Послання до Євреїв: Євр. 2:2–10

Євр. 2:2–10 зач. 305

Глава 2

1Тому́ ми пови́нні бу́ти особли́во ува́жні до то́го, що чу́ли, щоб не відпа́сти.

зач. 3052Бо коли́ сло́во, спові́щене че́рез А́нгелів, було́ тверде́, і вся́кий зло́чин і непо́слух оде́ржували справедли́ву ка́ру,

3то як ми уни́кнемо, не подба́вши про таке́ спасі́ння, яке́, бу́дучи споча́тку пропові́дане Го́сподом, стве́рдилось у нас ти́ми, хто чув від Ньо́го,

4при засві́дченні Бо́гом знаме́ннями і чудеса́ми, та рі́зними си́лами, і дарува́нням Ду́ха Свято́го з Його́ во́лі?

5Бо не А́нгелам Бог підкори́в майбу́тній все́світ, про яки́й гово́римо;

6навпаки́, хтось десь засві́дчив, ка́жучи: що є чолові́к, що Ти пам’ята́єш про ньо́го? або́ син людськи́й, що Ти відві́дуєш його́?

7Небага́то Ти прини́зив його́ пе́ред А́нгелами; сла́вою і че́стю вінча́в його́ і поста́вив його́ над діла́ми рук Твої́х,

8усе́ покори́в під но́ги його́. Коли́ ж підкори́в йому́ все, то не лиши́в нічо́го непідко́реним йому́. Ни́ні ж ще не ба́чимо, щоб усе́ було́ йому́ підко́рене;

9але́ ба́чимо, що за перете́рплення сме́рті уві́нчаний сла́вою і че́стю Іісу́с, Котри́й небага́то був прини́жений пе́ред А́нгелами, щоб Йому́ за благода́ттю Бо́жою зазна́ти сме́рті за всіх.

10Бо нале́жало, щоб Той, для Котро́го все і від Котро́го все, Того́, Хто приво́дить багатьо́х сині́в у сла́ву, вождя́ спасі́ння їх зроби́в дове́ршеним че́рез стражда́ння.

зач. 30611Адже́ і освя́чуючий і освя́чувані, всі – від Єди́ного; тому́ Він не соро́миться назива́ти їх брата́ми, ка́жучи:

12сповіщу́ ім’я́ Твоє́ бра́ттям Мої́м, посере́д це́ркви оспіва́ю Тебе́.

13І ще: Я бу́ду наді́ятись на Ньо́го. І ще: ось Я і ді́ти, котри́х дав Мені́ Бог.

14А як ді́ти приче́тні пло́ті і кро́ві, то і Він та́кож прийня́в те ж са́ме, щоб сме́ртю позба́вити си́ли того́, хто ма́є держа́ву сме́рті, то́бто дия́вола,

15і ви́зволити тих, котрі́ стра́хом сме́рті все життя́ трима́лися в ра́бстві.

16Бо не А́нгелів прийма́є Він, але́ прийма́є сі́м’я Авраа́мове.

17Тому́ Він пови́нен був у всьо́му уподі́бнитися бра́ттям, щоб бу́ти ми́лостивим і ві́рним первосвяще́нником пе́ред Бо́гом, для умилости́влення за гріхи́ наро́ду.

18Бо як Сам Він перетерпі́в, бу́вши споку́шеним, то мо́же й споку́шуваним допомогти́.