Біблія українською мовою

Книга Буття

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 45
1: Йосиф не міг більш утримуватися при всіх, що стояли біля нього і закричав: виведіть від мене усіх. І не залишалося при Йосифові нікого, коли він відкрився братам своїм.
2: І голосно заридав він, і почули єгиптяни, і почув дім фараонів.
3: І сказав Йосиф братам своїм: я — Йосиф, чи живий ще батько мій? Але брати його не могли відповідати йому, тому що вони зніяковіли перед ним.
4: І сказав Йосиф братам своїм: підійдіть до мене. Вони підійшли. Він сказав: я — Йосиф, брат ваш, якого ви продали в Єгипет;
5: але тепер не засмучуйтеся і не шкодуйте про те, що ви продали ме­не сюди, тому що Бог послав мене пе­ред вами для збереження вашого життя;
6: тому що тепер два роки голоду на землі: [залишається] ще п’ять років, в які ні орати, ні жати не будуть;
7: Бог послав мене перед вами, щоб залишити вас на землі і зберегти ваше життя великим визво­ленням.
8: Отже, не ви послали мене сюди, але Бог, Який і поставив мене батьком фараонові і господарем в усьому домі його і владикою по всій землі Єгипетській.
9: Йдіть швидше до батька мого і скажіть йому: так говорить син твій Йосиф: Бог поставив мене господарем над усім Єгиптом; прийди до мене, не барися;
10: ти будеш жити в землі Гесем; і будеш біля мене, ти, і сини твої, і сини синів твоїх, і дрібна і велика худоба твоя, й усе твоє;
11: і прогодую тебе там, бо голод буде ще п’ять років, щоб не зубожів ти і дім твій і все твоє.
12: І ось, очі ваші й очі брата мого Веніаміна бачать, що це мої уста говорять з вами;
13: скажіть же батькові моєму про всю славу мою в Єгипті і про все, що ви бачили, і приведіть швидше батька мого сюди.
14: Й упав він на шию Ве­ніаміну, брату своєму, і плакав; і Веніамін плакав на шиї його.
15: І цілував усіх братів своїх і плакав, обій­маючи їх. Потім говорили з ним бра­ти його.
16: Дійшла до дому фараона чутка, що прийшли брати Йосифа; і при­ємно було фараонові і рабам його.
17: І сказав фараон Йосифові: скажи братам твоїм: ось що зробіть: нав’юч­те худобу вашу [хлібом] і йдіть у зем­лю Ханаанську;
18: і візьміть батька вашого і сім’ї ваші і прийдіть до мене; я дам вам краще [місце] в землі Єги­петській, і ви буде­те їсти плоди землі.
19: Тобі ж повелі­ваю сказати їм: зробіть це: візьміть собі з землі Єгипетської колісниці для дітей ваших і для дружин ваших, і привезіть бать­ка вашого і прийдіть;
20: і не шкодуйте речей ваших, бо найкраще з усієї землі Єгипетської дам вам.
21: Так і зробили сини Ізраїлеві. І дав їм Йосиф колісниці за наказом фараона, і дав їм запас на дорогу,
22: кож­ному з них він дав переміну одягу, а Веніаміну дав триста срібни­ків і п’ять перемін одягу;
23: також і батькові своєму послав десять ос­лів, ­нав’ючених кращими здобутками єгипетськими, і десять ослиць, нав’ючених зерном, хлібом і припасами батькові своєму на дорогу.
24: І відпус­тив братів своїх, і вони пішли. І сказав їм: не сваріться на дорозі.
25: І пішли вони з Єгипту, і прийшли в землю Ханаанську до Якова, батька свого,
26: і сповістили його, сказав­ши: Йосиф [син твій] живий і тепер володарює над усією землею Єгипетською. Але серце його збентежилося, тому що він не вірив їм.
27: Коли ж вони переказали йому всі слова Йосифа, які він говорив їм, і коли побачив колісниці, що прислав Йосиф, щоб везти його, тоді ожив дух Якова, батька їх,
28: і сказав Ізраїль: досить [цього для мене], ще живий син мій Йосиф; піду й побачу його, поки не помру.