Біблія українською мовою

Книга пророка Ісаї

наступний розділ →

Розділ 1
1: Видіння Ісаї, сина Амосового, яке він бачив про Юдею та Єрусалим, у дні Озії, Іоафама, Ахаза, Єзекії— царів юдейських.
2: Слухайте, небеса, і слухай, земле, бо Господь говорить: Я виховав і підніс синів, а вони обурилися проти Мене.
3: Віл знає володаря свого, і осел— ясла господаря свого; а Ізра­їль не знає [Мене], народ Мій не ро­­­зуміє.
4: На жаль, народ грішний, на­род обтяжений беззаконнями, плем’я лиходіїв, сини погибельні! Залишили Господа, знехтували Святого Ізраї­левого,— повернулися назад.
5: У що бити ще вас, що продовжуєте свою затятість? Уся голова у виразках, і все серце зачахло.
6: Від підошви ноги до тімені голови немає у нього здорового місця: виразки, плями, гнійні рани, неочищені й необв’язані і не пом’якшені єлеєм.
7: Земля ваша спустошена; міста ваші спалені вогнем; поля ваші на ваших очах з’їдають чужі; усе спорож­ніло, як після руйнування чужинця­ми.
8: І за­лиши­лася дочка Сиону, як намет у вино­граднику, як курінь на горо́ді, як обложене місто.
9: Якби Господь Саваоф не полишив нам не­великого залишку, то ми були б те саме, що Содом, уподібнилися б Гоморрі.
10: Слухайте слово Господнє, князі содомські; слухай закон Бога нашого, народе гоморрський!
11: Для чого Мені безліч жертв ваших?— говорить Господь. Я пересичений всепаленнями баранів і жиром відгодованої худоби, і крови тельців і агнців і козлів не хочу.
12: Коли ви приходите стати перед лице Моє, хто вимагає від вас, щоб ви топтали двори Мої?
13: Не носіть більше дарів марних: куріння огидне для Мене; новомісяч і субот, святкових зібрань не можу терпіти: беззаконня— і свят­кування!
14: Новомісяччя ваші і свята­ ваші ненавидить душа Моя: вони тя­гар для Мене; Мені тяжко нести їх.
15: І коли ви простягаєте руки ваші, Я закриваю від вас очі Мої; і коли ви примножуєте моління ваші, Я не чую: ваші руки повні крови.
16: Обмийтеся, очистіться; віддаліть злі діяння ваші від очей Моїх; перестаньте чинити зло;
17: навчіться чинити добро, шукайте правди, рятуйте пригнобленого, захищайте сироту, заступайтеся за вдову.
18: Тоді прийдіть— і розсудимо,— говорить Господь. Якщо будуть гріхи ваші, як багряне,— як сніг убілю; якщо будуть червоні, як пурпур,— як вовну убілю.
19: Якщо захочете і послухаєтеся, то будете споживати блага зем­лі;
20: якщо ж зречетеся і будете чинити опір, то меч пожере вас: бо вуста Господні говорять.
21: Як зробилася блудницею вірна столиця, сповнена правосуддя! Правда жила у ній, а тепер— убивці.
22: Срібло твоє стало окалиною, вино твоє зіпсоване­ водою;
23: князі твої— законопорушники і спільники злодіїв; усі вони люблять подарунки і ганяються за мздою; не захищають сироту, і справа вдови не доходить до них.
24: Тому говорить Господь, Господь Саваоф, Сильний Ізраїлів: о, задовольню Я Себе над супротивниками Моїми й помщуся ворогам Моїм!
25: І зверну на тебе руку Мою і, як у лузі, очищу з тебе домішки, і відок­ремлю від тебе все свинцеве;
26: і знову буду поставляти тобі суддів, як раніше, і радників, як спочатку; тоді будуть говорити про тебе: «місто правди, столиця вірна».
27: Сион спасеться правосуддям, і сини його, які на­вер­нулися, правдою;
28: усім же від­ступ­никам і грішникам— погибель, і ті, що залишили Господа, знищаться.
29: Вони будуть посоромлені за діб­рови, які настільки любі для вас, і посоромлені за сади, які ви обрали собі;
30: бо ви будете, як дуб, якого лист обпав, і як сад, у якому немає води.
31: І сильний буде лахміттям, і діло його— іскрою; і будуть горіти разом,— і ніхто не погасить.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 26
1: У той день будуть співати пісню цю у землі Іудиній: місто міцне у нас; спасіння дав Він замість стіни і валу.
2: Відчиніть ворота; нехай увійде народ праведний, який зберігає істину.
3: Твердого духом Ти зберігаєш у довершеному мирі, бо на Тебе уповає він.
4: Уповайте на Господа повіки, бо Господь Бог є твердиня вічна:
5: Він скидає тих, що жили на висоті, місто, що високо стояло; повалив його, повалив на землю, кинув його у порох.
6: Нога топче його, ноги бідного, стопи убогих.
7: Путь праведника пряма; Ти вирівнюєш шлях праведника.
8: І на путі судів Твоїх, Господи, ми уповали на Тебе; до імені Твого і до спогадів про Тебе прагнула душа наша.
9: Душею моєю я прагнув до Тебе вночі, і духом моїм я буду шукати Тебе у нутрощах моїх з раннього ранку, бо коли суди Твої звершуються на землі, тоді ті, що живуть у мирі, навчаються правди.
10: Якщо нечестивий буде помилуваний, то не навчиться він правди,— буде лиходійствувати у землі правих і не буде дивитися на велич Господа.
11: Господи! рука Твоя була високо піднята, але вони не бачили її; побачать і посоромляться ті, що ненавидять народ Твій; вогонь пожере ворогів Твоїх.
12: Господи! Ти даруєш нам мир; бо і всі діла наші Ти влаштовуєш для нас.
13: Господи Боже наш! інші владики, крім Тебе, панували над нами; але через Тебе тільки ми славимо ім’я Твоє.
14: Мертві не оживуть; рефаїми не встануть, тому що Ти відвідав і знищив їх, і знищив усяку пам’ять про них.
15: Ти примножив народ, Господи, примножив народ,— прославив Себе, поширив усі краї землі.
16: Господи! у біді він шукав Тебе; проливав тихе моління,­ коли покарання Твоє осягало його.
17: Як вагітна жінка, коли настає час пологів, мучиться, волає від болю свого, так були ми перед Тобою, Гос­поди.
18: Були вагітні, мучилися,— і народжували ніби вітер; спасіння не надали землі, й інші жителі всесвіту не упали.
19: Оживуть мерці Твої, повстануть мертві тіла! Оживайте і торжествуйте, повалені у порох: бо роса Твоя— роса рослин, і земля вивергне мерців.
20: Піди, народе мій, увійди у покої твої і замкни за собою­ двері твої, сховайся на мить, до­ки не мине гнів;
21: бо ось, Господь ви­­ходить з оселі Своєї покарати меш­канців землі за їхнє беззаконня, і земля відкриє поглинену нею кров і вже не сховає убитих своїх.
1: У той день будуть співати пісню цю у землі Іудиній: місто міцне у нас; спасіння дав Він замість стіни і валу.
2: Відчиніть ворота; нехай увійде народ праведний, який зберігає істину.
3: Твердого духом Ти зберігаєш у довершеному мирі, бо на Тебе уповає він.
4: Уповайте на Господа повіки, бо Господь Бог є твердиня вічна:
5: Він скидає тих, що жили на висоті, місто, що високо стояло; повалив його, повалив на землю, кинув його у порох.
6: Нога топче його, ноги бідного, стопи убогих.
7: Путь праведника пряма; Ти вирівнюєш шлях праведника.
8: І на путі судів Твоїх, Господи, ми уповали на Тебе; до імені Твого і до спогадів про Тебе прагнула душа наша.
9: Душею моєю я прагнув до Тебе вночі, і духом моїм я буду шукати Тебе у нутрощах моїх з раннього ранку, бо коли суди Твої звершуються на землі, тоді ті, що живуть у мирі, навчаються правди.
10: Якщо нечестивий буде помилуваний, то не навчиться він правди,— буде лиходійствувати у землі правих і не буде дивитися на велич Господа.
11: Господи! рука Твоя була високо піднята, але вони не бачили її; побачать і посоромляться ті, що ненавидять народ Твій; вогонь пожере ворогів Твоїх.
12: Господи! Ти даруєш нам мир; бо і всі діла наші Ти влаштовуєш для нас.
13: Господи Боже наш! інші владики, крім Тебе, панували над нами; але через Тебе тільки ми славимо ім’я Твоє.
14: Мертві не оживуть; рефаїми не встануть, тому що Ти відвідав і знищив їх, і знищив усяку пам’ять про них.
15: Ти примножив народ, Господи, примножив народ,— прославив Себе, поширив усі краї землі.
16: Господи! у біді він шукав Тебе; проливав тихе моління,­ коли покарання Твоє осягало його.
17: Як вагітна жінка, коли настає час пологів, мучиться, волає від болю свого, так були ми перед Тобою, Гос­поди.
18: Були вагітні, мучилися,— і народжували ніби вітер; спасіння не надали землі, й інші жителі всесвіту не упали.
19: Оживуть мерці Твої, повстануть мертві тіла! Оживайте і торжествуйте, повалені у порох: бо роса Твоя— роса рослин, і земля вивергне мерців.
20: Піди, народе мій, увійди у покої твої і замкни за собою­ двері твої, сховайся на мить, до­ки не мине гнів;
21: бо ось, Господь ви­­ходить з оселі Своєї покарати меш­канців землі за їхнє беззаконня, і земля відкриє поглинену нею кров і вже не сховає убитих своїх.