взяв його,
2: у той самий час Господь сказав Ісаї, синові Амосовому, так: піди і зніми веретище зі стегон твоїх і скинь сандалії твої з ніг твоїх. Він так і зробив: ходив нагий і босий.
3: І сказав Господь: як раб Мій Ісая ходив нагий і босий три роки, на вказівку і знамення про Єгипет і Ефіопію,
4: так поведе цар Ассирійський полонених з Єгипту і переселенців з Ефіопії, молодих і старих, нагими і босими і з оголеними стегнами, для посором­лення Єгипту.
5: Тоді жахнуться і за­соромляться через Ефіопію, надію свою, і через Єгипет, яким хвалили­ся.
6: І скажуть у той день жителі цієї країни: ось які ті, на яких ми надіялися і до яких зверталися по допомогу, щоб урятуватися від царя Ассирійського! і як урятувалися б ми?

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 21
1: Пророцтво про пустелю при­морську.— Як бурі на півдні носяться, йде він від пустелі, із землі страшної.
2: Грізне видіння показа­не мені: грабіжник грабує, спустошувач спустошує; піднімайся, Еламе, облягай, Миде! усім стогнанням я покладу кінець.
3: Від цього стегна мої трясуться; муки схопили мене, як муки тієї, що народжує. Я схвильований від того, що чую; я збентежений від того, що бачу.
4: Сер­це моє тремтить; дрож б’є мене; відрад­на ніч моя перетворилася на жах для мене.
5: Готують стіл, розстилають покривала,— їдять, п’ють. «Вставайте, князі, мажте щити!»
6: Бо так сказав мені Господь: піди, постав сторожа; нехай він розповідає, що побачить.
7: І побачив він вершників на конях, вершників на ослах, вершників на верблюдах, що їхали попар­но; і вслухався він старанно, з великою увагою,—
8: і закричав, як лев: господарю мій! на сторожі стояв я весь день, і на місці моєму залишав­ся цілі ночі:
9: і ось, їдуть люди, верш­ники на конях попарно. Потім він виголосив і сказав: упав, упав Вавилон, і всі ідоли богів його лежать на землі розбиті.
10: О, вимолочений мій і син току мого! Що чув я від Господа Саваофа, Бога Ізраїлевого, те і сповістив вам.
11: Пророцтво про Думу.— Кричать до мене із Сеїра: сторож! скільки ночі? сторож! скільки ночі?
12: Сторож відповідає: наближається ранок, але ще ніч. Якщо ви наполегливо запитуєте, то наверніться і приходьте.
13: Пророцтво про Аравію.— У лісі аравійському ночуйте, каравани деданські!
14: Хто живе у землі Фемайській! несіть воду назустріч спраглим; з хлібом зустрічайте тих, що біжать,
15: бо вони від мечів біжать, від меча оголеного і від лука натягнутого, і від лютости війни.
16: Бо так сказав мені Господь: ще рік, рівний року найманця, і вся слава Кидарова щезне,
17: і луків у хоробрих синів Кидара залишиться небагато: так сказав Господь, Бог Ізраїлів.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 22
1: Пророцтво про долину видіння.— Що з тобою, що ти весь зійшов на покрівлі?
2: Місто гамірливе, яке хвилюється, місто радісне! Уражені твої не мечем убиті і не у битві померли; З усі вожді твої бігли разом, але були зв’язані стрільцями; усі знайдені у тебе зв’язані разом, як би далеко не бігли.
3: все вожди твои бежали вместе, но были связаны стрелками; все найденные у тебя связаны вместе, как ни далеко бежали.
4: Тому говорю: залиште мене, я буду плакати гірко; не намагайтеся утішати мене у розоренні дочки народу мого.
5: Бо день сум’яття і потоптання і збен­теження у долині видіння від Гос­пода, Бога Саваофа. Ламають стіну, і крик піднімається у гори.
6: І Елам несе сагайдак; люди на колісницях і вершники, і Кир оголює щит.
7: І ось, кращі долини твої повні колісниць, і вершники вишикувалися навпроти воріт,
8: і знімають покров з Юдеї; і ти у той день звертаєш погляд на запас зброї у домі кедровому.
9: Але ви бачите, що багато проламів у стіні­ міста Давидового, і збираєте во́ди у нижньому ставку;
10: і відзначаєте до­ми у Єрусалимі, і руйнуєте доми, щоб зміцнити стіну;
11: і влаштовуєте між двома стінами сховище для вод ста­ро­­го ставка. А на Того, Хто це робить,­ не дивитеся, і не дивитеся на Того, Хто здавна визначив це.
12: І Господь, Господь Саваоф, закликає вас у цей день плакати і тужити, й обстригти волосся й опоясатися веретищем.
13: Але ось, веселощі і радість! Убива­ють волів, і ріжуть овець; їдять м’ясо, і п’ють вино: «будемо їсти і пи­ти, бо завтра помремо!»
14: І відкрив мені у вуха Господь Саваоф: не буде прощено вам це нечестя, доки не помрете, сказав Господь, Господь Саваоф.
15: Так сказав Господь, Господь Са­ваоф: іди собі, піди до цього царедворця, до Севни, начальника па­лацу [і скажи йому]:
16: що у тебе тут, і хто тут у тебе, що ти тут висікаєш собі гробницю?— Він висікає собі гробницю на підвищенні, вирубує у скелі житло собі.
17: Ось, Господь перекине тебе, як кидає сильна людина, і стисне тебе у клубок;
18: згорнув­ши тебе у згорток, кине тебе, як меч, у землю простору; там ти пом­реш, і там чудові колісниці твої будуть гань­бою для дому господаря твого.
19: І зі­­ш­товхну тебе з місця твого, і скину тебе із ступеня твого.
20: І буде у той день, прикличу раба Мого Елиакима, сина Хелкиїного,
21: і вдягну його в одяг твій, і поясом твоїм підпережу його, і владу твою передам до рук його; і буде він батьком для жи­телів Єрусалима і для дому Іудиного.­
22: І ключ дому Дави­дового покладу на рамена його; відчинить він, і ніхто не зачинить; зачинить він, і ніхто не відчинить.
23: І зміцню його як цвях у твердому місці; і буде він як сі­­­далище слави для дома батька свого.
24: І буде висіти на ньому вся сла­ва­­ дому батька його, дітей та онуків, усьо­го домашнього начиння до ос­танніх музичних інструментів.
25: У той день,— говорить Господь Саваоф,— похит­неться цвях, укріплений у твердому місці, і буде вибитий, і впаде, і розпадеться уся вага, яка на ньому: бо Господь говорить.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 23
1: Пророцтво про Тир.— Ридайте, кораблі Фарсиса, бо він зруйнований; немає домів, і нема кому входити у доми. Так їм сповіщено із землі Киттийської.
2: Замовкніть, мешканці острова, який наповнювали купці сидонські, що плавають по морю.
3: По великих водах привозили в нього насіння Сихора, жниво великої ріки, і був він торговищем народів.
4: Посоромся, Сидоне; бо ось що говорить море, сила морська: «як би не мучилося я пологами і не народжувало, і не виховувало юнаків, не вирощувало дівчат».
5: Коли звіст­ка дійде до єгиптян, здригнуться во­ни,­ почувши про Тир.
6: Переселяйте­ся­ у Фарсис, ридайте, мешканці ост­ро­ва!
7: Чи це ваше радісне місто, початок якого від днів древніх? Ноги його несуть його блукати у країні да­лекій.
8: Хто визначив це Тиру, який роздавав вінці, якого купці бу­ли князями,­ торговці— знаменитостями землі?
9: Господь Саваоф визначив це, щоб посоромити гордовитість усякої слави, щоб принизити всі знаменитості землі.
10: Ходи по землі твоїй, дочко Фарсиса, як ріка: немає більше перепони.
11: Він простяг руку Свою на море, потряс царства; Господь дав повеління про Ханаана зруйнувати укріплення його
12: і сказав: ти не будеш більше радіти, осоромлена дівчино, дочко Сидона! Вставай, іди в Киттим, але і там не буде тобі спокою.
13: Ось земля халдеїв. Цього народу раніше не було; Ассур поклав йому початок з мешканців пустель. Вони ставлять вежі свої, руйнують палаци його, перетворюють його на руїни.
14: Ридайте, кораблі фарсиські! Бо твердиня ваша розорена.
15: І буде в той день, забудуть Тир на сімдесят років, мірою днів одного­ царя. Після закінчення ж сімдесяти років з Тиром буде те саме, що співають про блудницю:
16: «візьми цит­ру, ходи по місту, забута блудни­це! Грай складно, співай багато пісень, щоб згадали про тебе».
17: І буде, після закінчення сімдесяти років, Господь відвідає Тир; і він знову поч­не одержувати прибуток свій і буде блу­додіяти з усіма царствами земни­ми по всьому всесвіту.
18: Але торгівля його і прибуток його будуть присвячувані Господу; не будуть замкнені і покладені в комори, бо до тих, що живуть перед лицем Господа, буде переходити прибуток від торгівлі його, щоб вони їли до ситости і мали одяг міцний.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 24
1: Ось, Господь спустошує зем­лю і робить її неплідною: змінює вигляд її і розсіває тих, що живуть на ній.
2: І що буде з народом, те і зі священиком; що зі слугою, те і з господарем його; що зі служницею, те і з господинею її; що з тим, хто купує, те і з тим, що продає; що з позичальником, те і з позикодавцем; що з лихварем, те і з тим, що дає у ріст.
3: Земля спустошена вкрай і зовсім розграбована, бо Господь прорік слово це.
4: Ремствує, смутна земля; поник, смутний всесвіт; поникли ті, що підносилися над народом землі.
5: І земля осквернена тими, що живуть на ній, бо вони переступили закони, змінили устав, порушили вічний завіт.
6: За те прокляття поїдає землю, і несуть покарання ті, що живуть на ній; за те спалені мешканці землі, і небагато залишилося людей.
7: Плаче сік грона; хворіє виноградна лоза; зітхають усі, що веселилися серцем.
8: Припинилися веселощі з тимпанами; замовк шум тих, хто веселиться; затихли звуки гуслів;
9: уже не п’ють вина з піснями; гірка сикера для тих, які п’ють її.
10: Зруйноване запустіле місто, всі доми замкнені, не можна ввійти.
11: Плачуть за вином на вулицях; затьмарилася усяка радість; вигнана усяка веселість землі.
12: У місті лишилося запустіння, і ворота розвалилися.
13: А посеред землі, між народами, буде те саме, що буває при оббиванні маслин, при оббиранні винограду, коли закінчене збирання.
14: Вони піднесуть голос свій, торжествуючи у величі Господа, голосно будуть викликувати з моря.
15: Отже, славте Господа на сході, на островах морських— ім’я Господа, Бога Ізраїлевого.
16: Від краю землі ми чуємо пісню: «Слава Праведному!» І сказав я: лихо мені, лихо мені! горе мені! лиходії злодійствують, і злодійствують лиходії як злочинники.
17: Жах і яма і петля для тебе, жителю землі!
18: Тоді той, хто побіжить від крику жаху, упаде в яму; і хто вийде з ями, потрапить у петлю; бо вікна з небесної висоти роз­­криються, і основи землі потрясуться.
19: Земля розтрощується, зем­ля­­ розпадається, земля сильно тря­сеться;
20: хитається земля, наче п’яний, і качається, як колиска, і беззаконня її тяжіє на ній; вона впаде, і вже не встане.
21: І буде у той день: відвідає Господь воїнство піднесене на висоті і царів земних на землі.
22: І будуть зібрані разом, як в’язні, у рів, і будуть зачинені у в’язниці, і після багатьох днів будуть покарані.
23: І почервоніє місяць, і засоромиться сонце, коли Господь Саваоф воцариться на горі Сионі й у Єрусалимі, і перед старійшинами його буде слава.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 25
1: Господи! Ти Бог мій; буду прославляти Тебе, буду величати ім’я Твоє, бо Ти звершив дивне; напередвизначення древні істинні, амінь.
2: Ти перетворив місто на купу каміння, міцне укріплення на руїни; палаців іноплемінників уже не стало у місті; повік не буде воно відновлене.
3: Тому будуть прославля­ти Тебе народи сильні; міста страшних племен будуть боятися Тебе,
4: бо Ти був притулком бідного, притулком убогого у тяжкий для нього час, захистом від бурі, тінню від спеки; бо гнівне дихання тиранів було подібне до бурі проти стіни.
5: Як спека в місці безводному, Ти приборкав буйство ворогів; як спеку тінню хмари, придушено тріумфування гнобителів.
6: І зробить Господь Саваоф на горі цій для усіх народів трапезу з ситних страв, трапезу з чистих вин, з жиру кісток і найчис­тіших вин;
7: і знищить на горі цій покривало, яке покриває усі народи, покривало, яке лежить на усіх племенах.
8: Поглинена буде смерть навіки, і витре Господь Бог сльози з усіх облич, і зніме ганьбу з народу Свого по усій землі; бо так говорить Господь.
9: І скажуть у той день: ось Він, Бог наш! на Нього ми уповали, і Він спас нас! Цей є Господь; на Нього уповали ми; радіймо і веселімось у спасінні Його!
10: Бо рука Господа спочиває на горі цій, і Моав буде подоланий на місці своєму, як топчеться солома у гною.
11: І хоч він простягне посеред нього руки свої, як плавець простягає їх для плавання, але Бог принизить гордість його разом з лукавством рук його.
12: І твердиню високих стін твоїх зруйнує, скине, повалить на землю, у порох.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 26
1: У той день будуть співати пісню цю у землі Іудиній: місто міцне у нас; спасіння дав Він замість стіни і валу.
2: Відчиніть ворота; нехай увійде народ праведний, який зберігає істину.
3: Твердого духом Ти зберігаєш у довершеному мирі, бо на Тебе уповає він.
4: Уповайте на Господа повіки, бо Господь Бог є твердиня вічна:
5: Він скидає тих, що жили на висоті, місто, що високо стояло; повалив його, повалив на землю, кинув його у порох.
6: Нога топче його, ноги бідного, стопи убогих.
7: Путь праведника пряма; Ти вирівнюєш шлях праведника.
8: І на путі судів Твоїх, Господи, ми уповали на Тебе; до імені Твого і до спогадів про Тебе прагнула душа наша.
9: Душею моєю я прагнув до Тебе вночі, і духом моїм я буду шукати Тебе у нутрощах моїх з раннього ранку, бо коли суди Твої звершуються на землі, тоді ті, що живуть у мирі, навчаються правди.
10: Якщо нечестивий буде помилуваний, то не навчиться він правди,— буде лиходійствувати у землі правих і не буде дивитися на велич Господа.
11: Господи! рука Твоя була високо піднята, але вони не бачили її; побачать і посоромляться ті, що ненавидять народ Твій; вогонь пожере ворогів Твоїх.
12: Господи! Ти даруєш нам мир; бо і всі діла наші Ти влаштовуєш для нас.
13: Господи Боже наш! інші владики, крім Тебе, панували над нами; але через Тебе тільки ми славимо ім’я Твоє.
14: Мертві не оживуть; рефаїми не встануть, тому що Ти відвідав і знищив їх, і знищив усяку пам’ять про них.
15: Ти примножив народ, Господи, примножив народ,— прославив Себе, поширив усі краї землі.
16: Господи! у біді він шукав Тебе; проливав тихе моління,­ коли покарання Твоє осягало його.
17: Як вагітна жінка, коли настає час пологів, мучиться, волає від болю свого, так були ми перед Тобою, Гос­поди.
18: Були вагітні, мучилися,— і народжували ніби вітер; спасіння не надали землі, й інші жителі всесвіту не упали.
19: Оживуть мерці Твої, повстануть мертві тіла! Оживайте і торжествуйте, повалені у порох: бо роса Твоя— роса рослин, і земля вивергне мерців.
20: Піди, народе мій, увійди у покої твої і замкни за собою­ двері твої, сховайся на мить, до­ки не мине гнів;
21: бо ось, Господь ви­­ходить з оселі Своєї покарати меш­канців землі за їхнє беззаконня, і земля відкриє поглинену нею кров і вже не сховає убитих своїх.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 27
1: У той день уразить Господь мечем Своїм тяжким, і великим і міцним, левіафана, змія, що прямо біжить, і левіафана, змія, що вигинається, й уб’є чудовисько морське.
2: У той день оспівайте його— улюблений виноградник:
3: Я, Господь, охоронитель його, кожної миті напуваю його; вночі і вдень стережу­ його, щоб ніхто не увірвався в нього.­
4: Гніву немає у Мене. Але якби хто протиставив Мені у ньому бур’ян і терня, Я війною піду проти нього, випалю його зовсім.
5: Хіба удасться до захисту Мого й укладе мир зі Мною? тоді нехай укладе мир зі Мною.
6: У грядущі дні укоріниться Яків, дасть паросток і розцвіте Ізраїль; і наповниться плодами вселенна.
7: Чи так Він уражав його, як уражав тих, що уражали його? Чи так убивав його, як убиті ті, що убивали його?
8: Мірою Ти карав його, коли відкидав його; викинув його сильним подувом Своїм, ніби у день східного вітру.
9: І через це загладиться беззаконня Якова; і плодом цього буде зняття гріха з нього, коли усі камені жертовників він перетворить на шматки вапна, і не будуть уже стояти діброви й ідоли сонця.
10: Бо укріплене місто спорожніє, оселі будуть покинуті й обезлюднені, як пустеля. Там буде пастися теля, і там воно буде спочивати і об’їдати гілки його.
11: Коли гілки його засох­нуть, їх обламають; жінки прийдуть і спалять їх. Оскільки це народ безрозсудний, то не пожаліє його Творець його, і не помилує його Творець його.
12: Але буде у той день: Господь потрясе усе́ від великої ріки до потоку Єгипетського, і ви, сини Ізраїля, будете зібрані один до одного;
13: і буде у той день: засурмить велика труба, і прийдуть заблудлі в Ассирійській землі і вигнані у землю Єгипетську і поклоняться Господу на горі святій у Єрусалимі.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 28
1: Горе вінку гордости п’яних єфремлян, зів’ялій квітці красивого вбрання його, яка на вершині плодючої долини уражених вином!
2: Ось, міцний і сильний у Господа, як злива з градом і згубний вихор, як розлита повінь бурхливих вод, із силою валить його на землю.
3: Ногами топчеться вінок гордости п’яних єфремлян.
4: І з зів’ялою квіт­кою красивого убрання його, яка на вершині плодючої долини, відбувається те саме, що буває із дозрілою раніше часу смоквою, яку, як тільки хто побачить, негайно бере у руку і проковтує її.
5: У той день Господь Саваоф буде чудовим вінцем і славною діадемою для залишку народу Свого,
6: і духом правосуддя для того, хто сидить на судилищі, і мужністю для тих, що відбивають ворога біля воріт.
7: Але і ці хитаються від вина і збиваються зі шляху від сикери; священик і пророк спотикаються від міцних напоїв; переможені вином, збожеволіли від сикери, у видінні помиляються, у судженні спотикаються.
8: Бо усі столи наповнені гидкою блювоти­ною, немає чистого місця.—
9: А гово­рять: «кого хоче він учити вíдання? і кого врозумлювати проповіддю? віднятих від грудного молока, відлучених від сосків матері?
10: Бо усе заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на пра­вило, тут трохи і там трохи».
11: За те бель­котливими вустами і чужою мовою будуть говорити до цього народу.­
12: Їм говорили: «ось— спокій, дайте спокій натрудженому, і ось— за­спокоєння». Але вони не хотіли слухати.
13: І стало у них словом Господа: заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, тут трохи, там трохи,— так що вони підуть, і упадуть горілиць, і розіб’ються, і потрап­лять у сітку і будуть уловлені.
14: Отже, слухайте слово Господнє, хульники, правителі народу цього, який у Єрусалимі.
15: Тому що ви говорите: «ми уклали союз зі смертю і з пеклом зробили договір: коли всевражаючий бич буде проходити, він не дійде до нас,— тому що неправду зробили ми притулком для себе, і обманом прикриємо себе».
16: Тому так говорить Господь Бог: ось, Я покладаю в основу на Сионі камінь,— камінь випробуваний, наріжний, дорогоцінний, міцно утверджений: віруючий у нього не посоромиться.
17: І поставлю суд мірилом і правду терезами; і градом знищиться притулок неправди, і води потоп­лять місце приховування.
18: І союз ваш зі смертю зруйнується, і договір ваш із пеклом не встоїть. Коли піде всевражаючий бич, ви будете потоптані.
19: Як тільки він піде, схопить вас; ходити ж буде щоранку, день і ніч, і одна чутка про нього буде вселяти жах.
20: Занадто коротка буде постіль, щоб простягнутися; занадто вузькою і ковдра, щоб загор­нутися у неї.
21: Бо повстане Господь, як на горі Перацимі; розгнівається, як на долині Гаваонській, щоб зробити діло Своє, надзвичайне діло, і звершити дію Свою, дивну Свою дію.
22: Отже, не кощунствуйте, щоб кайдани ваші не стали міцнішими; бо я чув від Господа, Бога Саваофа, що знищення визначене для усієї зем­лі.
23: Прихиліть вухо, і послухайте мого голосу; будьте уважні, і вислухайте промову мою.
24: Чи завжди хлібороб оре для посіву, борознить і боронить землю свою?
25: Ні; коли вирівняє поверхню її, він сіє чорнуху, або розсипає кмин, або розкидає пшеницю рядами, і ячмінь у визначеному місці, і просо поряд з ним.
26: І такого порядку вчить його Бог його; Він наставляє його.
27: Бо не молотять чорнуху котком зубцюватим, і коліс молотильних не катають по кмину; але палкою вибивають чорнуху, і кмин— палкою.
28: Зерновий хліб вимолочують, але не розбивають його; і водять по ньому мо­лотильні колеса з конями їх, але не розтирають його.
29: І це походить від Господа Саваофа: дивні долі Його, велика премудрість Його!

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 29
1: Горе Ариїлу, Ариїлу, місту, в якому жив Давид! прикладіть рік до року; нехай заколюють жертви.
2: Але Я стисну Ариїл, і буде плач і нарікання; і він залишиться у Мене, як Ариїл.
3: Я розташуюся станом навколо тебе і стисну тебе сторожею спостерігачів, і збудую про­ти тебе укріплення.
4: І будеш принижений, із землі будеш говорити, і глуха буде мова твоя з-під пороху, і голос твій буде, як голос утробомовця, і з-під пороху шепотіти буде голос твій.
5: Безліч ворогів буде у тебе, як дрібний пил, і полчище лютих, як пліва, що розлітається; і це звершиться раптово, в одну мить.
6: Господь Саваоф відвідає тебе громом і землетрусом, і сильним голосом, бурею і вихром, і полум’ям усе­по­жерливого вогню.
7: І як сон, як нічне сновидіння, буде безліч усіх народів, які воюють проти Ариїла, й усіх, що виступили проти нього й укріплень його і тих, що стиснули його.
8: І як голодному сниться, ніби він їсть, але пробуджується, і душа його голодна; і як спраглому сниться, ніби він п’є, але пробуджується, і ось він знемагає, і душа його спраг­ла: те саме буде і з безліччю усіх народів, які воюють проти гори Си­он.
9: Чудуйтеся і дивуйтеся: вони ос­ліпили інших, і самі осліпли; вони п’яні, але не від вина,— хитаються, але не від сикери;
10: бо навів на вас Господь дух приспання і зімкнув очі ваші, пророки, і закрив ваші голови, прозорливці.
11: І всяке пророцтво для вас те саме, що слова в запечатаній книзі, яку подають тому, хто вміє читати книгу, і говорять: «прочитай її»; і той відповідає: «не можу, тому що вона запечатана».
12: І пере­дають книгу тому, хто читати не вміє, і говорять: «прочитай її»; і той відповідає: «я не вмію читати».
13: І сказав Господь: оскільки цей народ наближається до Мене вустами своїми, і язиком своїм шанує Ме­не, серце ж його далеко відстоїть від Мене, і благоговіння їх переді Мною є вивчення заповідей людських;
14: то ось, Я ще незвичайно вчиню з цим народом, чудно і дивно, так що мудрість мудреців його загине, і розуму у розумних його не стане.
15: Горе тим, які думають сховатися у глибині, щоб намір свій приховати від Господа, які роблять діла свої у мороці й говорять: «хто побачить нас? і хто пізнає нас?»
16: Яка нерозсудли­вість! Хіба можна вважати гончара глиною? Чи скаже витвір про того, хто зробив його: «не він зробив ме­не»? і чи скаже твір про художника свого: «він не розуміє»?
17: Ще трохи,­ дуже трохи, і Ли­ван чи не перетвориться на сад, а сад чи не будуть вва­жати за ліс?
18: І у той день глухі по­чують слова книги, і прозрі­ють із пітьми і мороку очі сліпих.
19: І страж­денні більше і більше будуть радіти у Господі, і бід­ні люди бу­­дуть торжествувати за Святого Ізраїля,
20: бо не буде більше­ кривдника, і хульник зникне, і будуть знищені усі поборники неправ­ди,
21: які заплутують людину у словах, і тому, хто ви­магає суду, біля воріт розстав­ляють сіті, і від­штовху­ють правого.
22: Тому так говорить про дім Якова Господь, Який відкупив Авраама: тоді Яків не буде у со­ромі, і лице його більше не зблід­не.
23: Бо коли побачить у себе дітей своїх, діла рук Моїх, то вони свято будуть шанувати ім’я Моє і свято шану­вати Святого Яковового, і благоговіти перед Богом Ізраїлевим.
24: Тоді ті, що блукають духом, пізнають мудрість, і непокірливі нав­чаться послуху.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 30
1: Горе непокірливим синам,— говорить Господь,— які роблять наради, але без Мене, і укладають союзи, але не за духом Моїм, щоб додавати гріх до гріха:
2: не запитавши вуст Моїх, йдуть у Єгипет, щоб підкріпити себе силою фараона й укритися під тінню Єгипту.
3: Але сила фараона буде для вас соромом, і притулок під тінню Єгипту— нечестям;
4: тому що князі його* вже у Цоані, і посли його дійшли до Ханеса.
5: Усі вони будуть посоромлені через народ, який некорисний для них; не буде від нього ні допомоги, ні користи, але— стид і сором.
6: Тягарі на тваринах, які йдуть на південь, по землі гноблення й утисків, звідки виходять левиці і леви, аспиди і летючі змії; вони несуть на хребтах ослів багатства свої і на горбах верблюдів скарби свої до народу, який не принесе їм корис­ти.
7: Бо допомога Єгипту буде марна і даремна; тому Я сказав їм: сила їх— сидіти спокійно.
8: Тепер піди, накресли це на дошці у них, і впиши це у книгу, щоб залишилося на майбутній час, назавжди, навіки.
9: Бо це народ непокірний, діти неправдиві, діти, які не хочуть слухати закону Господнього,
10: які провидцям говорять: «перестаньте провидіти», і пророкам: «не пророкуйте нам правди, говоріть нам утішне, пророкуйте приємне;
11: зійдіть з дороги, ухиліться від путі; усуньте від очей наших Святого Ізраїлевого».
12: Тому так говорить Святий Ізраїлів: оскільки ви відкидаєте слово­ це, а сподіваєтеся на обман і неправ­ду, і спираєтеся на те:
13: то беззаконня це буде для вас, як тріщина, що загрожує падінням, виявлена у високій стіні, руйнування якої настане раптово, в одну мить.
14: І Він зруйнує її, як розтрощують глиняну посудину, розбиваючи її без пощади, так що в уламках її не знайдеться­ і черепка, щоб узяти вогню з вогнища або зачерпнути води з водойми;
15: бо так говорить Господь Бог, Святий Ізраїлів: залишаючись на місці й у спокої, ви спаслися б; у тиші й упованні міцність ваша; але ви не хотіли
16: і говорили: «ні, ми на конях утечемо»,— за те і побіжите; «ми на швидких поскачемо»,— за те і ті, що переслідують вас, будуть швидкі.
17: Від погрози одного побіжить тисяча, від погрози п’ятьох побіжите так, що залишок ваш буде як віха на вершині гори і як знамено на пагорбі.
18: І тому Господь бариться, щоб поми́лувати вас, і тому ще утримується, щоб пожаліти вас; бо Господь є Бог правди: блаженні всі, що уповають на Нього!
19: Народ буде жити на Сионі в Єрусалимі; ти не будеш багато плакати,— Він помилує тебе, за голосом волання твого, і як тільки почує його, відповість тобі.
20: І дасть вам Господь хліб у го­рі і воду в нужді; і вчителі твої уже не будуть ховатися, й очі твої будуть бачити вчителів твоїх;
21: і ву­ха твої будуть чути слово, що говорить позаду тебе: «ось шлях, ідіть ним», якби ви ухилилися праворуч і якби ви ухилилися ліворуч.
22: Тоді ви будете вважати скверною оклад ідолів зі срібла твого й оклад ідолів із золота твого; ти кинеш їх, як нечистоту; ти скажеш їм: геть звідси.
23: І Він дасть дощ на насіння твоє, яким засієш поле, і хліб, плід землі, і він буде рясний і соковитий; стада твої у той день будуть пастися на широких пасовищах.
24: І воли й ос­ли, які обробляють поле, будуть їсти корм солоний, очищений лопатою і віялом.
25: І на всякій горі високій і на всякому пагорбі підвищеному потечуть струмки, потоки вод, у день ве­ликої поразки, коли упадуть вежі.
26: І світло місяця буде, як світло сон­ця, а світло сонця буде світлішим усемеро, як світло семи днів, у той день, коли Господь обв’яже рану народу Свого і зцілить нанесені йому виразки.
27: Ось, ім’я Господа йде здаля, го­рить гнів Його, і полум’я його сильне, вуста Його сповнені обурення, і язик Його, як вогонь, що поїдає,
28: і подих Його, як потік, що розлив­ся, який піднімається навіть до шиї, щоб розвіяти народи до останку; і буде у щелепах народів вузда, яка направляє до омани.
29: А у вас будуть пісні, як у ніч священного свята, і веселість серця, як у того, хто йде із сопілкою на гору Господню, до твердині Ізраїлевої.
30: І загримить Господь величним гласом Своїм і явить тяжкий м’яз Свій у сильному гніві й у полум’ї вогню, що поїдає, у бурі й у повені й у кам’яному граді.
31: Бо від гласу Господа здригнеться Ассур, жезлом уражений.
32: І всякий рух визначеного йому жезла, який Господь направить на нього, буде з тимпанами і цитрами, і Він піде про­ти нього війною спустошливою.
33: Бо Тофет давно уже влаштований; він приготований і для царя, глибокий і широкий; у багатті його багато вогню і дров; подув Господа, як потік сірки, запалить його.