Біблія українською мовою

Книга Буття

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 42
1: І довідався Яків, що в Єгипті є хліб, і сказав Яків синам своїм: що ви дивитеся?
2: І сказав: ось, я чув, що є хліб у Єгипті; підіть туди і купіть нам звідти хліба, щоб нам жити і не вмерти.
3: Десять братів Йосифових пішли купити хліба в Єгипті,
4: а Веніаміна, брата Йосифового, не послав Яків з братами його, тому що сказав: не трапилося б з ним лиха.
5: І прийшли сини Ізраїлеві купувати хліб, разом з іншими, що прийшли, бо в землі Ханаанській був голод.
6: Йосиф же був начальником у землі тій; він і продавав хліб усьому народові землі. Брати Йосифа прийшли і поклонилися йому лицем до землі.
7: І побачив Йосиф братів своїх і впізнав їх; але показав, що начебто не знає їх, і говорив з ними суворо і сказав їм: звідки ви прийшли? Вони сказали: із землі Ханаанської, купити їжу.
8: Йосиф упізнав братів своїх, але вони не впізнали його.
9: І згадав Йосиф сни, що снилися йому про них; і сказав їм: ви підглядачі, ви прийшли вигледіти наготу* землі цієї.
10: Вони сказали йому: ні, господарю наш; раби твої прийшли купити їжі;
11: ми всі діти однієї людини; ми люди чесні; раби твої не бували підглядачами.
12: Він сказав їм: ні, ви прийшли вигледіти наготу землі цієї.
13: Вони сказали: нас, рабів твоїх, дванадцять братів; ми сини одного чоловіка в землі Ханаанській, і ось, менший тепер з батьком нашим, а одного не стало.
14: І сказав­ їм Йосиф: це саме я і говорив вам, сказавши: ви підглядачі;
15: ось як ви будете випробувані: клянуся життям фараона, ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди менший брат ваш;
16: пошліть одного з вас, і нехай він приведе брата вашого, а ви будете затримані; і відкриється, чи правда у вас; і якщо ні, то клянусь життям фараона, що ви підглядачі.
17: І віддав їх під варту на три дні.
18: І сказав їм Йосиф на третій день: ось що зробіть, і залишитеся живими, тому що я боюся Бога:
19: якщо ви люди чесні, то один брат із вас нехай утримується в домі, де ви ув’язнені; а ви підіть, відвезіть хліб, заради голоду сімей ваших;
20: брата ж вашого мен­шого приведіть до мене, щоб виправ­далися слова ваші і щоб не по­мерти вам. Так вони і зробили.
21: І говорили вони один одному: дійсно ми караємося за гріх проти брата нашого; ми бачили страждання душі його, коли він благав нас, але не послухали [його]; за те і спостигло нас горе це.
22: Рувим відповів їм і сказав: чи не говорив я вам: не грішіть проти отрока? але ви не послухалися; ось, кров його стягується.
23: А того не знали вони, що Йосиф розуміє; бо між ними був перекладач.
24: І відійшов від них [Йосиф] і заплакав. І повернувся до них, і говорив з ними, і, взявши з них Симео­на, зв’язав його перед очима їхніми.­
25: І наказав Йосиф наповнити мішки їхні хлібом, а срібло їх повернути кожному в мішок його, і дати їм запасів на дорогу.­ Так і зроблено з ними.
26: Вони поклали хліб свій на ослів своїх, і пішли звідти.
27: І відкрив один із них мішок свій, щоб дати корму ослові своєму на ночівлі, і побачив срібло своє в отворі мішка його,
28: і сказав своїм братам: срібло моє повернуто; ось воно в міш­ку моєму. І засмутилося серце їх, і вони з тремтінням говорили один одному: що це Бог зробив з нами?
29: І прийшли до Якова, батька свого, у землю Ханаанську і розповіли йому все, що трапилося з ними, говорячи:
30: на­чальник над тією землею говорив з нами суворо і прийняв­ нас за підглядачів землі тієї.
31: І сказали ми йому: ми люди чесні; ми не бували підглядачами;
32: нас дванадцять братів, синів у батька нашого; одного не стало, а менший тепер з батьком нашим у землі Ханаанській.
33: І сказав нам начальник над тією землею: ось як дізнаюсь я, чи чесні ви люди: залиште у мене одного брата з вас, а ви візьміть хліб заради голоду сімей ваших і підіть,
34: і приведіть до мене молодшого брата вашого; і буду знати я, що ви не підглядачі, але люди чесні; віддам вам брата вашого, і ви можете промишляти у цій землі.
35: Коли ж вони спорожняли мішки свої, ось, у кожного вузлик срібла його в мішку його. І побачили вони вузлики срібла свого, вони і батько їхній, і злякалися.
36: І сказав їм Яків, батько їхній: ви позбавили мене дітей: Йосифа нема, і Симеона нема, і Веніаміна взяти хочете, — усе це на мене!
37: І сказав Рувим батькові своєму, говорячи: убий двох моїх синів, як­що я не приведу його до тебе; віддай його на мої руки; я поверну його тобі.
38: Він сказав: не піде син мій з вами; тому що брат його помер, і він один залишився; якщо трапиться з ним нещастя на шляху, в який ви підете, то зведете ви сивину мою з печаллю в могилу.