Біблія українською мовою

Послання до Євреїв

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 5
1: Бо кожний первосвященник, котрий з людей обирається, для людей поставляється на служіння Богові, щоб приносити дари й жертви за гріхи,
2: який може бути поблажливим до неуків та заблудливих, тому що й сам обкладений неміччю,
3: і тому він повинен як за народ, так і за себе приносити жертви за гріхи.
4: І ніхто сам собою не приймає цієї честі, але покликаний Богом, як і Аарон.
5: Так і Христос не Сам Собі присвоїв славу бути первосвященником, але Той, Хто сказав Йому: Ти Син Мій, Я нині родив Тебе (Пс. 2,7);
6: як і в іншому місці говорить: Ти – священник повік за чином Мелхіседека (Пс. 109,4).
7: Він, у дні плоті Своєї, з великим голосінням та сльозами приніс молитви і благання Тому, Хто міг спасти Його від смерті; і був почутий за Своє благоговіння;
8: хоч Він і Син, однак стражданнями звик до послуху,
9: і, вдосконалившись, став для всіх слухняних Йому причиною спасіння вічного,
10: будучи названим від Бога Первосвященником за чином Мелхіседека.
11: Про це слід було б нам говорити багато; але важко витлумачити, бо ви зробилися нездібними слухати.
12: Бо, зважаючи на вік, вам належало бути вчителями; але вас знов треба вчити першим початкам Слова Божого, і для вас потрібне молоко, а не тверда страва.
13: Кожен, хто годується молоком, несвідомий у слові правди, бо він немовля;
14: а тверда страва властива досконалим, у яких почуття навиком привчені розрізняти добро і зло.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 6
1: Тому, залишивши початки вчення Христового, поспішаймо до досконалості; і не будемо знову класти основу поверненню від мертвих діл і вірі в Бога,
2: вченню про хрещення та покладання рук, про воскресіння мертвих і про суд вічний.
3: І це зробимо, якщо Бог дозволить.
4: Бо неможливо – один раз просвічених, і тих, що прийняли дар небесний і стали причасниками Духа Святого,
5: і вкусили доброго слова Божого, і сил майбутнього віку,
6: і відпали, знову обновляти покаянням, коли вони знов розпинають у собі Сина Божого і зневажають Його.
7: Земля, що п'є дощ, який часто падає на неї, та вирощує рослину, корисну тим, для кого вона обробляється, одержує благословіння від Бога;
8: а та, на якій ростуть терни й будяки, непридатна і близька до прокляття, кінець якого – спалення.
9: Втім за вас, улюблені, ми надіємось, що ви в кращому стані і дотримуєтесь спасіння, хоча й говоримо так.
10: Бо Бог не є неправедний, щоб забув діло ваше і труд любові, яку ви виявили в ім'я Його, послуживши і служачи святим.
11: Бажаємо ж, щоб кожен з вас, для повної впевненості в надії, виявляв таку саму старанність до кінця,
12: щоб ви не облінились, а наслідували тих, котрі вірою та довготерпінням успадковують обітниці.
13: Бог, даючи обітницю Авраамові, як не міг ніким вищим клястися, клявся Самим Собою,
14: кажучи: істинно благословляючи, благословлю тебе і, розмножуючи, розмножу тебе.
15: І так Авраам, довготерпівши, одержав обіцяне.
16: Люди клянуться вищим, і клятва на запевнення закінчує всяку суперечку їхню.
17: Тому і Бог, бажаючи істотніше показати спадкоємцям обітниці незмінність Своєї волі, вжив як посередництво клятву,
18: щоб у двох непохитних речах, в яких Бог не міг говорити неправду, тверде утішення мали ми, що прийшли взятися за подану надію,
19: яка для душі є неначе якір безпечний і міцний, і входить аж до середини за завісу,
20: куди предтечею за нас увійшов Іісус, зробившись Первосвященником навік за чином Мелхіседека.