Книга Буття: Бут. 8:21–9:7

Бут. 8:21–9:7

Глава 8

1І згадав Бог про Ноя, і про всіх звірів, і про всю худобу, [і про всіх птахів, і про всіх плазунів, що плазують,] що були з ним у ковчезі; і навів Бог вітер на землю, і води зупинилися.

2І закрилися джерела безодні і вікна небесні, і припинився дощ з неба.

3Вода ж поступово поверталася з землі, і стала спадати вода після закінчення ста п’ятдесяти днів.

4І зупинився ковчег у сьомому місяці, у сімнадцятий день місяця, на горах Араратських.

5Вода постійно спадала до десятого місяця; у перший день десятого місяця показалися верхівки гір.

6Після сорока днів Ной відчинив зроблене ним вікно ковчега

7і випустив ворона, [щоб бачити, чи спала вода з землі,] який, вилетівши, відлітав і прилітав, доки не осушилася земля від води.

8Потім випустив від себе голуба, щоб побачити, чи зійшла вода з лиця землі,

9але голуб не знайшов місця спокою для ніг своїх і повернувся до нього в ковчег, тому що вода була ще на поверхні всієї землі; і він простягнув руку свою, і взяв його, і прийняв до себе в ковчег.

10І почекав ще сім днів інших і знову випустив голуба з ковчега.

11Голуб повернувся до нього у вечірній час, і ось, свіжий оливковий листок у дзьобі в нього, і Ной дізнався, що вода зійшла з землі.

12Він почекав ще сім днів інших і [знову] випустив голуба; і він уже не повернувся до нього.

13Шістсот першого року [життя Ноя] до першого [дня] першого місяця припинилася вода на землі; і відкрив Ной покрівлю ковчега і подивився, і ось, обсохла поверхня землі.

14Й у другому місяці, до двадцять сьомого дня місяця, земля висохла.

15І сказав [Господь] Бог Ною:

16вийди з ковчега ти і дружина твоя, і сини твої, і дружини синів твоїх з тобою;

17виведи із собою всіх тварин, що з тобою, від усякої плоті, з птахів, і худоби, і всіх плазунів, що плазують по землі: нехай розійдуться вони по землі, й нехай плодяться і розмножуються на землі.

18І вийшов Ной і сини його, і дружина його, і дружини синів його з ним;

19усі звірі, й [уся худоба, й] усі плазуни, й усі птахи, все, що рухається по землі, за родами своїми, вийшли з ковчега.

20І влаштував Ной жертовник Господу; і взяв із усякої худоби чистої і з усіх птахів чистих і приніс у всепалення на жертовнику.

21І відчув Господь приємні пахощі, і сказав Господь [Бог] у серці Своєму: не буду більше проклинати землю за людину, тому що помисли серця людського — зло від юности його; і не буду більше знищувати усе живе, як Я зробив:

22надалі в усі дні землі сівба і жнива, холод і спека, літо і зима, день і ніч не припиняться.

Глава 9

1І благословив Бог Ноя і синів його і сказав їм: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, [і володійте нею];

2нехай бояться вас і нехай тремтять перед вами усі звірі земні, [і вся худоба земна,] і всі птахи небесні, все, що рухається на землі, й усі риби морські: у ваші руки віддані вони;

3все, що рухається, що живе, буде вам у їжу; як зелень трав’яну даю вам усе;

4тільки плоті з душею її, з кров’ю її, не їжте;

5Я стягну і вашу кров, у якій життя ваше, стягну її від усякого звіра, стягну також душу людини від руки людини, від руки брата її;

6хто проллє кров людську, того кров проллється рукою людини: бо людина створена за образом Божим;

7ви ж плодіться і розмножуйтесь, і розповсюджуйтеся по землі, і примножуйтеся на ній.

8І сказав Бог Ною і синам його з ним:

9ось, Я укладу завіт Мій з вами і з нащадками вашими після вас,

10і з усякою душею живою, що з вами, із птахами і з худобою, і з усіма звірами земними, які у вас, з усіма, що вийшли з ковчега, з усіма тваринами земними;

11укладу завіт Мій з вами, що не буде більше знищена всяка плоть водами потопу, і не буде вже потопу на спустошення землі.

12І сказав [Господь] Бог: ось знамення завіту, який Я укладаю між Мною і між вами і між усякою душею живою, що з вами, в роди назавжди:

13Я покладаю веселку Мою у хмарі, щоб вона була знаменням [вічного] завіту між Мною і між землею.

14І буде, коли Я наведу хмару на землю, то з’явиться веселка [Моя] у хмарі;

15і Я згадаю завіт Мій, що між Мною і між вами і між усякою душею живою в усякій плоті; і не буде більше вода потопом на знищення всякої плоті.

16І буде веселка [Моя] у хмарі, і Я побачу її, і згадаю завіт вічний між Богом [і між землею] і між усякою душею живою в усякій плоті, що на землі.

17І сказав Бог Ною: ось знамення завіту, який Я уклав між Мною і між усякою плоттю, що на землі.

18Сини Ноєві, що вийшли з ковчега, були: Сим, Хам і Яфет. Хам же був батьком Ханаана.

19Ці троє були синами Ноєвими, і від них заселилась уся земля.

20Ной почав обробляти землю і насадив виноградник;

21і випив він вина, і сп’янів, і лежав оголеним у наметі своєму.

22І побачив Хам, батько Ханаана, наготу батька свого, і, вийшовши, розповів двом братам своїм.

23Сим же і Яфет взяли одяг і, поклавши його на плечі свої, пішли задом і покрили наготу батька свого; обличчя їхні були повернені назад, і вони не бачили наготи батька свого.

24Ной витверезів від вина свого і довідався, що вчинив над ним менший син його,

25і сказав: проклятий Ханаан; раб рабів буде він у братів своїх.

26Потім сказав: благословенний Господь Бог Симів; Ханаан же буде рабом йому;

27нехай поширить Бог Яфета, нехай оселиться він у наметах Симових; Ханаан же буде рабом йому.

28І жив Ной після потопу триста п’ятдесят років.

29Усіх же днів Ноєвих було дев’ятсот п’ятдесят років, і він помер.