Послання до Євреїв: Євр. 4:14–5:6

Євр. 4:14–5:6 зач. 311

Глава 4

зач. 3101Тому́ пильну́йтесь, щоб, коли́ ще лиша́ється обі́тниця увійти́ до спо́кою Його́, хтось з вас не запізни́вся.

2Бо і нам воно́ спові́щено, як і тим; але́ не принесло́ їм ко́ристі почу́те сло́во, не з’є́днане з ві́рою тих, що слу́хали.

3А вхо́димо до спо́кою ми, що уві́рували, бо Він сказа́в: Я покля́вся в гні́ві Мої́м, що вони́ не вві́йдуть до спо́кою Мого́, – хоча́ діла́ Його́ були́ зве́ршені ще на поча́тку сві́ту.

4Бо десь ска́зано про сьо́мий день так: і спочи́в Бог у день сьо́мий від усі́х діл Свої́х.

5І ще тут: не вві́йдуть до спо́кою Мого́.

6О́тже, як де́яким залиша́ється ввійти́ до ньо́го, а ті, яки́м рані́ш спові́щено, не ввійшли́ до ньо́го за непокі́рність,

7то Він признача́є ще де́який день, «ни́ні», ка́жучи че́рез Дави́да, що пі́сля тако́го до́вгого ча́су, як ска́зано ви́ще: «ни́ні, коли́ почу́єте го́лос Його́, не зробі́ть жорсто́кими серде́ць ва́ших».

8Бо коли́ б Іісу́с Нави́н дав їм спо́кій, то не було́ б ска́зано пі́сля то́го про і́нший день.

9Тому́ для наро́ду Бо́жого ще лиша́ється субо́тство.

10Бо, хто ввійшо́в до спо́кою Його́, той і сам заспоко́ївся від діл свої́х, як і Бог від Свої́х.

11Ото́ж постара́ємося увійти́ до цього́ спо́кою, щоб хто за тим са́мим при́кладом не впав у непокі́рність.

12Бо сло́во Бо́же живе́ і ді́юче, та гострі́ше від уся́кого меча́ двосі́чного: воно́ проника́є до розді́лення душі́ й ду́ху, сугло́бів і мі́зків, і су́дить по́мисли й на́міри серде́чні.

13І нема́ творі́ння, прихо́ваного від Ньо́го, але́ все ого́лене і відкри́те пе́ред очи́ма Його́: Йому́ дамо́ звіт.

зач. 31114Отже, ма́ючи Первосвяще́нника Вели́кого, Котри́й пройшо́в небеса́, Іісу́са Си́на Бо́жого, бу́демо тве́рдо трима́тися спові́дування на́шого.

15Бо ми ма́ємо не тако́го первосвяще́нника, яки́й не мо́же співстражда́ти нам в не́мочах на́ших, але́ Тако́го, Яки́й, поді́бно до нас, зазна́в споку́си у всьо́му, крім гріха́.

16Тому́ з дерзнові́нням приступа́ймо до престо́лу благода́ті, щоб оде́ржати ми́лість і знайти́ благода́ть для своєча́сної допомо́ги.

Глава 5

1Бо ко́жний первосвяще́нник, котри́й з люде́й обира́ється, для люде́й поставля́ється на служі́ння Бо́гові, щоб прино́сити дари́ й же́ртви за гріхи́,

2яки́й мо́же бу́ти побла́жливим до не́уків та заблу́дливих, тому́ що й сам обкла́дений не́міччю,

3і тому́ він пови́нен як за наро́д, так і за се́бе прино́сити же́ртви за гріхи́.

4І ніхто́ сам собо́ю не прийма́є ціє́ї че́сті, але́ покли́каний Бо́гом, як і Ааро́н.

5Так і Христо́с не Сам Собі́ присво́їв сла́ву бу́ти первосвяще́нником, але́ Той, Хто сказа́в Йому́: Ти Син Мій, Я ни́ні роди́в Тебе́;

6як і в і́ншому мі́сці гово́рить: Ти – свяще́нник пові́к за чи́ном Мелхіседе́ка.

7Він, у дні пло́ті Своє́ї, з вели́ким голосі́нням та сльоза́ми прині́с молитви́ і блага́ння Тому́, Хто міг спасти́ Його́ від сме́рті; і був почу́тий за Своє́ благогові́ння;

8хоч Він і Син, одна́к стражда́ннями звик до по́слуху,

9і, вдоскона́лившись, став для всіх слухня́них Йому́ причи́ною спасі́ння ві́чного,

10бу́дучи на́званим від Бо́га Первосвяще́нником за чи́ном Мелхіседе́ка.

зач. 31211Про це слід було́ б нам говори́ти бага́то; але́ ва́жко ви́тлумачити, бо ви зроби́лися незді́бними слу́хати.

12Бо, зважа́ючи на вік, вам нале́жало бу́ти вчителя́ми; але́ вас знов тре́ба вчи́ти пе́ршим поча́ткам Сло́ва Бо́жого, і для вас потрі́бне молоко́, а не тверда́ стра́ва.

13Ко́жен, хто году́ється молоко́м, несвідо́мий у сло́ві пра́вди, бо він немовля́;

14а тверда́ стра́ва власти́ва доскона́лим, у яки́х почуття́ на́виком при́вчені розрізня́ти добро́ і зло.