Послання до Євреїв: Євр. 1:10–2:3

Євр. 1:10–2:3 зач. 304

Глава 1

зач. 3031Бог, Котри́й багаторазо́во й різномані́тно говори́в зда́вна отця́м че́рез проро́ків,

2в оста́нні ці дні говори́в нам че́рез Си́на, Котро́го поста́вив спадкоє́мцем усьо́го, че́рез Котро́го і віки́ створи́в.

3Цей, бу́дучи ся́йво сла́ви і о́браз іпоста́сі Його́ і трима́ючи все сло́вом си́ли Своє́ї, здійсни́вши Собо́ю очи́щення гріхі́в на́ших, сів право́руч (престо́лу) ве́личі на висоті́.

4Бу́дучи насті́льки переве́ршуючим А́нгелів, наскі́льки славні́ше над ни́ми успадкува́в ім’я́.

5Бо кому́ коли́ з А́нгелів сказа́в Бог: Ти – Син Мій, Я ни́ні роди́в Тебе́? І ще: Я бу́ду Йому́ Отце́м, і Він бу́де Мені́ Си́ном?

6Та́кож, коли́ вво́дить Перворо́дного у все́світ, промовля́є: і хай покло́няться Йому́ всі А́нгели Бо́жі.

7Про Анге́лів ска́зано: Ти тво́риш А́нгелами Свої́ми ду́хів і служи́телями Свої́ми пломені́ючий вого́нь.

8А про Си́на: престо́л Твій, Бо́же, у вік ві́ку; жезл ца́рства Твого́ – жезл правоти́.

9Ти полюби́в пра́вду і знена́видів беззако́ння, тому́ пома́зав Тебе́, Бо́же, Бог Твій єле́єм ра́дості бі́льше спі́льників Твої́х..

зач. 30410І: на поча́тку Ти, Го́споди, заснува́в зе́млю, і небеса́ – ді́ло рук Твої́х;

11вони́ заги́нуть, а Ти перебува́єш, і всі постарі́ють, як ри́за,

12і як оде́жу зго́рнеш їх, і змі́няться; але́ Ти Той са́мий, і літа́ Твої́ не скінча́ться.

13Кому́ коли́ з А́нгелів сказа́в Бог: сиди́ право́руч Ме́не, до́ки не покладу́ ворогі́в Твої́х у підні́жжя ніг Твої́х?

14Чи не всі вони́ є службо́ві ду́хи, що посила́ються служи́ти тим, які́ ма́ють успадкува́ти спасі́ння?

Глава 2

1Тому́ ми пови́нні бу́ти особли́во ува́жні до то́го, що чу́ли, щоб не відпа́сти.

зач. 3052Бо коли́ сло́во, спові́щене че́рез А́нгелів, було́ тверде́, і вся́кий зло́чин і непо́слух оде́ржували справедли́ву ка́ру,

3то як ми уни́кнемо, не подба́вши про таке́ спасі́ння, яке́, бу́дучи споча́тку пропові́дане Го́сподом, стве́рдилось у нас ти́ми, хто чув від Ньо́го,

4при засві́дченні Бо́гом знаме́ннями і чудеса́ми, та рі́зними си́лами, і дарува́нням Ду́ха Свято́го з Його́ во́лі?

5Бо не А́нгелам Бог підкори́в майбу́тній все́світ, про яки́й гово́римо;

6навпаки́, хтось десь засві́дчив, ка́жучи: що є чолові́к, що Ти пам’ята́єш про ньо́го? або́ син людськи́й, що Ти відві́дуєш його́?

7Небага́то Ти прини́зив його́ пе́ред А́нгелами; сла́вою і че́стю вінча́в його́ і поста́вив його́ над діла́ми рук Твої́х,

8усе́ покори́в під но́ги його́. Коли́ ж підкори́в йому́ все, то не лиши́в нічо́го непідко́реним йому́. Ни́ні ж ще не ба́чимо, щоб усе́ було́ йому́ підко́рене;

9але́ ба́чимо, що за перете́рплення сме́рті уві́нчаний сла́вою і че́стю Іісу́с, Котри́й небага́то був прини́жений пе́ред А́нгелами, щоб Йому́ за благода́ттю Бо́жою зазна́ти сме́рті за всіх.

10Бо нале́жало, щоб Той, для Котро́го все і від Котро́го все, Того́, Хто приво́дить багатьо́х сині́в у сла́ву, вождя́ спасі́ння їх зроби́в дове́ршеним че́рез стражда́ння.

зач. 30611Адже́ і освя́чуючий і освя́чувані, всі – від Єди́ного; тому́ Він не соро́миться назива́ти їх брата́ми, ка́жучи:

12сповіщу́ ім’я́ Твоє́ бра́ттям Мої́м, посере́д це́ркви оспіва́ю Тебе́.

13І ще: Я бу́ду наді́ятись на Ньо́го. І ще: ось Я і ді́ти, котри́х дав Мені́ Бог.

14А як ді́ти приче́тні пло́ті і кро́ві, то і Він та́кож прийня́в те ж са́ме, щоб сме́ртю позба́вити си́ли того́, хто ма́є держа́ву сме́рті, то́бто дия́вола,

15і ви́зволити тих, котрі́ стра́хом сме́рті все життя́ трима́лися в ра́бстві.

16Бо не А́нгелів прийма́є Він, але́ прийма́є сі́м’я Авраа́мове.

17Тому́ Він пови́нен був у всьо́му уподі́бнитися бра́ттям, щоб бу́ти ми́лостивим і ві́рним первосвяще́нником пе́ред Бо́гом, для умилости́влення за гріхи́ наро́ду.

18Бо як Сам Він перетерпі́в, бу́вши споку́шеним, то мо́же й споку́шуваним допомогти́.