Послання до Євреїв: Євр. 7:26–8:2

Євр. 7:26–8:2 зач. 318

Глава 7

зач. 3151Бо Мелхіседе́к, цар Сали́му, свяще́нник Бо́га Всеви́шнього, той, яки́й зустрі́в Авраа́ма і благослови́в його́, коли́ він поверта́вся пі́сля пора́зки царі́в,

2яко́му і десяти́ну Авраа́м відділи́в з усьо́го, – по-пе́рше, за зна́ченням і́мені – цар пра́вди, а по́тім і цар Сали́му, то́бто цар ми́ру,

3без ба́тька, без ма́тері, без родово́ду, котри́й не ма́є ні поча́тку днів, ні кінця́ життя́, уподі́бнюючись Си́нові Бо́жому, перебува́є свяще́нником назавжди́.

4Ба́чите, яки́й вели́кий той, котро́му і Авраа́м патріа́рх дав десяти́ну з кра́щої здо́бичі своє́ї.

5Ті, що оде́ржують свяще́нство з сині́в Леві́їних, ма́ють за́повідь – бра́ти за зако́ном десяти́ну з наро́ду, то́бто зі свої́х браті́в, хоча́ й ці ви́йшли від чресл Авраа́мових.

6Але́ цей, що не похо́див з ро́ду ї́хнього, оде́ржав десяти́ну від Авраа́ма і благослови́в то́го, хто мав обі́тницю.

зач. 3167Без уся́кого ж запере́чення ме́нший благословля́ється бі́льшим.

8І тут десяти́ни беру́ть лю́ди сме́ртні, а там – той, хто ма́є про се́бе сві́дчення, що він живе́.

9І, так би мо́вити, сам Леві́й, котри́й прийма́є десяти́ни, в осо́бі Авраа́ма дав десяти́ну:

10бо він ще був у чре́слах ба́тька, коли́ Мелхіседе́к зустрі́в його́.

11О́тже, якби́ доскона́лість досяга́лась че́рез леві́тське свяще́нство, – бо з ним сполу́чений зако́н наро́ду, – то яка́ б ще була́ потре́ба постава́ти і́ншому свяще́нникові за чи́ном Мелхіседе́ка, а не іменува́тися за чи́ном Ааро́на?

12Адже́ із перемі́ною свяще́нства необхі́дно бу́ти перемі́ні і зако́ну,

13бо Той, про Ко́го гово́риться це, нале́жав до і́ншого колі́на, з яко́го ніхто́ не приступа́в до жерто́вника.

14Бо відо́мо, що Госпо́дь наш зася́яв з колі́на Іу́ди, про яке́ Мойсе́й нічо́го не сказа́в відно́сно свяще́нства.

15І це ще ясні́ше ви́дно з то́го, що за подо́бою Мелхіседе́ка постає́ Свяще́нник і́нший,

16Котри́й таки́й не за зако́ном за́повіді плотсько́ї, а за си́лою життя́ нескінче́нного.

17Бо засві́дчено: Ти свяще́нник пові́к за чи́ном Мелхіседе́ка.

зач. 31718Відмі́на ж попере́дньої за́повіді бува́є вна́слідок її́ не́мочі та некори́сності,

19бо зако́н нічо́го не дові́в до доскона́лості; але́ вво́диться кра́ща наді́я, че́рез яку́ ми наближа́ємось до Бо́га.

20І як це було́ не без кля́тви, –

21бо ті були́ свяще́нниками без кля́тви, а Цей з кля́твою, бо про Ньо́го ска́зано: кля́вся Госпо́дь і не розка́ється: Ти свяще́нник пові́к за чи́ном Мелхіседе́ка, –

22то поручи́телем кра́щого заві́ту став Іісу́с.

23До то́го ж, тих свяще́нників було́ бага́то, бо смерть не дозволя́ла перебува́ти одно́му;

24а Цей, як перебува́ючий ві́чно, ма́є і свяще́нство нескінче́нне,

25тому́ й мо́же завжди́ спаса́ти тих, які́ прихо́дять че́рез Ньо́го до Бо́га, бу́дучи завжди́ живи́м, щоб заступа́тися за них.

зач. 31826Таки́й і пови́нен бу́ти у нас Первосвяще́нник: святи́й, неприче́тний злу, непоро́чний, відді́лений від грі́шників і підне́сений ви́ще небе́с.

27Котри́й не ма́є потре́би щоде́нно, як ті первосвяще́нники, прино́сити же́ртви споча́тку за свої́ гріхи́, по́тім за гріхи́ наро́ду, бо Він зроби́в це оди́н раз, прині́сши в же́ртву Себе́ Само́го.

28Бо зако́н поставля́є первосвяще́нниками люде́й, котрі́ ма́ють не́мочі, а сло́во кля́твенне, пі́сля зако́ну, поста́вило Си́на, наві́ки доскона́лого.

Глава 8

1Головне́ ж у тому́, про що гово́римо, є таке́: ми ма́ємо тако́го Первосвяще́нника, Котри́й сів право́руч престо́лу ве́личі на небеса́х

2і є священнослужи́тель святи́лища та скі́нії правди́вої, яку́ збудува́в Госпо́дь, а не люди́на.

3Ко́жен первосвяще́нник поставля́ється для прине́сення дарі́в і жертв; а тому́ тре́ба було́, щоб і Цей та́кож мав що принести́.

4Якби́ Він залиша́вся на землі́, то не був би і свяще́нником; бо тут такі́ свяще́нники, які́ за зако́ном прино́сять дари́,

5і слу́жать о́бразу та ті́ні небе́сного, як ска́зано було́ Мойсе́єві, коли́ він приступа́в до будува́ння скі́нії: гляди́, ска́зано, зроби́ все за зразко́м, пока́заним тобі́ на горі́.

6Але́ Цей Первосвяще́нник отри́мав служі́ння тим прекра́сніше, чим кра́щого Він хода́тай заві́ту, утве́рдженого на кра́щих обі́тницях.

зач. 3197Бо, якби́ пе́рший завіт був без недо́ліку, то не було́ б потре́би шука́ти мі́сця і́ншому.

8Але́ проро́к, докоря́ючи їм, ка́же: ось, настаю́ть дні, гово́рить Госпо́дь, коли́ Я укладу́ з до́мом Ізра́їля і з до́мом Іуди́ нови́й заві́т,

9не таки́й заві́т, яки́й Я укла́в з батька́ми ї́хніми того́ ча́су, коли́ взяв їх за ру́ку, щоб ви́вести їх із землі́ Єги́петської, бо вони́ не перебува́ли в то́му заві́ті Моє́му, і Я знева́жив їх, гово́рить Госпо́дь.

10Ось заві́т, котри́й заповіда́ю до́му Ізра́їля пі́сля тих днів, гово́рить Госпо́дь: вкладу́ зако́ни Мої́ в думки́ ї́хні, і напишу́ їх на серця́х ї́хніх; і бу́ду ї́хнім Бо́гом, а вони́ бу́дуть Мої́м наро́дом.

11І не бу́де вчи́ти ко́жен бли́жнього свого́ і ко́жен бра́та свого́, ка́жучи: пізна́й Го́спода; тому́ що всі від мало́го до вели́кого, бу́дуть зна́ти Мене́,

12бо Я бу́ду мило́стивий до непра́вд ї́хніх, і гріхі́в ї́хніх, і беззако́нь ї́хніх не згада́ю бі́льше.

13Ка́жучи «нови́й», показа́в застарі́лість пе́ршого; а занепада́юче і старі́юче близьке́ до зни́щення.