Біблія українською мовою

Книга пророка Авакума

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 2
1: На варту мою став я і, стоячи на вежі, спостерігав, щоб дізнатися, що скаже Він у мені, і що мені відповідати на скаргу мою?
2: І відповів мені Господь і сказав: запиши видіння і накресли ясно на скрижалях, щоб той, хто читає, легко міг прочитати,
3: бо видіння стосується ще визначеного часу і говорить про кінець і не обмане; і хоч би і сповільниться, чекай на нього, бо неодмінно збудеться, не відміниться.
4: Ось, душа гордовита не заспокоїться, а праведний своєю вірою живий буде.
5: Гордовита людина, як вино, що бродить, не заспокоюється, так що розширює душу свою, як пекло, і, як смерть, вона ненаситна, і збирає до себе всі народи, і захоплює собі всі племена.
6: Але чи не всі вони будуть говорити про нього притчу і глузливу пісню: «горе тому, хто без міри збагачує себе не своїм,— чи надовго?— й обтяжує себе заставами!»
7: Чи не постануть раптово ті, які будуть мучити тебе, і чи не піднімуться проти тебе грабіжники, і ти дістанешся їм на розкрадання?
8: Оскільки ти пограбував багато народів, то й тебе пограбують усі інші народи за пролиття крови людської, за розорення країни, міста й усіх, що живуть у ньому.
9: Горе тому, хто жадає несправедливих придбань для дому свого, щоб влаштувати гніздо своє на висоті і тим убезпечити себе від руки нещастя!
10: Безславність вигадав ти для твого дому, знищуючи багато народів, і згрішив проти душі твоєї.
11: Камені зі стін заволають і поперечини з дерева будуть відповідати їм:
12: «горе тому, хто будує місто на крові і споруджує укріплення неправдою!»
13: Ось, чи не від Господа Саваофа це, що народи трудяться для вогню і племена мучать себе марно?
14: Бо земля наповниться пізнанням слави Господа, як води наповнюють море.
15: Горе тобі, що подаєш ближньому своєму питво з домішкою злости своєї і робиш його п’яним, щоб бачити сором його!
16: Ти переситився соромом замість слави; пий же і ти і показуй сором,— повернеться і до тебе чаша правиці Господньої і посоромлення на славу твою.
17: Бо злодійство твоє на Ливані звалиться на тебе за знищення зляканих тварин, за пролиття крови людської, за спустошення країни, міста й усіх, що живуть у ньому.
18: Що за користь від ідола, зробленого художником, цього відлитого лжеучителя, хоча скульптор, роблячи німих кумирів, покладається на свій витвір?
19: Горе тому, хто говорить дереву: «встань!» і безсловесному каменю: «пробудися!» Чи навчить він чого-небудь? Ось, він обкладений золотом і сріблом, але дихання у ньому немає.
20: А Господь— у святому храмі Своєму: нехай мовчить вся земля перед лицем Його!
1: На варту мою став я і, стоячи на вежі, спостерігав, щоб дізнатися, що скаже Він у мені, і що мені відповідати на скаргу мою?
2: І відповів мені Господь і сказав: запиши видіння і накресли ясно на скрижалях, щоб той, хто читає, легко міг прочитати,
3: бо видіння стосується ще визначеного часу і говорить про кінець і не обмане; і хоч би і сповільниться, чекай на нього, бо неодмінно збудеться, не відміниться.
4: Ось, душа гордовита не заспокоїться, а праведний своєю вірою живий буде.
5: Гордовита людина, як вино, що бродить, не заспокоюється, так що розширює душу свою, як пекло, і, як смерть, вона ненаситна, і збирає до себе всі народи, і захоплює собі всі племена.
6: Але чи не всі вони будуть говорити про нього притчу і глузливу пісню: «горе тому, хто без міри збагачує себе не своїм,— чи надовго?— й обтяжує себе заставами!»
7: Чи не постануть раптово ті, які будуть мучити тебе, і чи не піднімуться проти тебе грабіжники, і ти дістанешся їм на розкрадання?
8: Оскільки ти пограбував багато народів, то й тебе пограбують усі інші народи за пролиття крови людської, за розорення країни, міста й усіх, що живуть у ньому.
9: Горе тому, хто жадає несправедливих придбань для дому свого, щоб влаштувати гніздо своє на висоті і тим убезпечити себе від руки нещастя!
10: Безславність вигадав ти для твого дому, знищуючи багато народів, і згрішив проти душі твоєї.
11: Камені зі стін заволають і поперечини з дерева будуть відповідати їм:
12: «горе тому, хто будує місто на крові і споруджує укріплення неправдою!»
13: Ось, чи не від Господа Саваофа це, що народи трудяться для вогню і племена мучать себе марно?
14: Бо земля наповниться пізнанням слави Господа, як води наповнюють море.
15: Горе тобі, що подаєш ближньому своєму питво з домішкою злости своєї і робиш його п’яним, щоб бачити сором його!
16: Ти переситився соромом замість слави; пий же і ти і показуй сором,— повернеться і до тебе чаша правиці Господньої і посоромлення на славу твою.
17: Бо злодійство твоє на Ливані звалиться на тебе за знищення зляканих тварин, за пролиття крови людської, за спустошення країни, міста й усіх, що живуть у ньому.
18: Що за користь від ідола, зробленого художником, цього відлитого лжеучителя, хоча скульптор, роблячи німих кумирів, покладається на свій витвір?
19: Горе тому, хто говорить дереву: «встань!» і безсловесному каменю: «пробудися!» Чи навчить він чого-небудь? Ось, він обкладений золотом і сріблом, але дихання у ньому немає.
20: А Господь— у святому храмі Своєму: нехай мовчить вся земля перед лицем Його!
1: На варту мою став я і, стоячи на вежі, спостерігав, щоб дізнатися, що скаже Він у мені, і що мені відповідати на скаргу мою?
2: І відповів мені Господь і сказав: запиши видіння і накресли ясно на скрижалях, щоб той, хто читає, легко міг прочитати,
3: бо видіння стосується ще визначеного часу і говорить про кінець і не обмане; і хоч би і сповільниться, чекай на нього, бо неодмінно збудеться, не відміниться.
4: Ось, душа гордовита не заспокоїться, а праведний своєю вірою живий буде.
5: Гордовита людина, як вино, що бродить, не заспокоюється, так що розширює душу свою, як пекло, і, як смерть, вона ненаситна, і збирає до себе всі народи, і захоплює собі всі племена.
6: Але чи не всі вони будуть говорити про нього притчу і глузливу пісню: «горе тому, хто без міри збагачує себе не своїм,— чи надовго?— й обтяжує себе заставами!»
7: Чи не постануть раптово ті, які будуть мучити тебе, і чи не піднімуться проти тебе грабіжники, і ти дістанешся їм на розкрадання?
8: Оскільки ти пограбував багато народів, то й тебе пограбують усі інші народи за пролиття крови людської, за розорення країни, міста й усіх, що живуть у ньому.
9: Горе тому, хто жадає несправедливих придбань для дому свого, щоб влаштувати гніздо своє на висоті і тим убезпечити себе від руки нещастя!
10: Безславність вигадав ти для твого дому, знищуючи багато народів, і згрішив проти душі твоєї.
11: Камені зі стін заволають і поперечини з дерева будуть відповідати їм:
12: «горе тому, хто будує місто на крові і споруджує укріплення неправдою!»
13: Ось, чи не від Господа Саваофа це, що народи трудяться для вогню і племена мучать себе марно?
14: Бо земля наповниться пізнанням слави Господа, як води наповнюють море.
15: Горе тобі, що подаєш ближньому своєму питво з домішкою злости своєї і робиш його п’яним, щоб бачити сором його!
16: Ти переситився соромом замість слави; пий же і ти і показуй сором,— повернеться і до тебе чаша правиці Господньої і посоромлення на славу твою.
17: Бо злодійство твоє на Ливані звалиться на тебе за знищення зляканих тварин, за пролиття крови людської, за спустошення країни, міста й усіх, що живуть у ньому.
18: Що за користь від ідола, зробленого художником, цього відлитого лжеучителя, хоча скульптор, роблячи німих кумирів, покладається на свій витвір?
19: Горе тому, хто говорить дереву: «встань!» і безсловесному каменю: «пробудися!» Чи навчить він чого-небудь? Ось, він обкладений золотом і сріблом, але дихання у ньому немає.
20: А Господь— у святому храмі Своєму: нехай мовчить вся земля перед лицем Його!

← попередній розділ

Розділ 3
1: Молитва Аввакума пророка, для співу.
2: Господи! почув я слух Твій й убоявся. Господи! зверши діло Твоє серед років, серед літ яви його; у гніві згадай про милість.
3: Бог від Фемана гряде і Святий— від гори Фаран. Покрила небеса велич Його, і славою Його наповнилася земля.
4: Блиск її— як сонячне світло; від руки Його промені, і тут тайник Його сили!
5: Перед лицем Його йде моровиця, а за стопами Його— пекучий вітер.
6: Він став і похитнув землю; споглянув, і в трепет привів народи; вікові гори розпалися, первісні пагорби обпали; путі Його вічні.
7: Смутними бачив я намети ефіопські; затряслися намети землі Мадіамської.
8: Хіба на ріки запалав, Господи, гнів Твій? хіба на ріки— обурення Твоє, чи на море— лють Твоя, що Ти зійшов на коней Твоїх, на колісниці Твої спасительні?
9: Ти оголив лук Твій за клятвеною обітницею, даною колінам. Ти потоками розсік землю.
10: Побачивши Тебе, затремтіли гори, ринули води; безодня подала голос свій, високо підняла руки свої;
11: сонце і місяць зупинилися на місці своєму перед світлом летючих стріл Твоїх, перед сяйвом блискаючих списів Твоїх.
12: У гніві прямуєш Ти по землі і в обуренні подавляєш народи.
13: Ти виступаєш для спасіння народу Твого, для спасіння помазаного Твого. Ти знищуєш главу нечестивого дому, оголюючи його від основи до верху.
14: Ти проколюєш списами його главу вождів його, коли вони, як вихор, кинулися розбити мене, у радощах, ніби думаючи поглинути бідного потаємно.
15: Ти з конями Твоїми проклав путь по морю, через безодню великих вод.
16: Я почув, і затремтіли нутрощі мої; при звістці про це затремтіли губи мої, біль проник у кістки мої, і коливається місце піді мною; а я повинен бути спокійним у день нещастя, коли прийде на народ мій грабіжник його.
17: Хоч би не розцвіла смоковниця і не було плоду на виноградних лозах, і маслина зрадила, і нива не дала плоду, хоч би не стало овець у загоні і рогатої худоби у стійлах,—
18: але і тоді я буду радуватися у Господі і веселитися у Бозі за спасіння моє.
19: Господь Бог— сила моя: Він зробить ноги мої, як у оленя, і на висоти мої зведе мене! [Начальникові хору.]