Біблія українською мовою

Книга пророка Ісаї

наступний розділ →

Розділ 1
1: Видіння Ісаї, сина Амосового, яке він бачив про Юдею та Єрусалим, у дні Озії, Іоафама, Ахаза, Єзекії— царів юдейських.
2: Слухайте, небеса, і слухай, земле, бо Господь говорить: Я виховав і підніс синів, а вони обурилися проти Мене.
3: Віл знає володаря свого, і осел— ясла господаря свого; а Ізра­їль не знає [Мене], народ Мій не ро­­­зуміє.
4: На жаль, народ грішний, на­род обтяжений беззаконнями, плем’я лиходіїв, сини погибельні! Залишили Господа, знехтували Святого Ізраї­левого,— повернулися назад.
5: У що бити ще вас, що продовжуєте свою затятість? Уся голова у виразках, і все серце зачахло.
6: Від підошви ноги до тімені голови немає у нього здорового місця: виразки, плями, гнійні рани, неочищені й необв’язані і не пом’якшені єлеєм.
7: Земля ваша спустошена; міста ваші спалені вогнем; поля ваші на ваших очах з’їдають чужі; усе спорож­ніло, як після руйнування чужинця­ми.
8: І за­лиши­лася дочка Сиону, як намет у вино­граднику, як курінь на горо́ді, як обложене місто.
9: Якби Господь Саваоф не полишив нам не­великого залишку, то ми були б те саме, що Содом, уподібнилися б Гоморрі.
10: Слухайте слово Господнє, князі содомські; слухай закон Бога нашого, народе гоморрський!
11: Для чого Мені безліч жертв ваших?— говорить Господь. Я пересичений всепаленнями баранів і жиром відгодованої худоби, і крови тельців і агнців і козлів не хочу.
12: Коли ви приходите стати перед лице Моє, хто вимагає від вас, щоб ви топтали двори Мої?
13: Не носіть більше дарів марних: куріння огидне для Мене; новомісяч і субот, святкових зібрань не можу терпіти: беззаконня— і свят­кування!
14: Новомісяччя ваші і свята­ ваші ненавидить душа Моя: вони тя­гар для Мене; Мені тяжко нести їх.
15: І коли ви простягаєте руки ваші, Я закриваю від вас очі Мої; і коли ви примножуєте моління ваші, Я не чую: ваші руки повні крови.
16: Обмийтеся, очистіться; віддаліть злі діяння ваші від очей Моїх; перестаньте чинити зло;
17: навчіться чинити добро, шукайте правди, рятуйте пригнобленого, захищайте сироту, заступайтеся за вдову.
18: Тоді прийдіть— і розсудимо,— говорить Господь. Якщо будуть гріхи ваші, як багряне,— як сніг убілю; якщо будуть червоні, як пурпур,— як вовну убілю.
19: Якщо захочете і послухаєтеся, то будете споживати блага зем­лі;
20: якщо ж зречетеся і будете чинити опір, то меч пожере вас: бо вуста Господні говорять.
21: Як зробилася блудницею вірна столиця, сповнена правосуддя! Правда жила у ній, а тепер— убивці.
22: Срібло твоє стало окалиною, вино твоє зіпсоване­ водою;
23: князі твої— законопорушники і спільники злодіїв; усі вони люблять подарунки і ганяються за мздою; не захищають сироту, і справа вдови не доходить до них.
24: Тому говорить Господь, Господь Саваоф, Сильний Ізраїлів: о, задовольню Я Себе над супротивниками Моїми й помщуся ворогам Моїм!
25: І зверну на тебе руку Мою і, як у лузі, очищу з тебе домішки, і відок­ремлю від тебе все свинцеве;
26: і знову буду поставляти тобі суддів, як раніше, і радників, як спочатку; тоді будуть говорити про тебе: «місто правди, столиця вірна».
27: Сион спасеться правосуддям, і сини його, які на­вер­нулися, правдою;
28: усім же від­ступ­никам і грішникам— погибель, і ті, що залишили Господа, знищаться.
29: Вони будуть посоромлені за діб­рови, які настільки любі для вас, і посоромлені за сади, які ви обрали собі;
30: бо ви будете, як дуб, якого лист обпав, і як сад, у якому немає води.
31: І сильний буде лахміттям, і діло його— іскрою; і будуть горіти разом,— і ніхто не погасить.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 21
1: Пророцтво про пустелю при­морську.— Як бурі на півдні носяться, йде він від пустелі, із землі страшної.
2: Грізне видіння показа­не мені: грабіжник грабує, спустошувач спустошує; піднімайся, Еламе, облягай, Миде! усім стогнанням я покладу кінець.
3: Від цього стегна мої трясуться; муки схопили мене, як муки тієї, що народжує. Я схвильований від того, що чую; я збентежений від того, що бачу.
4: Сер­це моє тремтить; дрож б’є мене; відрад­на ніч моя перетворилася на жах для мене.
5: Готують стіл, розстилають покривала,— їдять, п’ють. «Вставайте, князі, мажте щити!»
6: Бо так сказав мені Господь: піди, постав сторожа; нехай він розповідає, що побачить.
7: І побачив він вершників на конях, вершників на ослах, вершників на верблюдах, що їхали попар­но; і вслухався він старанно, з великою увагою,—
8: і закричав, як лев: господарю мій! на сторожі стояв я весь день, і на місці моєму залишав­ся цілі ночі:
9: і ось, їдуть люди, верш­ники на конях попарно. Потім він виголосив і сказав: упав, упав Вавилон, і всі ідоли богів його лежать на землі розбиті.
10: О, вимолочений мій і син току мого! Що чув я від Господа Саваофа, Бога Ізраїлевого, те і сповістив вам.
11: Пророцтво про Думу.— Кричать до мене із Сеїра: сторож! скільки ночі? сторож! скільки ночі?
12: Сторож відповідає: наближається ранок, але ще ніч. Якщо ви наполегливо запитуєте, то наверніться і приходьте.
13: Пророцтво про Аравію.— У лісі аравійському ночуйте, каравани деданські!
14: Хто живе у землі Фемайській! несіть воду назустріч спраглим; з хлібом зустрічайте тих, що біжать,
15: бо вони від мечів біжать, від меча оголеного і від лука натягнутого, і від лютости війни.
16: Бо так сказав мені Господь: ще рік, рівний року найманця, і вся слава Кидарова щезне,
17: і луків у хоробрих синів Кидара залишиться небагато: так сказав Господь, Бог Ізраїлів.