Біблія українською мовою

Послання до Євреїв

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 3
1: Отже, браття святі, учасники в небесному покликанні, розумійте Посланника і Первосвященника сповідання нашого, Іісуса Христа,
2: Котрий вірний Тому, Хто поставив Його, як і Мойсей, у всьому домі Його (Чис. 12,7).
3: Бо Він достойний тим більшої слави перед Мойсеєм, чим більшу честь має в порівнянні з домом той, хто збудував його,
4: бо всякий дім будується ким-небудь; а Той, Хто збудував усе, є Бог.
5: І Мойсей вірний у всьому домі Його, як слуга, для засвідчення того, що належало сповістити;
6: а Христос – як Син у домі Його; а дім Його – ми, якщо тільки сміливість і надію, якими хвалимося, твердо збережемо до кінця.
7: Тому, як говорить Дух Святий, нині, коли почуєте голос Його,
8: не робіть жорстокими сердець ваших, як під час нарікань, в день спокуси в пустелі,
9: де спокушали Мене батьки ваші, випробовували Мене, і бачили діла Мої сорок років.
10: Тому Я розгнівався на той рід і сказав: постійно вони заблуджуються серцем, не пізнали вони шляхів Моїх:
11: тому Я поклявся в гніві Моїм, що вони не ввійдуть у спокій Мій.
12: Глядіть, браття, щоб не було в кого з вас серця лукавого і невірного, аби вам не відступити від Бога живого.
13: Але наставляйте один одного щодня, доки можна говорити «нині», щоб хто з вас не розлютився, звабившись гріхом.
14: Бо ми зробились причасниками Христа, якщо тільки розпочате життя твердо збережемо до кінця,
15: доки говориться: «нині, коли почуєте голос Його, не зробіть жорстокими сердець ваших, як під час нарікання».
16: Бо деякі з тих, котрі чули, почали нарікати; але не всі, що вийшли з Єгипту, з Мойсеєм.
17: На кого ж обурювався Він сорок років? Чи не на тих, котрі согрішили, чиї кості лягли в пустелі?
18: Проти кого ж клявся, що не ввійдуть до спокою Його, як не проти непокірних?
19: Отож бачимо, що вони не могли ввійти через невір’я.

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: Тому пильнуйтесь, щоб, коли ще лишається обітниця увійти до спокою Його, хтось з вас не запізнився.
2: Бо і нам воно сповіщено, як і тим; але не принесло їм користі почуте слово, не з'єднане з вірою тих, що слухали.
3: А входимо до спокою ми, що увірували, бо Він сказав: Я поклявся в гніві Моїм, що вони не ввійдуть до спокою Мого, – хоча діла Його були звершені ще на початку світу.
4: Бо десь сказано про сьомий день так: і спочив Бог у день сьомий від усіх діл Своїх (Бут. 2,2).
5: І ще тут: не ввійдуть до спокою Мого.
6: Отже, як деяким залишається ввійти до нього, а ті, яким раніш сповіщено, не ввійшли до нього за непокірність,
7: то Він призначає ще деякий день, «нині», кажучи через Давида, що після такого довгого часу, як сказано вище: «нині, коли почуєте голос Його, не зробіть жорстокими сердець ваших».
8: Бо коли б Іісус Навин дав їм спокій, то не було б сказано після того про інший день.
9: Тому для народу Божого ще лишається суботство.
10: Бо, хто ввійшов до спокою Його, той і сам заспокоївся від діл своїх, як і Бог від Своїх.
11: Отож постараємося увійти до цього спокою, щоб хто за тим самим прикладом не впав у непокірність.
12: Бо слово Боже живе і діюче, та гостріше від усякого меча двосічного: воно проникає до розділення душі й духу, суглобів і мізків, і судить помисли й наміри сердечні.
13: І нема творіння, прихованого від Нього, але все оголене і відкрите перед очима Його: Йому дамо звіт.
14: Отже, маючи Первосвященника Великого, Котрий пройшов небеса, Іісуса Сина Божого, будемо твердо триматися сповідування нашого.
15: Бо ми маємо не такого первосвященника, який не може співстраждати нам в немочах наших, але Такого, Який, подібно до нас, зазнав спокуси у всьому, крім гріха.
16: Тому з дерзновінням приступаймо до престолу благодаті, щоб одержати милість і знайти благодать для своєчасної допомоги.