Книга пророка Ісаії: Іс. 1:19–2:3

Іс. 1:19–2:3

Глава 1

1Видіння Ісаї, сина Амосового, яке він бачив про Юдею та Єрусалим, у дні Озії, Іоафама, Ахаза, Єзекії — царів юдейських.

2Слухайте, небеса, і слухай, земле, бо Господь говорить: Я виховав і підніс синів, а вони обурилися проти Мене.

3Віл знає володаря свого, і осел — ясла господаря свого; а Ізраїль не знає [Мене], народ Мій не розуміє.

4На жаль, народ грішний, народ обтяжений беззаконнями, плем’я лиходіїв, сини погибельні! Залишили Господа, знехтували Святого Ізраїлевого, — повернулися назад.

5У що бити ще вас, що продовжуєте свою затятість? Уся голова у виразках, і все серце зачахло.

6Від підошви ноги до тімені голови немає у нього здорового місця: виразки, плями, гнійні рани, неочищені й необв’язані і не пом’якшені єлеєм.

7Земля ваша спустошена; міста ваші спалені вогнем; поля ваші на ваших очах з’їдають чужі; усе спорожніло, як після руйнування чужинцями.

8І залишилася дочка Сиону, як намет у винограднику, як курінь на горо́ді, як обложене місто.

9Якби Господь Саваоф не полишив нам невеликого залишку, то ми були б те саме, що Содом, уподібнилися б Гоморрі.

10Слухайте слово Господнє, князі содомські; слухай закон Бога нашого, народе гоморрський!

11Для чого Мені безліч жертв ваших? — говорить Господь. Я пересичений всепаленнями баранів і жиром відгодованої худоби, і крови тельців і агнців і козлів не хочу.

12Коли ви приходите стати перед лице Моє, хто вимагає від вас, щоб ви топтали двори Мої?

13Не носіть більше дарів марних: куріння огидне для Мене; новомісяч і субот, святкових зібрань не можу терпіти: беззаконня — і святкування!

14Новомісяччя ваші і свята ваші ненавидить душа Моя: вони тягар для Мене; Мені тяжко нести їх.

15І коли ви простягаєте руки ваші, Я закриваю від вас очі Мої; і коли ви примножуєте моління ваші, Я не чую: ваші руки повні крови.

16Обмийтеся, очистіться; віддаліть злі діяння ваші від очей Моїх; перестаньте чинити зло;

17навчіться чинити добро, шукайте правди, рятуйте пригнобленого, захищайте сироту, заступайтеся за вдову.

18Тоді прийдіть — і розсудимо, — говорить Господь. Якщо будуть гріхи ваші, як багряне, — як сніг убілю; якщо будуть червоні, як пурпур, — як вовну убілю.

19Якщо захочете і послухаєтеся, то будете споживати блага землі;

20якщо ж зречетеся і будете чинити опір, то меч пожере вас: бо вуста Господні говорять.

21Як зробилася блудницею вірна столиця, сповнена правосуддя! Правда жила у ній, а тепер — убивці.

22Срібло твоє стало окалиною, вино твоє зіпсоване водою;

23князі твої — законопорушники і спільники злодіїв; усі вони люблять подарунки і ганяються за мздою; не захищають сироту, і справа вдови не доходить до них.

24Тому говорить Господь, Господь Саваоф, Сильний Ізраїлів: о, задовольню Я Себе над супротивниками Моїми й помщуся ворогам Моїм!

25І зверну на тебе руку Мою і, як у лузі, очищу з тебе домішки, і відокремлю від тебе все свинцеве;

26і знову буду поставляти тобі суддів, як раніше, і радників, як спочатку; тоді будуть говорити про тебе: «місто правди, столиця вірна».

27Сион спасеться правосуддям, і сини його, які навернулися, правдою;

28усім же відступникам і грішникам — погибель, і ті, що залишили Господа, знищаться.

29Вони будуть посоромлені за діброви, які настільки любі для вас, і посоромлені за сади, які ви обрали собі;

30бо ви будете, як дуб, якого лист обпав, і як сад, у якому немає води.

31І сильний буде лахміттям, і діло його — іскрою; і будуть горіти разом, — і ніхто не погасить.

Глава 2

1Слово, яке було у видінні до Ісаї, сина Амосового, про Юдею та Єрусалим.

2І буде в останні дні, гора дому Господнього буде поставлена у главу гір і підніметься над пагорбами, і потечуть до неї усі народи.

3І підуть багато народів і скажуть: прийдіть, і зійдемо на гору Господню, у дім Бога Якова, і навчить Він нас Своїх шляхів і будемо ходити стежками Його; бо від Сиону вийде закон, і слово Господнє — з Єрусалима.

4І буде Він судити народи, і викриє багато племен; і перекують мечі свої на орала, і списи свої — на серпи: не підніме народ на народ меча, і не будуть більше вчитися воювати.

5О, доме Якова! Прийдіть, і будемо ходити у світлі Господньому.

6Але Ти відкинув народ Твій, дім Якова, тому що вони багато чого перейняли від сходу: і чаклуни у них, як у филистимлян, і з синами чужих вони у спілкуванні.

7І наповнилася земля його сріблом і золотом, і немає числа скарбам його; і наповнилася земля його конями, і немає числа колісницям його;

8і наповнилася земля його ідолами: вони поклоняються ділу рук своїх, тому, що зробили персти їх.

9І схилилася людина, і принизився муж, — і Ти не простиш їх.

10Іди у скелю і сховайся у землю від страху Господа і від слави величі Його.

11Поникнуть горді погляди людини, і високе людське принизиться; і один Господь буде високий у той день.

12Бо гряде день Господа Саваофа на все горде й зарозуміле і на все звеличене, — і воно буде принижене, —

13і на всі кедри ливанські, високі і піднесені, і на всі дуби васанські,

14і на всі високі гори, і на всі підвищені пагорби,

15і на усяку високу вежу, і на всяку міцну стіну,

16і на всі кораблі фарсиські, і на всі жадані прикраси їх.

17І впаде велич людська, і високе людське принизиться; і один Господь буде високий у той день,

18й ідоли зовсім зникнуть.

19І ввійдуть люди в ущелини скель і у прірви землі від страху Господа і від слави величі Його, коли Він повстане скрушити землю.

20У той день людина кине кротам і кажанам срібних своїх ідолів і золотих своїх ідолів, яких зробила собі для поклоніння їм,

21щоб увійти в ущелини скель і у розпадини гір від страху Господа і від слави величі Його, коли Він повстане скрушити землю.

22Перестаньте ви надіятися на людину, дихання якої у ніздрях її, бо що вона значить?