Книга Буття: Бут. 49:33–50:26

Бут. 49:33–50:26

Глава 49

1І покликав Яків синів своїх і сказав: зберіться, і я сповіщу вам, що буде з вами у грядущі дні;

2зійдіться і послухайте, сини Якова, послухайте Ізраїля, батька вашого.

3Рувиме, первістку мій! ти — кріпкість моя і початок сили моєї, верх достоїнства і верх могутности;

4але ти бушував, як вода, — не будеш мати переваги, бо ти зійшов на ложе батька твого, ти осквернив постіль мою, [на яку] зійшов.

5Симеон і Левій брати, знаряддя жорстокости мечі їхні;

6в раду їх нехай не ввійде душа моя, і до зібрання їх нехай не прилучиться слава моя, бо вони у гніві своєму убили мужа і з примхи своєї перерізали жили тельця;

7проклятий гнів їх, бо жорстокий, і розлюченість їх, тому що люта; розділю їх в Якові і розсію їх в Ізраїлі.

8Іудо! тебе хвалитимуть брати твої. Рука твоя на хребті ворогів твоїх; поклоняться тобі сини батька твого.

9Молодий лев Іуда, піднімається зі здобичі, син мій. Схилився він, ліг, як лев і як левиця: хто підніме його?

10Не відійде скіпетр від Іуди і законодавець від стегон його, доки не прийде Примиритель, і Йому покірність народів.

11Він прив’язує до виноградної лози осля своє і до лози кращого винограду сина ослиці своєї; миє у вині одяг свій і у крові грон убрання своє;

12блискучі очі [його] від вина, і білі зуби [його] від молока.

13Завулон біля берега морського буде жити і біля пристані корабельної, і межа його до Сидона.

14Іссахар осел міцний, що лежить між протоками вод;

15і побачив він, що спокій добрий, і що земля приємна: і схилив плечі свої для носіння тягаря і став працювати на виплату данини.

16Дан буде судити народ свій, як одне з колін Ізраїля;

17Дан буде змієм на дорозі, аспидом на путі, що вражає ногу коня, так що вершник його впаде назад.

18На допомогу твою сподіваюся, Господи!

19Гад, — натовп буде тіснити його, але він відтіснить його по п’ятах.

20Для Асира — занадто ситний хліб його, і він буде постачати царські страви.

21Неффалим — теревинф рослий, що розпускає прекрасні гілки.*

22Йосиф — віття плодоносного дерева, віття плодоносного дерева над джерелом; гілки його простягаються над стіною;

23засмучували його, і стріляли і ворогували проти нього стрільці,

24але твердим залишився лук його, і міцні м’язи рук його, від рук могутнього Бога Якового. Звідти Пастир і твердиня Ізраїлева,

25від Бога батька твого, Який нехай і допоможе тобі, і від Всемогутнього, Який нехай і благословить тебе благословеннями небесними звище, благословеннями безодні, що лежить долі, благословеннями сосків і утроби,

26благословеннями батька твого, які перевищують благословення гір давніх і приємності пагорбів вічних; нехай будуть вони на голові Йосифа і на тімені обраного між братами своїми.

27Веніамін, хижий вовк, вранці буде їсти ловитву і ввечері буде ділити здобич.

28Ось усі дванадцять колін Ізраїлевих; і ось що сказав їм батько їх; і благословив їх, і дав їм благословення, кожному своє.

29І заповідав він їм і сказав їм: я прилучаюся до народу мого; поховайте мене з батьками моїми в печері, яка на полі Ефрона хеттеянина,

30у печері, яка на полі Махпела, що перед Мамре, у землі Ханаанській, яку [печеру] купив Авраам з полем у Ефрона хеттеянина у власність для поховання;

31там поховали Авраама і Сарру, дружину його; там поховали Ісаака і Ревекку, дружину його; і там поховав я Лію;

32це поле і печера, яка на ньому, куплена у синів Хеттеєвих.

33І закінчив Яків заповіт синам своїм, і поклав ноги свої на постіль, і помер, і приєднався до народу свого.

Глава 50

1Йосиф упав на лице батька свого, і плакав над ним, і цілував його.

2І повелів Йосиф слугам своїм — лікарям, бальзамувати батька його; і лікарі набальзамували Ізраїля.

3І виповнилося йому сорок днів, бо стільки днів потрібно для бальзамування, і оплакували його єгиптяни сімдесят днів.

4Коли ж минули дні плачу по ньому, Йосиф сказав придворним фараона, говорячи: якщо я знайшов благовоління в очах ваших, то скажіть фараонові так:

5батько мій закляв мене, сказавши: ось, я вмираю; у гробі моєму, який я викопав собі в землі Ханаанській, там поховай мене. І тепер хотів би я піти і поховати батька мого і повернутися. [Слова Йосифа переказали фараонові.]

6І сказав фараон: піди і поховай батька твого, як він закляв тебе.

7І пішов Йосиф ховати батька свого. І пішли з ним усі слуги фараона, старійшини дому його й усі старійшини землі Єгипетської,

8і весь дім Йосифа, і брати його, і дім батька його. Тільки дітей своїх і дрібну й велику худобу свою залишили в землі Гесем.

9З ним вирушили також колісниці і вершники, так що зібрання було дуже великим.

10І дійшли вони до Горен-гаатада при Йордані і плакали там плачем великим і дуже сильним; і зробив Йосиф плач по батькові своєму сім днів.

11І бачили жителі землі тієї, хананеї, плач у Горен-гаатаді, і сказали: великий плач цей у єгиптян! Тому наречено ім’я [місцю] тому: плач єгиптян, що при Йордані.

12І зробили сини Яковові з ним, як він заповів їм;

13і віднесли його сини його в землю Ханаанську і поховали його в печері на полі Махпела, яку купив Авраам з полем у власність для поховання у Ефрона хеттеянина, перед Мамре.

14І повернувся Йосиф у Єгипет, сам і брати його і всі, що ходили з ним ховати батька його, після погребіння ним батька свого.

15І побачили брати Йосифові, що помер батько їх, і сказали: що, коли Йосиф зненавидить нас і захоче помститися нам за все зло, яке ми йому зробили?

16І послали вони сказати Йосифові: батько твій перед смертю своєю заповів, говорячи:

17так скажіть Йосифові: прости братам твоїм провину і гріх їх, оскільки вони зробили тобі зло. І нині прости провини рабів Бога батька твого. Йосиф плакав, коли йому говорили це.

18Прийшли і самі брати його, і упали перед лицем його, і сказали: ось, ми раби тобі.

19І сказав Йосиф: не бійтеся, тому що я боюся Бога;

20ось, ви замишляли проти мене зло; але Бог перетворив це на добро, щоб зробити те, що тепер є: зберегти життя великій кількості людей;

21отже, не бійтеся: я буду годувати вас і дітей ваших. І заспокоїв їх і говорив по серцю їх.

22І жив Йосиф у Єгипті сам і дім батька його; жив же Йосиф усього сто десять років.

23І бачив Йосиф дітей у Єфрема до третього роду, також і сини Махира, сина Манассіїного, народилися на коліна Йосифа.

24І сказав Йосиф братам своїм: я вмираю, але Бог відвідає вас і виведе вас із землі цієї у землю, про яку клявся Аврааму, Ісааку і Якову.

25І закляв Йосиф синів Ізраїлевих, говорячи: Бог відвідає вас, і ви винесіть кості мої звідси.

26І помер Йосиф ста десяти років. І набальзамували його і поклали в ковчег у Єгипті.