Біблія українською мовою

Книга пророка Ісаї

наступний розділ →

Розділ 1
1: Видіння Ісаї, сина Амосового, яке він бачив про Юдею та Єрусалим, у дні Озії, Іоафама, Ахаза, Єзекії— царів юдейських.
2: Слухайте, небеса, і слухай, земле, бо Господь говорить: Я виховав і підніс синів, а вони обурилися проти Мене.
3: Віл знає володаря свого, і осел— ясла господаря свого; а Ізра­їль не знає [Мене], народ Мій не ро­­­зуміє.
4: На жаль, народ грішний, на­род обтяжений беззаконнями, плем’я лиходіїв, сини погибельні! Залишили Господа, знехтували Святого Ізраї­левого,— повернулися назад.
5: У що бити ще вас, що продовжуєте свою затятість? Уся голова у виразках, і все серце зачахло.
6: Від підошви ноги до тімені голови немає у нього здорового місця: виразки, плями, гнійні рани, неочищені й необв’язані і не пом’якшені єлеєм.
7: Земля ваша спустошена; міста ваші спалені вогнем; поля ваші на ваших очах з’їдають чужі; усе спорож­ніло, як після руйнування чужинця­ми.
8: І за­лиши­лася дочка Сиону, як намет у вино­граднику, як курінь на горо́ді, як обложене місто.
9: Якби Господь Саваоф не полишив нам не­великого залишку, то ми були б те саме, що Содом, уподібнилися б Гоморрі.
10: Слухайте слово Господнє, князі содомські; слухай закон Бога нашого, народе гоморрський!
11: Для чого Мені безліч жертв ваших?— говорить Господь. Я пересичений всепаленнями баранів і жиром відгодованої худоби, і крови тельців і агнців і козлів не хочу.
12: Коли ви приходите стати перед лице Моє, хто вимагає від вас, щоб ви топтали двори Мої?
13: Не носіть більше дарів марних: куріння огидне для Мене; новомісяч і субот, святкових зібрань не можу терпіти: беззаконня— і свят­кування!
14: Новомісяччя ваші і свята­ ваші ненавидить душа Моя: вони тя­гар для Мене; Мені тяжко нести їх.
15: І коли ви простягаєте руки ваші, Я закриваю від вас очі Мої; і коли ви примножуєте моління ваші, Я не чую: ваші руки повні крови.
16: Обмийтеся, очистіться; віддаліть злі діяння ваші від очей Моїх; перестаньте чинити зло;
17: навчіться чинити добро, шукайте правди, рятуйте пригнобленого, захищайте сироту, заступайтеся за вдову.
18: Тоді прийдіть— і розсудимо,— говорить Господь. Якщо будуть гріхи ваші, як багряне,— як сніг убілю; якщо будуть червоні, як пурпур,— як вовну убілю.
19: Якщо захочете і послухаєтеся, то будете споживати блага зем­лі;
20: якщо ж зречетеся і будете чинити опір, то меч пожере вас: бо вуста Господні говорять.
21: Як зробилася блудницею вірна столиця, сповнена правосуддя! Правда жила у ній, а тепер— убивці.
22: Срібло твоє стало окалиною, вино твоє зіпсоване­ водою;
23: князі твої— законопорушники і спільники злодіїв; усі вони люблять подарунки і ганяються за мздою; не захищають сироту, і справа вдови не доходить до них.
24: Тому говорить Господь, Господь Саваоф, Сильний Ізраїлів: о, задовольню Я Себе над супротивниками Моїми й помщуся ворогам Моїм!
25: І зверну на тебе руку Мою і, як у лузі, очищу з тебе домішки, і відок­ремлю від тебе все свинцеве;
26: і знову буду поставляти тобі суддів, як раніше, і радників, як спочатку; тоді будуть говорити про тебе: «місто правди, столиця вірна».
27: Сион спасеться правосуддям, і сини його, які на­вер­нулися, правдою;
28: усім же від­ступ­никам і грішникам— погибель, і ті, що залишили Господа, знищаться.
29: Вони будуть посоромлені за діб­рови, які настільки любі для вас, і посоромлені за сади, які ви обрали собі;
30: бо ви будете, як дуб, якого лист обпав, і як сад, у якому немає води.
31: І сильний буде лахміттям, і діло його— іскрою; і будуть горіти разом,— і ніхто не погасить.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 2
1: Слово, яке було у видінні до Ісаї, сина Амосового, про Юдею та Єрусалим.
2: І буде в останні дні, гора дому Господнього буде поставлена у главу гір і підніметься над пагорбами, і потечуть до неї усі народи.
3: І підуть багато народів і скажуть: прийдіть, і зійдемо на гору Господню,­ у дім Бога Якова, і навчить Він нас Своїх шляхів і будемо ходити стеж­ками Його; бо від Сиону вийде закон, і слово Господнє— з Єрусалима.
4: І буде Він судити народи, і викриє багато племен; і перекують мечі свої на орала, і списи свої— на серпи: не підніме народ на народ меча, і не будуть більше вчитися воювати.
5: О, доме Якова! Прийдіть, і будемо ходити у світлі Господньому.
6: Але Ти відкинув народ Твій, дім Якова, тому що вони багато чого пе­рейняли від сходу: і чаклуни у них, як у филистимлян, і з синами чужих вони у спілкуванні.
7: І наповнилася земля його сріблом і золотом, і немає числа скарбам його; і наповнилася земля його конями, і немає числа колісницям його;
8: і наповнилася земля його ідолами: вони поклоняються ділу рук своїх, тому, що зробили персти їх.
9: І схилилася людина, і принизився муж,— і Ти не простиш їх.
10: Іди у скелю і сховайся у землю від страху Господа і від слави величі Його.
11: Поникнуть горді погляди людини, і високе людське принизиться; і один Господь буде високий у той день.
12: Бо гряде день Господа Саваофа на все горде й зарозуміле і на все звеличене,— і воно буде принижене,—
13: і на всі кедри ливанські, високі і піднесені, і на всі дуби васанські,
14: і на всі високі гори, і на всі підвищені пагорби,
15: і на усяку високу вежу, і на всяку міцну стіну,
16: і на всі кораблі фарсиські, і на всі жадані прикраси їх.
17: І впа­­де велич людська, і високе людське принизиться; і один Господь буде високий у той день,
18: й ідоли зовсім зник­нуть.
19: І ввійдуть люди в ущелини скель і у прірви землі від страху Гос­­пода і від слави величі Його, коли Він повстане скрушити землю.
20: У той день людина кине кротам і кажанам срібних своїх ідолів і золотих своїх ідолів, яких зробила собі для поклоніння їм,
21: щоб увійти в ущелини скель і у розпадини гір від страху Господа і від слави величі Його, коли Він повстане скрушити землю.
22: Перестаньте ви надіятися на людину, дихання якої у ніздрях її, бо що вона значить?