Біблія українською мовою

Книга пророка Ісаї

наступний розділ →

Розділ 1
1: Видіння Ісаї, сина Амосового, яке він бачив про Юдею та Єрусалим, у дні Озії, Іоафама, Ахаза, Єзекії— царів юдейських.
2: Слухайте, небеса, і слухай, земле, бо Господь говорить: Я виховав і підніс синів, а вони обурилися проти Мене.
3: Віл знає володаря свого, і осел— ясла господаря свого; а Ізра­їль не знає [Мене], народ Мій не ро­­­зуміє.
4: На жаль, народ грішний, на­род обтяжений беззаконнями, плем’я лиходіїв, сини погибельні! Залишили Господа, знехтували Святого Ізраї­левого,— повернулися назад.
5: У що бити ще вас, що продовжуєте свою затятість? Уся голова у виразках, і все серце зачахло.
6: Від підошви ноги до тімені голови немає у нього здорового місця: виразки, плями, гнійні рани, неочищені й необв’язані і не пом’якшені єлеєм.
7: Земля ваша спустошена; міста ваші спалені вогнем; поля ваші на ваших очах з’їдають чужі; усе спорож­ніло, як після руйнування чужинця­ми.
8: І за­лиши­лася дочка Сиону, як намет у вино­граднику, як курінь на горо́ді, як обложене місто.
9: Якби Господь Саваоф не полишив нам не­великого залишку, то ми були б те саме, що Содом, уподібнилися б Гоморрі.
10: Слухайте слово Господнє, князі содомські; слухай закон Бога нашого, народе гоморрський!
11: Для чого Мені безліч жертв ваших?— говорить Господь. Я пересичений всепаленнями баранів і жиром відгодованої худоби, і крови тельців і агнців і козлів не хочу.
12: Коли ви приходите стати перед лице Моє, хто вимагає від вас, щоб ви топтали двори Мої?
13: Не носіть більше дарів марних: куріння огидне для Мене; новомісяч і субот, святкових зібрань не можу терпіти: беззаконня— і свят­кування!
14: Новомісяччя ваші і свята­ ваші ненавидить душа Моя: вони тя­гар для Мене; Мені тяжко нести їх.
15: І коли ви простягаєте руки ваші, Я закриваю від вас очі Мої; і коли ви примножуєте моління ваші, Я не чую: ваші руки повні крови.
16: Обмийтеся, очистіться; віддаліть злі діяння ваші від очей Моїх; перестаньте чинити зло;
17: навчіться чинити добро, шукайте правди, рятуйте пригнобленого, захищайте сироту, заступайтеся за вдову.
18: Тоді прийдіть— і розсудимо,— говорить Господь. Якщо будуть гріхи ваші, як багряне,— як сніг убілю; якщо будуть червоні, як пурпур,— як вовну убілю.
19: Якщо захочете і послухаєтеся, то будете споживати блага зем­лі;
20: якщо ж зречетеся і будете чинити опір, то меч пожере вас: бо вуста Господні говорять.
21: Як зробилася блудницею вірна столиця, сповнена правосуддя! Правда жила у ній, а тепер— убивці.
22: Срібло твоє стало окалиною, вино твоє зіпсоване­ водою;
23: князі твої— законопорушники і спільники злодіїв; усі вони люблять подарунки і ганяються за мздою; не захищають сироту, і справа вдови не доходить до них.
24: Тому говорить Господь, Господь Саваоф, Сильний Ізраїлів: о, задовольню Я Себе над супротивниками Моїми й помщуся ворогам Моїм!
25: І зверну на тебе руку Мою і, як у лузі, очищу з тебе домішки, і відок­ремлю від тебе все свинцеве;
26: і знову буду поставляти тобі суддів, як раніше, і радників, як спочатку; тоді будуть говорити про тебе: «місто правди, столиця вірна».
27: Сион спасеться правосуддям, і сини його, які на­вер­нулися, правдою;
28: усім же від­ступ­никам і грішникам— погибель, і ті, що залишили Господа, знищаться.
29: Вони будуть посоромлені за діб­рови, які настільки любі для вас, і посоромлені за сади, які ви обрали собі;
30: бо ви будете, як дуб, якого лист обпав, і як сад, у якому немає води.
31: І сильний буде лахміттям, і діло його— іскрою; і будуть горіти разом,— і ніхто не погасить.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 59
1: Ось, рука Господа не скоротилася на те, щоб спасати, і вухо Його не обважніло для того, щоб чути.
2: Але беззаконня ваші зробили розділення між вами і Богом вашим, і гріхи ваші відвертають лице Його від вас, щоб не чути.
3: Бо руки ваші осквернені кров’ю і пальці ваші— беззаконням; уста ваші говорять лжу, язик ваш вимовляє неправду.
4: Ніхто не підносить голосу за правду, і ніхто не заступається за істину; сподіваються на пусте і говорять неправду, зачинають зло і породжують злодійство;
5: висиджують зміїні яйця і тчуть павутиння; хто з’їсть яйця їх,— помре, а якщо розчавить,— виповзе єхидна.
6: Павутиння їх для одягу непридатне, і вони не покриються своїм виробом; діла їхні— діла неправедні, і насильство у руках їхніх.
7: Ноги їхні біжать до зла, і вони поспішають на пролиття невинної крови; думки їхні— думки нечестиві; спустошення і загибель на стежках їхніх.
8: Путі миру вони не знають, і немає суду на стеж­ках їхніх; путі їхні викривлені, і ніх­то, який іде ними, не знає миру.
9: Тому-то і далекий від нас суд, і правосуддя не досягає до нас; чекаємо світла, і ось темрява,— осяяння, і ходимо у мороці.
10: Сприймаємо на дотик, як сліпі стіну, і, як без очей, ходимо навпомацки; спотикаємося опівдні, як у сутінках, між живими— як мертві.
11: Усі ми ревемо, як вед­меді, і стогнемо, як голуби; очікуємо суду, і немає його,— спасіння, але воно далеко від нас.
12: Бо злочини наші численні перед Тобою, і гріхи наші свідчать проти нас; бо злочини наші з нами, і беззаконня наші ми знаємо.
13: Ми зрадили і сказали неправду перед Господом, і відступили від Бога нашого; говорили наклеп і зраду, зачинали і народжували із серця неправдиві слова.
14: І суд відступив назад, і правда стала вдалині, бо істина спотик­нулася на площі, і чесність не може увійти.
15: І не стало істини, і той, хто віддаляється­ від зла, піддається образі. І Господь побачив це, й огидно було очам Його, що немає суду.
16: І бачив, що не­має людини, і дивувався, що немає заступника; і допомогла Йому правиця Його, і правда Його підтримала Його.
17: І Він поклав на Себе правду, як броню, і шолом спасіння на голо­ву­ Свою; і вдягнувся у ризу помсти, як в одяг, і покрив Себе рев­ністю, як плащем.
18: Мірою відплати, за цією мі­­рою Він воздасть супротивникам Своїм— люттю, ворогам Своїм— помс­тою, островам віддасть належне.
19: І бу­­дуть боятися імені Господа на заході і слави Його— на сході сон­ця. Якщо ворог прийде як ріка, подув Господа прожене його.
20: І прийде Відкупитель Сиону і синів Якова, які навернулися від нечестя,— говорить Господь.
21: І ось завіт Мій з ними,— говорить Господь: Дух Мій, Який на тобі, і слова Мої, які вклав Я в уста твої, не відступлять від уст твоїх і від уст потомства твого, і від уст нащадків потомства твого,— говорить Господь, відтепер і до віку.