Біблія українською мовою

Книга Буття

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 4
1: Адам пізнав Єву, дружину свою; і вона зачала, і народила Каїна, і сказала: придбала я людину від Господа.
2: І ще народила брата його, Авеля. І був Авель пастирем овець, а Каїн був хліборобом.
3: Через деякий час Каїн приніс від плодів землі дар Господу,
4: і Авель також приніс від первістків отари своєї і від лона їх. І зглянувся Господь на Авеля і на жертву його,
5: а на Каїна і на жертву його не зглянувся. Каїн дуже засмутився, і поникло обличчя його.
6: І сказав Господь [Бог] Каїнові: чому ти засмутився? і від чого поникло обличчя твоє?
7: якщо ти робиш добре, то чи не піднімаєш обличчя? а якщо не робиш доброго, то біля дверей гріх лежить; він тягне тебе до себе, але ти пануй над ним.
8: І сказав Каїн Авелю, брату своєму: [підемо в поле]. І коли вони були в полі, повстав Каїн на Авеля, брата свого, й убив його.
9: І сказав Господь [Бог] Каїнові: де Авель, брат твій? Він сказав: не знаю; хіба я сторож братові моєму?
10: І сказав [Господь]: що ти зробив? Голос крови брата твого волає до Мене від землі;
11: і нині проклятий ти від землі, що розкрила вуста свої прийняти кров брата твого від руки твоєї;
12: коли ти будеш обробляти землю, вона не стане більш давати сили своєї для тебе; ти будеш вигнанцем і мандрівцем на землі.
13: І сказав Каїн Господу [Богу]: покарання моє більше, ніж можна знести;
14: ось, Ти тепер зганяєш мене з лиця землі, і від лиця Твого я сховаюсь, і буду вигнанцем і мандрівцем на землі; і всякий, хто зустрінеться зі мною, уб’є мене.
15: І сказав йому Господь [Бог]: за те всякому, хто уб’є Каїна, відомститься всемеро. І зробив Господь [Бог] Каїнові знамення, щоб ніхто, зустрівшись з ним, не убив його.
16: І пішов Каїн від лиця Господнього й оселився в землі Нод, на схід від Едема.
17: І пізнав Каїн дружину свою; і вона зачала і народила Єноха. І побудував він місто; і назвав місто за ім’ям сина свого: Єнох.
18: В Єноха народився Ірад [Гаїдад]; Ірад народив Мехіаеля [Малелеїла]; Мехіаель народив Мафусала; Мафусал народив Ламеха.
19: І взяв собі Ламех дві дружини: ім’я однієї: Ада, й ім’я другої: Цилла [Селла].
20: Ада народила Іавала: він був батьком тих, хто живе в наметах з отарами.
21: Ім’я брата його Іувал: він був батьком всіх, хто грає на гуслях і сопілках.
22: Цилла також народила Тувалкаїна [Фовела], що був ковачем усякого знаряддя з міді і заліза. І сестра Тувалкаїна Ноема.
23: І сказав Ламех дружинам своїм: Ада і Цилла! послухайте голосу мого, дружини Ламехові! слухайте слова мої: я убив чоловіка на виразку собі й отрока на рану собі;
24: якщо за Каїна відомститься всемеро, то за Ламеха в сімдесят разів усемеро.
25: І пізнав Адам ще [Єву,] дружину свою, і вона народила сина, і нарекла йому ім’я: Сиф, тому що, [говорила вона,] Бог поклав мені інше сім’я, замість Авеля, якого убив Каїн.
26: У Сифа також народився син, і він нарік йому ім’я: Єнос; тоді почали призивати ім’я Господа [Бога].

← попередній розділ

наступний розділ →

Розділ 8
1: І згадав Бог про Ноя, і про всіх звірів, і про всю худобу, [і про всіх птахів, і про всіх плазунів, що плазують,] що були з ним у ковчезі; і навів Бог вітер на землю, і води зупинилися.
2: І закрилися джерела безодні і вікна небесні, і припинився дощ з неба.
3: Вода ж поступово поверталася з землі, і стала спадати вода після закінчення ста п’ятдесяти днів.
4: І зупинився ковчег у сьомому місяці, у сімнадцятий день місяця, на горах Араратських.
5: Вода постійно спадала до десятого місяця; у перший день десятого місяця показалися верхівки гір.
6: Після сорока днів Ной відчинив зроблене ним вікно ковчега
7: і випустив ворона, [щоб бачити, чи спала вода з землі,] який, вилетівши, відлітав і прилітав, доки не осушилася земля від води.
8: Потім випустив від себе голуба, щоб побачити, чи зійшла вода з лиця землі,
9: але голуб не знайшов місця спокою для ніг своїх і повернувся до нього в ковчег, тому що вода була ще на поверхні всієї землі; і він простягнув руку свою, і взяв його, і прийняв до себе в ковчег.
10: І почекав ще сім днів інших і знову випустив голуба з ковчега.
11: Голуб повернувся до нього у вечірній час, і ось, свіжий оливковий листок у дзьобі в нього, і Ной дізнався, що вода зійшла з землі.
12: Він почекав ще сім днів інших і [знову] випустив голуба; і він уже не повернувся до нього.
13: Шістсот першого року [життя Ноя] до першого [дня] першого місяця припинилася вода на землі; і відкрив Ной покрівлю ковчега і подивився, і ось, обсохла поверхня землі.
14: Й у другому місяці, до двадцять сьомого дня місяця, земля висохла.
15: І сказав [Господь] Бог Ною:
16: вийди з ковчега ти і дружина твоя, і сини твої, і дружини синів твоїх з тобою;
17: виведи із собою всіх тварин, що з тобою, від усякої плоті, з птахів, і худоби, і всіх плазунів, що плазують по землі: нехай розійдуться вони по землі, й нехай плодяться і розмножуються на землі.
18: І вийшов Ной і сини його, і дружина його, і дружини синів його з ним;
19: усі звірі, й [уся худоба, й] усі плазуни, й усі птахи, все, що рухається по землі, за родами своїми, вийшли з ковчега.
20: І влаштував Ной жертовник Господу; і взяв із усякої худоби чистої і з усіх птахів чистих і приніс у всепалення на жертовнику.
21: І відчув Господь приємні пахощі, і сказав Господь [Бог] у серці Своєму: не буду більше проклинати землю за людину, тому що помисли серця людського — зло від юности його; і не буду більше знищувати усе живе, як Я зробив:
22: надалі в усі дні землі сівба і жнива, холод і спека, літо і зима, день і ніч не припиняться.