Послання до Євреїв: Євр. 10:35–11:7

Євр. 10:35–11:7 зач. 326

Глава 10

зач. 3231Зако́н, ма́ючи тінь майбу́тніх благ, а не сам о́браз рече́й, одни́ми й ти́ми ж же́ртвами, які́ щоро́ку пості́йно прино́сяться, ніко́ли не мо́же зроби́ти доскона́лими тих, що прихо́дять з ни́ми.

2Іна́кше їх переста́ли б прино́сити, бо ті, що прино́сять же́ртву, оди́н раз очи́стившись, не ма́ли б уже́ ні́якої свідо́мості грі́хів.

3Але́ же́ртвами щоро́ку нага́дується про гріхи́,

4бо неможли́во, щоб кров теля́т і козлі́в зни́щувала гріхи́.

5Тому́ Христо́с, вхо́дячи у світ, гово́рить: же́ртви і прине́сення Ти не захоті́в, але́ ті́ло приготува́в Мені́.

6Всеспа́лення і же́ртви за гріх неуго́дні Тобі́.

7Тоді́ Я сказа́в: ось, іду́, як на поча́тку кни́ги напи́сано про Мене́, ви́конати во́лю Твою́, Бо́же.

8Сказа́вши пе́рше, що ні же́ртви, ні прине́сення, ні всеспа́лення, ні же́ртви за гріх, – які́ прино́сяться за зако́ном, – Ти не захоті́в і не благоволи́в,

9по́тім дода́в: ось, іду́ ви́конати во́лю Твою́, Бо́же. Скасо́вує пе́рше, щоб встанови́ти дру́ге.

10За ціє́ю-то во́лею ми освя́чені одноразо́вим прине́сенням ті́ла Іісу́са Христа́.

11І вся́кий свяще́нник щодня́ стої́ть у служі́нні, та багаторазо́во прино́сить одні́ і ті са́мі же́ртви, які́ ніко́ли не мо́жуть зни́щити гріхі́в.

12Він же, прині́сши одну́ же́ртву за гріхи́, наза́вжди сів право́руч Бо́га,

13чека́ючи да́лі, до́ки вороги́ Його́ бу́дуть покла́дені у підні́жжя ніг Його́.

14Бо Він одни́м прине́сенням наза́вжди вдоскона́лив тих, що освя́чуються.

15Про це сві́дчить нам і Дух Святи́й, бо ска́зано:

16ось заві́т, яки́й заповіда́ю їм пі́сля тих днів, гово́рить Госпо́дь: вкладу́ зако́ни Мої́ в серця́ ї́хні, і в думка́х ї́хніх напишу́ їх,

17і гріхі́в ї́хніх та беззако́нь ї́хніх не згада́ю бі́льше.

18А де про́щення гріхі́в, там не потрі́бне прине́сення за них.

зач. 32419Ото́ж, бра́ття, ма́ючи дерза́ння вхо́дити до святи́лища посере́дництвом Кро́ві Іісу́са Христа́, доро́гою ново́ю і живо́ю,

20яку́ Він зно́ву відкри́в нам че́рез заві́су, то́бто плоть Свою́,

21і ма́ючи вели́кого Свяще́нника над до́мом Бо́жим,

22приступа́ймо з щи́рим се́рцем, з по́вною ві́рою, кро́пленням очи́стивши серця́ від поро́чної со́вісті, та обми́вши ті́ло водо́ю чи́стою,

23бу́демо трима́тись спові́дання наді́ї неухи́льно, бо ві́рний Той, Хто обіця́в;

24бу́демо ува́жними оди́н до о́дного, заохо́чуючи до любо́ві й до́брих діл,

25не бу́демо залиша́ти зібра́ння свого́, як у де́яких є зви́чай; але́ бу́демо умовля́ти оди́н о́дного, і тим бі́льше, чим бі́льше ба́чите набли́ження того́ дня.

26Бо коли́ ми, оде́ржавши пізна́ння і́стини, сваві́льно грішимо́, то не остає́ться бі́льше же́ртви за гріхи́,

27але́ яке́сь страшне́ очі́кування су́ду й лю́тості вогню́, гото́вого поже́рти проти́вників.

28Якщо́ той, хто зрі́кся зако́ну Мойсе́йового, при двох чи трьо́х сві́дках, без милосе́рдя кара́ється сме́ртю,

29то наскі́льки бі́льш тяжко́ї ка́ри, ду́маєте, підпаде́ той, хто зневажа́є Си́на Бо́жого і не шану́є як святи́ню Кров заві́ту, яко́ю освя́чений, і Ду́ха благода́ті обража́є?

30Ми зна́ємо Того́, Хто сказа́в: у Мене́ відо́мщення, Я возда́м, гово́рить Госпо́дь. І ще: Госпо́дь бу́де суди́ти наро́д Свій.

31Стра́шно впа́сти в ру́ки Бо́га живо́го!

зач. 32532Згада́йте попере́дні дні ва́ші, коли́ ви, бу́вши просві́чені, ви́тримали вели́кий по́двиг стражда́нь,

33то самі́ се́ред ганьби́ й скорбо́т, бу́вши видо́вищем для і́нших, то поділя́ючи у́часть і́нших, які́ були́ в тако́му ж ста́ні;

34бо ви й мої́м кайда́нам співстражда́ли і розграбува́ння майна́ ва́шого прийняли́ з ра́дістю, зна́ючи, що є у вас на небеса́х майно́ кра́ще і немину́ще.

зач. 32635Ото́ж не покида́йте упова́ння ва́шого, яке́ чека́є вели́ка нагоро́да.

36Терпі́ння потрі́бне вам, щоб, ви́конавши во́лю Бо́жу, оде́ржати обі́цяне.

37Бо ще небага́то, зо́всім небага́то, і Гряду́щий при́йде і не забари́ться.

38Пра́ведний ві́рою живи́й бу́де; говоли́ть до то́го душа́ Моя́.

39Ми ж не з тих, що вага́ються на поги́бель, але́ стоїмо́ у ві́рі на спасі́ння душі́.

Глава 11

1Ві́ра ж є зді́йснення очі́куваного і впе́вненість у неви́димому.

2Че́рез не́ї були́ засві́дчені дре́вні.

3Ві́рою пізнаємо́, що віки́ ство́рені сло́вом Бо́жим, так що з неви́димого ста́лось ви́диме.

4Ві́рою А́вель прині́с Бо́гові же́ртву кра́щу, ніж Ка́їн, не́ю отри́мав сві́дчення, що він пра́ведний, як засві́дчив Бог про дари́ його́; не́ю він і по сме́рті ще гово́рить.

5Ві́рою Єно́х пересе́лений був так, що не ба́чив сме́рті; і не ста́ло його́, тому́ що Бог пересели́в його́. Бо ще до пересе́лення свого́ він оде́ржав сві́дчення, що угоди́в Бо́гу.

6А без ві́ри угоди́ти Бо́гові неможли́во, бо тре́ба, щоб той, хто прихо́дить до Бо́га, ві́рував, що Він є, і тим, хто шука́є Його́, дає́ нагоро́ду.

7Ві́рою Ной, отри́мавши одкрове́ння про те, що було́ ще неви́диме, благогові́ючи приготува́в ковче́г для врятува́ння свого́ до́му; не́ю осуди́в він весь світ і зроби́вся спадкоє́мцем пра́ведності че́рез ві́ру.

зач. 3278Ві́рою Авраа́м скори́вся по́клику йти в краї́ну, яку́ мав оде́ржати у спа́док, і пішо́в, не зна́ючи, куди́ йде.

зач. 3289Ві́рою жив він на землі́ обітова́нній, як на чужі́й, і жив у наме́тах з Ісаа́ком та Я́ковом, співспадкоє́мцями тіє́ї ж обі́тниці;

10бо він чека́в мі́ста, що ма́є осно́ву, худо́жник і будівни́чий яко́го є Бог.

11Ві́рою і сама́ Са́рра (бу́дучи неплі́дна) оде́ржала си́лу прийня́ти сі́м’я і, незважа́ючи на вік, народи́ла, бо зна́ла, що ві́рний Той, Хто обіця́в.

12І тому́ від одно́го, і до то́го ж омертві́лого, народи́лось так бага́то, як бага́то зіро́к на не́бі, і як незліче́нний пісо́к на морсько́му бе́резі.

13Усі́ ці поме́рли у ві́рі, не оде́ржавши обі́тниць, а ті́льки здаля́ ба́чили їх, і раді́ли, та говори́ли про се́бе, що вони́ стра́нники і прише́льці на землі́;

14бо ті, котрі́ гово́рять так, пока́зують, що вони́ шука́ють вітчи́зни.

15І коли́ б вони́ в думка́х ма́ли ту вітчи́зну, з яко́ї ви́йшли, то ма́ли б час поверну́тися;

16але́ вони́ пра́гнули кра́щого, то́бто небе́сного; тому́ і Бог не соро́миться їх, назива́ючи Себе́ ї́хнім Бо́гом; бо Він приготува́в їм мі́сто.

зач. 32917Ві́рою Авраа́м, бу́дучи випро́буваним, прині́с у же́ртву Ісаа́ка, і, ма́ючи обі́тницю, прині́с єдиноро́дного,

18про яко́го було́ ска́зано: в Ісаа́кові назве́ться тобі́ сі́м’я.

19Бо він ду́мав, що Бог ма́є си́лу і з ме́ртвих воскреси́ти, чому́ і оде́ржав його́ як передві́стя.

20Ві́рою в майбу́тнє Ісаа́к благослови́в Я́кова та Іса́ва.

21Ві́рою Я́ків, помира́ючи, благослови́в ко́жного си́на Йо́сифового і поклони́вся на верх жезла́ свого́.

22Ві́рою Йо́сиф, при кончи́ні, нага́дував про ви́хід сині́в Ізра́їлевих і заповіда́в про свої́ ко́сті.

23Ві́рою по наро́дженні Мойсе́я батьки́ хова́ли його́ три мі́сяці, бо вони́ ба́чили, що дити́на ду́же га́рна, і не зляка́лися ца́рського повелі́ння.

24Ві́рою Мойсе́й, досягну́вши ві́ку, відмо́вився назива́тися си́ном дочки́ фара́онової,

25і захоті́в кра́ще стражда́ти з наро́дом Бо́жим, ніж ма́ти тимчасо́ву гріхо́вну насоло́ду,

26і ганьбу́ Христо́ву вважа́в бі́льшим для се́бе бага́тством, ніж єги́петські скарби́; бо він диви́вся на нагоро́ду.

27Ві́рою залиши́в він Єги́пет, не побоя́вшись ца́рського гні́ву, бо він, мо́вби ба́чачи Неви́димого, був тверди́й.

28Ві́рою він зве́ршив Па́сху та пролиття́ кро́ві, щоб той, хто зни́щує пе́рвістків, не торкну́вся їх.

29Ві́рою перейшли́ вони́ Черво́не мо́ре, як по су́ші, на що спокуси́вшись, єгиптя́ни потопи́лись.

30Ві́рою впа́ли сті́ни Ієрихо́нські, пі́сля семиде́нного обхо́дження.

31Ві́рою Раа́в блудни́ця, з ми́ром прийня́вши підгля́дачів (та прові́вши їх і́ншою доро́гою), не заги́нула з неві́рними.

32І що ще скажу́? Не ви́стачить мені́ ча́су, щоб розповісти́ про Гедео́на, про Вара́ка, про Самсо́на та Ієффа́я, про Дави́да, Самуї́ла та (і́нших) проро́ків,

зач. 33033які́ ві́рою перемага́ли ца́рства, твори́ли пра́вду, оде́ржували обі́тниці, закрива́ли па́щі ле́вів,

34гаси́ли си́лу вогню́ і уника́ли ві́стря меча́, змі́цнювались від не́мочі, були́ си́льні на війні́, проганя́ли полки́ чужи́нців;

35жінки́ оде́ржували поме́рлих свої́х воскре́слими; і́нші ж заму́чені були́, не прийня́вши ви́зволення, щоб оде́ржати кра́ще воскресі́ння;

36і́нші зазна́ли нару́ги та побо́їв, а та́кож кайда́нів і темни́ці,

37були́ поби́ті камі́нням, перепи́лювані, зазнава́ли катува́ння, помира́ли від меча́, скита́лися в ове́чих і ко́зячих шку́рах, те́рплячи неста́тки, скорбо́ти, озло́блення;

38ті, котри́х весь світ не був досто́йний, скита́лися по пусте́лях і го́рах, по пече́рах та уще́линах землі́.

39І всі ці, засві́дчені у ві́рі, не оде́ржали обі́цяного,

40тому́ що Бог передба́чив про нас щось кра́ще, щоб вони́ не без нас досягли́ доскона́лості.